4.5. Проаналізувати причини, хід та особливості промислового перевороту в Україні у іі пол. XIX ст.

Буржуазні реформи 60-х рр. XIX ст. в Росії створили умови для модернізації господарства України. Складовою частиною цього процесу був промисловий переворот, тобто перехід від ручної праці до машинної, від мануфактури до фабрики, від дрібного товарного виробництва до широкомасштабного. Індустріалізація відбувалась саме на нових землях імперії - в Новоросії. Це були південно-східні регіони сучасної України -Донбас, Криворіжжя, Харківщина, де виросли нові промислові міста -Одеса, Херсон, Миколаїв, Катеринослав, Запоріжжя, Луганськ, Кривий Ріг, Юзівка, Маріуполь та ін.

Модернізація економіки Росії вимагала прискорення темпів об'єднання всеросійського ринку, будівництва і розвитку залізниць, промислових підприємств. Для забезпечення російської армії пушками, ядрами, рушницями необхідним було підвищення видобутку вугілля, виробництва заліза, металу. Багаті рудою та вугіллям нові південно-східні російські землі мали забезпечити потреби держави у виробах важкої промисловості.

Хід промислового перевороту в Україні мав спільні з Росією риси - слабкість внутрішнього ринку, відсутність власного капіталу, високі темпи розвитку.

Першим на Україні розвинулось залізничне будівництво. У 1866-1871 рр. між Одесою та Балтою були прокладені перші колії. У 70-х рр. залізниці об'єднали українські міста з Москвою.

Характерною рисою індустріалізації було переважання важкої, добувної промисловості над легкою. Будуватись металургійні заводи в Донбасі, Катеринославі, Харкові, Києві, машинобудівні. До середини 90-х рр. в південно-східних районах сучасної України працювало 109 машинобудівних заводів. Це складало 32% всіх заводів цієї галузі Росії. З середини 80-х рр. почалась великомасштабна здобич залізної руди в Криворіжжі. До 1890 р. вона збільшилась у 158 разів, в той час як уральські заводи збільшили здобич у 4 рази.

У 60-80-х рр. XIX ст. на південному сході сучасної України в цілому завершився промисловий переворот від мануфактури до машинної індустрії. У виробництві застосувались парові двигуни і системи машин та верстатів, досягнення науки і техніки.

Розвиток капіталізму мав деякі особливості, які впливали на формування економічної, суспільної та соціально-культурної системи в цих регіонах. Перш за все це високі темпи індустріалізації Південної і Східної сучасної України. Ця територія перетворилась на нову вугільно-металургійну й машинобудівну базу Росії. З часу реформи 1861 р. видобуток кам'яного вугілля тут зріс більш, як у 115 разів і у 1900 р. становив 691,5 млн. пудів (майже 70% усього видобутку держави), Другою і, найбільш важливою, особливістю розвитку капіталізму була переважаюча присутність в економіці іноземного капіталу. Більшість заводів будувалась на кошти іноземців; завод Джона Хьюза з робітничим селищем Юзівка (тепер Донецьк). Капіталістам-іноземцям належало близько 90% акціонерного капіталу монополістичних об'єднань, переважна більшість прибутків яких спливала за кордон.

Третя особливість полягала в тому, що в промислових регіонах Півдня і Сходу сучасної України населення формуватись як багатонаціональне. Річ в тому, що індустріалізація відбувалась на нових російських землях, які пізніше ввійшли до складу Української РСР і тому тут переважала російська людність . Крім росіян та українців серед купецтва було багато греків, євреїв. Українське сільське населення майже не прийняло участі у модернізації економіки Сходу та Півдня сучасної України. Традиційна сільськогосподарська праця, барщина не сприяли відходництву, як у російських селян. Тому на заводах, рудниках, шахтах росіяни становили біля 70% серед робітників.

В Лівобережній та Правобережній Україні зберігалися сільськогосподарські та переробні промисли - цукрова, винокурна, мукомельна, шкіряна промисловість. В цих галузях провідні позиції утримувала українська буржуазія. Основними джерелами її формування були купці, чумаки, скупники, сільські лихварі, кустарі, заможне селянство, які в пореформений період зуміли накопичити капітали, пристосуватися до буржуазних умов. Поступово сформувалась українська торговельно-промислова еліта.

Однобічний характер індустріалізації, хижацькі темпи розробки корисних копалин, жорстока експлуатація робітників, їх незахищеність законодавством складали умови для росту робітничої боротьби за соціальні права і свободу.

Наслідком промислового перевороту в Україні у II пол. XIX - поч. XX ст, було утворення високорозвинутої промислової бази. Україна в її сучасних кордонах мала індустріально-аграрне господарство. Внаслідок промислового перевороту ускладнилася соціальна структура суспільства: активно відбувалася диференціація в межах традиційних класів феодального суспільства - дворянства і селянства, крім того виникли нові класи - буржуазія і пролетаріат, активізувалась інтелігенція

4.6.

4.7.

4.8. . Дати оцінку розвитку культури України наприкінці XVIII- початку ХХ ст.

Розвиток культури України з кінця XVIII -поч. ХХ ст. мав деякі особливості, які розподіляють цей період на два етапи.

Так на першому етапі кінця ХУІІІ ст. досередини XX ст.. культурний розвиток співпадав з процесом національного відродження. В Україні почалось відновлення різних сфер ( національної, духовної, мовної, культурної) буття народу після їхнього занепаду, відтворення національної історії. Були видані історичні твори - « Краткая летопись малороссийская» В.Рубана у 1777р., "Записки о Малороссии" Я.Марковича у 1798р. та інші. На початку XIX ст.. тривав збір та вивчення історичних документів, етнографічних експонатів, фольклорних пам'яток. У 1822р. була видана чотиритомна праця Д.Бантиш-Каменського "Історія Малої Русі", яка стала, першою узагальнюючою працею з історії України.

Почалось захоплення фольклором молодих дворян-інтелігентів. Вони ходили по селах, розшукували, збирали й публікували перлини народної мудрості - оповідання, цікаві слова, вирази, пісні. Шанувальниками українського фольклору були М.Костомаров, М.Максимович.

Окремі представники української інтелігенції намагалися культивувати й підносити народну мову. Першим твором, написаним мовою селян і міщан була "Енеїда" І.Котляревського, її публікація в 1798р. знаменувала появу української мови як літературної, а також початок сучасної української літератури. Значний вклад в розширення діапазону української мови внесли П.Гулак-Артемовський та Г.Квітка-Основ'яненко. В 1840р. була видана перша збірка українських поезій Т.Шевченко, під назвою "Кобзар". Вона була присвячена історії України і стала подією унікального значення.

Другий період культурного розвитку почався з середини ХІХ ст. У другій половині XIX ст. були створені умови для позитивних зрушень в українській культурі. Буржуазні реформи 00-х років XIX ст. розширили межі культурницько-просвітницької діяльності, змінили атмосферу в суспільстві, зміцнили матеріальну базу культури, стимулювали розвиток освіти і науки. Значні зрушення відбулись в освіті. Внаслідок освітньої реформи 1864р. в Росії були побудовані нові школи, удосконалювалась методика викладання, упроваджувались математика, історія, географія, підвищувався рівень вчителів. В системі середньої освіти існувало кілька типів гімназій. впроваджувались жіночі гімназії. Із заснуванням у 1865р. Новоросійського університету в Одесі число університетів на Україні зросло до трьох. У 1890-х роках загальна кількість в них студенті в становила 4тис. чол., з яких 60% були дітьми священиків, міщан, купців.

На другу половину XIX ст. прийшовся розквіт української літератури. Перлинами першої величини сяяли у цей час таланти І.Франко, П.Куліша, Л.Українки, П.Мирного, М.Коцюбинського та інших. Характерними рисами розвитку української літератури були різноманітність художніх напрямів, наявність індивідуальних стилів письменства, поява нових тем та проблематики, демократизація та гуманізація літератури, політизація літературної творчості. Наприкінці 50-х років у Санкт-Петербурзі почала видаватися українська література. П. Куліш заснував друкарню, В. Білозерський узявся за видання публіцистичного та літературно-художнього українознавчого часопису „Основа». М. Костомаров зайнявся написанням монографічних досліджень та упорядкуванням збірників документальних джерел з історії України.

Але становище освіти в Україні погіршувалось. За століття з 70-х років ХУІІІ ст. по ХІХ ст. чисельність шкіл скоротилась майже удвічі. Деяке покращення в цій галузі відбулося в 60-ті роки. Падіння кріпосного права, введення "земств, земських шкіл сприяли введенню нових предметів -математики, географії та історії.

Важливу роль у культурному розвитку відігравали університети. В останнє десятиріччя ХІХ ст. вони були центрами культурного, наукового та політичного життя України. В період революції 1905-1907рр. в університетах були відкриті українознавчі кафедри. Поступово університети стати центрами науки, наукових досліджень. У 1886р. в Києві була створена лабораторія з мікробіології.

Великий розвиток відбувався в суспільних науках - історії, історіографії, праві, економіці. Корифеями в цій області були В. Антонович, М. Грушевський, Д. Баталій, М. Туган-Барановський та інші.

В 1881р. вперше в Єлісаветграді був створений перший професійний український театр. Засновником його був М. Кропивницький. Вже через рік в ньому було вже 100 акторів. 5 професійних труп виступали в усіх частинах імперії.