Українська мова (за проф.спрямуванням) Андреєва Т., Іванова О

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Тетяна Андрєєва, Олена Іванова

УКРАЇНСЬКА МОВА (за професійним спрямуванням)

Навчальний посібник

Київ 2012

дисциплін для студентів, що здобувають освіту за спеціалізацією

―Правознавство‖.

Посібник складається з семи розділів, кожен з яких містить теоретичну і практичну частини. Наявність блоків самоконтролю дозволить здобувачам знань самостійно визначати рівень засвоєння теоретичного матеріалу,

виявляти прогалини, які необхідно заповнити відповідними відомостями.

3

Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України‖.

Третя та четверта частини ст. 10 Конституції України визначають гарантії розвитку та використання російської, інших мов національних меншин України та вивчення громадянами України мов міжнародного спілкування: ―В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України.

Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування.

Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом‖.

Поняття ―державна мова‖ розтлумачене Конституційним Судом України. Зокрема Рішенням Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення статті 10 Конституції України від 14.12.1999 № 10-рп/99

визначено, що державна (офіційна) мова – це закріплена традицією або законодавством мова, вживання якої обов’язкове в органах державного управління і справочинства, громадських органах та організаціях, на підприємствах, у державних закладах освіти, науки, культури, у сферах зв’язку та інформатики. Рішення Конституційного Суду України визначає обов’язкові сфери використання української мови як державної: ―1.

Положення ч.1 ст. 10 КУ, за яким ―державною мовою в Україні є українська мова‖, треба розуміти так, що українська мова як державна є обов’язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (ч. 5 ст. 10 КУ)... 2.

Виходячи з положень ст. 10 КУ та законів України щодо гарантування застосування мов в Україні, в тому числі у навчальному процесі, мовою навчання в дошкільних, загальних середніх, професійно-технічних та вищих державних та комунальних навчальних закладах України є українська мова.

У державних та комунальних навчальних закладах поряд з державною

5

мовою відповідно до положень КУ, зокрема ч. 53, та законів України в навчальному процесі можуть застосовуватися та вивчатися мови національних меншин‖.

Статтею 11 Конституції України закріплюються гарантії розвитку етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності корінних народів та національних меншин України. Доповнюється це положення статтею 53, у

якій зазначається, що ―громадянам, які належать до національних меншин,

відповідно до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної у державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства‖.

У статті 12 йдеться про те, що ―Україна дбає про задоволення національно-культурних та мовних потреб українців, які проживають за межами держави‖.

Конституція визначає обов’язковість оволодіння державною мовою державними службовцями. Зокрема у статті 103 зазначається: ―Президентом України може бути обраний громадянин України, який досяг тридцяти п’яти років, має право голосу, проживає в Україні протягом десяти останніх перед днем виборів років та володіє державною мовою‖. Статтями

127 та 148 передбачено, що державною мовою мають володіти професійні судді та судді Конституційного Суду України.

Закон ―Про мови в Українській РСР‖ уведений в дію Постановою Верховної Ради Української РСР № 8313-11 від 28.10.1989.

У І розділі “Загальні положення” визначаються завдання законодавства про мови в УРСР, зокрема у статті 1 йдеться про те, що завданням мовного законодавства України є регулювання суспільних відносин у сфері всебічного розвитку і вживання української та інших мов,

охорона конституційних прав громадян у цій сфері, виховання шанобливого ставлення до національної гідності людини, її культури і мови, дальшого зміцнення і співробітництва народів Союзу РСР.

6

Статтею 2 Закону підтверджується статус української мови як державної. Зазначається, що ―республіканські і місцеві державні, партійні,

громадські організації, підприємства, установи і організації створюють всім громадянам необхідні умови для вивчення української мови та поглибленого оволодіння нею‖.

Стаття 3 ―Мови інших національностей в УРСР‖ закріплює право представників національних меншин на користування рідною мовою у місцях компактного поселення.

Стаття 6: службові особи зобов’язані володіти українською та російською мовами, іншими мовами, якими працює орган, в обсязі,

достатньому для виконання службових обов’язків. Якщо вони ними не володіє, їй слід їх вивчити після прийому на роботу.

Статтею 8 забороняються будь-які привілеї чи обмеження прав за мовною ознакою та мовна дискримінація.

ІІ розділ “Мова державних, партійних, громадських органів,

підприємств, установ і організацій”.

Стаття 10. Акти найвищих органів державної влади та управління УРСР приймаються українською мовою і публікуються українською і російською мовами. Написи на печатках, штампах, офіційних бланках виконуються українською або українською і російською мовами.

Стаття 11. В УРСР мовою роботи, діловодства і документації, а також взаємовідносин державних, партійних, громадських органів, підприємств установ і організацій є українська мова. У місцях компактного поселення національних меншин – мова більшості населення.

Стаття 18. “Мова судочинства”. Судочинство в УРСР здійснюється українською мовою. Якщо особи, які беруть участь у справі, не володіють українською мовою, їм забезпечується право виступати в суді, через перекладача, рідною мовою. Слідчі і судові документи вручаються особам,

які беруть участь у справі, на їхню вимогу, в перекладі іншою мовою, якою вони володіють.

7

Стаття 22. “Мова прокурорського нагляду”. Акти ПН складаються

українською мовою. Цією ж мовою ведеться листування з установами,

розташованими на території України.

Стаття 24. “Мова міжнародних договорів та угод”. Мовами

міжнародних договорів є українська мова та мова іншої сторони договору.

Законом також регулюється мовна політика в галузях освіти, науки,

інформатики і культури, інформації та зв’язку.

Крім спеціального закону, спрямованого на врегулювання особливостей функціонування мов в Україні, це питання регламентують й

інші нормативні акти.

Законом України „Про Кабінет Міністрів України” передбачено: «Членами Кабінету Міністрів України можуть бути громадяни України, які

мають право голосу, вищу освіту та володіють державною мовою» (ст. 7).

Аналогічні мовні зобов’язання відповідно до законодавства мають

права не менше двох років, володіє державною мовою, склала

України" ст. 2 Закону України „Про адвокатуру”), Уповноважений Верховної Ради України з прав людини („Уповноваженим може бути призначено громадянина України, який на день обрання досяг 40 років,

володіє державною мовою, має високі моральні якості, досвід правозахисної діяльності та протягом останніх п'яти років проживає в Україні‖ ст. 5 Закону

України „Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”)

тощо.

Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні” визначає,

що „вирішення відповідно до закону питання про мову (мови), якою користуються у своїй роботі рада, її виконавчий орган та яка

8

використовується в офіційних оголошеннях,‖ – це „виключна компетенція сільських, селищних, міських рад‖ (ст. 26). Однак, як справедливо зауважує Р.М. Максакова, «Регламентація порядку використання державної мови в Україні, передбачена вище на підставі Рішення Конституційного Суду Україні є нібито зрозумілою і, до того ж, обов'язковою для виконання на всій території України. Але і тут виявляється проблема. Справа в тому, що за теорією конституційного права держава, а в даному випадку у вигляді уповноваженого органу – Конституційного Суду України, не може зобов'язувати органи місцевого самоврядування використовувати при здійсненні повноважень державну мову. Адже державна мова – це основна,

головна робоча мова держави, її органів та посадових осіб, якою видають державно-правові акти та здійснюється державне діловодство. Державна мова є обов'язковою лише в сфері діяльності державних органів; ніхто не має права зобов'язувати її в якості примусово-обов'язкової таким інститутам громадянського суспільства, як: підприємництво, суспільні об'єднання,

місцеве самоврядування, адвокатура, соціальні установи та ін.1. Тобто, згідно з положеннями теорії конституційного права діловодство органів місцевого самоврядування не обов'язково повинно вестися державною мовою.

Відповідне положення знайшло закріплення в Законі України "Про місцеве самоврядування в України", в п. 50 ч. І ст. 26 якого визначено, що виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад на пленарних засіданнях рад є вирішення питання відповідно до закону про мову, якою користується у своїй роботі рада, її виконавчий орган та яка використовується в офіційних оголошеннях2. Але виникає питання, для чого за радою закріплено таке повноваження якщо Рішенням Конституційного Суду України чітко визначено, що органи місцевого самоврядування повинні здійснювати свою роботу державною мовою. В такому разі положення

1Мучник А.Г. Комментарий к Конституции Украины. – К.: Парламентское издание, 2003.

– Кн. 1. – 400 с.

2Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21 травня 1997 р. // www.kiev.rada.ua.

9

Закону про місцеве самоврядування повинні закріплювати за місцевими радами право визначати, яку мову поряд з державною вони будуть використовувати в своїй роботі‖. Таким чином, слід уточнити деякі формулювання Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні‖3.

Законодавство також регламентує мовну політику в галузі телерадіомовлення. Так, ст. 10 Закону України „Про телебачення і радіомовлення” визначає вживання мов в інформаційній діяльності телерадіоорганізацій: „1. Телерадіоорганізації ведуть мовлення державною

мовою. 2. Мовлення на певні регіони може здійснюватися також мовою національних меншин, що компактно проживають на даній території. 3.

Якщо мова оригіналу (або дублювання) фільму та/чи іншої програми

(передачі) не є українською, такі фільми та/чи програми (передачі)

транслюються за умови звукового дублювання їх державною мовою. 4. Для загальнонаціонального мовлення частка ефірного часу, коли мовлення ведеться українською мовою, має становити не менше 75 відсотків загального обсягу добового мовлення. 5. Мовлення на зарубіжну аудиторію ведеться українською і відповідною іноземною мовами‖. Законодавець висуває вимоги і до мови друкованих ЗМІ. Щоправда, ці вимоги більш однозначні щодо стилю і лексики друкованої продукції. Вибір мови тут чітко

не регламентовано: Друковані засоби масової інформації в Україні

видаються державною мовою, а також іншими мовами. Стиль і лексика

засоби масової інформації (пресу) в Україні”).

Окрім мовного законодавства, вагомою складовою мовної політики є

нормативність і стилістична диференціація літературної мови. Сучасна

3Максакова Р.М. Проблеми законодавчої регламентації порядку застосування державної мови в Україні // Українська мова в юриспруденції: стан, проблеми, перспективи: Тези доп. ІІ Міжвузівської науково-практ. конф. – К.: КНУВС, 2006. – С. 29 – 32.

10