Ліпінська А.В. -Науково-технічна термінологія

Вибір слова для позначення нового наукового поняття ви/ значено зв’язками між новим поняттям і попереднім, закладе/ ними у внутрішній формі слова.

4.1.3. Утворення похідних термінів

Під час утворення похідних слів слово, що вже існує в за/ гальноприйнятій термінології, доповнюють словотворчими елементами або одні словотворчі елементи замінюють на інші (префікси, суфікси). Наприклад: олов,о – олов’,ян,ий; тепло, твор,н,ий – теплотвор,н,ість. У тому разі або утворюють нове слово з попереднім його значенням (різка – різання), або воно означає інше поняття (штамп – знаряддя дії, штампування – дія, штамповка – об’єкт, створений у результаті дії). Для озна/ чення надзвичайно важливо, щоб поняття однієї термінологічної категорії виражали за допомогою суфіксів, які в тій же системі не залучені для отримання термінів, що позначають поняття іншої термінологічної категорії. Однак на практиці часто застосовують суфікси/синоніми.

Побудова термінів шляхом утворення урізаних і складно/ скорочених слів може бути ілюстрована такими прикладами:

метро (метрополітен), рація (радіостанція). Під словосполу/ ченням звичайно розуміють групу слів у граматичній єдності. До складу термінів/словосполучень можуть увійти:

1)слова, що вже належать до системи термінів даної дисципліни;

2)слова, що належать до загально/технічної термінології;

3)слова, які є термінами спорідненої дисципліни;

4)слова з термінології віддаленої дисципліни;

5)слова, узяті із загальнолітературної мови.

Слова двох останніх видів змінюють своє значення, коли стають термінами будь/якої дисципліни. Більшість термінів/ словосполучень може бути розкладена на частини (елементи терміна). Проте є такі терміни, які неможливо розкласти. Ці поєднання є в термінологічному відношенні нерозкладними поєднаннями. У розкладних поєднаннях означаючий елемент можуть опускати, коли з контексту зрозуміло, про яке видове поняття загального родового поняття йде мова.

Уразі побудови терміна/словосполучення, що складається

зіменника і двох або більше прикметників, треба дотримува/ тися певного порядку щодо останніх. Елемент терміна повинен бути придатним для зручних поєднань з іншими елементами. Потрібно, щоб в елементах збереглися тільки ті суфікси, пре/ фікси і закінчення, які надають елементу особливого значен/ ня, та добирати найкоротші з них.

131

Для вираження в термінах значення «сукупності» слід за/ стосувати такі форми:

1)якщо поняття виражає тільки сукупність однорідних пред/ метів, то форма іменник + іменник у множині і родовому від/ мінку: суміш газів, блок циліндрів;

2)іменник в однині + іменник в однині родового відмінку: гру, па циліндра, драйвер клавіатури, реквізит документа –

будь/яка сукупність характеризується лише однією голов/ ною частиною;

3)за умови різнородових складових частин застосовують таку конструкцію: складений прикметник + іменник: звукозапи,

сувальний апарат.

Іншим способом побудови нових термінів за рахунок внут/ рішніх ресурсів є утворення похідних слів (дериватів) від наяв/ них термінів або від загальнолексичних одиниць. До того ж суфікси та префікси, котрі через ті чи інші обставини вияв/ ляються найзручнішими для побудови термінів, запозичують, як правило, із загального морфологічного фонду. Можуть запо/ зичуватися також морфеми з інших мов. Деякі суфікси та пре/ фікси у тому разі трапляються винятково у фахових термінах, а в загальноприйнятій мові їх може взагалі не бути.

4.1.4. Утворення терміна зміною значення слова

Створюють термін шляхом зміни значення слів, порівнюю/ чи одні поняття з іншими. Наприклад: загальноприйняте сло/ во мишка перейшло в комп’ютерну термінологію у зв’язку з деякою зовнішньою схожістю, і як термін отримало цілком означене значення.

В якості нового науково/технічного терміна часто викорис/ товують наявне вже звичайне слово зі збереженням його звуко/ вого складу. Наприклад, такі слова, як: папка, вінчестер, мишка входили у словник загальнолітературної мови задовго до їх використання в комп’ютерній термінології. З перетворен/ ням їх у науково/технічні терміни кожне з них отримало пев/ ний зміст, тобто до раніше зареєстрованого значення такого слова додалося нове значення. Характер взаємозв’язків між старим (чи одним із старих) і новим значеннями може бути різ/ ний. Наведемо кілька прикладів:

1. Під крихкістю у словнику загальноприйнятої мови ро/ зуміють якість речовини крихкої, прикметник крихкий роз/ шифровують як ламкий, той, що швидко руйнується тощо.

132

Приблизно в цьому ж розумінні слово крихкість використовують у системі термінів механічних властивостей і випробовування ма/ теріалів. Воно отримує тут наукову й технічну означеність: влас/ тивість матеріалу руйнуватися без помітного поглинання ме/ ханічної енергії в незворотній формі (без помітної пластичної деформації). Таке ж надання певної означеності або, іншими словами, уточнення значення відбулося і в разі використання як термінів слів: твердість, прозорість тощо.

2.Термін волога у термінології сушіння матеріалів виражає наступне поняття: рідина, що перебуває в будь,якому стані

вречовині (або в суміші речовин) і не входить до складу його мо, лекул. Зіставивши це значення зі значенням звичайного слова волога (рідина), відмітимо, що перетворення слова волога у на/ уково/технічний термін супроводжено істотними змінами його значення, у даному разі – звуженням.

3.У перших двох випадках нове значення слова можна роз/ глядати як видозміну попереднього значення. Однак досить часто воно безпосередньо не пов’язане з жодним із попередніх значень слова. Розглянемо для прикладу дві групи значень слова втома: 1. Почуття втоми, ослаблення організму від робо/ ти, руху тощо, слабкість. 2. Поступове руйнування матеріалу під дією великого числа повторно змінних напруг. Поняття, виражене словом втома, і поняття, позначене терміном втома, не лише не знаходяться між собою в класифікаційному зв’язку, але між ними взагалі немає ніякої об’єктивної залежності. Че/ рез це між словом втома і терміном втома відсутнє, на відміну від іншого випадку (волога), класифікаційне підпорядкування. Тут зміна значення слова спричинена його використанням для найменування нового поняття через певну схожість (аналогію) між цими поняттями, для позначення якої його раніше вико/ ристовували.

4.Однак у разі появи нового значення слова, що не є видо/ зміненим старим значенням, далеко не завжди є аналогія між відповідними поняттями. Наприклад, під тарою розуміють як саму упаковку, так і вагу упаковки, відмовою позначають не лише процес (дію), але й предмет (шнур, що не вибухнув, заряд шнура) тощо. Тут так само, як і в третьому випадку, між обома поняттями кожної пари відсутня класифікаційна підпорядко/ ваність, однак вони все ж таки знаходяться в близькому безпо/ середньому зв’язку, або, як кажуть, є суміжними. Цією суміж/ ністю і пояснюється зміна значення слова.

133

Указані чотири види взаємозв’язків між тими значеннями слова, які вони мали в момент перетворення в науково/техніч/ ний термін, і заново набуті значення відповідають чотирьом основним типам змін значень звичайних слів у науково/техніч/ ній термінології. Вихідним матеріалом для побудови нового терміна, як відомо, може слугувати (і найчастіше слугує) не лише звичайне слово, але й слово, використовуване вже як тер/ мін у певній системі термінів. І тут усі можливі випадки зміни значення терміна можуть бути зведені до вказаних чотирьох типів:

1.Уточнення значення терміна.

2.Класифікаційна зміна значення терміна.

3.Зміна значення терміна за аналогією понять.

4.Зміна значення терміна за суміжністю понять.

Інколи терміни, утворені шляхом надання наявному слову

нового значення, втрачають зв’язок зі словами, від яких ці тер/ міни походять, бо технічний зміст загальнолітературного сло/ ва набуває ще більш спеціального значення, відходячи, таким чином, від свого первинного джерела. Термін, утворений з літе/ ратурного слова, настільки переусвідомлюють, що сприймають вже як своєрідний омонім щодо свого джерела. Така омонімія, за словами Д. С. Лотте, може бути кореневою (лексичною), син/ таксичною та морфологічною. Під час утворення термінів, складених з окремих складових елементів, ці елементи також можуть змінювати своє значення і бути сприйняті як омоніми.

Явищем, схожим на омонімію, є багатозначність термінів, коли терміни утворюють також за допомогою розширення зна/ чення. Чітких критеріїв між багатозначністю та омонімією май/ же не існує.

Можна згадати досить багато більш/менш вдалих випадків утворення нових термінів шляхом надання нового терміноло/ гічного значення вже існуючим словам, наприклад, англійське «mouse» (як комп’ютерний прилад), яке стало з часом інтерна/ ціоналізмом; цей спосіб не можна назвати зручним, бо дуже часто така полісемія веде до ускладнення під час читання на/ уково/технічної літератури, інколи – до неправильного розумін/ ня того чи іншого терміна навіть у контексті. Тому Д. С. Лотте пропонує багатозначність термінів усувати незалежно від сту/ пеня шкідливості, особливо це стосується однієї терміно/ логічної системи (загально/технічної або галузевої). Кожен з термінів, що належить, наприклад, до специфічної термінології, повинен мати в цій системі лише одне значення. Це стосується й словоутворюючих елементів слова, у першу чергу, суфіксів.

134

Р. А. Будаґов припускав також існування певної кількості но/ вих значень, «котрі живуть лише в певних усталених слово/ сполученнях».

4.1.5. Запозичення термінів

За походженням слова української мови поділяють на запо/ зичені та незапозичені, або власне українські слова. Більшість слів носії мови сприймають як слова рідної мови. Лише деякі слова мають виразний відтінок іншомовності. Слова, що увій/ шли до української мови з інших мов, називають запозичени/ ми або словами іншомовного походження: комп’ютер, кальку, лятор, автомобіль, космос, організація, парламент. Здебіль/ шого це іменники, хоча можна побачити серед запозичень і слова інших частин мови: мільйон, солідний, о’кей. Деякі з них можуть бути лише частково запозиченими, оскільки утворені вже в українській мові, але від іншомовної основи: атакувати,

бордовий, репринтний тощо.

Слова іншомовного походження у разі запозичення найчас/ тіше отримують фонетичні та граматичні ознаки українських слів. Саме тому їх цілком нормально сприймають носії мови. Проте є й такі запозичені слова, що зберегли зовнішні ознаки мови, з якої вони походять. Такі слова називають варваризма/ ми. У тексті варваризми використовують як у написанні мовою оригіналу, так і кириличними літерами. Наприклад: тет,а, тет, tete,tete), хепі енд (happy end), нотабене (nota bene). Окре/ му групу серед запозичених слів становлять слова/екзотизми, тобто такі, через які як за формою, так і за значенням створю/ ється ефект іноземного середовища. Такі слова використовують

ухудожніх та публіцистичних творах, коли описують життя в інших країнах. До екзотизмів належать, наприклад, слова, що називають реалії життя: американського – шериф, ковбой, коп; середньоазіатського – джигіт, аул, аксакал тощо.

Важливу роль серед слів іншомовного походження відігра/ ють слова/інтернаціоналізми, тобто такі запозичення, які

усхожій формі використовують у багатьох, навіть неспорідне/ них мовах. Інтернаціоналізми, як правило, походять з давньо/ грецької, латинської, англійської чи французької мов, тому що вони свого часу були міжнародними мовами науки, релігії, політики. В українській мові інтернаціоналізми використову/ ють особливо активно в науковій, діловій та публіцистичній сферах: комунікація, операція, аташе, брифінг, меморандум,

135

резолюція тощо. Трапляються вони і в побутово/розмовній сфе/ рі: телевізор, радіо, бухгалтер, драма, театр, бізнес, футбол,

революція тощо. Усі інші слова вважають власне українськими словами. Вони становлять більшість слів української мови (приблизно 90%): село, дерево, кіт, вода, мама, сестра, ка, мінь, веселий, теплий, добре, вниз, нести, йти, брати тощо. Проте навіть серед них трапляється величезна кількість запо/ зичень, які настільки глибоко увійшли до мовної свідомості українців, що їх перестали сприймати як слова іншомовного походження: козак, отаман, кобза, барабан, церква, майдан, хліб, чай, цукор, квасоля, огірок, дужий, квіти, влада, ягня,

сокира, раб, вага тощо. У науковій літературі запозичені слова поділяють на старослов’янізми – слова, запозичені зі слов’ян/ ських мов і неслов’янських мов. Незапозичені слова поділяють на слова, успадковані з попередніх періодів розвитку мови, та власне українські. Ця класифікація вимагає точних наукових знань.

Основними критеріями для зарахування будь/якого слова до числа «чужих» або «своїх» є такі:

1)наскільки поєднання звуків основи іншомовного слова відповідає загальноприйнятим у даній мові;

2)наскільки морфологічна форма та окремі формальні части/ ни слова відповідають загальноприйнятим у даній мові;

3)чи є в наявності слова, похідні від розглядуваного терміна. Запозиченим словом «у чистому вигляді» (назвемо його «бук/

вальне значення») слід вважати слово, перенесене в дану мову з якоїсь іншої мови у тій формі, в якій воно в ній існує в момент запозичення, наприклад: принтер, комбайн. У такому разі з бо/ ку запозичених мовників відсутні будь/які творчі моменти.

Якщо зміна слова обумовлена зміною кореня, відкиданням або додаванням суфіксів і префіксів або зміною закінчень тощо, це свідчить про наявність творчого моменту в процесі створення нового слова. Такі слова називають «змінні запозичення», на/ приклад: шліфування, проектування, програмування.

До числа запозичених належать і переклади іншомовних слів і словосполучень. Слова цього типу можуть бути «букваль/ но перекладеними запозиченнями» і «зміненими перекладени/ ми запозиченнями». До першого типу належать, наприклад:

операційна система (від англійського – operating system), бе, тонозмішувач (від німецького betonmicsher). У більшості випадків про такі терміни важко говорити як про запозичення, якщо тільки поява поняття, його походження не зафіксовано

136

документально. Ці терміни могли з’явитися у разі відповідних умов та у своїй мові.

До другого типу перекладних запозичень належать ті тер/ міни, які являють собою не просто перекладений еквівалент, а перетворення в момент перекладу слова або словосполучен/ ня, або окремих його елементів. Новий термін з’являється в ре/ зультаті взаємовпливів своєї і чужої мов: метацентрична ви, сота, світлофор, операційна оболонка тощо.

Критично переглядаючи термінологію щодо запозичених термінів, слід керуватися наступними міркуваннями:

1.Багато запозичених термінів глибоко вросли в українську науково/технічну термінологію. Це означено двома чинника/ ми: широким індивідуальним поширенням терміна та тим, наскільки він укорінений.

2.До будь/якого запозиченого терміна слід висувати вимогу щодо однозначності в межах даної або споріднених терміно/ логічних систем. Ця вимога має бути поширена і на елемен/ ти, які входять до складу похідних та складених слів і сло/ восполучень.

3.Іншомовні терміни часто можуть бути синонімами україн/ ських. Коли вирішують, який із синонімів залишити, не слід керуватися винятково тим, що термін український і то/ му він кращий (плотер – графопобудовник).

Іншим поширеним способом побудови нових термінів є пряме запозичення. Наукова термінологія досить часто включає іншо/ мовні запозичення. Прямі запозичення формують спільний лек/ сичний фонд у різних, не обов’язково споріднених мовах, що сприяє взаєморозумінню фахівців. Це означає, що зростання словникового запасу мови за рахунок наукової термінології обов’язково супроводжене процесом запозичення окремих іншо/ мовних слів, особливо, коли запозичують відповідне наукове по/ няття.

Інколи пряме запозичення супроводжене метафоризацією первинного значення. Наприклад, у мові гінді слово електри, ка є запозиченням із санскриту, де це слово буквально означає «блискавка». Санскритські слова сила, міць у мові гінді вико/ ристовують у значенні «енергія».

Пряме запозичення може бути повним або частковим. У разі повного запозичення об’єктом запозичення є як внутрішня, так і зовнішня форми, а в разі часткового – тільки внутрішня форма (мотивація). Приклади, коли об’єктом запозичення слу/ жила лише зовнішня форма, майже не трапляються.

137

Повне запозичення передбачає пристосування іншомовного слова до фонетичних та морфологічних особливостей мови/ре/ ципієнта1. Залежно від цього розрізняють повну та часткову асиміляцію2. Повна асиміляція являє собою повне пристосу/ вання запозиченого елемента до особливостей мови/реципієн/ та: до його фонетичних та морфологічних законів. У разі част/ кової асиміляції деякі фонетичні та граматичні особливості мови/реципієнта зберігаються. Так, в українській мові деякі іншомовні слова (радіо, пабліситі тощо) не відмінюють. Інші прямі запозичення зберігають невластиве українській фонети/ ці зяяння голосних (зоологія, зодіак, бівуак, ведаїзм, біогеоце, ноз, какао тощо).

Основним способом часткового запозичення є калькування, тобто буквальний переклад елементів слова мови/продуцента3 мовою/реципієнтом. Калька буває повною та частковою. Повна калька – послідовний дослівний переклад мовою/реципієнтом усіх елементів слова з мови/продуцента: латинське Hydrogeni, um – російське водород (корінь hydr, відповідає кореню вод/; корінь ,gen – кореню /род/). Часткова калька – переклад мо/ вою/реципієнтом не всіх елементів слова, що надійшло з мови/ продуцента: латинське Hydrohenium – українське водень (в ук/ раїнському перекладі нема відповідника латинському кореню ,gen, проте є суфікс: /ень, що не має аналогів у слові мови/про/ дуцента). Поодиноким випадком калькування є буквальний переклад окремих слів, що веде до поглиблення полісемії слів рідної мови під впливом запозичення мотивації.

Бувають випадки, коли запозичення, яке увійшло до тієї чи іншої мови, починають членувати. Спричинено це, насамперед, тим, що до тієї ж мови надходять й інші слова зі спільним ко/ ренем або будь/яким іншим афіксом. Таким чином, афікс, який починає траплятися у більше ніж одному терміні, нерід/ ко стає продуктивним і його починають використовувати в но/ вих термінах, побудованих із використанням як елементів рідної мови, так і іншомовних елементів. В українській мові це, насамперед, стосується таких, переважно греко/латинських, афіксів, як: авто/ архі/, гідро/, синхро/, ультра/, полі/, про/,

1Реципієнт (від лат. recipiens (recepientis) – який одержує) – мед.: хворий, якому пере/ ливають кров, пересаджують тканину тощо від донора.

2Асиміляція (від лат. assimilatio – уподібнення) – 1) мовозн.: уподібнення звуків; 2) уподібнення, злиття будь/чого.

3Продуценти (від лат. producens (producentis) – який виробляє) – країни, що виробля/ ють певний товар.

138

пост/, анти/, прото/, аґро/ та багатьох інших або суфіксів: /ція, /ізм, /іст тощо. Усі ці терміноелементи, незважаючи на їхнє іншомовне походження, є цілком продуктивними та слугують для карбування нових термінів, у тому числі з використанням українських терміноелементів. Серед іншомовних терміноеле/ ментів, що не трапляються у мові/реципієнті, переважають, як правило, латинські та грецькі елементи.

Пряме запозичення може мати як національний, так і інтер/ національний характер. Критерієм означення інтернаціонально/ го та національного запозичення слугує наявність даного слова принаймні у трьох неспоріднених мовах. Запозичення на націо/ нальному рівні складаються самостійно в окремо взятій мові, під час їх складання може бути наявний «творчий момент».

Запозичення є одним зі способів термінотворення. Проте за/ позичення не є однорідними за своєю природою. Такі слова мо/ жуть відрізнятися не лише тим, чи є вони інтернаціональними за характером, чи національними. Важливим чинником є та/ кож шлях запозичення. Залежно від нього вони бувають прямі (їх здійснюють безпосередньо з мови/продуцента) та непрямі (через посередництво третіх мов). Розрізняють також запози/ чення з класичних та сучасних мов.

Шлях запозичення – один із факторів, який визначає етимо/ логічний аспект побудови нових термінів. Джерело запозичення залежить, насамперед, від традицій та моди на ту чи іншу мову залежно від епохи (у ХVІІІ столітті такою мовою була французь/ ка, у середині ХХ століття – німецька, зараз – англійська).

4.1.6. Іменні терміни

У світовій науці існує давня традиція увічнювати імена авто/ рів у термінах. Прізвище науковця може:

а) стати терміном – так утворено, зокрема, назви багатьох оди/ ниць фізичних величин (ампер, ньютон, джоуль тощо) і при/ ладів (бурдон, ніколь тощо),

б) стати основою терміна чи кількох термінів – так утворені, наприклад, назви галузей чи розділів науки та техніки (дар, вінізм, реджистика, гальваніка тощо), багато математич/ них та фізичних термінів (гамільтоніан, реджеон тощо), хімічних елементів (кюрій, борій тощо);

в) увійти до складеного терміна чи низки термінів як одна з ос/ нов (вольтметр, рентгенографія, ват,година тощо).

Ці терміни займають особливе місце в науці й техніці, до них можна віднести й такі, як: джоулева теплота, теорема

139

Піфагора, решето Ератосфена, столик Федорова. Ці терміни мають певну позитивну властивість, яка полягає в тому, що во/ ни не викликають ніяких асоціацій. У процесі ознайомлення

збудь/яким поняттям треба запам’ятати також відповідний термін та засвоїти його, щоб надалі постійно пов’язувати його

зпоняттям (і навпаки: поняття – з терміном). Таке засвоєння іменних термінів надзвичайно утруднене, і тому слід утрима/ тися від їх масового використання. Разом з тим утворення іменних термінів в окремих випадках цілком припустиме, але за умови дотримання деяких умов.

По/перше, поняття, якому привласнюють іменний термін, має бути пов’язане з відкриттям, процесом або предметом техніки.

По/друге, іменну ознаку потрібно пов’язувати з тією осо/ бою, яка дійсно безпосередньо зробила дане відкриття, або

зособою, яка усією своєю діяльністю (науковою, політичною, громадською) цьому відкриттю сприяла.

По/третє, такий термін повинен бути максимально викорис/ таний як терміноелемент для складних термінів, з ним пов’я/ заних.

4.1.7. Вигадування термінів

Специфічним способом утворення нових термінів є побудова вигаданих штучних слів без чіткої етимології та вмотивованості. У європейських мовах таких слів досить мало: газ, нейлон тощо. Проте абсолютно штучними та невмотивованими їх теж не мож/ на назвати. Це були, переважно, або гібридні слова, або мала місце штучна трансформація наявних слів живої мови.

Так, слово газ вигадав голландський учений XVII століття Ян Баптист ван Гельмонт, швидше за все, під впливом грецько/ го слова xaos та німецького Geist (дух). Слово kodak є ономе/ топічним звуконаслідуванням шуму, характерного для затво/ ру фотокамери, коли він спрацьовує.

Проте в деяких мовах спосіб термінотворення, завдяки якому створювали штучні слова, був у певний період досить продук/ тивним. Найбільшого поширення цей спосіб набув у естонській мові завдяки діяльності І. Аавіка та в івриті завдяки діяльності Еліезера Бен/Єгуді. Останній пропонував, виходячи зі специ/ фіки давньоєврейських коренів, конструювати нові корені з невикористаних сполучень приголосних, хоча від цього спо/ собу йому незабаром довелося відмовитися. Бен/Єгуда сам ви/ гадав сотні нових єврейських слів. Створення нових слів стало

140