1.8. Проаналізувати культурний розвиток Київської Русі

Високого рівня розвитку за часів Київської Русі досягла самобутня культура, яка склалася на місцевій східнослов'янській основі. Життєдайним джерелом і основою духовної культури Русі була усна народна творчість, яка виникла в глибині віків. У давньоруському фольклорі - билинах, дружинних піснях, переказах, легендах, казках знаходимо відображення світогляду людей, роздуми про минуле і сучасне свого народу, історичні події. До нас дійшли також обрядові і святкові пісні, колядки, магічні закликання, прислів'я тощо.

Велике значення для розвитку давньоруської культури мала поява писемності, яка виникла на Русі не пізніше, ніж у ІХ ст., тобто ще до введення християнства. Вже в перший пол. X ст. Русь підписувала угоди з Візантією (911р, 944р.). Поява і розвиток писемності сприяли розповсюдженню освіти на Русі. Вже за часів Володимира Великого і Ярослава Мудрого були засновані школи для навчання княжих і боярських дітей, а також для дітей старост і священників. Школи відкривались при монастирях і церквах, тут створювались і бібліотеки. Перша з них була заснована при Софіївському соборі в 1037р., книжки тут не тільки зберігались, а перекладались з іноземних мов і переписувалися.

У Київській Русі розвивалась і оригінальна література. Одним із відомих письменників XI ст., був митрополит Іларіон. У своєму творі "Слово про закон і благодать" Іларіон прославляє діяльність князя Володимира за те, що він зробив Русь відомою у всіх кінцях землі. Князь Володимир Мономах в ''Повчанні дітям" вчить їх правилам моралі, виступає проти уособних війн, захищає ідею єдності Русі. Найбільш відомий літопис - "Повість врем'яних літ" був написаний монахом Києво-Печерського монастиря Нестором на поч.

Високого рівня розвитку за часів давньоруської держави досягла архітектура і різні галузі мистецтва. До найдавніших пам'яток архітектури належить Десятинна Церква в Києві, построєна князем Володимиром у 989-996р. Церква була зруйнована в 1240р. під час монголо-татарської навали. В 103р. був створений Спасо-Преображенський собор у Чернігові. За часів Ярослава Мудрого в Києві збудований Софійський собор (закладений у 1037р.) і недалеко від нього - церкви Ірини і Георгія, а також великокняжі палати. У 1031р. Засновано Києво-Печерський монастир. За часів Ярослава верхня частина Києва була обнесена валом із трьома брамами, головні з них отримали назву Золотих воріт. Розвивається живопис: фрески-малюнки на стінах розписані мінеральними фарбами, мозаїки-зображення

1.9.

1.10. Пояснити причини занепаду Київської Русі у XII ст.

Роздробленість, що охопила Русь у ХЇІ-ХШ ст., дістала назву феодальної, оскільки в її підвалинах була еволюція феодалізму. Роздроблення Київської Русі було зумовлено закономірністю соціально-економічного процесу: подальшим розвитком продуктивних сил (насамперед у містах), зростанням феодальної власності, посиленням місцевої землевласницької знаті, економічним і політичним зміцненням і відособленням окремих князівств, які прагнули вийти з-під влади великого князя київського. В умовах зростання антифеодального протесту селянства феодали зміцнювали державний апарат на місцях.

У другій половині XII ст. Київ остаточно втратив своє значення столиці Русі. Київська держава роздробилася на ряд великих самостійних феодальних земель-князівств, найважливішими з яких були: Київська, Чернігово-Сіверська, Переяславська, Галицька; Володимиро-Волинська, Полоцька, Турово-Пінська, Ростово-Суздальська, Новгородська, Смоленська. У кожній з цих земель був свій політичний центр - найбільше місто, яким володів старший князь землі, що титулувався, як і київський, «великий».

Кожна руська земля мала свої особливості політичного устрою. Так, внаслідок тривалої боротьби місцевого боярства проти князів у Новгороді та Пскові, утворилися боярські республіки, в інших землях (зокрема у Володимиро-Суздальській) перемогла міцна князівська влада, а в Галицько-Волинській великий вплив на політичне і соціально-економічне життя справило боярство, хоча в окремі періоди тут зміцнювалася влада князя.