Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ФМ 09 / Дєєва Н. Управління корпоративними фінансами Посібник .doc
Скачиваний:
16
Добавлен:
04.03.2016
Размер:
2.14 Mб
Скачать

9.1. Загальна характеристика інвестицій в оборотні активи і моделювання поточних фінансових потреб

Ключову роль в реалізації короткострокової стратегії корпорації займають проблеми достатності оборотних активів, механізм їх планування і поповнення, аналіз ефективності використання. Якщо не приділяти уваги короткостроковим операціям, то довгострокові фінансові стратегії не матимуть успіху.

Завдання комплексного оперативного управління оборотними активами і короткостроковими зобов’язаннями є такими:

  1. моделювання величини оборотних активів і факторів, що її визначають;

  2. визначення планової потреби в оборотних активах;

  3. вибір стратегії їх фінансування;

  4. визначення політики комплексного оперативного управління оборотними активами і короткостроковими зобов’язаннями;

  5. пошук шляхів прискорення оборотності оборотних активів і підвищення рівня їх дохідності.

Управління оборотними коштами пов’язано з виробничим і фінансовим циклами. Виробничий (операційний) цикл відображає проміжок часу, протягом якого оборотні кошти здійснюють повний оборот:

ОЦ = ВП + ПОДЗ , (9.1)

де ОЦ – операційний цикл, дні;

ВП – тривалість виробничого процесу, дні;

ПОДЗ – період оборотності дебіторської заборгованості, дні.

Фінансовий цикл (ФЦ) – це розрив між строком платежу за своїми зобов’язаннями перед постачальниками і одержання коштів від покупців (дебіторів). Іншими словами, він характеризує проміжок часу, протягом якого чистий оборотний капітал (власні оборотні кошти) здійснює повний оборот. У випадку, коли величина ФЦ від’ємна:

ФЦ = ОЦ – ПОКЗ , (9.2)

де ПОКЗ – період оборотності кредиторської заборгованості.

Як видно з формул (9.1, 9.2), зниження ОЦ і ФЦ – позитивна тенденція.

Здійснюючи поточну господарську діяльність, підприємство має закуповувати сировину й матеріали, оплачувати транспортні й інші послуги, нести витрати по зберіганню матеріальних запасів, надавати відстрочки платежу покупцям. Тому постійно виникає потреба у ліквідних грошових коштах, тобто у власних оборотних коштах. Вони являють собою різницю між оборотними активами і короткостроковими пасивами, тобто це вільні оборотні кошти, що постійно перебувають в обороті корпорації. Власні оборотні кошти (ВОК) часто називають чистим оборотним капіталом (ЧОК) або фінансово-експлуатаційними потребами (ФЕП). Їх мінімальна величина має становити не менше 10% загального обсягу оборотних активів. В іншому випадку корпорація може втратити платоспроможність.

Величину ЧОК визначають за бухгалтерським балансом двома способами – «верхнім» і «нижнім»:

(9.3)

ВК + ДЗ - НОА

ЧОК

ОА - КЗ

де ВК – власний капітал;

ДЗ – довгострокові зобов’язання;

НОА – необоротні активи;

ОА – оборотні активи;

КЗ – короткострокові зобов’язання.

За від’ємного значення ЧОК потребу корпорації у ліквідних коштах покривають за рахунок кредиторської заборгованості або короткострокових банківських кредитів.

Далі визначимо поняття поточних фінансових потреб (ПФП):

ПФП = ОА – ГК – КЗ, (9.4)

де ГК – грошові кошти;

КЗ – кредиторська заборгованість.

Іншими словами, ПФП – різниця між коштами, авансованими в оборотні активи (без грошових коштів) і сумою кредиторської заборгованості за товарними операціями і її загальною величиною. ПФП мають безпосередній вплив на фінансовий стан корпорації, оскільки характеризують його потребу у короткостроковому банківському кредиті.

ПФП прийнято визначати:

  1. в абсолютному виразі (формула 9.4);

  2. у процентах до обороту (обсягу продажу або виручки від реалізації продукції);

  3. за часом відносно обороту (в днях або місяцях).

Відносну величину ПФП визначають за формулою:

. (9.5)

Приклад. ПФП = 0,72 млн. грн. Середньоденний обсяг продажу складає 2,4 млн. грн. Визначити ПФП у відносному виразі.