Розв’язання

Якщо компанія не змінює структуру капіталу, то кожна нова грошова одиниця, що залучена як джерело фінансування, складатиметься з 58 коп. акціонерного капіталу, 2 коп. привілейованих акцій та 40 коп. боргу, а отже, кожна нова (гранична) 1 грн. капіталу матиме середньозважену вартість 10,78%.

З'ясуємо, чи зможе компанія залучати дедалі більше додаткового капіталу і зберігати WАСС = 10,78 %. Це можливо до певного часу, а потім гранична вартість капіталу почне підвищуватися. Такий час може настати, наприклад, тоді, коли компанія розширить свою діяльність так, що їй не вистачить суми нерозподіленого прибутку. Вона буде змушена випустити нові прості акції. Витрати на їх випуск і розміщення збільшать вартість акціонерного капіталу, відповідно збільшиться і WАСС. І тоді кожна додаткова гривня капіталу коштуватиме дорожче.

5.4. Методи визначення вартості (ціни) компанії

На практиці часто виникає необхідність оцінки активів корпорацій, які здійснюють різні комерційні угоди з рухомим і нерухомим майном.

Оцінка вартості будь-якої фірми (об’єкта) являє собою цілеспрямований процес визначення у грошовому виражені її вартості з урахуванням потенційного і реального доходу, який вона приносить кожен момент часу.

Оцінку вартості майна корпорації здійснюють на основі трьох підходів: дохідного, витратного і ринкового (порівняльного).

Дохідний підхід – це визначення поточної вартості майбутніх доходів, які виникнуть у результаті використання майна і можливостей його подальшого продажу.

На практиці використовують також витратний і ринковий підходи, які часто є більш точними і ефективними. У багатьох випадках кожен з підходів може бути використаний для перевірки правильності оцінки вартості майна, одержаної за допомогою інших підходів.

Витратний підхід більш застосовують для оцінки об’єктів спеціального призначення, нового будівництва, для визначення кращого варіанту використання землі, а також у цілях страхування.

Витратний підхід заснований на принципах заміни, найбільш ефективного використання, збалансованості і економічного розподілу.

Ринковому (порівняльному підходу) надають перевагу у випадку існування ринку порівняних об’єктів. Точність оцінки залежить від якості даних про недавній продаж аналогічних об’єктів. Ці дані включають:

• фізичні характеристики;

• час і умови продажу;

• місцезнаходження;

• умови фінансування угоди.

Для порівняння вибирають об’єкти-аналоги. Між об’єктом, що оцінюється, і аналогом існують відмінності. Тому необхідно проводити відповідне коригування основних параметрів об’єкта оцінки. В основу внесення коригувань покладено принцип вкладання. Всі три підходи тісно взаємопов’язані. Кожен із них передбачає використання різних видів інформації, яку одержують на ринку нерухомості. Наприклад, дохідний підхід потребує використання коефіцієнтів капіталізації, які розраховують за даними ринку.

При виборі підходу перед оцінником відкриваються різні перспективи одержання кінцевого результату оцінки. Хоча ці підходи базуються на даних регіонального ринку, кожен із них має справу з його різними аспектами. На ідеальному ринку всі три підходи мають привести до однієї й тієї ж вартості об’єкта.

Однак більшість ринків є недосконалими, оскільки попит і пропозиція не врівноважені.

Кожен із розглянутих підходів передбачає використання при оцінці майна ряду методів (табл. 5.1).

Таблиця 5.1