4.12Охарактеризувати становище України під час і світової війни

І світова війна почалась у серпні 1914р. За переділ вже поділеного світу, за колонії, нові ринки збуту товарів почали військове змагання дві великі групи держав. Одна з них - держави Троївського союзу - Німеччина, Туреччина, Австро-Угорщина бажали відібрати у другої групи держав «Антанти» колоніальні землі, протоки. Щодо України, центральні держави намагались відірвати Україну від Росії і створити українську державу під своїм протекторатом. В свою чергу Антанта, до якої входила з Англією, Франція і Росія, підтримувала плани Росії приєднати до себе Східну Галичину, Північну Буковину під лозунгом „возз’єднання руського народу". Територія України стала театром воєнних подій, в яких приймали участь з обох сторін численні армії.

Вже на початку осені 1914р. майже всі західноукраїнські землі опинилися під владою Росії. Весною - літом 1915р. внаслідок контрнаступу Центральних держав Західна Україна перейшла під контроль Австро-Угорщини. Українці, мобілізовані в армії двох імперій, повинні були воювати один проти одного. В Російську армію було мобілізовано 3.5 млн. українців, в армію Австро-Угорщини - 250 тис.

З початком війни в національному політичному русі в Україні стався розкол. Поступовці разом з Грушевським зайняли громадянську, позицію і підтримали російську владу у цій війні. Вони пов'язували рішення українського питання з Росією, вважали, що в нових умовах царизм піде на значні поступки. Але царський уряд навіть не обіцяв і культурну автономію України.

Проавстрійську позицію зайняли лідери УСДРП і «Спілки», які в 1914р. створили «Союз визволення України». До нього увійшли Д. Донцов. В. Дорошенко, М. Меленевський, Н. Залізняк та інші. СВУ проголосив боротьбу за відокремлення України від Росії і створення української держави під протекцією Австро-Угорщини та Німеччини. Друга частина українських соціалістів на чолі з С, Петлюрою, В. Винниченко об'єдналась біля московського журналу „Українське життя» і підтримала дії російського уряду.

В Австро-Угорщині українські політичні партії створили «Загальну Українську Раду» на чолі з К. Левицьким. ЗУР проголосила головною метою перемогу Австро-Угорщини і закликала всіх українців воювати за неї. Були створені легіони січових стрільців з 2.5 тис. чоловік.

Незважаючи на лояльну позицію українських партій, царський уряд на початку війни здійснив репресії проти них, а також культурних організацій, преси. Тільки після поразки російських військ у 1915р. влада пішла на деякі поступки. Знову почали виходити газети, журнали, відновили свою діяльність кооперативи, товариства. Але про автономію України у відносинах влади з українською політичною елітою мови навіть не йшло.

Воєнні дії на території України спричинили страждання українцям, які терпіли терор і репресії від обох армій. Шукаючи причини своїх незгод в так званій „зраді українців», австрійці сотнями заарештовували українців й страчували без суду. Тисячі гнали до Австрії й там кидали до концентраційних таборів. Найвідомішим був табір Телергоф, де в жахливих умовах тримали 30 тис. русофілів та українофілів, які тисячами гинули від хвороб.

В 1917р. дві імперії були на грані виснаження. Поразки в війні, надмірні жертви посилили кризу в Росії та Австро-Угорщині. В Росії, Україні припинилась торгівля, 4 млн. робітників і селян були відірвані від промисловості та сільського господарства. Понизилась здобич вугілля. В 1916р. посівні площі скоротились на 1.8 млн. десятин „землі. Посилилась продовольча криза. Війна зумовила розкол національного руху, придушення опозиційних сил , ускладнення внутрішніх проблем, надмірне напруження, сил суспільства, яке привело до соціального вибуху.