Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ФМ 09 / Дєєва Н. Управління корпоративними фінансами Посібник .doc
Скачиваний:
16
Добавлен:
04.03.2016
Размер:
2.14 Mб
Скачать

Розв’язання

Залучення позикового капіталу у формі випуску облігацій забезпечує акціонерному товариству такі переваги:

  1. емісія облігацій не призводить до втрати контролю над управлінням товариством (як у разі випуску акцій);

  2. облігації можуть бути емітовані при відносно невисоких фінансових зобов’язаннях за процентами (порівняно зі ставками процента за банківський кредит або дивідендами за акціями), оскільки вони забезпечуються майном товариства і мають пріоритет у виплаті процентів (за рахунок прибутку до оподаткування);

  3. облігації мають більшу можливість розповсюдження, ніж акції, внаслідок меншого рівня ризику для інвесторів, оскільки вони забезпечені майном товариства.

У той же час емісія має такі негативні наслідки для товариства:

    1. облігації не можуть бути емітовані для формування статутного капіталу і покриття тимчасової нестачі грошових коштів. Його зручніше покривати за рахунок залучення короткострокового банківського або комерційного кредиту;

    2. емісія облігацій пов’язана зі значними додатковими витратами емітента і потребує тривалого строку залучення коштів; розміщення облігацій на більшу суму можуть собі дозволити лише відомі акціонерні компанії (корпорації);

    3. рівень фінансової відповідальності товариства за своєчасну виплату процентів і основної суми боргу при погашенні облігацій дуже високий, оскільки стягнення цих сум при тривалому простроченні платежів здійснюється через процедуру банкрутства;

    4. після випуску облігацій внаслідок зміни кон’юнктури на фінансовому ринку середня ставка позикового відсотку може стати значно нижчою, ніж установлений процент виплати за облігаційною позикою. Це ставить емітента у невигідні фінансові умови порівняно з одержувачем банківського кредиту.

7.3. Ефект фінансового важеля та його використання в управлінні залученим капіталом

Для будь-якої акціонерної компанії принципове значення має правило, за яким як власні, так і позичені кошти забезпечують віддачу у формі прибутку (доходу). Якщо корпорація у виробничо-торговельній діяльності використовує як власний, так і позиковий капітал, то дохідність (рентабельність) власного капіталу може бути підвищена за рахунок залучення банківських кредитів. У теорії фінансового менеджменту таке підвищення рентабельності власного капіталу називають ефектом фінансового левериджу.

Загальна формула для розрахунку фінансового левериджу має вигляд:

,(7.4)

де ЕФЛ – ефект фінансового левериджу;

СПП – ставка податку на прибуток, долі одиниці;

РА – рентабельність активів;

–середня розрахункова ставка процента за кредит;

ПК – позиковий капітал, грн.;

ВК – власний капітал, грн.;

(1 - СПП) – податковий коректор (щит);

А - ) – диференціал фінансового важеля;

–коефіцієнт заборгованості.

Приклад. Розрахувати ефект фінансового левериджу на основі таких даних.

Показники

Величини

1. Бухгалтерський прибуток, млн. грн.

10,8

2. Фінансові витрати за заборгованістю, млн. грн.

4,05

  1. Поточний фінансовий результат

(ряд. 1 – ряд. 2), млн. грн.

6,75

  1. Сума податку на прибуток

за ставкою 25%, тис. грн.

1,69

5. Чистий прибуток (ряд. 3 – ряд. 4), млн. грн.

5,06

6(а) Сума власного капіталу, млн. грн.

6(б) Сума позикового капіталу, млн. грн.

27,0

27,0

7. Рентабельність власного капіталу, %

5,06 : 27,0 х 100 =

= 18,74

8. Рентабельність активів, %

20

9. Процентна ставка за кредит, %

15

Ефект фінансового левериджу буде розрахований таким чином:

При цьому розрахункова процентна ставка за кредит () визначається за формулою:

, (7.5)

де ФВК – фінансові витрати за всіма одержаними кредитами за розрахунковий період (сума сплачених процентів);

–загальна сума позичених коштів, залучених у розрахунковому періоді.

Податковий коректор показує ступінь прояву ЕФЛ у зв’язку з різним рівнем оподаткування. Він не залежить від акціонерної компанії, оскільки ставка податку на прибуток затверджується законодавчо.

Друга складова ефекту – диференціал – є ключовим фактором, що формує додатний ЕФЛ.

Умова: РА > (7.6)

За вищого додатного значення диференціалу за інших рівних умов значення ЕФЛ буде вагомішим.

Третя складова ефекту – коефіцієнт заборгованості – характеризує силу впливу фінансового важеля.

Коефіцієнт заборгованості є мультиплікатором, який змінює додатне або від’ємне значення диференціала. При додатному значенні останнього будь-який приріст коефіцієнту заборгованості буде спричинювати ще більше зростання рентабельності власного капіталу. За від’ємного значення диференціала приріст даного коефіцієнта призводитиме до ще більшого зниження рентабельності власного капіталу.

Розрахунок за формулою (7.4) дозволяє корпорації визначити безпечний обсяг позичених коштів, тобто припустимих умов кредитування. Він широко застосовується в континентальних країнах Європи (Франції, Німеччини та ін.).

Щодо розрахунку левериджу можна зробити такі висновки:

  1. якщо нова позика приносить корпорації зростання рівня ЕФЛ, то вона є вигідною;

  2. при цьому слід слідкувати за станом диференціала: при збільшенні коефіцієнта заборгованості банк змушений компенсувати зростання кредитного ризику підвищенням «ціни», позикових коштів;

  3. ризик кредитора виражається величиною диференціала: за вищого диференціала ризик у банку менший, і навпаки.

Слід зазначити, що розрахунок ЕФЛ не дає відповіді на питання, якою має бути гранична ставка відсотка за кредит (КГС), вище за яку корпорації невигідно укладати кредитну угоду з банком. Дотримання даної ставки у кредитній угоді дозволяє корпорації зберегти досягнутий рівень рентабельності власного капіталу. Величину граничної ставки рекомендують визначати за формулою:

, (7.7)

де КГС – гранична кредитна ставка, %;

КОС – нормативна (облікова) ставка, встановлюється Центральним банком, %;

ДВ – джерела власних коштів (власний капітал);

Д – загальна сума джерел (пасивів балансу);

ДП – джерела позичених коштів;

ЧПО – чистий прибуток корпорації в базисних умовах, коли вона ще не використовувала кредит;

ЧП – чистий прибуток у розрахунковому періоді (за період залучення кредиту).

Для кожної конкретної кредитної угоди можна розрахувати гранично припустиму ставку банківського процента (КГП):

, (7.8)

де КГП – ставка рефінансування (нормативна);

ЧП – чистий прибуток за конкретною комерційною угодою;

ДП – джерела позичених коштів у формі кредиту.