Ліпінська А.В. -Науково-технічна термінологія
.pdfжурнали, патенти – усю спеціальну літературу з відповідної га/ лузі знань. Розробка алфавітного переліку термінів, властивих даній галузі, – це посилання для впорядкування і стандарти/ зації ключового слова для певних понять чи груп понять.
Глибше проникнути в спеціальну термінологію дозволить тезаурус – за умови алфавітного розташування матеріалу ви/ хідні поняття стоять у різних місцях словника. Це ускладнює можливості порівняння і вибір терміна для майбутнього стан/ дарту.
Незважаючи на деякі негативні сторони кожного з описаних типів тезаурусу, вони можуть бути надійними довідниковими джерелами за умови впорядкування спеціальної термінології, лексикографічної роботи, тобто під час складання тлумачних двомовних і багатомовних перекладних словників.
5.2.5.Співпраця техніків і лінгвістів у процесі розробляння науково*технічної термінології
Впорядкування термінології і розгортання роботи у цій галу/ зі вимагає узгодженої роботи лінгвіста й інженера над науково/ технічною мовою. Якщо виходити із загальних вимог, що вису/ вають до терміна, то з технічного боку він повинен охоплювати максимум наукових і технічних відомостей, а з лінгвістичного
– відповідати нормам і правилам сучасної мови. Одне з найпо/ ширеніших явищ у науково/технічній термінології – це синоні/ ми. До них потрібно підходити дуже обережно.
Автори термінологічних робіт часто пропонують не викорис/ товувати терміни/синоніми. Проте з цим можна погодитися лише, коли йдеться про терміни науково/виробничого характе/ ру, використовувані у технічній документації, які дублюють один одного. Безумовно, у цьому разі наявність синонімів вно/ сить плутанину в роботу, заважає взаєморозумінню як між спеціалістами, так і між окремими підприємствами.
У розробці науково/технічного терміна важливими є питання термінотворення і написання термінів. Про принципи терміно/ будови говорив ще Д. С. Лотте: «Правила побудови слів повинні базуватися на всеохоплюючій лінгвістичній основі. Такою осно/ вою може бути тип синтаксичного зв’язку між словами, що ут/ ворюють складний іменник чи прикметник». У сфері терміно/ логічної лексики є класичний спосіб утворення складеного прикметника – синтаксичний, що полягає в наступному: якщо складений прикметник утворено зі сполучення слів, за своїми значеннями підпорядкованих один одному, його пишуть разом,
161
якщо ж складений прикметник створено з двох і більше основ, що означають рівноправні поняття, тоді його пишуть через дефіс.
Але синтаксична структура деяких термінів та їх семантика складаються історично настільки індивідуально, що важко під/ водити їх під певні схеми і правила.
Проте вимоги якомога більшої відповідності характеру яви/ ща чи предмета, що ним означені, засвідчують, що розробка на/ уково/технічної термінології повинна створюватися співпрацею інженера і лінгвіста. Найкращою базою для неї є не мовні кафед/ ри вузів і спеціальних науково/дослідних організацій, а базові підприємства відповідної галузі, що мають розвинену науково/ технічну і виробничу структуру та висококваліфіковані кадри. На таких підприємствах за умови правильної організації роботи ця співпраця буде найбільш продуктивною і корисною.
Рекомендована література
(див. «Список використаної та рекомендованої літератури»):
Основна: 1, 2.
Додаткова: 18, 20, 22, 24, 26.
Практичне завдання
(виконати письмово):
1.Навести приклади професіоналізмів у таких галузях:
діловодство;
архівознавство;
документознавство;
бібліографознавство;
машинопис;
інформаційна діяльність;
стандартизація.
Чим вони відрізняються від термінів?
2.Навести приклади жаргонізмів з термінології Вашого май/ бутнього фаху.
3.Навести приклади номенклатурних назв з термінології Ва/ шого майбутнього фаху.
Теми рефератів
1.Основні напрями термінологічної роботи.
2.Шляхи і методи розв’язування основних проблем термінології.
162
3.Інтернаціональні елементи в лексиці та термінології.
4.Національні та інтернаціональні компоненти в сучасних тер/ міносистемах.
Теми рефератів
1.Лексикографічна робота в Україні.
2.Номенклатурні назви, їхній зв’язок з термінологією.
3.Термінологічна робота в Україні.
4.Проблеми термінології та лексикографії.
Навчальний елемент 5.3. Термінологічні словники та довідники
Цілі
Результатом вивчення цього навчального елемента мають бути знання про:
Означення термінологічних словників та довідників.
Значення термінологічних словників.
Основні критерії для добору термінів.
Особливості термінологічних словників.
У чому полягає важливість стандартизації?
Які існують державні стандарти термінів в Україні?
Порядок опрацювання навчального елемента
I.Опрацювати теоретичний матеріал.
II. Дати відповіді на питання для самоконтролю:
1.Який словник називають термінологічним?
2.Яка різниця між термінологічним словником та довідни/ ком?
3.Для чого потрібна стандартизація в термінології?
4.Які існують критерії добору термінів?
5.Яке значення термінологічних словників та довідників? III. Виконати практичне завдання.
Завдання для практичного виконання наведені в кінці на/
вчального елемента.
ТЕОРЕТИЧНИЙ МАТЕРІАЛ
5.3.1. Створення галузевих термінологічних словників
Питання про роль термінологічних довідників та словників як складової частини уніфікації термінології української лексики
163
досить широке. Розглядаючи тему, зупинимось на понятті про термінологію, розглянемо сучасний стан української науково/ технічної термінології та проблеми її використання на практиці.
Створення галузевих термінологічних словників: одномов/ них, двомовних перекладних, що встановлюють еквівалентні терміносистеми для двох мов. Основну масу подібних словни/ ків будують за систематичним принципом, окреслюючи ієрар/ хії понять у їхніх взаємозв’язках одного з одним. Алфавітна організація матеріалу відіграє другорядну роль. Тому скласти багатомовний термінологічний словник дуже важко.
Стандартизація термінологічних систем на національному й інтернаціональному рівнях потрібна у зв’язку з тим, що обсяг позначених понять, здавалося б, у різних мовах не збігається. Наприклад, російському терміну сила відповідають англійсь/ кий force і strength; англійський термін technology – це не тех/ нологія, а техніка, technical term – не технічний термін, а тер/ мін узагалі. Міжнародна стандартизація безглузда, якщо їй не передує ретельно проведена національна стандартизація. Проте основним є не характер мови, а співвідношення понять відпо/ відної науки. Саме воно диктує мовні форми. Паралельно про/ водять роботу з регламентації метамови термінолога.
Прийняття міжнародного стандарту не означає відмови від традиційних національних систем, вироблених представника/ ми вітчизняних шкіл. Міжнародна стандартизація означає, насамперед, установлення точних дефініцій та однозначних взаємозв’язків між українськими та іншомовними термінами.
Стандартизація означає єдиний зміст терміна, стандартизо/ ваного в різних мовах. Термінології, створені чужими мовами, інші мови запозичують цілком (як системи) лише в тому разі, коли ця галузь для даної країни нова.
5.3.2. Термінологічна лексика в науковому тексті
Мова науково/технічних текстів є частиною загальноприй/ нятої мови, у ній використовують лексику і граматичний лад загальноприйнятої мови; проте їй властивий означений стиль, що відповідає цілям і завданням змісту наукової літератури. Однією з головних відмінностей мови художньої літератури від мови технічної літератури є значна насиченість тексту спеці/ альними термінами, що часто відсутні не тільки у звичайних, але й у термінологічних словниках. Установлено, що словник наукових творів поділено на три категорії: загальноприйнята,
164
загальнонаукова та термінологічна. Найчисленніший загально/ прийнятий шар лексики – міжстильовий. Він є основою будь/ якого стилю мовлення та нейтральним не тільки відносно стилю, але й автора. Загальнонаукова лексика передає дані, що пов’я/ зані з пізнавальною діяльністю людини: з відкриттям, система/ тизацією матеріалу тощо. Наукова лексика виникає унаслідок паралельного розвитку текстів різних наук. Термінологічна лек/ сика є найспецифічнішою особливістю наукового тексту. Кожна галузь науки має свою систематично організовану термінологію, яка відповідає предметові та методам цієї науки.
Основною специфічною рисою мови наукової літератури є широке використання термінів. Термін є об’єктом цілої низ/ ки наук, кожна з яких виділяє у терміні суттєві, з її точки зору, ознаки. Він пов’язаний з поняттям, що належить до означеної галузі науки й техніки та означає його межі. Термін має особ/ ливе значення в науці, про що свідчить глибокий науковий (у тому числі й лінгвістичний) інтерес до відповідної проблема/ тики і значний обсяг літератури про неї.
Систему термінів, науково/технічну термінологію тієї або іншої науки людина вибудовує в процесі пізнання. Для того, щоб відобразити систему понять даної науки, треба дотримува/ тися повної відповідності знакові та поняттю, тому прагнення до однозначності є потрібною умовою існування терміна; ідеаль/ ний термін завжди однозначний.
Водночас термінологія не ізольована від загальнолітератур/ ної мови. Під час реального функціювання терміна у мові вини/ кає його багатозначність у рамках однієї науки. Це пов’язано з тим, що розвиток теорії у науці передбачає і розвиток відпо/ відної термінології, що призводить не тільки до появи нових термінів у рамках цієї теорії, але й до виникнення різних від/ тінків їхніх значень. Часто новизна авторської термінології по/ лягає у переосмисленні вже існуючих термінів. Термін також можуть переносити з однієї галузі знань в іншу для схожих, на перший погляд, понять. Таке явище має назву термінологічної омонімії (науково/технічне однакове звучання несумісних за значенням слів).
Поява нових наук, відкриття нових явищ призводить до значних труднощів у виділенні загальнонаукових, загально/ технічних1, галузевих2, вузькоспеціальних3 термінів.
1 Терміни, які використовують у кількох галузях науки і техніки 2 Терміни, що характеризують тільки одну галузь знань
3 Терміни, що мають значення, які характерні певній спеціальності даної галузі
165
Термінологія підлягає загальним тенденціям розвитку за/ гальнолітературної мови та має означену самостійність розвит/ ку, що впливає на загальнолітературну мову.
Прагнення упорядкувати термінологію стало актуальним, коли з’явилися тисячі нових термінів та технічних понять. Не/ доліки термінології заважають взаєморозумінню між фахівця/ ми, навчальному процесу, призводять до значних труднощів під час роботи зі спеціальною літературою.
Слід зауважити, що хороший термін повинен мати означені та впорядковані концептуальні одиниці, бути незалежним від емоційних ознак та займати своє, окреме місце у терміносисте/ мі даної мови.
У наш час термінознавство є науковою дисципліною. У ролі терміна може виступати будь/яке слово: більшість термінів є іменниками або сполученням слів з іменником як основним словом. Усі терміни однієї галузі знань утворюють терміноло/ гію, з якої можливо виділити терміносистеми, мікросистеми, ряди термінів та терміни. Розроблення єдиних методів побудо/ ви термінів, єдиної термінології сприяє активнішій участі фа/ хівців різних країн у розв’язуванні актуальних проблем сучас/ ної науки та техніки.
Останнім часом гостро постали питання стандартизації, уні/ фікації, нормалізації та інвентаризації термінів, створення тер/ мінологічних словників, здатних у повному обсязі задовольни/ ти потреби фахівців різних галузей науки та техніки, таких, які б відповідали сучасним проблемам і забезпечували б удоско/ налення процесу опрацювання науково/технічної інформації.
5.3.3. Критерії для добору термінів
Існують означені критерії для добору термінів:
1.Один термін повинен мати тільки одне технічне значення.
2.Одне поняття повинно мати тільки одну назву.
3.Близькі поняття повинні мати схожі назви.
4.Поняття, що слабо пов’язані, повинні мати назви, які чітко різняться за зовнішньою формою та вимовою.
5.Термін повинен пояснювати поняття.
6.Назва терміна повинна бути простою.
7.Бажано, щоб назва мала ту ж саму форму в усіх основних мовах світу.
8.Якщо існуючий термін неточний, але вже закріпився в мові, то стислий історичний або інший коментар повинен супро/ воджувати його у словнику.
166
Для джерел нових термінів можливо ще додати такі реко/ мендації:
1.Використовувати слова зі звичайної (не науково/технічної) мови.
2.Використовувати слова з живої іноземної мови.
3.Використовувати ім’я того, хто відкрив або зробив винахід.
4.Будувати термін більш/менш довільно.
5.Будувати термін із частин, узятих з класичної мови. Відсутність норм у галузі лексики наукових текстів значно
послаблює силу документів, що циркулюють в управлінні на/ укою, і робить неефективним усе, що належить до наукової ді/ яльності.
Термін виражає наукове поняття; а система понять науки, в якій подано її основний зміст, виражена терміносистемою. Засвоєння цієї понятійної системи в ході навчального процесу формує у свідомості студентів відповідний тезаурус, елемента/ ми якого є терміни.
Кожен термін має цілком означене місце (за підпорядкова/ ністю іншим термінам) у розглянутій термінологічній системі, що залежить від місця відповідного поняття у всій даній сис/ темі понять. Це впливає (у всякому разі, повинно впливати) на структуру і склад терміна. Таким чином, сама його мовна фор/ ма повинна відображати, з одного боку, ознаки поняття, що доз/ воляють зіставити його з усією системою понять, а з іншого бо/ ку, потрібні й достатні ознаки, що виражають специфічність цього поняття. Це означає, що термін можна розглядати як згорнуту форму його означення.
Для виконання цих вимог у процесі побудови терміносистем мовні одиниці можуть використовувати особливим чином. На/ приклад, за тими чи іншими словотворчими елементами, що мають у загальному використанні досить широку, а отже, нео/ значену дефініцію, свідомо закріплюють спеціальне вузьке зна/ чення в рамках даної терміносистеми. Якщо в терміні є цей елемент, сама його наявність уже дає можливість судити про місце цього терміна в терміносистемі, а отже, і про місце по/ няття в понятійній системі. Інший приклад: щоб висловити де/ який тип зв’язків між поняттями, послідовно використовують поєднання прикметника й іменника, для іншого ж типу зв’яз/ ків – двох іменників. Саме мовні засоби такого роду і слугують для вираження зв’язків між тезаурусами відповідних наук.
Однією з характерних рис терміна є його подвійна обумов/ леність: по/перше, системою понять даної науки, по/друге, сис/ темою мови. Таким чином, термін виражає наукове поняття
167
і водночас є мовною одиницею лексичного рівня, а тому підкоре/ ний законам функціювання мови. У методиці навчання інозем/ ним мовам є спеціальні вправи на словотвір, що дають студентам знання, уміння й навички, на основі яких можна судити про значення слова за його складом і структурою. Подібні вправи можуть використовувати і в процесі вивчення природничих і тех/ нічних дисциплін з метою забезпечення більш ефективного за/ своєння студентами термінологічних систем цих дисциплін.
Отже, знання студентами мовних засобів вираження зв’яз/ ків між поняттями і засноване на цьому знанні уміння означа/ ти місце поняття в понятійній системі тієї чи іншої науки за складом і розташуванням терміноелементів у терміні, може бу/ ти чинником, що істотно впливає на ефективність засвоєння теоретичних знань, а отже, і на успішність їхньої навчальної діяльності в цілому. Такий підхід до навчання природничим і технічним дисциплінам є цілком обґрунтованим і може бути корисним для підвищення ефективності навчального процесу у вищому навчальному закладі.
5.3.4. Особливості термінологічних словників та довідників
Неодноразово були зроблені спроби розглядати основні по/ няття термінології, її стан, проблеми та місце термінологічних довідників та словників у сучасній українській мові, що дало підстави для наступних висновків:
по/перше, терміни трапляються не тільки в техніці і галу/ зях народного господарства, але й у гуманітарних науках, включаючи документознавство, філологію, лінгвістику, ді/ ловодство тощо;
по/друге, перекладні технічні словники традиційно містять значну кількість нетермінологічної лексики, знання якої є дуже важливим для успішного перекладу технічних текстів;
по/третє, якщо підходити з властивим термінознавцям кон/ серватизмом1, далеко не всі галузеві і навіть політехнічні словники повною мірою відповідають усім вимогам, які пос/ тавлені до термінологічних словників. Говорячи спрощено, термінологічні словники, що існують на сьогодні, повинні містити лише вивірений перелік термінів та їхні точні на/ укові дефініції (однією чи кількома мовами).
1Консерватизм (франц. сoncervatisme, від лат. сoncervo – зберігаю, охороняю) – при/ хильність до застарілого, віджилого.
168
У кожній країні є своя мова, а в ній – велика кількість різно/ манітних слів і термінів: зрозумілих, незрозумілих, багатознач/ них. Тому з’явилися словники і довідники, які допомагають краще зрозуміти те або інше слово чи термін.
Можна стверджувати, що словники і довідники мають вели/ чезне значення як у навчанні, так і в повсякденному житті, по/ легшуючи пошук потрібних слів, пояснюючи їхні складність та зміст.
Існування величезної кількості словників і довідників да/ ють можливість кожній людині знайти ту систему впорядку/ вання слів і термінів, яка придатна саме для неї і з якою їй бу/ де зручніше і простіше працювати.
Сьогодні словники і довідники стали невід’ємною частиною кожного, хто отримує освіту, цікавиться наукою чи просто хо/ че підвищити рівень своїх знань.
5.3.5.Державна стандартизація науково*технічної термінології
Державна стандартизація науково/технічної термінології є формою державного регулювання мови науки і техніки, має значну перевагу перед усіма іншими формами впорядкування термінології.
Найбільш важливою перевагою державної стандартизації науково/технічної термінології є:
плановий системний характер робіт з державної стандарти/ зації науково/технічних термінів і позначень;
єдина методологія1 підготовки термінологічних стандартів;
планове введення стандартизованих термінів і позначень у науку, техніку і виробництво;
забезпечення чіткого й неухильного дотримання стандартів на науково/технічні терміни і позначення;
періодична «інвентаризація» і перегляд термінологічних
стандартів.
У даний час основна увага спрямована на роботу зі стандарти/ зації термінології таких швидко прогресуючих галузей науки, як: електроніка, радіоелектроніка, приладобудування, засоби авто/матизації та комп’ютерної техніки, менеджмент, інформа/ ційна діяльність тощо.
1Методологія (від метод і логія) – 1) вчення про методи пізнання й перетворення світу; 2) сукупність прийомів дослідження, застосовувані у будь/якій науці відповідно до специфіки об’єкта її пізнання.
169
5.3.6. Важливість стандартизації
Не менш важливими є єдина методологія і чітка регламен/ тація проведення робіт з державної стандартизації науково/ технічних термінів і позначень, що забезпечують:
чіткість мети і завдань проведеної термінологічної роботи,
наукову обґрунтованість і точність стандартизованих термі/ нів і позначень, їхню однозначність;
старанність вивчення термінологічного матеріалу;
залучення до розробки й обговорення проекту термінологіч/ ного стандарту всіх зацікавлених організацій;
єдність побудови і форми подання матеріалу у термінологіч/ ному стандарті;
облік рекомендацій міжнародних організацій з термінології у даній галузі знань;
взаємну узгодженість термінологічних стандартів. «Інвентаризація» науково/технічних термінів і позначень,
що пройшли у свій час стадію наукового осмислення й обґрун/ тування, є потрібною передумовою для проведення будь/яких наукових досліджень у галузі упорядкування та стандартиза/ ції термінології.
Рекомендована література
(див. «Список використаної та рекомендованої літератури»):
Основна: 1,4.
Додаткова: 6, 8, 16, 18, 19, 22, 27, 28.
Практичне завдання
(виконати письмово):
1.Навести приклади термінів/неологізмів з термінології Ва/ шого майбутнього фаху.
2.Навести приклади застарілих термінів з термінології Вашо/ го майбутнього фаху.
3.Замінити словосполучення одним словом, яке виражає те саме поняття: людина, яка не визнає пізнаваності світу; прямокутний ромб, наука, що вивчає закони і форми мис, лення, число, яке ділиться тільки на одиницю і саме на себе; прямокутний паралелограм.
4.Назвати істотні ознаки перелічених понять: держава, демо, кратія, милосердя, темперамент, дієслово, речення, пара, лелограм, острів, молекула вага.
170