Ліпінська А.В. -Науково-технічна термінологія

прокатки ґатункового і фасонного заліза. Таким чином, елемент ґатунковий виражає ознаку, що характеризує не стан, а залізо.

7.Перенесення ознаки характеристики величини на пред/ мет. У термодинаміці джерелом називають тіло (або сукупність тіл), в якого термодинамічна система, що її розглядають, заби/ рає чи віддає тепло. Якщо тіло має постійну температуру, тоді застосовують термін постійне джерело, утворений із розкрито/ го сполучення джерело з постійною температурою. Слово

постійний має досить широке значення, ним позначають: без, перервний, той, що не припиняється, незмінно і однаково дію, чий, незмінюваний, довготривалий тощо. Тому в сполученні

постійне джерело немає суміщення значення елемента постій, ний або появи нового значення.

8.Перенесення ознаки з предмета на процес. Наприклад,

утермінах гаряча обробка, холодна обробка елементи гаряча,

холодна не виражають ознаки, що безпосередньо стосується процесу. Наприклад, прикметник гаряча виражає стан тіла,

ане процесу. Термін гаряча обробка – це коротка форма більш розкритого сполучення типу обробка в гарячому стані або об, робка гарячих заготовок.

9.Стислість терміна може бути досягнута заміною ознаки. Наприклад, поруч із терміном лінійний резонансний прискорю, вач зі стоячими хвилями застосовують термін резонаторний прискорювач або замість лінійний резонансний прискорювач з біжучими хвилями – хвилеводний прискорювач.

У науково/технічній термінології стислість терміна не мож/ на створювати за рахунок порушення відповідності терміна по/ няттю або нехтуючи вимогою узгодження між термінами. Ніяка стислість не може виправдати введення термінів, явно недоречних і навіть шкідливих.

6.2.2. Утворення стислих форм термінів

Акт свідомого утворення науково/технічного терміна, у то/ му числі його коротких форм, в основному може бути представ/ лено наступним чином:

1.Установлення місця даного поняття серед інших понять, що знаходяться з ним у класифікаційному (або суміжному) зв’язку.

2.Вибір ознак, що найбільш характерні для даного поняття: по/перше, тих, що зближують його з іншими поняттями, по/ друге, тих, що створюють його специфічність.

181

3.Вибір слів, які найбільш ясно виражають ознаки понять і які використовують як елементи однослівних термінів чи термі/ нів/словосполучень.

4.Надання елементам правильних граматичних форм і пра/ вильних граматичних зв’язків між ними.

Усі вказані окремі етапи термінотворення повинні бути за/

снованими на оцінці можливості існування терміна у всій систе/ мі термінів, що відповідають системі понять певної дисципліни, галузі знань тощо. Серед властивостей терміна, що означають його придатність, однією з найважливіших є його точність.

Розрив між значеннями елементів, що входять до складу тер/ міна/словосполучення, і ознакою, яка означає поняття, трап/ ляється часто під час первісного впровадження терміна. Однак нерідко таке явище має місце лише за деякий час, у цьому разі воно спричинене безпосередньо розвитком наукової думки і технічних ідей, що призводять до створення нових предметів техніки, використання нових технологічних процесів. Пра/ вильне відображення ознак нерозривно пов’язане також із ви/ бором правильної морфології термінів. Ознаки терміна можна виразити словами різних граматичних категорій: іменників, прикметників, дієприкметників, порядкових числівників тощо.

Можна стверджувати, що в більшості випадків неточність терміна можна пояснити впливом цих двох факторів. Нерідко прагнення до точності змушує будувати багатослівні незручні терміни, що суперечить іншій істотній вимозі щодо них – їх/ ньої стислості.

Для точності термінів досить важливо розрізняти не лише категорії понять, а й види понять усередині цих категорій. Для такого розрізнення слугують, у першу чергу, так звані слово/ твірні елементи.

Розглядаючи суфікси з точки зору вираження ними кате/ горій понять, нарівні з багатозначністю суфіксів слід відмітити їхню синонімічність: ту саму категорію можна виразити за до/ помогою різних словотворчих елементів.

Звільнення від синонімічних форм і диференціація суфіксів відіграють винятково важливу роль у впорядкуванні терміно/ логії. Водночас це дозволяє у більшості випадків замість довгих термінів установлювати їхні більш короткі форми. Наприклад, у зв’язку з розвитком гальмівних пристроїв термін гальма втра/ тив строго обмежене значення.

Таке недиференційоване позначення часто призводить до нестійких уявлень, класифікаційної неточності і плутанини.

182

Спроба ввести розмежувальну термінологію в ряді подібних випадків не призводить до бажаного результату внаслідок її ус/ кладнення. Між тим, застосовуючи диференційований слово/ творчий елемент (суфікси, префікси тощо), вимога стислості термінів передбачає ще ряд додаткових вимог до словотворчих елементів. Перш за все, звичайно, слід зазначити, що сам су/ фікс повинен бути більш коротким і вводити його в термін слід лише в разі крайньої потреби, виходячи з міркувань або зміс/ тового, або фонетичного порядку. Існує ряд термінів, в яких ті чи інші суфікси вочевидь є зайвими.

У термінологічній практиці вважають за доцільне всі похідні терміни пов’язувати безпосередньо з формою основного терміна, прийнятій у «своїй» мові, а не з іншомовною формою похідного. Принаймні, усі зайві суфікси там, де це не пов’язано з благозвуч/ ністю або з іншими фонетичними міркуваннями, повинні бути вилучені.

6.2.3.Еліпсис та абревіатура як способи отримання стислих форм термінів

Одним зі способів отримання необхідної стислості термінів є еліпсис, чи опущення у складі терміна одного чи кількох еле/ ментів (наприклад, швидкість точки і швидкість).

1.Заміна видового терміна родовим (наприклад, якщо йдеться про двигун внутрішнього згорання, то надалі – просто двигун).

2.Еліпсис плеонастичних1 елементів у терміні шлях точки слово точки можна опустити, тому що не виражена достатня і по/ трібна ознака, що відрізняє дане поняття від якогось іншого).

3.Зміна елементів у разі еліпсису (замість механічне зчеплен, ня – просто зчеплення).

4.Еліпсис елементів терміна (високе стиснення – величина, що характеризує стан стиснення суміші; будь/яке інше стиснення – самостійний термін).

Абревіація в наш час є одним з активних способів словотво/

рення. Суть її полягає в тому, що в одне слово об’єднують час/ тини двох і більше слів. Поширення різного виду абревіатур2

1Плеоназм (від грец. πλεουαµο – надмірність, перебільшення) – багатослів’я; стиліс/ тичний зворот мови з однозначними словами, які нібито зайві, а насправді є компо/ нентом художнього засобу (нагнітання почуттів, підкреслення чи перебільшення чо/ гось тощо).

2Абревіатура (італ. аbbreviatura, від лат. аbbrevio – скорочую) – 1) складноскорочене слово, утворене з початкових складів або з перших літер слів словосполучення, напр.: вуз, ГЕС; 2) знаки скорочення нотного запису.

183

пов’язане, насамперед, із прагненням мовців стисло виражати складні найменування нових установ, предметів, понять.

Під час створення абревіатур треба прагнути не тільки ми/ лозвучності, а й вдалості окремого скорочення, брати до уваги зручність і можливість застосування створеного скорочення в усіх потрібних поєднаннях. Головне, щоб скорочення не на/ були багатозначності.

Абревіація, власне, нового слова не породжує, оскільки абре/ віатура співіснує в мові зі складною назвою для означення того чи іншого багаточленного найменування, виступаючи її своє/ рідним синонімом. Проте в лексичній системі мови цей своє/ рідний синонім, що є, по суті, коротким знаком конкретного складного слова, вважають неологізмом1.

Складноскорочені терміни, літерні та звукові абревіатури утворюють унаслідок стягнення, згортання синтаксичних терміносполучень. Залежно від того, як згортають синтаксичні терміносполучення в окремі слова та як у тому разі скорочують їхні компоненти, розрізняють кілька структурних видів абре/ віатур. У сфері термінів/іменників А. А. Бурячок, наприклад, виділяє ініціальні, складові та комбіновані види абревіатур.

Численні в технічній термінології абревіатури, які містять ли/ ше ініціальні літери кожного елемента. Це ініціальні терміни:

КБ – консольні блоки, ГМТ – геометричне місце точок, ЕКГ – електрокардіограма тощо ПК – персональний комп’ютер, CD, ROM – compact disk read only memory, ЛОМ – локальна обчис, лювальна мережа.

Складові абревіатури утворюють з початків (одного або двох складів) термінів, об’єднуваних в абревіатури, їх іноді можуть поєднувати з ініціальними скороченнями, наприклад: техред – технічний редактор.

У технічній термінології надзвичайно поширені комбіно/ вані абревіатури, до складу, яких окрім скорочених основ, вхо/ дять і нескорочені (переважно в кінці терміна): аерофотоуста, новка, бортмеханік, культурфільм.

Рекомендована література

(див. «Список використаної та рекомендованої літератури»):

Основна: 1, 3, 4.

Додаткова: 8, 17, 24, 25, 26, 28.

1Неологізм (від нео і логізм) – нове слово, словосполучення, фразеологічний зворот, а також нове значення старого слова. Протилежне – архаїзм.

184

Практичне завдання

(виконати письмово):

1.Навести приклади стислих форм термінів з термінології Ва/ шого майбутнього фаху.

2.Навести приклади абревіатур з термінології Вашого майбут/ нього фаху.

Теми рефератів

1.Способи досягнення короткості термінів.

2.Стислість терміна – потреба чи примха?

3.Вплив довжини терміна на науково/технічну термінологію.

Навчальний елемент 6.3. Загальномовні семантичні процеси в науково*технічній термінології

Цілі

Результатом вивчення цього навчального елемента мають бути знання про:

Те, які загально/мовні семантичні процеси присутні в тер/ мінології.

Те, що називають полісемією та її приклади в термінології.

Те, що таке омонімія та її види в термінології.

Те, що називають синонімією та її приклади.

Означення дублетності та її приклади.

Те, що таке паронімія та її приклади.

Порядок опрацювання навчального елемента

I.Опрацювати теоретичний матеріал.

II.Дати відповіді на питання для самоконтролю:

1.Які бувають типи формування семантичних фрагментів?

2.Що містить система проектування?

3.Що таке полісемія?

4.Які терміни називають синонімами?

5.Які терміни називають антонімами?

6.Які терміни називають паронімами?

7.Що таке дублетність?

8.Назвати види синонімії.

9.Як виникають багатозначні терміни?

185

10.Назвати групи омонімів, що виникають унаслідок запо/ зичення.

11.Які омоніми називають синтаксичними?

12.Які омоніми називають морфологічними?

13.Чи існує різниця між омонімією та багатозначністю? Пояснити.

14.Назвати основні проблеми, що виникають у результаті омонімії.

III.Виконати практичне завдання.

Завдання для практичного виконання наведені в кінці на/

вчального елемента.

ТЕОРЕТИЧНИЙ МАТЕРІАЛ

6.3.1. Розвиток семантики понять

Мовні засоби можуть бути побудовані в результаті виявлен/ ня основних понять, що відображають процес проектування термінології у складі системи управління науково/технічним прогресом, і послідовного розвитку семантики1 понять вихідної мови аж до однозначного (без синонімії) означення ресурсів, що забезпечують досягнення мети проектування термінології.

Мова, маючи такі властивості, належить до семантичної, і її використання дає можливість описувати перехід від неозначе/ них зв’язків через безліч варіантів процесу проектування термі/ нології до зв’язків типу толерантність2/еквівалентність3. Безліч можливих відображень мета/ресурсу, наведених у цій мові, утво/ рить семантичну модель процесу проектування.

Розвиток семантики понять вихідної мови можна здійсню/ вати з використанням процедур формування семантичних фрагментів різного типу:

великої галузі (наприклад, для відображення поняття сис, тема формалізованого опису);

вузького призначення, але з великою кількістю рівнів, що послідовно розвивають семантику (наприклад, для відобра/ ження поняття експерт,проектувальник);

1 Семантика (від грец σηµαντικοζ – означальний) – значення слова (виразу).

2Толерантність (від лат. тolerans (tolerantis) – терплячий) – терпимість до чужих ду/ мок і вірувань.

3Еквівалент (від лат. аequivalens (aequivalentis) – рівноцінний) – що/небудь рівносиль/ не, рівноцінне, рівнозначне, предмет або кількість, що відповідає іншим предметам або кількостям, може замінювати або виражати їх.

186

з малою глибиною деталізації найбільш загальної власти/ вості вихідних понять (наприклад, для відображення понят/ тя операції проектування);

у вигляді класифікатора (наприклад, для відображення по/ няття завдання, розв’язані в процесі проектної діяльності);

у вигляді деякої формальної моделі (наприклад, поданої у вигляді графа, що означає зв’язки окремих семантичних

характеристик компонентів автоматизованої системи управ/ ління як об’єктів проектування).

Система проектування термінології, що має локальні описи семантичною мовою, містить:

алфавіт понять вихідної мови, що означає об’єкт проектуван/ ня термінології, систему і процес проектування;

бібліотеку класів алфавіту, поданих у вигляді семантичних фрагментів;

організуючу частину, що поєднує безліч структурних оди/ ниць діяльності проектувальника термінології з викорис/ танням семантичних моделей.

6.3.2. Полісемія

Термін може отримати нове значення у разі збереження ста/ рого, що викликає його багатозначність – полісемію.

Полісемія (від полі/ і грец. σηµα – знак) – поняття, що віді/ грає важливу роль у логіці, логічній семантиці, семіотиці1 та лінгвістиці2. Полісемія є природним розширенням лінгвіс/ тичного поняття у того самого слова (словосполучення, фрази), різних інтерпретацій у того самого знака або знаків сполучен/ ня. Звичайно термін полісемія застосовують у ситуаціях, коли ці різні змісти (значення, інтерпретації) певним чином зв’язані між собою. Наприклад: файл у значенні документа і у значенні пред/ мета, в який вкладають документ, мишка – тваринка і пристрій для введення даних у комп’ютер.

Значення багатозначного слова поділяють на прямі (первісні, речові) та переносні (похідні від прямих). Переносними значення називають тому, що вони виникли унаслідок перенесення назви одного предмета, явища, дії чи ознаки на інший предмет, явище, дію чи ознаку, які чимось схожі між собою: гострий ніж – гост, рий розум (глибоко проникає в те, що досліджує – так, як гост/ рий предмет проникає у те, що ріже); важкий тягар – важкий

1Семіотика (від грец. σηµειωτικοζ – пов’язаний зі знаком, від σηµειον – знак) – наука про різні системи знаків, які використовують для передавання повідомлень.

2 Лінгвістика (франц. linguistique, від лат. lingua – мова) – наука про мову.

187

характер (створює труднощі, як під час підняття важких ре/ чей); летять журавлі – летять дні (проходять один за одним подібно до того, як летять птахи у вирій).

Перенесення назв можуть відбуватися за подібністю та за су/ міжністю. Перенесення за подібністю чи контрастом називають метафорою. Тому в метафорі завжди можна знайти сліди прихо/ ваного порівняння: хвиля протесту (ніби хвиля в морі). Перене/ сення за суміжністю називають метонімією: аварійна зупинка автомобіля (процес) – зупинка тролейбуса (місце, де здійснює зупинку (як процес) громадський транспорт). Різновидом ме/ тонімії є синекдоха1 – перенесення назви частини на ціле, част/ кового на загальне: нестача робочих рук (робітників), берегти копійку (гроші); і навпаки: цілого – на частину, загального – на часткове: виставка живопису (творів живопису).

6.3.3. Омонімія

Від багатозначних слів відрізняють омоніми – слова, одна/ кові за формою, але різні за лексичним значенням. На відміну від багатозначних слів, значення яких мають спільний еле/ мент (наприклад, слово голова в усіх своїх значеннях: голова людини – голова правління, голова колони тощо має спільний елемент значення – те, що веде, перебуває попереду), значення омонімів не мають між собою нічого спільного: ключ (знаряддя для замикання та відмикання замків) – ключ (зграя журавлів під час перельоту), лава (вид меблів) – лава (викиди з вулкана) – лава (шеренга). Омоніми утворилися унаслідок випадкового збігу форми слів. Значення омонімів легко розрізнити у слово/ сполученнях та реченнях.

Омоніми бувають повними та частковими. Повні омоніми – це завжди слова тієї самої частини мови, що в усіх граматичних формах мають однакове звучання та написання: коса (сплетене волосся) – коса (сільськогосподарське знаряддя) – коса (мілина на ріці та в морі). Часткові омоніми можна у деяких формах розрізняти: омоніми вити (по/вовчому) – вити (гніздо) збіга/ ються у формах інфінітива, минулого та майбутнього часу, умовного та наказового способу, але відрізняються у формах те/ перішнього часу: виє (по/вовчому), але в’є (гніздо).

1Синекдоха (від грец. συντχδοχη від грец. δυν – разом і εχδοχη – переймання) – один зі способів підсилення виразності художньої мови, різновид метонімії. Заснована на кількісному зіставленні предметів, явищ, на заміні частиною цілого, одним предме/ том – сукупності.

188

Слова, омонімічні в одній чи кількох граматичних формах, називають омоформами: мати (іменник у називному відмінку однини) – мати (дієслово в інфінітиві). Слова, омонімічні тіль/ ки в усному мовленні, називають омофонами: мене (я) [мине] – мине (минути) [мине]. Також омофонами можна вважати такі слова: камчатка (Камчатка означає назву півострова, камчат/ ка – тканини), кант (кант – ребро, круг дошки, брус, а у швей/ ній промисловості – це кольоровий шнурок чи вузька смужка тканини іншого кольору, яку вшивають у борти, у шви одягу, найчастіше – форменного, тобто облямівка; Кант – філософ), майя (майя – тонка бавовняна тканина; у Центральній Аме/ риці є індійські племена майя; відоме майя як термін з індусь/ кої ідеалістичної філософії; Майя – ім’я жінки). Слова, омоні/ мічні тільки на письмі (наголос падає на різні склади), називають омографами: замок (на дверях) – замок (королівський), дорога (додому) – дорога (картина), брати (себе в руки) – брати (рідні), (пошкодити) зв’язки – (мати) зв’язки, правило (пристрій, на яко/ му щось розправляють або за допомогою якого щось розрівнюють, вигладжують) – правило (положення, котрим передають якусь за/ кономірність, стале співвідношення певних явищ).

Отже, омонімія – це графічний і фонетичний збіг слів (і взага/ лі знаків, сполучень знаків і словосполучень), що мають різну суть або значення. Для омонімів же, близьких за своїми грама/ тичними характеристиками, стає більш ймовірною близькість (хоча може бути й неочевидна) їхніх семантичних властивостей. Наприклад, зі слів поле (пшениці), поле (діяльності), поле (зору), поле (документа) перше можна (з деяким застереженням) вва/ жати омонімом другому і третьому в означеному вище розумін/ ні, але споріднення останніх впадає в око – кожне з них можна вважати синонімом слів: галузь, сфера тощо, а тим самим і омо/ німами один одному. Для характеристики подібних ситуацій використовують термін полісемія – наявність різних значень (або однаково сприйнятих слів). Нечіткість такого означення полісемії обумовлена тим, що між явищами омонімії і полісемії насправді є безсумнівний зв’язок. Спільність етимології1 цих омонімів спонукає кваліфікувати ситуацію як полісемію. Можна сказати, що омонімія, крім тих випадків, коли вона обумовлена суто випадковими збігами словоформ, є замаскова/ ною полісемією.

1Етимологія (грец. ετνµολογια, від ετνµον – істина і логія) – походження, первісна форма, вихідне значення слова, яку означають у процесі зіставлення його зі спорідне/ ними словами тієї самої або іншої мови.

189

Таким чином, омонімія і полісемія є невід’ємними атрибута/ ми звичайних, природних мов, що збагачують виражальними засобами розмовну і літературну мову. Але в наукових (напри/ клад логіко/математичних) контекстах омонімія неприйнятна, а в юридичних – часом навіть небезпечна. Тому для наукових

іюридичних потреб воліють користуватися свого роду «профе/ сійними жаргонами» – деякими, спеціальним чином дібраними фрагментами загальнолітературної мови, менш гнучкими і бага/ тими, ніж уся ця мова в цілому, але краще пристосованими до потреб обслуговуваної галузі.

Один із найпоширеніших недоліків науково/технічної тер/ мінології – наявність термінів, кожен з яких позначає два, три

ібільше понять. Це призводить іноді до нестійкості деяких уявлень, порушує взаєморозуміння і нерідко викликає непоро/ зуміння та практичні помилки. Появу багатозначних термінів пояснюють, переважно, зміною значень існуючих слів та слово/ сполучень. Було виявлено основні типи змін значень слів (тер/ мінів), досліджено їхні види і групи. Ці типи змін наступні:

1. Уточнення і зміна значення терміна, викликані розвитком даного поняття (включаючи диференціацію1 поняття).

2. Перенесення терміна з класифікаційної підлеглості понять.

3. Перенесення терміна за аналогією понять (перенесення тер/ міна з технічної аналогії і перенесення терміна за зовніш/ ньою аналогією).

4. Перенесення терміна за суміжністю понять.

Унаслідок зміни значення терміна (слова) один звуковий комплекс може позначати два або кілька понять, якщо поперед/ нє значення чи кілька попередніх значень не усувають зовсім із використання. Однак далеко не завжди той факт, що різні по/ няття виражають засобами того самого звукового комплексу, пояснюють перенесенням слова з одного поняття на інше (змі/ ною значення слова чи терміна).

Наведемо приклад:

1) легку напівпрозору тканину (шовкову чи лляну) називають

газ; 2) водночас газом називають тіло (речовину), частинки якої

слабо пов’язані, унаслідок чого тіло прагне зайняти най/ більший об’єм.

Дослідження виникнення обох значень звукового комплексу газ показує, що газ у першому значенні і газ в іншому значенні

1Диференціація (від франц. differenciation, від лат. differentia – різниця, відмін/ ність) – поділ, розчленування цілого на якісно відмінні частини.

190