Пояснити причини утворення та проаналізувати розвиток Запорізької Січі.

Починаючи з другої половини XVI ст., у безкраї простори Дикого Поля ринув потік збіглих селян з Галичини, Волині, Полісся, Західного Полісся. Так, у верхів'ях Південного Буга, в середній течії Дніпра в районі Канева - Черкас, а також на лівому березі Дніпра - виникає чимало козацьких слобод і хуторів. Поступово козацтво набуває певних організаційних форм. Передусім, поза межами Речі Посполитої, у пониззі Дніпра, за порогами, сформувався укріплений центр козацтва - Січ, життя якої будувалося на засадах військової демократії. Паралельно козацтво здобувало правове визнання у польських офіційних колах, котрі з початку 70-х років XVI ст. почали використовувати його для несення прикордонної служби.

Заснування першої Запорізької Січі історики, як правило, пов'язують з ім'ям козацького ватажка Дмитра Вишневецького ("Байди", 1516 - 1563) - одного із перших відомих в історії українського козацтва гетьманів. Під його керівництвом в 1552 - 1556 рр. на о. Мала Хортиця і була побудована фортеця, яка стала осередком згуртування запорозького козацтва.

Специфічні історичні умови та обставини самого житія запорожців помітно вплинули на процес самоорганізації козацтва. Вищим законодавчим, адміністративним і судовим органом Січі була січова рада, її рішення були Обов'язковими для виконання. Рада розглядала найважливіші питання внутрішньої та зовнішньої політики, проводила поділ земель та угідь, судила злочинців. На Раді обирали уряд Січі - військову старшину, а також паланкову та полкову старшину, яка мала в своїх руках адміністративну кладу та судочинство, керувала військом, фінансами, репрезентувала Січ на міжнародній арені. У Січі функціонувало власне козацьке право, яке було не писаним законом, а "стародавнім звичаєм, словесним правом і здоровим глуздом".

Запоріжжя мало і свою територію "Землі Війська Запорозького" (території Дніпропетровської, Запорізької, часткового Херсонської, Кіровоградської, Донецької, Луганської та Харківської областей). Запорізька Січ у XVIII ст. за розмірами площі була близькою острівній Англії.

З цих обставин наприкінці XVI ст. у південному регіоні Київського воєвод-ва формувалося козацьке самоуправління, судочинство, військова організація, адміністративно-територіальний устрій. Поступово влада польського уряду набирала формального характеру. Водночас населення прилеглих районів Київського.

2.6. . Визначити роль українського козацтва в боротьбі проти турецько-татарської експансії. Петро Сагайдачний.

Збиток, нанесений Україні татарами, був вельми серйозний: тільки на Поділлі між 1578 і 1583 роками кожне третє сіло було спустошено або зруйновано непрошеними гостями. Від турок страждали не одні українці. Вся Європа 16в. Тремтіла від однієї думки про турецьке нашестя. Найбільші козацькі рейди проти турок досягають між 1600 і 1620 рр. В 1606г. Козаки спустошили Варну - найсильнішу турецьку фортецю на правобережжі. У 1608 узяли Перекоп, в 1609-Килию, Ізмаїл і Акерман. У 1616г. Козаки захопили ненависну Кафу – ринок рабів в Криму - звільнили тисячі невільників.

На грізні заклики султана Османа2 до поляків - приструнити козаків - ті тільки розводили руками. Тоді оскаженілий султан зібрав небаченої сили військо - 160тыс. – і, приєднавши до нього ще тисячі своїх кримських васалів, виступила проти Речі Посполитої. У 1620г. Поляки зазнали нищівної поразки від війська султана під Цецорой. Рік потому всього 35тысячное польське військо намагалося утримати турок під Хотіном і неминуче було б знищено, якби вчасно не підійшли 40-тысячне військо козацької підмоги на чолі з гетьманом Сагайдачним. Свідомість своєї високої місії примушувала козаків близько до серця приймати животрепетні внутрішні проблеми українського суспільства.

Петро Сагайдачний. Народився в Галичині, в р. Самборе, за походженням – дрібний шляхтич. Діставши освіту в Острозькій академії, він відправився на Січ. Звідти Сагайдачний очолив знаменитий морський похід на Кафу в 1616г. І, повернувшись в реолі військової слави на Запоріжжі, був вибраний гетьманом. Досягнення Сагайдачного:

- мобілізував великі козацькі загони, які під його керівництвом у складі регулярних польських військ брали участь в тривалих кампаніях проти Москви і Оттоманської імперії.

- преобразував вольні козацькі гурти в стройові війська, беззастережно підлеглі своїм командирам.

- перетворив козаків з вузької соціальної групи, що переслідувала в основному лише власні станові інтереси, в потенційно провідну силу українського суспільства в цілому.

-1620г. Сагайдачний разом зі всім Запорізьким Кошем вступає в київське братство.

Помер в 1622г. На похорони його вийшов буквально весь Київ.