Ліпінська А.В. -Науково-технічна термінологія

цими питаннями технічної термінології і Всесоюзний комітет стандартизації (ВКС), оскільки розробляння тексту кожного стандарту пов’язане з вибором означених термінів і з широ/ ким впровадженням останніх у практику. Пізніше ВКС роз/ робляє і затверджує вже спеціальні стандарти щодо позначень і термінів, обов’язкових для загального використання.

Рекомендована література

(див. «Список використаної та рекомендованої літератури»):

Основна: 1, 3, 4.

Додаткова: 17, 24, 25, 26, 28.

Практичне завдання

(виконати письмово):

1.Навести приклади термінів з термінології Вашого майбут/ нього фаху, отримані еліпсисом. Укажіть на їхні недоліки.

2.Навести приклади термінів/абревіатур з термінології Вашо/ го майбутнього фаху.

3.Навести приклади незапозичених термінів з термінології Вашого майбутнього фаху.

4.Випишіть зі словника іншомовних слів 10 термінів з термі/ нології Вашого фаху з їхніми значеннями.

5.Навести приклади однозначних і багатозначних термінів.

Теми рефератів

1.Недоліки абревіатурного методу утворення коротких форм термінів.

2.Недоліки еліпсису як способу утворення коротких термінів.

3.Основні недоліки сучасної української термінології.

81

ТЕМА 3. СИСТЕМА ПОНЯТЬ ТА ЇЇ РОЗВИТОК

Навчальний елемент 3.1. Характеристика системи понять

Цілі

Результатом вивчення цього навчального елемента мають бути знання про:

Основні характеристики системи понять.

Основні означувані категорії.

Основні види понять.

Зв’язки, що існують між різними видами понять.

Як утворюється система понять.

Порядок опрацювання навчального елемента

I. Опрацювати теоретичний матеріал.

II.Дати відповіді на питання для самоконтролю:

1.Які основні характеристики системи понять існують?

2.На які групи поділяють поняття?

3.Які основні категорії термінують?

4.Які існують види понять?

5.У яких зв’язках перебувають різні види понять?

6.Які поняття належать до властивостей?

7.Які поняття належать до величин?

8.Які поняття належать до методів?

9.Які поняття належать до предметів техніки?

10.Які поняття належать до процесів?

III.Виконати практичне завдання.

Завдання для практичного виконання наведені в кінці на/

вчального елемента.

ТЕОРЕТИЧНИЙ МАТЕРІАЛ

3.1.1. Виникнення, розвиток і зникнення понять

Кожне науково/технічне поняття потрібно позначати термі/ ном. Ознайомлення з поняттям передбачає необхідність запа/ м’ятовування відповідного терміна, означаючи цей термін так, щоб далі постійно використовувати його в поєднанні з понят/ тям і, навпаки, поняття – з терміном. Якщо одночасно потріб/ но вивчати значну групу понять (наприклад у школі, у вищому

82

навчальному закладі тощо), на засвоєння термінів доводиться витрачати дуже багато часу і зусиль. Запам’ятовування і за/ своєння синонімічних форм, довгих термінів, термінів незро/ зумілих, незручних для вимови або неточних потребує зайвих витрат часу. Ці недоліки заважають користуватися науковою, навчальною, довідковою літературою, часто призводять до створення неправильних уявлень у неспеціалістів, у тих, хто навчається, примушує авторів створювати індивідуальні «тер/ міни», які часто є неправильними. Наявність для тих самих понять у різних галузях техніки різних термінів викликає взаємне непорозуміння навіть серед спеціалістів, порушує мож/ ливість швидкого обміну досвідом та іншими науковими здо/ бутками. Ряд дуже важливих понять не має означень зовсім; ці означення в науковій, навчальній і довідковій літературі замі/ нюють орієнтовними поясненнями, багато означень мають за/ старілий характер, що стримує розвиток наукового мислення на сучасному етапі; деякі означення складені так, що в них ви/ користовують поняття, які самі означають через дане поняття або через поняття, якому теж потрібне своє означення тощо. Тому будь/якій роботі над термінами повинна передувати робо/ та над виявленням понять.

З розвитком науки і техніки певні застарілі поняття зника/ ють. Інші замінюють і розвивають. З розвитком понять може виникнути також протиріччя між буквальним значенням терміна, що більш/менш співіснує з його старим справжнім значенням, і новим змістом цього терміна. Розвиток понять і потребу їх диференціації можуть інколи призвести до того, що термін перестане мати означення, твердо фіксоване значен/ ня. Коли потрібно відокремити поняття, слід завчасно склада/ ти для часткових понять особливі терміни; проте, для одного з них може бути використаний загальний термін лише в тому разі, коли поняття, яке об’єднує попередні неповні поняття, взагалі усувають. Будь/яка наука, галузь техніки поряд зі «своїми» поняттями оперує поняттями, що розглядають і вивчають також (або винятково) в інших галузях. Тому по/ трібно виділити поняття даної науки (дисципліни, розділу дис/ ципліни, галузі техніки тощо), які підлягають розгляду й озна/ ченню. Виходити слід із загальних завдань і схеми даної науки (враховуючи стан її розвитку, наукові факти і висновки з них), які в ній вивчають. Однак потрібно ліквідувати всі застарілі й непотрібні поняття, у першу чергу, ненаукові, замінюючи їх, у разі потреби, новими, які стоять на рівні сучасних знань. Це

83

положення не слід тлумачити так, що термінологи вирішують, якими поняттями повинна користуватися будь/яка наука в певний момент свого розвитку.

Іноді в певній галузі існує кілька груп паралельних понять, які стосуються того самого явища і які можуть співіснувати про/ тягом певного часу. Хоча це не означає, що ці різноманітні по/ няття мають часто однакові терміни. У термінологічну роботу можна включити всі ці поняття, означаючи їх по/різному; мож/ на також дібрати лише певну групу та її означити, і тоді терміни цієї групи можна застосовувати до іншої групи лише з відповід/ ними поясненнями. Якщо поняття не включено до опублікова/ них праць, то це не означає, що його зовсім вилучають. Кожне поняття може бути означене через ту чи іншу групу понять, і в цьому разі потрібно залишити свободу складання означень у тій формі, яка за тих чи інших обставин виявиться найбільш зручною.

Багато термінів є основними, тобто вони входять терміно/ елементами до складу багатозначних складних термінів. Під час вибору такого терміна потрібно враховувати його придат/ ність для різних морфологічних форм; для багатьох слів ця придатність дуже обмежена.

Кожен термін повинен відповідати поняттю або, принаймні, не заперечувати його, а означення – містити всі потрібні й до/ статні oзнаки, що характеризують поняття. В основу утворення терміна потрібно брати ознаки, які найбільш образно й точно підкреслюють специфіку понять. Набір термінів для родових понять зумовлює ознаки, що є фундаментальними для утворен/ ня терміна одного роду (якщо вони є найбільш характерними).

Розвиток техніки останніми десятиріччями призвів до утво/ рення десятків тисяч нових термінів. Багато з них побудовані з порушенням мовних норм. У технічній термінології, у біль/ шості випадків, з багатозначністю миритися не можна, тому потрібно намагатися координувати певні морфологічні форми певними варіантами значень.

3.1.2. Утворення системи понять

У певній галузі знань поряд з поняттями, які запозичають із суміжних чи більш загальних галузей, оперують поняттями, органічно пов’язаними лише з даною галуззю. Такі поняття в сукупності і складають систему понять цієї галузі знань. По/ няття окремої галузі знань являють собою деяку сукупність трьох груп.

84

Перша – поняття, специфічні для даної галузі знань. Друга – поняття, які одночасно розглядають і в суміжних

галузях знань.

Третя – поняття, які належать до загально/технічних, за/ гально/фізичних та інших систем понять.

Поняття, використовувані як у конкретній термінології, так і в суміжних, потрібно означати з урахуванням їхнього функ/ ціювання в усіх галузях. У певній дисципліні, галузі науки й техніки якесь поняття може являти собою лише один бік пі/ знання суміжного явища і, природно, означення цього поняття може бути дано лише в одній категорії. У процесі системати/ зації понять для означення місця даного поняття серед інших необхідно також уявляти, які існують зв’язки між поняттями. Оскільки метою термінологічної роботи є встановлення терміно/ логічної одноманітності споріднених понять, дуже важливо умі/ ти виявити в різних розділах термінології пов’язані між собою поняття і надати їм термінологічної одноманітності. У зв’язку з цим особливого значення набуває послідовність, в якій потрібно розробляти термінологію. Дійсно, оскільки зміст одних понять залежить від змісту інших, тобто існує залежність одних розділів термінології від інших, то програма робіт повинна містити і вка/ зівку на послідовність розробляння.

Під час розробляння термінології на певну тему до неї обов’яз/ ково слід включити поняття першої групи (поняття специфічні).

3.1.3. Основні означувані категорії

Систематизація понять передбачає виявлення системної по/ нятійної структури даної термінології; групи понять виявля/ ють за допомогою категорій понять.

У науково/технічній термінології означають, в основному, поняття, які належать до наступних категорій:

1.Предмети техніки (матеріали, інструменти, механізми, ма/ шини, напівфабрикати, деталі й будівлі).

2.Процеси, дії, явища.

3.Властивості, якості, стани.

4.Кількісні показники: фізичні й геометричні величини.

5.Методи (управління, здійснення технологічних процесів тощо).

Категорію процесів утворюють поняття, пов’язані з діями,

переміщеннями тощо, тобто з якісними та кількісними зміна/ ми. До категорії властивостей (якостей) відносять поняття, які характеризують якісний бік предметів. До категорії величин

85

відносять поняття, за допомогою яких оцінюють дійсність з кількісного боку. Це, перш за все, розрахункові поняття: па/ раметри, коефіцієнти тощо. У певній дисципліні, галузі науки і техніки якесь поняття може являти собою лише один бік пі/ знання складного явища, і означити це поняття можна лише в єдиній категорії. Характеризуючи зміст поняття з точки зору категоричності, потрібно враховувати невідповідність між гра/ матичною формою слова/терміна і реальною категорією понят/ тя/значення. Кожен термін займає відповідне місце (відповідно до інших термінів) у термінологічній системі, яку розглядають як залежність місця відповідного поняття від усієї даної системи понять. Це впливає на структуру і склад терміну. Тому потрібно приділяти велику увагу питанню класифікації, виділяючи основні положення поняття (терміна) «горизонтально» і «верти/ кально». У процесі добору терміна потрібно виділяти весь комп/ лекс існуючих термінів/синонімів, ураховуючи, що стислість терміна і його відповідність поняттю є позитивним чинником. Кожен термін належить до певної термінологічної системи, то/ му оцінювати його слід не лише за індивідуальними якостями, але й враховуючи багато показників даної системи.

3.1.4. Види понять

Важливою проблемою логіки є класифікація понять, завдя/ ки якій їх систематизують. Наслідком цього є мислене упоряд/ кування предметного світу, орієнтованого на його об’єктивну упорядкованість.

Найбільша відмінність існує між тими поняттями, в яких відображені реальні (чи ті, що існували) предмети, і тими, в яких мисляться уявні предмети, – так званими нульовими поняттями. Останні ще називають поняттями з порожнім обся/ гом або просто порожніми, а протилежні – непорожніми.

Непорожнє поняття – поняття, в якому мисляться реально існуючі (або ті, що існували) предмети. Наприклад: Київ, Єги, пет, Тарас Шевченко, пісок, мавпа, динозавр.

Порожнє поняття – поняття, в якому мисляться предмети, котрих або ще не було й немає, або ніколи не буде. Наприклад:

людина, яка побувала на Нептуні; лікар, здатний вилікува, ти СНІД; вічний двигун; німфа; абсолютно чорне тіло; кіт,

який розмовляє. Не тільки непорожні, але й порожні поняття поділяють за обсягом і змістом.

За обсягом, тобто за кількістю предметів, які в них мислять/ ся, поняття поділяють на загальні й одиничні.

86

Загальне поняття – поняття, в якому мислиться два чи біль/ ше предметів. Наприклад: сузір’я, континент, цифра, доку, мент, реквізит документа, студенти, викладачі.

Одиничне поняття – поняття, в якому мислиться один/єди/ ний предмет. Наприклад: найвища на Землі гора; Національ, ний педагогічний університет; найповноводніша ріка; Відкри, тий міжнародний університет розвитку людини «Україна»; країна Україна.

Усі поняття, незалежно від того, до якого з перелічених ви/ дів і підвидів вони належать, поділяють на збірні та незбірні.

Збірне поняття – поняття, в якому кожен елемент обсягу є су/ купністю відносно самостійних предметів, що мисляться як один предмет (сузір’я, сузір’я Близнюків; сім’я, студентська група,

11,А клас). Усі інші належать до незбірних.

Обравши відповідну основу поділу, перелічені види понять,

усвою чергу, можна поділити на підвиди. Так, загальні поняття поділяють на реєстровані, в обсязі яких мислиться скінченна, зчисленна множина предметів (дії над числами, столиці дер, жав, річки Землі, полюси Землі), і нереєстровані, обсяг яких не піддається обчисленню (елементарна частка, небесне тіло).

Залежно від того, мисляться в поняттях ознаки разом з їх носіями (предметами) чи ізольовано від них, їх поділяють на конкретні й абстрактні.

Конкретне поняття – поняття, в якому мисляться ознаки з їх носіями, тобто відповідними об’єктами. Абстрактне понят/ тя – поняття, в якому мислиться ознака, ізольована від її носія (абстрактні поняття характерні для математики).

Так, у понятті геніальна людина мисляться ознаки, прита/ манні геніальним людям, і носії цих ознак – геніальні люди, а в понятті геніальність відповідна ознака відділяється свідо/ містю від її носія і мислиться як щось окреме, як самостійний предмет думки (як парадоксально це не звучить). Тому понят/ тя геніальна людина належить до конкретних, а геніальність –

до абстрактних.

Поняття поділяють ще на позитивні й негативні. Позитивне поняття – поняття, в якому виражена наявність

уоб’єкта певних ознак. Негативне (заперечне) поняття – по/ няття, в якому виражена відсутність у об’єкта ознак, що ста/ новлять зміст відповідного позитивного поняття.

Прикладами позитивних понять можуть бути: чуйний, врод, ливий, жадібний, а негативних – нечуйний, невродливий, нежа, дібний. Зміст негативного поняття не можна означити без знан/ ня змісту відповідного йому позитивного.

87

У тих самих поняттях одночасно відображено об’єкти та їхні зв’язки зі світом. Про це свідчить хоча б наявність у змісті пе/ реважної більшості понять родових ознак, характерних для кожного елемента їхнього обсягу. Проте у формальній логіці до певної міри абстрагуються від цієї істини, жорстко поділяю/ чи поняття на безвідносні й співвідносні.

Безвідносне поняття – поняття, що відображає об’єкт, з існу/ ванням якого не пов’язане потрібне існування будь/яких інших об’єктів. Наприклад: прокурор, дерево, прислівник, трава, Сон, це, вода, коло.

Співвідносне поняття – поняття, що відображає об’єкти, існування яких немислиме без існування деяких інших об’єк/ тів. Наприклад: мати, сват, командир, учень, студент.

3.1.5. Зв’язки між поняттями

У процесі пізнання виникає потреба зіставляти поняття за змістом1 і обсягом2. Порівнюючи поняття за змістом, можна дійти висновку, що одні з них містять спільні ознаки, а інші не містять. Перші називають порівнянними (жито і ячмінь, люди, на і вчитель, істина і хиба, сосна і ялина, кіт і пес), а другі – непорівнянними (електрон і хліб, повага і хімічний елемент, рослина і медицина).

Порівнянні поняття зіставляють за обсягом.

Сумісні поняття – поняття, обсяг яких збігається принайм/ ні частково. Несумісні поняття – поняття, обсяг яких зовсім не збігається.

Залежно від характеру збігу обсягів сумісні поняття поділя/ ють на тотожні (рівнозначні), перехресні (відношення неповно/ го збігу обсягів, перетину) і відношення підпорядкування.

Тотожні (рівнозначні) поняття – поняття, які повністю збіга/ ються за обсягом. Так, у поняттях квадрат і прямокутний ромб увага акцентована на різних ознаках, проте, усі вони властиві об’єктам тієї самої множини. Тому ці поняття є тотожними.

Перехресні поняття – поняття, обсяг кожного з яких має ли/ ше частину спільних з іншим елементів. Наприклад, студент

іскрипаль. Це співвідношення понять можна передати такими трьома поняттями: студент,скрипаль, студент,не скрипаль

іскрипаль,не студент.

1Зміст поняття – сукупність істотних і загальних ознак, які в ньому мисляться. Так, у понятті «паралелограм» мисляться такі ознаки: чотири кути (родова ознака) і по/ парна паралельність сторін (видова ознака).

2Обсяг поняття – множина, клас об’єктів, кожен з яких є носієм ознак, що становлять зміст поняття.

88

Поняття, що перебувають у відношенні підпорядкування, – такі два поняття, обсяг одного з яких повністю входить до обся/ гу другого, а обсяг другого – лише частково до обсягу першого.

У такому відношенні перебувають поняття художник і ми, тець, нейтрон і елементарна частка, суддя і юрист, квадрат і чотирикутник.

Перші в перелічених парах понять називають підпорядковани/ ми, а другі – підпорядковуючими. Вони співвідносяться як вид

ірід. Це відношення треба відрізняти від іншого відношення – частини і цілого. Так, поняття дубовий ліс і ліс, просте речення

іречення перебувають у відношенні підпорядкування, а дерево

іліс, слово і речення – у відношенні частини і цілого. Ці поняття несумісні, оскільки жодне дерево не є лісом, а ліс – деревом.

Несумісні поняття невиправдано поділяють на співпідпо/ рядковані, протилежні й суперечні. Проте такий поділ не узго/ джується з вимогами логіки, оскільки всі несумісні поняття належать до співпідпорядкованих. Це можна пояснити тією обставиною, що вони як порівнянні мають спільну родову озна/ ку, належать до одного роду, якому вони підпорядковані як ви/ дові щодо нього. Зазначене стосується як тих понять, що ви/ знають співпідпорядкованими (пшениця і жито), так і тих, які невиправдано виключають зі співпідпорядкованих (жовтий

ісиній, червоний і нечервоний). Усі наведені пари понять є спів/ підпорядкованими, тобто разом підпорядкованими поняттям злакова культура (перший випадок) і колір – другий і третій випадки.

Інша річ, що порівнянні несумісні поняття, співпідпорядко/ вані стосовно родового, між собою перебувають у різних зв’яз/ ках. В одному випадку вони виступають як більш чи менш нейтральні одне до одного (пшениця і жито), а в іншому – пе/ ребувають у певному протистоянні (жовтий і синій, червоний

іне червоний). І перші, і другі потребують якоїсь назви. Оскіль/ ки ж відповідних термінів ще немає, можна було б перші на/ звати нейтрально співпідпорядкованими, а другі – антагоніс/ тично співпідпорядкованими. Співпідпорядковані нейтрально поняття утворюють унаслідок поділу за видотвірною ознакою, а їх число може бути різним, від двох до нескінченності. Анта/ гоністично співпідпорядковані поняття відрізняються від них як основою поділу, так і, певною мірою, кількістю членів поді/ лу. Маючи подібність, антагоністично співпідпорядковані по/ няття разом з тим і різняться між собою, що є підставою для їх поділу на протилежні та суперечні.

89

Протилежні поняття – порівнянні несумісні поняття, видо/ ві ознаки яких взаємно виключені. Зміст протилежних понять має спільну родову ознаку, тому вони й належать до співпідпо/ рядкованих.

Обсяги двох протилежних понять не вичерпують обсягу родо/ вого щодо них поняття. До обсягу відповідного родового понят/ тя входить ще й обсяг третього, «проміжного». Так, поняття синій і жовтий мають спільну родову ознаку: бути кольором. А видові ознаки цих понять взаємно виключаються (жоден си/ ній предмет не має ознак жовтого). Разом з тим, крім синіх і жов/ тих, існують інші предмети.

Суперечні поняття – порівнянні несумісні поняття, в одному

зяких мисляться предмети з певними ознаками, а в другому – ті предмети відповідної предметної сфери, в яких ці ознаки від/ сутні, а наявність інших ознак у них відсутня.

Іншими словами, у відношенні суперечності перебувають позитивне і відповідне йому негативне (заперечне) поняття. На відміну від протилежних, два суперечних поняття повністю вичерпують обсяг відповідного родового щодо них поняття. Су/ перечні поняття, подібно до протилежних, співпідпорядкова/ ні. Вони є результатом дихотомічного1 поділу, чого не можна сказати про протилежні поняття. Якщо нейтрально співпідпо/ рядкованих понять може бути скільки завгодно, то кількість антагоністично співпідпорядкованих дорівнює двом. Два супе/ речних поняття вичерпують обсяг відповідного їм родового, а обсяг двох протилежних понять не вичерпує обсягу родового стосовно них поняття. В останньому мислиться ще одна, «про/ міжна», множина предметів, яка не відображена в жодному

зпротилежних понять.

Про умовність відмінності різновидів несумісних понять свід/ чить хоча б те, що одного разу зміст поняття колір предмета поділяється на підмножини, кожній з яких відповідає певний колір; другого разу – на білі та чорні, а решту зараховують до проміжних за кольором; третього разу – виділяють предмети одного кольору, а всі інші об’єднують у широку і неозначену множину (у наведеному випадку – у множину небілих).

Означити родове поняття (і відповідне ім’я) стосовно супе/ речних і протилежних понять загалом складніше, ніж здійснити

1Дихотомія (від грец. διχοτοµια – поділ на дві частини) – 1) тип галуження рослин, за якого головна вісь роздвоюється на дві однакові гілки. Дихотомія властива і деяким безхребетним тваринам. 2) У логіці – поділ обсягу поняття на два видові поняття, що суперечать одне одному (поняття А поділяють на поняття Б і не Б). 3) Поділ диска планети або Місяця термінатором.

90