2.1. .Пояснити причини і процес захоплення українських земель Литвою та Польщею.

У XIV ст.. в Київській Русі посилилися деструктивні процеси, феодальна роздробленість, відособлення Пд.-зх. та Пн.-сх.земель. Саме в цей період, коли К.Р. переживала політичний економ і культ спад, її сусіди – Литва, Польща і Московія – входили в період розквіту.

Серед нових завойовників, що поспішили скористатися занепадом в Україні, були литовці. У середині ХШ ст.. князь Міндаугас об'єднав войовничі язичницькі литовські племена, щоб дати відсіч натиску Тевтонського ордена німецьких колонізаторів. З боротьби литовці вийшли сильними і єдиними, як ніколи. І вже в пер. десятилітті ХIV ст. при князі Гедимінасі литовці почали розширювати ореол свого незаселеного у бік родючих південних земель. В цей час була завойована Білорусь, а в 1340-х князь Альгердас завоював ряд укр князівств і до 1350 г розповсюдив свою владу на Лів. березі Дніпра. У 1362 році був завойований Київ. На території Литви і завоєв. територіях було створено Велике Російсько-литовське Князівство.

Початок завоювання Польщею почався в 40х роках XIV століття при правлінні Казимира Великого(1320-1370гг). Він заручився підтримкою 3х впливових сил, які і забезпечили успіх воєн. компанії: магнати Пд.-сх Польщі, прагнули розширити свої володіння за рахунок сусідніх земель; католич церква, хотіла одержати нову паству; краківські бюргери, прагнули контролювати важливі торгові шляхи в Галичині.

У 1366 г війна закінчилася польською окупацією всієї Галичини і невеликої частини Волині. Решта частини Волині залишилася за Литвою. Але навіть таким чином землі Польської корони зросли майже удвічі.

Литовська влада в останній чверті XIV ст.. в ході своєї експансії зіткнулася з другими державами бажаючими підпорядкувати укр землі( зокрема, Польщею). В результаті, після підписання Кревської унії 1385 г Литва і Україна ставали провінціями Польщі. В результаті Люблінськой унії 1569 г Литва добилася автономії, а укр землі ввійшли до складу Речі Посполитою.

2.2. . Дати оцінку Кревської (1385 р.) та Люблінської (1569 р.) уніям у контексті української історії

Династичні свари, що розгорнулися у Литві після смерті Великого князя Ольгерда у 1377 р., привели до укладення Кревської унії у 1385 р., якою передбачалося входження Великого князівства Литовського до складу Польської держави й перехід у католицтво князя Ягайла та всіх мешканців Литви. У лютому 1386р. Ягайло охрестився, взявши ім'я Владислав, одружився з польською королевою Ядвігою і став польським королем. Було охрещено й Литву - останню язичну країну в Європі. Однак Ягайлу не вдалося провести до кінця укладену з Крево угоду, бо Литва в особі князя Вітовта владно заявила про тенденцію до збереження своєї політичної самостійності. Початок державному відродженню був покладений Острівською угодою, за якою Ягайло мав повернути Вітовту всі батьківські землі й зробити його своїм намісником у Литві (1392р.). За його князювання (1392-1430рр.) відбулися протягом останнього десятиліття XIV ст. великі зміни у внутрішньому устрою держави. На Київські князівства були посаджені вітовтові люди. Катастрофа спіткала Вітовта у серпні 1399р., коли у битві на Ворсклі полягли кращі сини Литви та Русі, Вітовт спромігся отримати від колишнього правителя Орди ярлик на підвладні Литві українські землі.

Не випадково на початку 1401р. було відновлено унію з короною Польською, і Вітовт був визнаний довічним правителем Литви. Після його смерті підвладні йому землі поверталися до складу Польщі. Саме тоді мала відбутися повна інкорпорація Великого князівства Литовського, передбачена Кревською унією.

Та Вітовт з бігом часу зумів повернути собі втрачені політичні позиції. Після битви при Грюнвальді (1410р.), де були розбиті лицарі-тевтони, особливо помітно зростає його авторитет. Наслідком цього стало укладення Городельської унії у 1413р., яка визнала право на політичну самостійність великого князівства Литовського.

Кревські унійні змагання закінчилися об'єднанням Польщі та Литви в єдину державу Річ Посполиту. , що було здійснено на сеймі в Любліні у 1569р.Згідно з унією обирався спільний король, єдиними для новоствореної держави мали бути сейм, сенат, гроші. Польська та литовська шляхта отримували право володіти землями у будь-якій частині держави, Литовське князівство частково зберігало ознаки своєї колишньої держави - печатку, герб, фінанси, адміністрацію та військо. Урядовою залишилася руська мова, а правовою основою - Литовський статут.

Після Люблінської унії польські пани і шляхта вирушили на Волинь, Брацлавщину, Київщину. Вони захоплювати незайняті землі або витісняли з них місцевих власників. Так шляхта зайняла величезні простори України. Попередні землевласники мусили або коритися їм, ставати васалами, або тікати геть. Магнати безжалісно експлуатували природні багатства країни, Пригноблювали населення. Разом з магнатами в Україну прибувала дрібна польська шляхта: бідна й голодна, вона сподівалася здобути тут маєтки і багатства. Внаслідок цього наступу в середині XVI ст. вільних общинних земель в Україні практично не лишилося.

Укладення Люблінської унії відкрило новий етап у житті українських земель: згортання політичного життя, початок економічних утисків, прогресуючої втрати національних традицій та культури.