Українська мова (за проф.спрямуванням) Андреєва Т., Іванова О
.pdf4.Семантико-стилістичні – слова, які відрізняються відтінками значень та стилістичним забарвленням: іти, крокувати, плентатися, шкутильгати,
шкандибати, ноги волокти, повзти.
5.Контекстуальні синоніми – частковий збіг значень слів спостерігається лише в конкретному тексті, наприклад, у вірші Василя Симоненка
«Перехожий» як контекстуальні чи / та семантико-стилістичні синоніми вживаються слова і словосполучення: ішов – ступали ноги – співали ноги
– творив ходу – грясти.
Як він ішов!
Струменіла дорога,
Далеч у жадібні очі текла.
Не просто ступали — Співали ноги,
І тиша музику берегла.
Як він ішов!
Зачарований світом,
Натхненно і мудро творив ходу — Так нові планети грядуть на орбіти З шаленою радістю на виду!
Від синонімів слід відрізняти дуплети (варіанти слів): Євген – Євгеній,
близнюки – близнята; помилка – помилка.
Функції синонімів:
1) заміщення:
Яким би був я йолопом жахливим,
Коли б почав завидувати юним,
Рум'янощоким та блискучооким,
Коли б запав у жалюгідну заздрість До сильних, до здорових, до струнких,
121
До молодих, які не без підстави Себе вважають владарями світу…(М. Рильський);
2) підсилення (створення градації):
Розплелись, розсипались, розпались,
Наче коси, вересневі дні.
Ми з тобою ще не накупались,
А вже грає осінь у вікні (Д. Павличко).
3) уточнення:
Колишнє, в камені сповите,
Встає, мов хвилі у Дніпрі,
І бачать України діти,
Як Володимир на горі Крізь непроглядну ніч криваву,
Благословляючи народ,
Веде свій люд, свою державу На ясні води від негод (М. Рильський);
4)пояснення: Пишні «тюрбе» – мавзолеї – самітно сіріють на полі між будяками і грузом, важкі, великі, байдужі, як ті святі та хани, що спочивають під ними. Чорною купою заснув на землі монастир – «теке», а
над ним стоїть мінарет, як білий привид (М. Коцюбинський);
5)зіставлення:
Утебе смуток, в мене ревний жаль,
Утебе вечір — в мене ніч і даль.
Я під вікном постою із журбою,
Куди ж мені подітися з тобою?
Хай серце серцю звісткою майне… Хоч не забудь, а згадуй ти мене…(А. Малишко).
122
4.3. Українська термінологія у професійному спілкуванні юриста
Юридичне термінознавство є новим спеціалізованим напрямом дослідження термінологічно-правового фонду української мови, який синтезують сучасні методологічні підходи й методичний апарат мовознавчих і юридичних наук.
Юридичне термінознавство розробляє загальнотеоретичні питання терміна, термінології, терміносистеми права, визначає ключові поняття і категоріальний апарат своєї галузі, зокрема вивчає:
1)природу правового терміна: співвідношення правового явища (денотата),
юридичного поняття (сигніфікату) і термінологічної одиниці (мовного знака);
2)способи номінації спеціальних юридичних понять;
3)місце юридичної термінолексики у системі загальнолітературної та спеціалізованої мови;
4)стратифікацію термінологічної лексики права з різних позицій
(семантичних, стилістичних, нормативності / ненормативності,
уживаності, кодифікованості / некодифікованості, інформаційної насиченості тощо);
5)системність термінології права;
6)загальні параметри класифікації юридичних термінологічних одиниць (за структурою, генетичними, семантичними, словотвірними і функціональними характеристиками тощо);
7)генезис, історичний шлях та перспективи розвитку юридичної термінології в українській мові;
8)співвідношення національних та інтернаціональних елементів у терміносистемі права;
9)продуктивність / непродуктивність моделей і способів юридичного термінотворення;
123
10)закономірності і специфіку розвитку термінологічної системи права;
унормування юридичної терміносистеми.
У сучасному термінознавстві виокремлюється самостійний науковий напрям — юридична лексикографія, що має на меті повну інвентаризацію,
опис і впорядкування юридичної термінології. Під цим терміном також розуміють сукупність юридичних словників і наукових праць з цієї галузі.
І.С. Квитко, спираючись на різні визначення, пропонує цікаву
«сумарну» дефініцію: «Термін – це слово чи словесний комплекс, що співвідноситься з поняттям певної організованої галузі пізнання (науки,
техніки), що вступає в системні відносини з іншими словами та словесними комплексами й утворює разом з ними в кожному окремому випадку та в певний час замкнену систему, що характеризується високою інформативністю, однозначністю, точністю та експресивною нейтральністю»43.
Термінологія – це сукупність термінів, котрі висловлюють поняття певної галузі науки й техніки, що сформувалися історично, взагалі — спеціальної сфери людських знань чи діяльності.
Термін відрізняється від слова:
1)термін виражає спеціальне професійне, наукове, технічне поняття, а слово
– загальне чи побутове поняття;
2)термін базується на чіткому визначенні поняття, на дефініції, слово – ні;
3)термін завжди є елементом терміносистеми, слово – ні;
4)у сфері термінології термін є стилістично нейтральним.
Поряд з власне юридичними термінами, які є узагальненим позначенням правового поняття (арбітраж, віндикація, неосудність, позов,
правомочність, правовідносини, законодавча влада), у юридичних текстах широко використовується номенклатура – система специфічних назв конкретних правових об'єктів: державних і міжнародних органів, установ та організацій, посад, документів, державних нагород (Апеляційна палата,
43 Квитко И.С. Термин в научном документе. – Львов, 1976. – С. 21.
124
Європейський суд з прав людини, Верховний комісар 00Н з прав людини,
Закон України "Про Національний банк України", Заслужений юрист України).
Термін відрізняється від номенклатури:
1)терміни утворюють єдину систему, номенклатуру – сукупність внутрішньо не пов’язаних елементів;
2)під номенклатурою, на відміну від термінології, варто розуміти сукупність абстрактних і умовних символів, єдине призначення яких – дати максимально зручні з практичного погляду засоби для позначення предметів, речей, без прямого відношення до потреб теоретичної думки,
що оперує цими речами;
3)номенклатурні слова сполучені з поняттями, але вони практично незлічимі, більш номінативні, у той час як терміни пов'язані з поняттями науки, їх кількість обмежена для кожної науки, тому що словесно
відбивають систему понять визначеної науки.
Слід розмежовувати юридичний термін як цілком офіційну, узаконену назву правового поняття і професіоналізм — напівофіційне слово, сферою уживання якого є, як правило, усне побутово-професійне мовлення правників
(у суддів: підпадати під статтю, дослід, адмінматеріали). Не є термінами також індивідуально-авторські неологізми, образні вислови, розмовні слова, терміноїди ("терміноподібні"), напівтерміни (ще не сформувались і не набули чіткого термінологічного визначення), які використовують правники у своїх наукових і публіцистичних творах, усному мовленні
(правова матерія, правове поле, вакуум права, юридичне логарифмування,
оборудка, рихтувати закон, токсиманізація, телефонний злочинець, "наркотичне" законодавство).
Вимоги до юридичних термінів
1. Термін повинен відповідати правилам і нормам певної мови.
125
2.Термінові притаманна властивість дефінітивності: кожен термін зіставляється з чітким окремим визначенням, що орієнтує на відповідне поняття.
3.Термінові властива відносна незалежність від контексту.
4.Термін повинен бути точним.
5.Термін повинен бути коротким, хоча дана вимога нерідко суперечить вимозі точності, тобто повноти терміна.
6.Термін повинен бути однозначним.
7.Термінології не притаманна синонімічність, яка заважає взаєморозумінню.
8.Терміни експресивно нейтральні.
9.Термін повинен бути милозвучним, тому не слід заохочувати створення термінів, що походять з діалектизмів, жаргонізмів чи варваризмів.
Юридичний термін – слово або словосполучення, що виражає поняття з правової сфери суспільного життя і має визначення (дефініцію) у
юридичній літературі (законодавчих актах, юридичних словниках, науково-
правових працях).
Юридичний термін співвідноситься з правовим поняттям як першоелементом правового знання і слугує його знаковою (мовною)
моделлю, репрезентованою у звуковій і буквеній формах. Поняття, його внутрішній зміст, обсяг і структура є логіко-смисловою основою для побудови термінологічного значення у формі дефініції, яка узагальнює найістотніші ознаки і взаємозв'язки правового явища. Поняттєва сутність зумовлює місце і статус юридичного терміна в терміносистемі, його категорійні та класифікаційні ознаки.
За наявності визначення у нормативно-правових актах термін вважається кодифікованим. Він є нормою, еталоном для використання у всіх подальших законодавчих і підзаконних актах, діловій документації та сфері усної правової комунікації.
Термін, який створюється і функціонує у правовій науці, може не фіксуватися в законах, а мати власне науковий характер (нормотворчість,
126
правосвідомість, правова система, диспозиція правової норми). У науковій літературі, яка віддзеркалює процес формування правового знання, такий юридичний термін може мати декілька наукових дефініцій, які презентують різні наукові підходи і школи, різні аспекти вивчення одного й того самого правового поняття.
Юридичний термін є одиницею термінологічної системи права, через яку входить до загального термінологічного фонду національної мови.
Належність до літературної частини словника зобов'язує його відповідати правилам і нормам певної мови.
Юридична термінологія – історично сформована сукупність термінів,
яка виражає систему правових понять і призначена забезпечувати специфічні потреби спілкування у сфері законодавства, юридичної науки і практики. Ця сукупність є спеціальним об'єктом вивчення як у юриспруденції (зокрема у теорії держави і права), так і мовознавстві (насамперед у його галузях – термінознавстві і лексикографії.
Юридична термінологія як мовнознакова система складається впродовж усієї історії державно-правового розвитку людства і віддзеркалює різноманітні способи осмислення, номінації, визначення, класифікації правових явищ і категорій, шляхи еволюції правового знання, національно-
мовні традиції термінотворення.
Використання термінології в нормативно-правових актах підпорядковується низці вимог. Основні серед них такі:
1.Уживання термінів у прямому і загальновідомому значенні. Не бажано використовувати терміни в переносному значенні.
2.Простота і доступність у розумінні термінів. Бажано не вживати рідкісні,
маловідомі терміни.
3.Усталеність, стабільність у вживанні правничої термінології.
Рекомендується не відмовлятися від традиційних, звичних термінів, не вводити замість них нові. Надмірне використання неологізмів погіршує мову законодавства, ускладнює розуміння правових актів.
127
4.Милозвучність і стилістична правильність правничих термінів. Невдалими
єтакі терміни: доукомплектування, живий громадянин. Термін майже завжди втрачає милозвучність, коли утворюється за допомогою частки
«не» (ненакладення штрафу, неповідомлення, невручення, нерозподіл,
неутримання).
5.Бажано не вживати терміни-абревіатури і скорочення, утворені з двох чи більше слів: турбаза, річфлот, капбудівництво. Щоб уникнути непорозумінь, доречно вживати терміни без скорочень.
6.Близьким за змістом правовим поняттям надають схожі найменування, по можливості, однокореневі (суд — суддя, правосуддя, підсудний,
підсудність, судимість, судовий, засуджений, судоустрій, судочинство;
право — правило, правосуддя, правознавець, правомірній, правоздатність,
правовий, правосвідомість, правовідносини).
7.Відповідність нормам української мови.
Основні класифікації юридичних термінів
Термінологічний склад мови – це складне утворення, структура якого
містить підсистеми, що виділяються за різними критеріями.
За вживанням у різних сферах спілкування:
1)загальнонаукові – терміни, що використовуються в різних наукових дисциплінах і виражають спеціальні поняття широкого профілю (процес,
фактор, залежність, функція),
2)міжгалузеві – терміни, що вільно використовуються в різних галузях наукових знань (лінгво-юридичні: термін, дефініція, поняття),
3)вузькоспеціальні терміни – виражають поняття окремої дисципліни
(юриспруденція: правозастосування, досудове слідство, досудове
розслідування).
За внутрішньою структурою терміни кожної галузі знання являють собою певні структурні типи (терміномоделі). Ядро кожної
128
терміносистеми – слова-терміни, які є основою для творення складних
термінів:
1)однокомпонентні,
2)багатокомпонентні (двокомпонентні, трикомпонентні, багато-
компонентні).
Терміни-словосполучення творяться за відповідними продуктивними
моделями, які можна класифікувати за морфологічним типом головного
слова:
субстантивні словосполучення (судове слідство, тяжкий злочин,
криміналістична експертиза);
дієслівні словосполучення (віддавати під суд, порушувати судову справу).
Багатокомпонентні терміни поділяються на прості (права людини,
оголошення померлим) і складні (правове регулювання ринку цінних паперів,
матеріальна відповідальність членів колективного сільськогосподарського підприємства).
За позамовними зв’язками лексичних одиниць (тематичні групи термінів). Класифікація дуже широка й визначається критерієм, актуальним для дослідника.
За семантикою:
Однозначні.
Багатозначні: конституція, право, вина, кредит, суд.
За власне лінгвістичними показниками (характером смислових
відношень між лексичними одиницями):
Родо-видові відношення (юрист – адвокат).
Синонімічні (правознавство – юриспруденція, кримінальний – карний).
Антонімічні (обвинувачення – захист, законно – незаконно).
Генетична класифікація термінів.
Конкретні термінологічні системи поповнюються за рахунок різних мовних засобів.
129
1.Основа багатьох термінологій – слова літературної мови (закон, злочин,
держава, право).
2.Терміни, запозичені з інших мов разом з реаліями і поняттями, що вони позначають, наприклад: юнкер, гауптвахта, штурм, батальйон, лафет —
військова термінологія, запозичення з німецької і французької мов;
адвокат, акт, інавгурація, конституція, політика, юстиція — юридична термінологія, латинські та грецькі запозичення.
3.Деякі терміни з'являються а) у результаті калькування — перекладу відповідних іншомовних термінів: народовладдя – демократія,
міжнародний - інтернаціональний), б) шляхом транслітерації (побуквений спосіб відтворення слів, написаних за допомогою однієї алфавітної системи, засобами іншої алфавітної системи): аудит (англ. audit), депозит
(англ. deposit), в) шляхом трансфонування (відтворення звучання слова):
менеджмент (англ. management), леверидж (англ. leverage).
4.Нові терміни створюють штучно на базі слів рідної мови або запозичень шляхом додавання до твірної основи тих або інших афіксів
(морфологічний словотвір), наприклад: векселедавець, кримінально-
виконавче право, латентна злочинність.
4.4. Українська лексикографія. Роль словників у підвищенні мовної
культури юриста
Лексикографія (гр. lехіkоn – ―словник‖ і grapho – ―пишу‖) – це наука,
яка займається теорією укладанням словників. Вона має прикладне значення,
оскільки задовольняє потреби суспільства у словниках, що є засобом кодифікації, і отже, забезпечують уніфікацію усного й писемного мовлення в суспільстві.
У кожному словнику є дві частини: вступна, в якій ідеться про будову словника й правила користування ним, і основна, в якій дається список слів,
130