- •I.1. Визначити предмет і завдання курсу "Історія України". Принципи і джерела вивчення історії України
- •1.1. .Охарактеризувати процес розвитку і розселення східнослов’янських племен.
- •1.2. . Проаналізувати існуючи концепції походження та заселення східних слов'ян.
- •1.3. Охарактеризувати суспільний лад, побут, заняття та звичаї слов'ян.
- •1.6. . Охарактеризувати політичну систему Київської Русі
- •1.7. Дати оцінку економічного розвитку Київської Русі
- •1.8. Проаналізувати культурний розвиток Київської Русі
- •2.1. .Пояснити причини і процес захоплення українських земель Литвою та Польщею.
- •2.2. . Дати оцінку Кревської (1385 р.) та Люблінської (1569 р.) уніям у контексті української історії
- •2.3. Дати оцінку Берестейській унії 1596 р.; пояснити її причини та наслідки.
- •Пояснити причини утворення та проаналізувати розвиток Запорізької Січі.
- •2.6. . Визначити роль українського козацтва в боротьбі проти турецько-татарської експансії. Петро Сагайдачний.
- •2.7. . Проаналізувати козацько-селянські повстання 1 пол. Хуіі ст.
- •3.2. . Показати процес формування української держави в ході Визвольної війни
- •3.4. Визначити роль б. Хмельницького в історії України
- •3.7. . Розкрити причини знищення Гетьманщини у другій половині XVIII століття.
- •3.9. Охарактеризувати особливості розвитку Правобережжя під владою Польщі у хуііі ст.. Гайдамацький рух. Коліївщина.
- •4.1. Охарактеризувати територіальні, адміністративні та політичні зміни у розвитку Правобережної, Лівобережної України та Півдня в кін. Хуііі – 1 пол. Хіх ст..
- •4.5. Проаналізувати причини, хід та особливості промислового перевороту в Україні у іі пол. XIX ст.
- •4.9. . Проаналізувати процес формування та діяльності українських політичних партій на початку XX ст.
- •4.12Охарактеризувати становище України під час і світової війни
3.7. . Розкрити причини знищення Гетьманщини у другій половині XVIII століття.
Після укладення Переяславської угоди в 1654 р. в Україні протягом тривалого часу зберігалася автономія, існували органи самоуправління. Тотальний наступ російського царату на українські землі у XVIII ст. характеризувався прогресуючим обмеженням українських прав та вільностей, посиленням тенденцій централізації, уніфікації, русифікації цілеспрямованим розколом українського суспільства, хижацькою експлуатацією людських та матеріальних ресурсів українських земель.
За гетьманування Кирила Розумовського (1750 - 1764) були відновлені головні атрибути української автономії. Стривожена прагненням старшини до перетворення гетьманства у спадковий інститут Катерина II примусила Розумовського подати у відставку. 10 листопада 1764 р. вийшов "Маніфест до малоросійського народу", де говорилося про звільнення К.Розумовського і нічого не згадувалося про вибори нового гетьмана. Вся повнота влади України зосередилися в руках Другої Малоросійської колегії па чолі з графом П.Румянцевим.
Слід назвати такі причини ліквідації Гетьманщини у другій половині XVIII ст.
1. Укріплення російського абсолютизму призводило до посилення тенденцій централізації, уніфікації, русифікації. Автономне існування України у складі Російської імперії дедалі більше ставало явищем несумісним з абсолютистською монархією.
-
Політика царського уряду була спрямована на інкорпорування українських земель до складу Росії з метою максимальної експлуатації людських та матеріальних ресурсів України.
-
Розкол українського суспільства, який давав царському урядові змогу використовувати чвари між гетьманом та старшиною, між старшиною та селянами.
За таких обставин ліквідація автономії України була на той час явищем невідворотним.
3.8. Дати оцінку політичної діяльності гетьмана І.Мазепи
Гетьман Іван Степанович Мазепа - один з найвидатніших і найсуперечливіших політичних діячів України кінця XVII - початку XVIII століть. В історичній літературі можна зустріти протилежні оцінки діяльності Мазепи. Соратники гетьмана вважали його патріотом, видатним політичним і воєнним діячам. Високу оцінку діяльності Мазепи дає відомий український історик В.Антонович. В цілому позитивно оцінює Діяльність І.Мазепи академік М.С.Грушевський. Історики царської Росії (Соловйов, Ключевський), надають діяльності Мазепи негативну оцінку, зокрема, факту його переходу на бік шведів.
Іван Степанович Мазепа походив з української православної шляхти. Служив при дворі польського короля, потім у гетьмана П.Дорошенка. Виконуючи дипломатичну місію, потрапив у полон до запорожців, які видали його гетьманові Лівобережжя І.Самойловичу. Завдяки своїй досвідченості І.Мазепа швидко домігся впливу на гетьмана, а у 80-і рр. став одним з найвпливовіших діячів, згодом - гетьманом Лівобережжя. Під час свого правління Мазепа проводив таку політику: у своєму зовнішньому курсі він відмовився від орієнтації на Польщу, Крим, Туреччину. Своє правління він розпочав як політик чіткої промосковської орієнтації, можливо, тому, що боротьба з Росією на той час здавалася безнадійною. Тому політика Мазепи протягом тривалого часу була спрямована на збереження автономії України.
Позиція гетьмана різко змінюється після того, як цар Петро І різко посилив наступ на автономію і надумав знищити всі прояви української державності. Тому під час Північної війни він укладає зі Швецією угоду, яка передбачала відновлення державної незалежності України, Цього ж року І.Мазепа у вирішальній Полтавській битві перейшов на бік шведського короля Карла XII. За це він був оголошений зрадником.
У внутрішній політиці І.Мазепа спирався на козацьку старшину; низкою законів він відособив козацтво як окремий клас. Сприяння зміцненню старшини, реформи в галузі судочинства і податків свідчили про намагання гетьмана створити в Україні національну аристократію, яка могла би стати соціальною опорою в боротьбі за автономію України. Мазепа сприяв розвитку релігії і культури. Зокрема, по всій Гетьманщині він будує цілу низку чудових церков, споруджених у пишному стилі, який називають мазепинським або козацьким бароко; споруджуються нові корпуси Києво-Могилянської академії, засновано багато шкіл і друкарень.
І.Мазепа - видатний політичний діяч своєї епохи, якому не вдалося здійснити задумане, вирвати Україну з лабет царату.