12.2. Прикладні аспекти екології

Найбільш важливими з прикладних аспектів екології для сфери дизайнерської діяльності є соціальні та технологічні.

Соціальні аспекти охоплює соціоекологія, що є тісно пов'язаною із екологією куль­тури, екологією духу, етноекологією та іншими дисциплінами, у центрі яких стоять людина та людські спільноти. Цим дисциплінам відомо, що людство, яке пройшло свій шлях через ранні форми цивілізації, майже не конфліктуючи з довкіллям, зустрілося в період промислової цивілізації з труднощами, ним же створеними.

Протягом первісної цивілізації людина робила перші спроби виділити себе з приро­ди, але ще не відокремитися від неї. Довкілля вона уявляла як сукупність істот, спорід­нених із нею. Людина вірила, що силами природи можна керувати, залучивши до цього добрих і розумних богів. Таке світосприйняття мали і наші предки — люди трипільської культури, які поклонялися головним стихіям природи.

204

В античні часи філософія трактує природу як вершину втілення гармонії і краси. Згодом європейське середньовіччя сформувало погляди на взаємодію природи і люди­ни як на щось одновимірне, статичне і вічне. Тоді природа розглядалася як дар божий, а людська діяльність якщо і узгоджувалася з об'єктивними умовами довкілля, то лише у буденній практичний діяльності, і аж ніяк не на рівні осмислення проблем світобудо­ви. Новий імпульс бе-ченню світу на кшталт античного дає доба Відродження. Невдовзі перші соціалісти-утопісти, зокрема Т.Мор, Т.Кампанелла, Р.Оуен, Ш.Фур'є, проголошують шлях пошуку суспільної і природної гармонії. Т.Мор, наприклад, обґрунтовує необхід­ність нової організації праці, де доброчесність полягає в житті згідно з природою.

І ось з суспільних глибин проростає молодий підприємницький прошарок — не дуже освічений, проте настирний. Представники нового для того часу прошарку (їх було прийнято позначати французьким словом «буржуа») започатковують промислову цивілізацію, де людина виступає як володар природи, її цар, котрий перемагає її. Зараз, у зеніті індустріальної цивілізації, уже добре видно, що людству не слід занадто перемагати природу, бо внаслідок такої перемоги воно ставитиме під загрозу власне існування.

Через це нині все актуальнішим стає розвиток соціоекологічної думки, спрямованої на розв'язання проблем виживання людства в умовах зростання його технічних можли­востей. Адже у планетарній соціоекосистемі (за В.Вернадським - ноосфері) поряд із природою та соціальною підсистемами формується потужна технічна. Ця підсистема з її велетенськими можливостями є, за висловлюванням Ю.Одума, «паразитом біосфери». Вона щороку поглинає мільйони гектарів орних земель і лісів. Щороку промислові підприємства, теплові станції, автомобілі, літаки спалюють понад 5 млн.т вугілля, нафти і понад трильйон кубометрів природного газу. Усього у світі щороку добувається 100 млрд. т мінеральної сировини, 95% її безповоротно губиться у вигляді відходів. У річки щороку скидається 450 км³ техногенних брудних стоків. Понад 500 млн. автомобілів щороку викидають в атмосферу близько 400 млн.т окислів вуглецю та понад 100 млн.т вуглеводів {цифри подано за В.Кучерявим). Ці факти паразитування техніч­ної підсистеми свідчать, що екологічна проблема переросла в глобальну, загальнолюд­ську проблему сучасності.

Нині на нашій планеті до головних забруднень довкілля належать механічне, хімічне, радіоактивне, теплове, електромагнітне, акустичне (шумове). Тяжкими є також забруд­нення хвороботворними та іншими живими організмами.

Тож шляхи боротьби з різними видами забруднень прокладаються відповідними галузями знань екологічної науки. Так промислові технології, пов'язані із забрудненням природи, є об'єктом дослідження промислової екології. Питаннями здорового житла з точки зору інсоляції, шумів, вібрації, теплоємності, електромагнітного забруднення тощо займається будівельна екологія. Інтенсивно розвивається радіоекологія — адже боротьба з радіаційним забрудненням є дуже актуальною, дослідженнями екології хвороботворних мікроорганізмів займається паразитологія.

До списку сучасних прикладних галузей екології належать також такі, як агроеколо­гія, урбоекологія, комунальна екологія, беллоїдна (військова) екологія, космічна еколо­гія та інші.

Отже, прикладні галузі екології охоплюють усе більше коло проблем. Дизайнерська діяльність повинна користуватися цим і вбирати в себе те, що необхідно для розв'язан­ня конкретних дизайнерських задач. У межах роботи над конкретним дизайнерським проектом необхідно залучати знання з відповідної цьому проектові галузі екології. Це робиться самим дизайнером, якщо тема проекту підсильна для охоплення однією людиною, робиться це і шляхом співпраці із професіоналом-екологом у тих проектах, де для успішного їх творення має бути залучений великий масив спеціальних знань. Але скрізь сучасна дизайнерська свідомість повинна бути просякнута розумінням необ­хідності мислити екологічними категоріями.

205