- •Глава 1. 16
- •Глава 2. Дизайнерська освіта за кордоном у другій
- •Глава 3. Провідні дизайнерські школи України 29
- •Глава 4. Витоки проектно-художньої культури
- •Глава 5. Новий професійний вид творчої діяльності 2
- •Глава 6. Дизайн на зламі II та III тисячоліть 87
- •1.2. Паростки синтезованої техніко-художньої освіти
- •Глава 2. Дизайнерська освіта за кордоном у другій половині XX століття.
- •2.1. Початок масової підготовки дипломованих дизайнерів
- •2.2. Досвід Ульмської школи
- •2.3. Світовий лідер дизайнерської освіти - Королівський коледж мистецтв
- •2.4. Особливості дизайн-освіти у Європі
- •2.5. Відмінності дизайн-освітніх систем сша, Японії, Австралії
- •2.6. Дизайнерська освіта у країнах Африки та Південно-Східної Азії
- •Глава 3. Провідні дизайнерські школи україни
- •3.1. Перші художньо-промислові школи
- •3.2. Харківська державна академія дизайну і мистецтв
- •3.2.Львівська академія мистецтв
- •3.4. Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
- •3,5. Київський інститут декоративно-прикладного мистецтва і дизайну ім. М. Бойчука
- •3.6. Дизайнерська спеціальність у технічних та інших нехудожніх навчальнихьзакладах
- •Частина 2. Дизайнерська професія: від витоків до сучасного тлумачення
- •Глава 4. Витоки проектно-художньої культури
- •4.1. Передісторія дизайн-практики
- •4.2. Протодизайнерські теоретичні думки стародавніх мислителів
- •4.3. Паростки протодизайну у стародавній вітчизняній культурі
- •4.4. Співвідношення середньовічного ремесла та дизайну
- •4.5. Ідеї дизайну у добу промислових революцій
- •Глава 5. Новий професійний вид творчої діяльності
- •5.1. Новий стиль
- •5.2. Формування дизайнерської професії в Англії
- •5.3. Німеччина - потужний фундатор дизайнерської професії
- •5.4. Феномен дизайну Італії
- •5.5. Естетика раціоналізму у Франції
- •5.6. Поступ дизайну в сша
- •5.7. Особливості сприйняття нової професії Україною
- •6.1. Розвиток дизайну в останні десятиріччя XX ст.
- •6.2. Особливості розвитку дизайну на зламі II та пі тисячоліть
- •6.3. Основні гілки сучасного дизайну
- •6.4. Поняття «сучасне мистецтво»
- •Частина 3. Основні види дизайну за ознакою методичного принципу проектування)
- •Глава 7. Стилізація форми 1
- •7.1. Загальна характеристика
- •7.2. Головні види стилізації
- •7.3. Позитивні моменти й недоліки стилізації
- •Глава 8. Дизайн окремих промислових виробів
- •8.1. Загальна характеристика
- •8.2. Споживчі властивості промислового виробу
- •8.3. Властивості промислового виробу, що зумовлюються виробництвом
- •8.4. Головні чинники, що впливають на форму
- •8.5. Дизайнерський аналіз і синтез
- •8.6. Переваги й недоліки дизайну окремих промислових виробів
- •8.7. Новий погляд на промисловий дизайн
- •Глава 9. Дизайн предметних комплексів
- •9.1. Загальна характеристика
- •9.2. Предметний комплекс Міхаеля Тонета
- •9.3. Предметний комплекс служби вторинних ресурсів
- •9.4. Предметне оснащення свята.
- •9.5. Комплекс обладнання паркового майданчика.
- •9,6. Побудова ансамблю
- •9.7. Новий погляд на дизайн середовища
- •9.8. Проектна концепція культури «хай-тач»
- •Частина 4. Творчість і жива природа
- •Глава 10. Джерела активізації творчого пошуку
- •10,2. Евристика
- •10.3. Візуальне мислення
- •Глава 11. Дизайнерська біоніка
- •11.1. Основне поняття про дизайнерську біоніку
- •11.2. Конструкційно-тектонічні форми у живій природі
- •11.3. Естетичні аспекти дизайнерської біоніки
- •Глава 12. Екологічне знання в дизайні
- •12.1. Загальне поняття про екологію
- •12.2. Прикладні аспекти екології
- •12.3. Екологічне мислення в дизайні
- •12.4. «Сильна» та «слабка» настанови проектної свідомості
- •Література
- •Термінологічний словник
2.3. Світовий лідер дизайнерської освіти - Королівський коледж мистецтв
Ще одним світовим лідером останніх десятиліть, який успішно працює й зараз, є Королівський коледж мистецтв старої промислової країни Великої Британії. Маючи понад 150-літню історію свого розвитку, завдяки власним традиціям та вмінню акумулювати прогресивний досвід цей навчальний заклад став нащадком педагогічної думки, що її було накопичено світовою спільнотою у сфері дизайнерської освіти.
Королівський коледж мистецтв — то є єдиний у Європі навчальний заклад цього профілю, що офіційно має університетський статус і готує фахівців на постдипломному рівні. Він приймає абітурієнтів з вищою освітою з усього світу (іноземці складають понад 20% його контингенту). Ті, що успішно закінчили навчання, отримують ступінь магістра. Королівський коледж практично став загальноєвропейським університетом дизайну та мистецтв. Він є членом співдружності навчальних і наукових закладів, які тісно співпрацюють. До цієї співдружності увійшли Імперський коледж природничих наук, техніки й медицини, Королівський коледж музики, науки та історії, Музей Вікторії і Альберта, Музей науки. Усі разом вони утворюють свого роду надуніверситет, маючи спільні освітні структури у вигляді сумісних курсів.
Королівський коледж мистецтв у Великій Британії та Ульмська школа Німеччини, про яку йшлося вище, суттєво вплинули на філософію дизайнерської освіти в Європі та поза її межами. Але ж, звичайно, до провідних дизайнерських навчальних закладів, які нині «роблять світову політику» дизайн-освіти, належить значно більша кількість шкіл. У розвинених країнах наприкінці XX століття склалися досить потужні дизайн-освітні системи, що еволюціонують. Вони мають поміж себе багато відмінностей і постійно перебувають у режимі суперництва. Погляньмо на особливості їх щодо найзагальніших принципів організації освіти та структури дизайн-спеціалізацій, за якими відбувається підготовка фахівців.
2.4. Особливості дизайн-освіти у Європі
Ефективна загальнодержавна система підготовки дизайнерських кадрів функціонує у Великій Британії. Там, як ні в якій іншій країні, дизайнерська освіта перебуває під безпосереднім контролем держави, спрямовується та регулюється централізованим чином. Великій Британії вдалося досягти того, що кількість людей, яких навчають у дизайнерських навчальних закладах, приблизно відповідає потребі у молодих фахівцях цього профілю та обмежується суворо визначеними цифрами. (На відміну від цього США демонструють іншу картину: там кожен, хто бажає отримати освіту, може знайти такий навчальний заклад, до якого його приймуть, пройти курс навчання, але це зовсім не означає, що він впишеться в сучасну дизайнерську кон'юнктуру й матиме роботу).
Більш регламентована, ніж американська, система підготовки дизайнерських кадрів Великої Британії структурується (за ознакою напрямів дизайн-діяльності) таким чином найбільшу кількість людей навчають у напрямку індастрїал-дизайну, друге місце посідає дизайн середовища, третє за кількістю дипломованих фахівців місце посідає графічний дизайн. Цей показник залишається у Великій Британії досить стабільним протягом бага тьох років, хоча реформаторські акти відбулися у дизайн-освіті цієї країни у 1946,1951 I960,1961 роках, а особливо у 80-ті роки — за часів Прем'єр-міністра пані Тетчер.
У сучасній Німеччині існує структура дизайн-спеціалізацій, схожа із британською, існує й подібність щодо державного регулювання процесів організації дизайн-освіти. Країни Скандинавії в галузі дизайн-освіти мають поміж себе багато спільних рис. Підготовка дизайнерів за основними напрямками здійснюється у них так: найбільша кількість студентів-дизайнерів навчається на факультетах, що співпрацюють із будівельно-архітектурним сектором економіки (це «середовищне мистецтво», інтер'єр, меблі), потім іде напрямок, де готують фахівців широкого профілю в галузі візуалістики, а за ним — промисловий дизайн.
23
У Південній Європі дуже яскравим явищем є дизайн Італії. Однак що стосується осві [ти,то ситуація там дуже специфічна, для решти країн Європи не зовсім типова. Система дизайнерської освіти в англійському її розумінні в Італії взагалі відсутня. Поясненням цього парадоксу є те, що сама культурна атмосфера Італії з її багатовіковими художніми традиціями в поєднанні із прискореним економічним розвитком є однією великою школою — своєрідним поживним середовищем, у якому виростають першокласні дизайнери.