- •1.Поняття світогляду, його структура
- •2.Історичні типи світогляду
- •3.Філософія і світогляд
- •4.Основні функції філософії
- •5.Виникнення філософії, специфіка філософського знання
- •6.Філософія і наукове знання
- •9.Характерні риси та періодизація античної філософії
- •10.Іонійська філософія
- •11.Італійська філософія (школа елеатів, вчення Піфагора)
- •12.Атомістичні вчення античності (Демокріт, Епікур)
- •13.Проблеми пізнання і людина в філософії Сократа.
- •14.Ідеалізм Платона
- •15.Філософія Арістотеля
- •16.Фізіологія римського періоду.
- •17.Теоцентризм Середньовіччя
- •18.Номіналізм і реалізм про природу універсалій.
- •19.Антропоцентризм та гуманізм філософії Відродження.
- •20.Натурфілософія Ввідродження.
- •21.Проблема методу пізнання філософії Нового часу.
- •22.Субстанція в філософії Нового часу
- •23.Емпіризм і раціоналізм Нового часу.
- •25.Метод і система філософії Гегеля
- •26.Антропологізм Фейєрбаха
- •27.Марксизм і сучасність
- •28.Філософські ідеї Київської Русі
- •29.Києво-Могилянська академія
- •30.Г.Сковорода
- •31.Філософська думка Украъни хіх- початку хх ст.
- •32.Філософська думка Росії хіх-початок хх ст.
- •33.Філософія позитивізму. Різновиди неопозитивізму
- •34.Філософія екзистенціалізм
- •35.Психоаналіз з.Фрейда
- •36.Неотомізм та тейярдизм.
- •37.Нераціональна філософія ф.Ніцше.
- •38.Поняття та основні форми буття.
- •39.Філософське поняття матерії.
- •40.Природничонаукова картина світу.
- •41.Рух, простір і час як форми існування матерії.
- •42.Виникнення свідомості, її суть та структура.
- •43.Свідомість як функція головного мозку.
- •44Діалектика як учення про універсальні зв’язки і розвиток.
- •45.Філософське поняття закону, класифікація законів. Закони діалектики.
- •46.Діалектика єдності і боротьби протилежностей. Поняття „суперечність» їх різновиди.
- •47.Діалектика кількісних і якісних змін.
- •48.Закон заперечення заперечення.
- •49.Категорії діалектики, їх роль в пізнанні.
- •50.Діалектика одиничного і загального.
- •51.Категорії причини і наслідку. Принцип детермінізму.
- •52.Необхідність і випадковість.
- •53.Зміст і форма.
- •54.Система, структура, елемент.
- •55.Сутність і явище.
- •56.Можливість і дійсність.
- •57.Пізнання як діяльність. Суб’єкт та об’єкт пізнання
- •58.Чуттєве пізнання і його форми.
- •59.Раціональне пізнання і його форми.
- •60.Поняття істини. Конкретність істини. Критерії істини.
- •61.Практика, її форми та роль в пізнанні.
- •62.Природа і суспільство. Матеріальне виробництво.
- •63.Спосіб виробництва та його структура.
- •64.Нтр, сутність та основні напрямки розвитку.
- •65.Духовне життя суспільства. Суспільна свідомість: основні форми та рівні.
- •66.Форми наукового пізнання.
- •67.Методи емпіричного і теоретичного рівнів у науковому пізнанні світу.
- •68.Поняття „культура» та „цивілізація», цивілізаційний підхід в соціальній філософії.
- •69.Філософія техніки. Проблема людини в інформаційно-технічному суспільстві.
62.Природа і суспільство. Матеріальне виробництво.
В основі розвитку людського суспільства лежить матеріальне виробництво, створення матеріальних благ. Щоб жити, люди повинні мати їжу, одяг, житло тощо. Щоб мати такі матеріальні блага, вони повинні їх виробляти. Тому першим історичним актом людини є виробництво засобів, необхідних для задоволення її життєвих потреб. Виробництво матеріальних благ у кожній суспільно-економічній формації має свої специфічні особливості, відбувається за допомогою різних знарядь праці. Водночас йому властиві й деякі спільні риси. Так, у межах будь-якого способу виробництва здійснюється взаємодія людини з природою, в якій суб'єктом є людство, а об'єктом - природа. У процесі цієї взаємодії людина змінює речовину природи і використовує її для задоволення своїх потреб. Така взаємодія означає процес праці, що включає три основні моменти: а) праця людини; б) предмети праці; в) засоби праці.
Праця - це свідома діяльність людей, в процесі якої вони змінюють зовнішню природу, регулюють і контролюють обмін речовин між собою і водночас змінюють власну природу. При цьому людина досягає і своєї свідомої мети. Цим праця людини відрізняється від інстинктивних дій і операцій тварин. Предмети праці - це речовина природи, на яку людина діє у процесі праці. Предмети праці бувають двох видів: а) дані самою природою (наприклад, риба, яку ловлять; дерево, яке рубають); б) ті, які потрібно обробити (наприклад, руда, нафта). Такий предмет праці називають сирим матеріалом, сировиною. Засоби праці - це річ або комплекс речей, якими людина діє на предмети праці (машини, устаткування), які є основною системою виробництва і ознакою кожної епохи суспільного виробництва. З моменту виготовлення засобів праці починається власне людська праця. До засобів праці також належать усі матеріальні умови процесу праці - робочі будівлі, канали, дороги тощо. Загальним засобом праці є земля. Залежно від функцій, які виконуються в процесі праці, певна річ може виступати і предметом, і засобом праці. Так, функціонуючий токарний верстат належить до засобів праці, а той, що перебуває у ремонті, - до предметів праці. Процес праці є органічною єдністю трьох названих моментів і головна роль у ньому належить людині.
63.Спосіб виробництва та його структура.
Поєднуючи свою працю з тим, що дасться природою, використовуючи її закони, люди створюють те, чого в ній немає. їхня діяльність з виробництва для себе матеріальних засобів життя завжди мас суспільний характер, тому матеріальне виробництво с системоутворюючим процесом, тобто таким, який інтегрує всю різноманітність суспільного життя в єдине ціле. Як суттєві та діалектично єдині компоненти цього процесу матеріалістична філософія розглядає продуктивні сили і виробничі відносини.
Соціально-філософська категорія "продуктивні сили" відображає систему суб'єктивних (людина) і об'єктивних (речових) елементів процесу матеріального виробництва. До цієї системи насамперед належать люди — безпосередні учасники цього виробництва, які організовують, спрямовують, здійснюють матеріально-виробничий процес завдяки своїм фізичним даним, званням, досвіду, вмінню і навичкам. Люди — головна продуктивна сила суспільства. Міра їх компетентності, професіоналізму, готовності свідомо, відповідально і якісно виробляти продукцію на підприємствах всіх форм власності, практичної реалізації цієї готовності є критерієм економічної ефективності, а в цілому — цивілізованості народів і держав на різних етапах їх Історії.
Під час виробництва матеріальних благ люди впливають на предмети праці засобами праці, основою яких є знаряддя праці: машини, механізми, прилади, інструменти, виробничі будівлі і споруди, джерела енергії, зрошувальні системи, сучасні комп'ютери і т. ін. Всезагальним засобом праці с земля.
У системі "предмети праці — знаряддя праці" провідне місце наложить знаряддям праці. За визначенням класиків матеріалістичного розуміння історії, вони є кістяком і мускульною основою виробництва, показником ступеня зрілості суспільства, мірою розвитку робочої сили, засобів суспільного поділу праці, способом поєднання природних сил з людиною, формою оволодіння людьми природними силами і каналом введення їх у суспільне життя. Історичні епохи людства відрізняються не тим, що виробляється, а тим, як виробляється, якими знаряддями праці.
Сукупність засобів і предметів праці під час їх використання в процесі матеріального виробництва створює засоби виробництва, які становлять речовий компонент продуктивних сил, або матеріально-технічну базу підприємства, комплексу підприємств, держави, суспільства.
Техніка перетворює розумову працю людини па пріоритетну порівняно з фізичною працею яка біологічна у своїй основі. У фізичних операціях людина є лише агентом технологічного процесу. Лише розумова праця робить її організатором і керівником виробництва. її продукти у виробництві — це ідеальні образи тих виробів, які потрібно отримати, а також технологічних схем і контрольних рекомендацій щодо їх якості. Наука все більшою мірою входить до структури продуктивних сил, стає безпосередньою продуктивною силою, а виробництво — технологічним застосуванням пауки.