PM_Handbook_final

5.5. Проблеми та помилки в управлінні проектами на фазі експлуатації та закриття

Особливості помилок, які виникають на фазі експлуатації та закриття проекту, зумовлені сутністю робіт щодо здачі продукту проекту, закриття та архівації проекту (табл. 5.8).

Таблиця 5.8

Типові помилки в управлінні проектами на фазі експлуатації та закриття

5.5.1

Типові помилки з управління проектами на фазі експлуатації та закриття проекту

Замовник, інвестор

Керівник проекту

Команда управління проектом

5.6.2

Класифікація

нетрадиційних

проектів

Для наведених причин можна виділити певні типи нетрадиційних проектів (табл. 5.9) [3, с. 742].

Нетрадиційні проекти характеризуються ознаками, які, порівняно з ознаками традиційних проектів, дозволяють зрозуміти їхню принципову відмінність (табл. 5.10) [3, с. 741].

Таблиця 5.10

Порівняльний аналіз відмітних ознак традиційних і нетрадиційних проектів

5.6.3

Порівняльний

аналіз відмітних ознак традиційних і нетрадиційних проектів

5.7.1

Поняття

міжнародних

проектів

5.7.2

Основні

параметри

культурних відмінностей в міжнародних проектах

Детальніше різні типи нетрадиційних проектів описа-

но, зокрема в [3, с. 741 – 778, 60, с. 25 – 34].

Слід зауважити, що в управлінні нетрадиційними проектами виникають помилки, пов’язані саме з ігноруванням загальних особливостей нетрадиційних проектів:використаннястандартноїструктурижиттєвого циклу проекту, технологій планування та організації управління проектом. Це призводить до неефективного управління та в кінцевому підсумку провалу проектів.

5.7. Проблеми управління міжнародними проектами

Міжнародні проекти є окремою категорією проектів. Прицьомупідміжнароднимипроектамиприйняторозуміти проекти,якіреалізуютьдляіноземногозамовника/партнера як за кордоном, так і на національній території [3, c. 500 – 503]. Детальніше їхні особливості описано в [29, с. 513 – 539]. Виділяють різні типи та види міжнародних проектів. Але під час їхньої реалізації виникають притаманні всім їм типові помилки, пов’язані з ігноруванням культурних відмінностей і роз’єднаності учасників проектів.

Джерелом культурних відмінностей є природа особистості. Поведінка останньої, відповідальність і зобов’язання, які вона готова приймати, визначаються сімейною, освітньою, мовною, родовою, соціальною, регіональною, релігійною та етичною особливостями.

Традиційно основними параметрами культурних відмінностей вважають [75, 76]:

•дистанцію відносно влади (ступінь, з яким найменш впливова особистість у суспільстві припускає і вважає нормальним нерівність у володінні владою);

•індивідуалізм (ступінь, з яким окремі особистості дотримуються своїх власних інтересів та інтересів своїх найближчих родичів);

•маскулінність та фемінність (ступінь, з яким існування двох біологічних статей впливає на визначення різних ролей для чоловіків і жінок);

•уникнення невизначеності (ступінь нервовості, яку люди відчувають в ситуаціях, які вони вважають невизначеними та непередбачуваними).

Сьогодні відомо, що оптимальні ступені дистанції відносно влади, індивідуалізму та уникнення невизначеності змінюються в ході життєвого циклу про-

екту (табл. 5.11) [29, с. 522 – 528].

Таблиця 5.11

Динаміка значень параметрів культури протягом життєвого циклу проекту

Впроцесі ініціалізації проекту дистанція відносно влади повинна бути великою, оскільки на цій фазі керівник має проранжувати потреби та розпорядження вищого керівництва (або замовника). Індивідуалізм також повинен бути високим, тому що на цій фазі він є необхідною умовою творчого та новаторського мислення. Уникнення невизначеності повинно бути невеликим, тому що дослідження здійсненності проекту потребує здатності мислити в нових напрямках і розкривати нові рішення, які часто пов’язані з ризиком, змінами та непередбаченістю.

Впроцесі детального планування та реалізації проекту дистанція відносно до влади стає невеликою,

5.7.3

Динаміка

значень

параметрів

культури

протягом

життєвого циклу проекту

5.7.4

Ефективність

управління проектами для різних країн світу

оскільки люди, які виконують роботи в проекті, повинні відповідати за її планування та виконання. Основним призначення планування та виконання є забезпечення досягнення встановлених цілей проекту та залучення до команди управління проектом найкращих кадрів для прийняття рішень про методи досягнення цих цілей.

На фазі завершення проекту ситуація знову змінюються. Дистанція відносно влади стає більшою черезте,щооцінкавиконанихробіттаотриманихпродуктів і результату є обов’язком вищого керівництва. Саме воно здатне оцінити об’єктивно проект в ширшому контексті. З цієї ж причини індивідуалізм повинен бути низьким. Уникнення невизначеності повинно бути високим, тому що завершення проекту вимагає чітко структурованої роботи.

На цій підставі розраховано ефективність управління проектами для різних країн світу для кожної фази життєвого циклу проекту та для проекту в цілому [29,

с. 522].

Управління проектом є типово західним підходом до розв’язання проблем. Не викликає сумнівів те, що Німеччина стоїть на початку цього переліку країн, і що її системний підхід до виробництва цілком міг бути моделлю для первинного розроблення управління проектами в США на початку 1950-х років. Арабські країни та держави Східної Африки також стоять у верхній частині цього переліку.

Більшість європейських країн підготовлена до сприйняття схеми управління проектами, тому що має відповідні конструктивні інструменти систематичного планування, організації та виконання проектів. Їм властиві упевненість в собі (високий індивідуалізм), схильність розв’язувати проблеми незалежно (мала дистанція відносно влади), допускати та долати ризики (мале уникнення невизначеності). Їх слабкість проявляється у початковому та завершальному періодах проекту, коли необхідно гарантувати, що організація береться за потрібні проекти, а продукт проекту забезпечить отримання необхідних вигід.

Скандинавські країни, які часто розглядають управління проектами як явище, властиве їхній культурі, отримали досить низькі бали. Вони намагаються управляти за допомогою проектів практично всім. При цьому великі черги проектів майже ніколи не завершуються через брак ресурсів для їхнього виконання.

5.7.5

Група помилок і проблем в міжнародних проектах з причини роз’єднаності

значному навчанні, як часто здійснювалось на Заході. Але причиною невдач в реалізації проектів скоріше за все було нерозуміння місцевих потреб західними країнами – зокрема потреб, які виходять за межі предметної галузі проекту і які важко виразити західною термінологією. Крім того, представники багатьох західних культур провляють низку недоліків як на передінвестиційній, так і на завершальній фазі проекту у зв’язку зі своїм індивідуалістським ставленням до влади, ризику та якості життя.

Попри все більшу популярність та широке розповсюдження проектного підходу, його впровадженню повинен передувати серйозний розгляд всіх «за» та «проти». Зокрема, повинні бути роз’яснені такі два аспекти.

1.Концепція проекту базується на вкладенні обмежених трудових ресурсів до розроблення фаз. Кожна фаза має власні відмітні характеристики, які вимагають єдиноговсвоємуродіставлення:відтворчого,стратегічно орієнтованого і цілісного підходу на ранніх етапах до формальної, жорстко контрольної та адміністративно орієнтованої діяльності в період завершення проекту.

Попри те, що управління проектами первісно зародилось в західних країнах, представники західної культури не обов’язково є найкращими претендентами на роль керівників проектів на всіх їхніх стадіях – зокрема в країнах, що розвиваються. Для західних країн було б досить корисним визнати та використовувати альтернативні підходи до розв’язання проблем – зокрема там, де культурні традиції фактично забезпечують кращу реалізацію проектів.

Інша група помилок та проблем в міжнародних проектах виникають через роз’єднаність. Найочевиднішим показником роз’єднаності є географічна віддаленість, хоча

єй інші показники:

•часовий пояс: перебуваючи у Великій Британії, легше працювати з людьми з Південної Африки, так само, як перебуваючи у Нью-Йорку – з працівниками з Аргентини, ніж мешканцям НьюЙорку та Великої Британії працювати один з одним. Причина в тому, що в перших двох випадках робочий час збігається за часовим поясом;

•корпоративна поведінка: в деяких організаціях може бути прийнято, що працівники зазвичай є роз’єднаними, або навпаки, нові люди зможуть працювати ефективно лише після того, як долучаться до прийнятої в організації корпоративної культури;