9.5. Комплекс обладнання паркового майданчика.

Цей приклад ілюструє дещо протилежний, у порівнянні з попереднім, підхід до проектування предметного комплексу. Він являє собою проект, який також виконувався студентською групою, але в якому ставилися інші задачі. Основною з них було таке: спроектувати завершений, як єдине ціле зроблений, скоординований в об'ємно-просторовому та пластичному відношенні комплекс обладнання для майданчика в центральному! парку Харкова. Друга стрижнева задача стосувалася самої стилістики формоутворення:! спродукувати оригінальні об'єкти, котрі відповідали б уявленням молодих мешканців І Харкова про новомодні форми.

Для поліпшення організаційних умов щодо вирішення поставлених задач було затверджено координатора з числа студентів, в обов'язки якого входило загальне планувальне вирішення майданчика та координація проектних дій студентів-розробників усіх предметів, що мали входити до комплексу. Наголошуємо ще раз, що в даному проекті основною метою було саме досягнення якомога більшої цілісності проектованого комплексу, який виконувався різними проектувальниками.

Досяглося це в такий спосіб. Спершу відбувалося ознайомлення студентів із земельною ділянкою, тобто тією частиною парку, де має бути розміщене обладнання, що проектується. Під час цього ознайомлення керівником заохочувалося генерування ідей щодо планувального вирішення. У процесі обговорення починали з'являтися ідеї стосовно конкретизації переліку об'єктів, котрі мають входити до комплексу. Потім перелік об'єктів було остаточно затверджено, і кожен студент вибрав один з них (чи декілька споріднених).

Після цього відбулася індивідуальна робота кожного розробника над своїм об'єктом (об'єктами) і періодично організовувалися контакти: між розробниками і координато- і ром, безпосередньо між розробниками, і, врешті-решт, періодичні загальні проектні семінари під орудою керівника. Метою всіх тих ієрархічно вибудованих контактів було І створення цілісного в об'ємно-просторовому та пластичному відношеннях предметного! комплексу. Досягнення такої цілісності виявилося найскладнішою справою впродовж усього проектного процесу за даною темою. Досягти цілісності завжди досить складно,| а тим більше в такому проекті, де, як зазначалося вище, другою стрижневою задачею стояла суто стилізаційна, розрахована на розв'язання її завдяки «фонтануванню» свіжих молодих студентських ідей. З огляду на вирішення цієї другої задачі студентам було надано досить велику свободу формотворчості. На фініші ж керівникові треба було, пройшовши через галас молодечих дискусій між розробниками, вийти з нього продуктивно і отримати цілісний проект. Певною мірою це вдалося (іл. 501-507).

Так-от, підсумовуючи викладене у цьому розділі, підкреслимо, що проектування предметного комплексу — це завжди складний, багатоаспектний процес. Кожний конкретний випадок має свої особливості. Але загалом успішним результатом для будь-якого з них є такий, коли спроектований комплекс має узгодженість внутрішню, тобто між своїми власними структурними елементами, та зовнішню - з обставинами навколишнього життя.

178-179