Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Danilenko.doc
Скачиваний:
399
Добавлен:
28.02.2016
Размер:
849.41 Кб
Скачать

4.2. Протодизайнерські теоретичні думки стародавніх мислителів

Вивчаючи теоретичні роздуми людей, що жили в давнину, стосовно зв'язку утилітар­ного та естетичного начал, дослідники бачать, що проблеми поєднання користі й краси осмислювалися з давніх-давен. Подібні думки закладено у співах, речитативах, що су­проводжували найдавніші обряди та свята в усіх без винятку культурах. Священні книги та релігійні ритуали різних народів містять у собі численні ідеалістичні, а часто й суто теологічні пояснення довершеності та потойбічної краси у проявах первісної, стихійної протодизайнерської творчості.

Так що ж нам узяти за точку відліку для розглядання протодизайнерських думок? Якщо ми візьмемо той останній відтинок розвитку культури, де вже зустрічаються писемні джерела, що зафіксували та зберегли до нашого часу погляди людей минулого на себе та світ, що їх оточував, точка відліку все одно виявляється вельми невизначе-ною. Наприклад, можна розглядати уривчасті згадки або вчення, що не мають конкрет­ного авторства та часто викладені в образно-символічній формі, Або промови, філософ­ські роздуми історично достовірних особистостей - скрізь ми зможемо знайти зерна пратеорій дизайну. А яким має бути географічне охоплення культур? — Стародавній Схід, Китай, Африка, Стародавня Греція?

Оскільки ми переслідуємо мету розглянути в подальшому дизайн XX століття, то в його передісторії вичленовуємо передусім те, що згадувалося у писемних джерелах та вводилося до сучасної свідомості, набуваючи нового життя у XX столітті. Виявляється, що найбільш активно освоювалася грецька античність. То ж і розпочнемо саме з неї.

Тут ми наштовхуємося перш за все на звукову та понятійну єдність давньогрецького слова «техне», що означало мистецтво, уміння, майстерність, а також твір якогось автора. Мистецтво й техніка виступали тоді як різні, але такі, що доповнюють одне одного, форми перетворення навколишнього середовища. То було характерним для раннього етапу розвитку людської діяльності, коли людина, знаряддя праці, техніка з'єднувалися в єдиному технологічному процесі. Потім вони почали відділятися одне від одного.

За часів Сократа вже виникла проблема співвідношення краси й користі. Одні вва­жали, що краса не має ніякого відношення до користі. Інші трактували її як найвищий вияв доцільності. Сократ обстоював думку про відносність їх зв'язку.

Він виходив з переконання, що все у світі є раціональним, доцільно організованим, пристосованим до виконання свого призначення. Змістом такого всезагального принци­пу організації дійсності, за думкою Сократа, є доцільність.

Філософ висуває ідею доцільності як загального принципу, загальної основи краси, але у той же самий час доводить відносність наших уявлень про прекрасне. Одна й та сама річ може бути і прекрасною, і потворною. Усе залежить від того, наскільки добре вона відповідає своєму призначенню. У цьому розумінні кошик для гною, —як ствер­джує Сократ у бесіді з Арістіппом, — прекрасний предмет, якщо він добре відповідає своєму призначенню, а золотий щит виявиться потворним, якщо він погано відповідає своєму призначенню.

Для вивчення передісторії дизайну цікавим є ще одне міркування Сократа. V «Спогадах про Сократа» Ксенофонта описується вельми примітна розмова Сократа з ремісником Пістієм. Сократ питає Пістія, як він робитиме панцир для людини непро­порційної будови, — із дотриманням пропорцій чи ні. Пістій йому відповідає, що він робитиме його за міркою, тобто вимірюючи конкретну людину, тому що панцир за мір­кою і є панцир пропорційний. З цієї відповіді Сократ робить висновок, що Пістій розу­міє пропорційність не безвідносно (так, як розумів це Піфагор та інші досократівські філософи), а у відношенні до того, хто носить панцир, тобто за міркою даної конкретної людини.

Таким чином, Сократ уводить до розуміння прекрасного моменти відносності, доціль­ності та функціональності. Красу він розуміє не як абсолютний, незмінний, такий, що піддається лише спогляданню та математичному обчисленню закон, а як відповідність меті, співвіднесення речі з її функцією.

42

Повертаючись до прикладу з панциром, слід продовжити, що, розмірковуючи над тим, як виникає форма утилітарної речі, філософ звернув увагу на інший бік проблеми, а саме: поступово форма може набувати такої досконалості, коли панцирами однієї й тієї самої форми може користуватися велика кількість людей.

Тут показовим є те, що у військовому одязі різних часів помічається подібний прин­цип формоутворення, котрий можна визначити як естетику функціональності. Функціо­нальність масового одягу кінця XX ст. («джинсовий», спортивний стиль тощо) наводить на думку про паралелі з поглядами Сократа на красу й користь.

У роздумах Платона також часто зустрічаються висловлювання про красу й користь. У його досить широкій за охопленням проблем філософії сучасні дослідники вичлено-вують уявлення про прекрасне у вузькому й широкому розумінні та переконання його в тому, що прекрасне не можна обмежувати лише красою форм. Але головне в Платона — пошуки не того, що здається прекрасним, а того, чим воно дійсно є. Звідси його ви­значення прекрасного як «єдності порядку й міри», розрізнення відносної та абсолютної краси, до якої наближається краса правильних геометричних тіл та ліній, кольорів спектра і т.ін. Він же надав перші трактування різновидів мистецтва — як мистецтва користування, виготовлення та відтворення. В іншому місці це «ктетика», тобто мистец­тво використання у прямому вигляді того, що зустрічається в природі, і «поетика». Ця остання поділяється на ту, яка безпосередньо слугує людям (мистецтво робити щось), ту, що слугує їм опосередковано (мистецтво створювати знаряддя), і ту, що образно відтворює світ (мистецтво в нашому розумінні).

Особливо важливим є відзначити трактування Платоном співвіднесення понять «краса» та «користь». Він не був ніколи вузьким функціоналістом. Він виходив з єдності прекрасного, мудрості й блага, що віддзеркалюють найвищі людські цінності. У мистец­тва, за Платаном, дві задачі: створення творів згідно із законами світу та формуванням характеру людини у відповідності до ідеї блага. Звідси виникають два критерії мистец­тва: відповідність та користь або, як їх зазвичай трактують, краса та користь. Таким чином, звертаючись до Платана, сучасні дослідники, виходячи з особливостей його філософії, під «користю» у першу чергу мають на увазі більш широке поняття — ідею «блага».

Звертаючись до Арістотеля, ми зазвичай зустрічаємося з введеним ним розрізненням мистецтва та науки. У мистецтва та науки різні цілі, але головне в них — універсальність: вони тяжіють до постановки загальних проблем, піднімаючись над особистим підходом. У такій тенденції до універсальності бачить сенс і частина сучасних теоретиків та прак­тиків дизайну.

Нині часто цитують вислів, який приписують Протагору: «Людина — міра всіх речей». Цей вислів стверджує те, що всі речі, матеріально-тілесні й лише уявні, мусять співвід­носитися не з якимись конкретними людьми, а з людиною в узагальненому розумінні. Прагнення до такого узагальнення — характерна риса дизайну, і це співзвучно роздумам філософів V ст. перед Р. X.

Дещо пізніше природознавці та філософи стали описувати можливі, суто дизайнер­ські, зразки техніки майбутнього. Так, професор Оксфордського університету англієць Роджер Бекон, готуючи томи для великої енциклопедії наук (друга половина XIII сто­ліття), мріяв про те, що «великі кораблі, керовані лише однією людиною, рухатимуться морем з більшою швидкістю, ніж на всіх вітрилах, що можливо буде побудувати екіпажі, котрі помчать з неймовірною швидкістю без допомоги тварин, а також кораблі, у яких людина, сидячи спокійно й спостерігаючи всілякі предмети довкола, розсікатиме повіт­ря штучними крилами, подібно до птаха, або, навпаки, рухатиметься дном морів і річок». Тексти, схожі на цей наведений, можливо зустріти й у більш пізні періоди історії.

Отже, ми розглянули лише деякі думки зі спадщини стародавніх мислителів, бо метою є не детальний аналіз їх світогляду, а показ того, що спроби осмислення категорій «дизайну» робилися з давніх часів.

46

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]