
- •Курс лекцій
- •Методи навчання математики I шляхи їх реалiзацiї
- •Організація роботи з вивчення геометричного матеріалу в молодших класах допоміжної школи
- •1. Методика викладання математики в системі спеціальних дисциплін
- •1.1. Мета та завдання навчання математики у допомiжнiй школі
- •1.2. Зв'язок математики з іншими навчальними дисциплінами
- •2. Навчальна програма з математики для допоміжної школи
- •2.1. Принципи побудови навчальної програми з математики
- •1. Принцип цiлiсностi та завершеності навчання математиці.
- •2. Принцип корекцiйно-розвиваючої спрямованості навчання.
- •4. Принцип індивідуального та диференційованого підходу.
- •5. Принцип практичного спрямування навчання.
- •6. Принцип наочності навчання.
- •7. Принцип міцності отриманих знань.
- •8. Принцип науковості і системності навчання..
- •2.2. Концентричність розташування матеріалу у програмі
- •2.3. Структурні особливості програми з математики
- •2.4. Диференціація навчальних вимог до учнів з різним рівнем засвоєння матеріалу
- •3. Методи навчання математики I шляхи їх реалiзацiї
- •3.1. Вибір методів навчання математики
- •3.2. Особливості використання методів навчання на уроках математики
- •3.3. Контроль та облік знань, умінь і навичок учнів з математики
- •4. Урок математики у допоміжній школі
- •4.1. Основні вимоги до уроку математики
- •4.2. Характеристика структурних елементів уроку математики
- •4.3. Типи уроків математики
- •1. Пропедевтичні уроки.
- •2. Уроки на подачу нового матеріалу.
- •3. Уроки удосконалення знань та вмінь.
- •4. Уроки систематизації та узагальнення знань.
- •5. Уроки корекції знань, умінь і навичок.
- •6. Практичні уроки.
- •7. Урок перевірки знань, умінь та навичок.
- •8. Комбіновані уроки.
- •9. Уроки-екскурсії.
- •4.4. Аналіз уроку з математики
- •5. Позакласна робота з математики
- •5.1. Особливості позакласної роботи з математики
- •5.2. Форми позакласної роботи з математики
- •5.2.1. Гурткова робота з математики
- •5.2.2. Математичні ігри
- •5.2.3. Хвилинки цікавої математики
- •5.2.4. Математична газета
- •5.2.5. Математичний куточок
- •5.2.6. Математична вікторина
- •5.3. Домашні завдання та форми їх перевірки
- •6. Організація роботи на уроках математики у пропедевтичний період
- •6.1. Основні завдання пропедевтичного періоду вивчення математики
- •6.2. Основні методи роботи, які використовує вчитель у пропедевтичний період
- •6.3. Організація роботи у пропедевтичний період
- •1. Поняття про розміри предметів.
- •2. Поняття про масу предметів.
- •3. Просторове орієнтування.
- •4. Кількісні поняття.
- •5. Поняття про часові уявлення.
- •6. Ознайомлення з простими геометричними фігурами.
- •7. Роль і місце геометричного матеріалу в системі навчання учнів допоміжної школи
- •7.1. Предмет геометрії. Завдання й зміст вивчення геометричного матеріалу в допоміжній школі
- •7.2. Особливості оволодіння розумово відсталими учнями основами геометричних знань.
- •7.3. Організація вивчення геометричного матеріалу на уроках
- •8. Організація роботи з вивчення геометричного матеріалу в молодших класах допоміжної школи
- •8.1. Точка. Лінія. Кути
- •8.2. Круг і коло
- •8.3. Трикутник
- •8.4. Квадрат. Прямокутник
- •8.5. Геометричні тіла
- •Література
8.3. Трикутник
Перше знайомство розумово відсталих учнів з такою геометричною фігурою, як трикутник, відбувається під час вивчення числа і цифри 3. Вчитель, зробивши пояснення про кількісну множину і сформувавши в школярів усвідомлення числа, цифри і кількості для закріплення знань використовує різні предмети навколишнього середовища. Організовуючи роботу з паличками він пропонує з'єднати три палички між собою і означає її словом "трикутник". Термін "трикутник" він вживає сам і вимагає цього від учнів, при цьому визначення його як геометричної фігури в 1 -му класі давати не потрібно. В цей період школярі повинні навчитись складати трикутники з паличок, визначити, яку форму мають прапорець, складена по діагоналі хустинка тощо. Для закріплення цих знань вчитель пропонує для розгляду трикутники, вирізані із паперу, виготовлені з металу, пластмаси, їхні рисунки. Вони вчаться знаходити предмети подібної форми у навколишньому середовищі.
Завдання вчителя в 1 -му класі - ввести в активний словник дітей термін "трикутник", домогтися адекватного його використання, сформувати вміння виділяли фігури трикутної форми в навколишньому середовищі, порівнювати їх між собою за розмірами (більший – менший), з іншими геометричними фігурами. Враховуючи рівень пізнавальних можливостей учнів вчитель може провести пояснення, що для побудови трикутника ми беремо три палички. Отже, всі трикутники, які розглядаються нами, мають по три сторони.
У 2-му класі після того, як учні познайомляться з кутом, навчившись його креслити вони можуть усвідомити, що слово "трикутник" складається з двох слів (три кути). Отже, дана геометрична фігура містить у собі три кути. У цей період учитель організовує практичні вправи з обведення трикутників за шаблоном і їх вирізування. Школярі перераховують його кути, сторони і наочно пересвідчуються у правильності даного твердження. При цьому визначення і виділення властивостей трикутника не дається. Завдання вчителя - сформувати вміння обводити шаблони трикутників, впізнавати їх у предметах навколишньої дійсності, вирізувати, конструювати, виготовляти з пластиліну тощо.
У 3-му класі формуються поняття про трикутник як певну геометричну форму. Вчитель дає визначення: трикутник - це геометрична фігура, утворена з трьох відрізків, з'єднаних між собою. Він пояснює, що дана геометрична фігура містить у собі три кути, три сторони, три вершини. Ці поняття формуються на емпіричному рівні, без розкриття його властивостей та залежностей. Головна мета у цей період - сформувати вміння креслити трикутник за заданими точками. Цій роботі потрібно відвести достатньо часу, адже, як ми вже вказували раніше, у школярів з стійкими інтелектуальними вадами спостерігаються значні труднощі при кресленні лінії за двома точками. Тому, виконуючи креслення трикутників, потрібно звертати на це достатньо уваги. Креслення фігур проводиться спочатку під керівництвом вчителі, а надалі - самостійно.
У відповідності з підручником у 4-му класі школярі вчаться позначати трикутник відповідним арифметичним символом (∆). Оскільки вони вже оволодівають вмінням використовувати літери алфавіту для позначення відрізків, кутів, ламаної лінії - ці ж знання переносять на трикутники. Вчитель формує вміння використовувати великі літерами латинського алфавіту для позначення вершин трикутників, а маленькі – для позначення його сторін: АВС (див. рис. 8.22.).
Рисунок 8.22.
Школярі вчаться розрізняти типи трикутників залежно від величини їхніх кутів і сторін. Для цього доцільно виготовити декілька трикутників і пронумерувати в них кути. Поряд з номерами кутів доцільно використовувати позначення їх літерами. Вчитель креслить ці трикутники на дошці, а учні - в зошитах (див. рис. 8.23.).
Рисунок 8.23.
Після цього педагог формує у школярів вміння послідовно прикладати косинець до цих трикутників і визначати та записувати типи кутів кожного з них:
Трикутник № 1. Трикутник №2. Трикутник №3.
<1 - гострий <1 - гострий <1 - гострий
<2 - прямий <2 - гострий <2 - тупий
<3 - гострий <3 - гострий <3 - гострий
Виконавши такі завдання протягом декількох разів вчитель підводить учнів до формулювання визначення прямокутного, тупокутного та гострокутного трикутників: "Трикутник, у якого один кут прямий, а два інші - гострі, називається прямокутним (трикутник №1)"; "Трикутник, у якого всі три кути гострі називається гострокутним (трикутник №2)"; "Трикутник, у якого один кут тупий, а два - гострі, називається тупокутнім (трикутник №3)".
Якщо вчитель у 4-му класі сформує у розумово відсталих учнів усвідомлення визначення трикутника як геометричної фігури, навчить їх розрізняти за типами кутів - він своє завдання виконав. Цей матеріал є основою для засвоєння системних знань про геометричні форми, зокрема про трикутники і їхні властивості, у старших класах.