Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Danilenko.doc
Скачиваний:
279
Добавлен:
28.02.2016
Размер:
849.41 Кб
Скачать

9.7. Новий погляд на дизайн середовища

У сучасній проектній культурі спостерігається пожвавлення інтересу до теми середовища для життя в широкому розумінні цього словосполучення. Теоретики середовищніі го дизайну вважають, що практичне проектування оперує поки що занадтоелементарнимі' параметрами житлового середовища. Зазначається, що воно оперує ще настановами на сильну індустріалізацію систем проживання. З цим пов'язують багато мінусів. Але Ш називають один безумовний плюс: настанова на індустріалізацію показала, що «машиЛ на цивілізація» і «домашня цивілізація» (себто «культура проживання») - феномени І зовсім різні, якщо не протилежні, кожний з яких має власну логіку. Епопея раціонал- І функціоналізму, що зробила ідею науково-технічного прогресу головним орієнтиром І у моделюванні середовища для життя, і сама експансія індустріальних методів та формі на всі сфери життєдіяльності весь час стикалася із невидимою перепоною. Цю перепо-| ну італійський дизайнер А.Бранці називає «глибочезною антропологічною інерцією дому».

Стрімкий науково-технічний прогрес, що призвів до суттєвих модифікацій у багатьох! сферах життя, фактично не спричинив значного впливу на глибинні, архетипові структуї ри проживання. «Культура проживання, - пише М.Бєлліні, - не припускає тотальну індустріалізацію й логіку машини... Культура проживання та культура тіла одвічні. Час, розвиток цивілізації мало що змінюють за суттю» (84, с.111).

Ця несумісність, чи то принаймні дуже малий ступінь сумісності, виявляється не тільки в емоційному неприйнятті «машинізму», але й у плані суто практичному та навіть економічному. Так, наприклад, ніякі успіхи індустріалізації не змогли витіснити доіндустріальні форми й методи в таких сферах, як котеджеве житлове будівництво, меблеве виробництво, пошиття одягу і т. ін. Ба навіть більш за те, — економічний ефект від індустріалізації тих сфер є мінімальним у порівнянні із традиційними формами виробництва.

Тут треба продовжити й завершити думку в тому сенсі, що не можна трактувати поняття «проживання», «мешкання» як такі, котрі годяться лише, скажімо, для спальні чи то кухні і більше ні для чого. Ні, їх треба трактувати більш розширено, розповсюджу-1 ючи далі. Треба пов'язувати висловлені у попередніх абзацах думки із якщо не всім штучним середовищем, що твориться людиною, то, у всякому разі, із великою його частиною.

Звідси випливає висновок: необхідно не тільки констатувати наявність феномена «мешкання» як чогось цілком самостійного й такого, що має власну логіку та генетичний зв'язок з традицією. Треба йти далі - орієнтувати проектування на відродження, осво- , єння, возз'єднання з послабленою й багато в чому перерваною традицією до- та пост- ' індустріальних форм творення середовища, в якому проживає людина.

Подібні положення є характерними для мислителів так званого «Нового дизайну». Якби Новий дизайн і зупинився на цьому, то ми мали б усі підстави розцінювати його програму як чергову романтичну антитехніцистську утопію. Але справа в тім, що Новий І дизайн у сутності своїй не менше, а, може, й більше, є технологічно орієнтованим, аніж модернізм. Тільки от технологія, техносфера розглядаються ним, по-перше, не як галузь, з якої треба виводити нові моделі проживання, а як зовнішній у відношенні до культури проживання феномен. По-друге, зникають звичні колись роздуми про науково-технічний прогрес. Відходить у минуле тлумачення його як матеріального втілення прогресу людства.

У зв'язку із цим відбувається повернення до того, щоб згадати і ще раз осмислити основоположні поняття культури мешкання, а саме: внутрішнє - зовнішнє, своє - чуже, І освоєне - неосвоєне, упорядковане - стихійне, підконтрольне - непідконтрольнеіт.ін.

184-185

Внаслідок звертання до основи згадується те, що першим актом культури, котрий було здійснено людиною, що вичленилася з природи, був акт огороджування власного, | освоєного та обжитого місця у ворожому та незрозумілому світі природи. Як зазначає Е.Манціні, «коло, що його було викладено з каміння, обмежувало власне середовище людини в цьому світі - його помешкання, і було призначене огородити від злих сил. Історія житла є, у сутності, історія цієї межі, причому не стільки історія її фізичної фор-ии, скільки історія її сакральних значень, культурно зумовлених форм і типів її осмислення як межі між відомим і невідомим (утаємниченим, загадковим), між безпечною схованкою та сповненим загрози та небезпеки зовнішнім світом» (116, с.49). Протягом освоєння, обживання навколишнього світу межа обжитого середовища- людського дому у широкому розумінні — усе більше розширюється. Нині досягнуто височезного ступеня освоєння середовища проживання людини. У цьому сенсі весь світ може уявлятися як один великий мегаполіс, єдиний велетенський «інтер'єр» або ланцюг інтер'єрів, що пов'язані багатьма мережами комунікацій, до яких підключено дім як особливе приватне середовище. Однак сучасна «друга природа», занадто технологізоване штучне середовище - наслідок освоєння та обживання «першої природи», - сама набуває властивостей природоподібного стихійного явища, і в цьому сенсі стає зовнішньою, чужою людині. Переживання фактично освоєного вже середовища як нежилого та ворожого, звичайно, не є новим і сягає корінням принаймні доби початку пришвидшеної урбанізації. Нині таке переживання загострюється ще й через дематеріалізацію нових засобів комунікації - каналів просякання зовнішнього світу в простір життя.

Це невидиме нашестя впливає на культуру проживання опосередковано і не виявляється в якихось очевидних змінах просторово-планувальної структури чи предметного складу житла. Але нові засоби комунікації руйнують захисне поле дому, адже завдяки ним відкривається нове вікно у світ, котрий не має нічого спільного з тим околишнім, куди дивляться звичайні вікна нашого дому. Отже, сучасна європейська людина, котра спирається на звичні уявлення про евклідів простір, опиняється в незвичній ситуації -мусить мешкати в непідконтрольному їй середовищі. Через це вона відчуває себе дискомфортно. Через це підсвідомо шукає покращення стану речей, тягнучися до, так би мовити, викладання на землі кола з каміння, до нового визначення кордонів між власним мікросередовищем та чужим універсумом, до зведення стін нової «хатини».

Наведені вище міркування та подібні до них мають своє коріння у кризі модернізму, взятого у найширшому розумінні цього слова - як світобачення, що спирається на прямолінійне уявлення про науково-технічний прогрес, характерний для індустріального суспільства. Натомість пошуки нових підходів до розуміння дизайну середовища живляться такими світоглядними наробками, котрі творяться зараз, тобто в дещо пост-індустріальному мислительному полі.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]