4.9. . Проаналізувати процес формування та діяльності українських політичних партій на початку XX ст.

Процес формування українських політичних партій на початку XX ст.. мав ряд особливостей.

По-перше, політичний рух українців, як недержавної нації, відбувався в умовах незавершеного формування буржуазних класів не тільки в Україні, а й в Росії. Тому керівною політичною силою у цьому процесі виступила національна інтелігенція. їй були притаманні риси постійного сумління, нерішучості, численних суперечок про питання першорядності національної або соціальної програми. Значну її частину складали вчені, письменники, студентство, учні та інші різночинські елементи міст.

По-друге, населення України мало неоднорідну етносоціальну структуру. Українське селянство слабо сприймало національні ідеї і вимагало від політичних партій - вирішення аграрного питання. Робітничий клас України, з переважанням в ньому росіян, також більше сприймав соціалістичні ідеї. Це вело до звуження соціальної бази українських політичних партій, лідери яких вважали національно-політичні завдання першорядними.

По-третє, в своїй діяльності керівники партій спирались на ідеї відомих українських діячів громад - просвітників ХІХ ст. - М. Драгоманова, І. Франко, Т. Шевченко, М. Костомарова. Поряд з використанням ідей державного будівництва України на демократичних засадах , керівники українських політичних партій зберігали у ДІЯЛЬНОСТІ культурно-просвітницькі форми боротьби. Культурологічні питання набували вирішального значення, особливо під час Російської революції 1905-1907 рр. та післяреволюційний період .

В Харкові в січні 1900 р. була створена перша українська партія -РУП, тобто Революційна Українська партія. її засновниками була група студентів на чолі з Л.Матусевичем, Ю.Колардом, О.Коваленко, Д.Антоновичем і М.Русовим. У 1902р. вже існувало шість організацій РУП у Києві, Харкові, Лубнах, Прилуках та Катеринославі. РУП видавала газети "Гасло» та „Селянин», які друкувались у Львові і таємно перевозились у Російську Україну. Більшість членів РУП мала марксистські погляди і вимагала проведення соціалістичних перетворень у соціально-економічних відносинах. Інші вважали національні гасла незалежності України найважливішими. У 1902р. група націоналістів на чолі із М. Махновським вийшла із РУП і заснувала нову партію - Українську національну партію • УНП. Ця нечисленна організація була антиросійського напряму і фактично не мала впливу на значні верстви населення.

У 1900-1904рр. була складена програма РУП. Важливим положенням її економічної програми була націоналізація всієї землі. Українські землевласники за неї мали отримати винагороду, а власники неукраїнського походження лишались земель безкоштовно.

Основним завданням у політичній сфері програмою проголошувалось здобуття автономії України у складі оновленої демократичної Росії та демократичних свобод.

РУПівці визнавши тільки легальні форми і методи боротьби з самодержавством, т Значний вплив РУП мала на Слобідську Україну, На промислові центри України, особливо Півдня і Сходу, цей вплив не поширювався.

У 1904р. частина рупівців на чолі з М. Меленевським віддала перевагу соціал-демократичним гаслам і утворила Українську соціал-демократичну спілку. Спілчани були переконані, що вирішення національного питання є похідним від розв'язання на марксистській платформі соціально-економічних проблем. Невдовзі «Спілка» вийшла зі складу РУП і увійшла до Російської соціал-демократичної робітничої партії на правах автономії.

Друга частина РУП на чолі з М. Поршем, В. Винниченко, С. Петлюрою стояла на позиціях органічного поєднання національної орієнтації з марксизмом. В 1905 р. в РУП була проведена кардинальна реорганізація та перетворення її в УСДРП - „Українську соціал-демократичну робітничу партію».

У роки Російської революції українські політичні партії розгорнули активну діяльність. Вони створювали, партійні осередки в містах України, видавали на українській мові листи, газети. Ішов процес об'єднання інтелігенції, ремісників, селянства в боротьбі за національні та соціальні права.

За часи Російської буржуазно-демократичної революції були створені національні партії поміркованих українців. В 1904р. із Всеукраїнської загальної організації виділилась група, яка утворила українську радикально-демократичну партію. Її керівниками були В.Грінченко, М.Грушевський, С.Єфремов. Основною метою діяльності партії було встановлення конституційного правління, проведення соціальних реформ, автономія України у складі майбутньої Федеративної Російської Республіки та українізація шкіл.

Після поразки революції в Росії на базі УРДП було створено „Товариство українських поступовців» - культурно-просвітницька організація на чолі з М.С.Грушевським.

4.10.

4.11. Які зміни в соціально-економічному житті України зумовила столипінська аграрна реформа?

Головним питанням 1-ої Російської буржуазно-демократично; революції 1905-1907рр. було аграрне питання. В 1906 р. російський уряд спробував вдруге вирішити цю проблему. Нова земельна реформа отримала назву Столипінська за ім'ям міністра внутрішніх справ П. А. Столипіна.

Комплекс реформ, розпочатих указом 9 листопада 1906 р.. логічним продовженням модернізаційних процесів у Росії середини XIX ст.. В його основі лежало три головні ідеї: руйнування селянської общини, дозвіл селянину отримати землю в приватну власність (хутор чи отруб), переселення селян у малозаселені райони Сибіру, Середньої Азії, Північного Кавказу. П.Столипін хотів вирішити такі важливі питання, як підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, товарності селянського господарювання, вирішити проблему аграрного перенаселення.

Згідно реформі селяни отримали право виходу з селянської общини своїм земельним наділом та право продажу його або купівлі іншого. Це створювало умови повільного розвитку приватновласницьких сільських господарств, які орієнтуватись на ринок. Заможні селяни об'єднували належні. їм землі в різних місцях в одне, яке називалось відрубом, або зовсім виселялись за межі села і створювали своє окреме хуторське господарство В новоствореному Селянському банку „відрубники" і „хуторяни" отримували грошові кредити для господарського облаштування.

Аграрна реформа сприяла капіталізації сільського господарства України. Внаслідок реформи майже вся земля, якою користувались селяни перейшла до них у приватну власність. Власне землеволодіння було переважаючим в Чернігівській, Херсонській, Катеринославській та Харківській губерніях. Воно охоплювало біля 50% всіх дворів. Вихід селян із общини на Правобережжі становив 48% , на Півдні - 42%, на Лівобережжі - 16,5 %. Всього з 1907-1911рр. на отруба і хутора на Україні виселилися 226.5 тисяч селян, володівших більш 1 млн. десятин землі. Реформа сприяла розвитку ринкових відносин на селі, широкому застосуванню машин і добрив, що зумовлювало зростання товарності сільського господарства. З 1910 по 1913рр. посівна площа в українських губерніях зросла на 900 тис. десятин і загалом становила 29.9 млн. десятин. У 1913р. тут було досягнуто найбільшого валового збору зернових - 1 200 млн. пудів. Третина всієї продукції - продавалась на внутрішньому і зовнішньому ринках.

З іншого боку значна частина селянства розорювалась внаслідок аграрної реформи. Бідні селяни, які не мали скота, реманенту, грошей не могли утримувати виділені наділи й за безцінь продавали їх заможним селянам.

З 1907-1911рр. на Україні більше 84 тис. бідних селян продали свої наділи. Тим часом поміщицьке землеволодіння залишаюсь й налічувало 10 млн. десятин. Напруженість у селі між біднотою та заможними, селянством та панами виливалась у селянські бунти. У 1907р. відбулось 804 селянських виступи, в 1908 ~ 728, в 1909 -586.

Внаслідок розорення селян збільшився масовий потік до міст робочої сили, зросла еміграція українців на Далекий Схід, у Сибір. Згідно з реформою Столипіна уряд проводив переселенську політику й українці прийняли участь у цьому процесі. На нові землі з України протягом 1906-1912 років виїхало майже 1 млн. осіб.

Реформи Столипіна за їх наслідками прискорили процес переходу українського села на індустріальну основу. Але через низку причин не реалізували повністю свого потенціалу і не досягли поставлених задач.