Українська мова (за проф.спрямуванням) Андреєва Т., Іванова О

4.Виберіть варіант слововживання, який відповідає морфологічним нормам сучасної української мови:

5.Виберіть варіант перекладу з російської мови словосполучення

мероприятия по усовершенствованию, що відповідає нормам вживання прийменників:

а) заходи по удосконаленню;

б) міроприємства з удосконалення;

в) заходи щодо удосконалення.

6.Виберіть варіант перекладу з російської мови словосполучення

проживать по улице Некрасова, що відповідає нормам вживання прийменників:

а) мешкати по вулиці Некрасова;

б) проживати по вулиці Некрасова;

в) проживати на вулиці Некрасова.

181

7. Виберіть варіант перекладу з російської мови словосполучення согласно

программе конференции, що відповідає нормам вживання прийменників:

а) відповідно програмі конференції;

б) відповідно з програмою конференції;

в) відповідно до програми конференції.

8. Виберіть варіант перекладу з російської мови словосполучення в

соответствии с приказом, що відповідає нормам вживання

прийменників:

а) згідно з наказом;

б) у відповідності з наказом;

в) згідно до наказу.

9. Виберіть варіант перекладу з російської мови словосполучення в

зависимости от обстоятельств, що відповідає нормам вживання

прийменників:

а) залежно від обставин;

б) у залежності від обставин;

в) в залежності від обставин.

10. Виберіть правильний варіант синтаксичної конструкції:

182

орфографією, бере участь в оформленні писемного мовлення, є засобом його

упорядкування. Саме пунктуація робить писемне мовлення зрозумілим,

недвозначним, дає змогу вербально оформити найрізноманітніші

інтелектуальні, емоційні, вольові смисли та їх відтінки.

Традиційно пунктуація визначається як:

1)система розділових знаків, які використовуються для членування тексту відповідно до його смислових, граматичних та інтонаційних особливостей;

2)система правил вживання розділових знаків;

3)розставляння розділових знаків у тексті.

Розділові знаки – це неалфавітні графічні знаки, які вживаються у писемному мовленні для вираження смислового, граматичного та інтонаційного членування текстів. Систему розділових знаків становлять:

крапка (.), знак оклику (!), знак питання (?), кома (,), двокрапка (:), крапка з комою (;), тире (–), крапки (...), кругла дужка ( ) ), круглі дужки (( )),

квадратні дужки ([ ]), лапки (“ ”), знак виноски ( 1 ). Окрім традиційних розділових знаків, у художніх та публіцистичних текстах використовуються й так звані стилістичні, чи індивідуальні, розділові знаки, наприклад, три знаки оклику (!!!), знак оклику й знак питання (!?) тощо.

Розділові знаки, які входять до пунктуаційної системи, поділяються на віддільні та видільні.

183

Віддільні розділові знаки вживаються для відмежування одних частин

тексту від інших:

1)одного речення від іншого (крапка, знак питання, знак оклику);

2)попередньої частини складного речення від наступної (кома, крапка з комою, двокрапка, тире);

3)підмета від присудка чи групи підмета від групи присудка (тире);

4)одного однорідного члена реченні від іншого (кома, крапка з комою);

5)узагальнювального слова від групи однорідних членів речення

(двокрапка);

6)цієї групи однорідних членів речення від наступної частини речення чи узагальню вального слова (тире).

Видільні розділові знаки призначені виділяти синтаксичні конструкції, які вставляються чи вводяться у структуру речення для доповнення, уточнення його змісту або змісту одного з членів речення, для називання осіб і предметів, до яких звертається мовець, для вираження суб’єктивного ставлення мовця до змісту повідомлення. До конструкцій,

виділюваних такими розділовими знаками, належать:

1)відокремлені члени речення;

2)звертання;

3)уточнювальні члени речення;

4)вставні конструкції;

5)вставлені конструкції.

Видільна функція знаків цього типу зумовлює їх попарне вживання,

тобто виділяються названі конструкції з обох боків однаковими знаками,

крім випадків, коли такі конструкції починають чи закінчують речення.

Отже, видільними є такі розділові знаки: дві коми, дужки, два тире, зрідка кома й тире.

Уже попередній аналіз особливостей функціонування розділових знаків свідчить про те, що вони не виникають і не існують спонтанно. Пунктуаційна система кожної мови, й української зокрема, будується відповідно до

184

принципів, які унормовують писемне мовлення, роблять його зрозумілим.

Українська пунктуація ґрунтується на трьох таких принципах: граматичному,

смисловому, інтонаційному. Ці принципи взаємопов’язані, тому часто один розділовий знак відображає, наприклад, граматичне і смислове, граматичне й інтонаційне членування мовлення, граматичне, смислове та інтонаційне членування разом. Іноді принципи суперечать один одному. Найчастіше це стосується граматичного й інтонаційного принципів, зокрема коли йдеться про інтонаційне оформлення звертання в середині речення, яке у писемному мовленні завжди виділяється комами, проте інтонаційно не виділяється.

Граматичний (або синтаксичний) принцип, який є основним для української пунктуаційної системи, полягає в тому, що розділові знаки є засобом відокремлення чи виділення певних граматичних компонентів тексту: крапка, знак питання, знак оклику відділяють у тексті одну синтаксичну одиницю від іншої; кома, крапка з комою, двокрапка, тире,

відділяють одну частину складного речення від іншої тощо. Домінування граматичного принципу української пунктуації зумовлює особливості формулювання пунктуаційних правил у чинному правописі46. Наприклад, у

реченні Людина талановита і мудра, він назвав головний храм міста і всієї держави ―Софія‖, що по-грецьки означає ―мудрість‖ (Д.Степовик) кома після слова мудра виділяє поширену прикладку, яка відноситься займенника

Смисловий принцип найчастіше використовується як додатковий і реалізується разом із граматичним, коли розділові знаки впливають на зміст речення. Класичними прикладами смислових розділових знаків є коми у реченнях: Стратити, не можна помилувати і Стратити не можна,

помилувати. Відповідно до граматичного принципу в цих синтаксичних конструкціях обов’язково має бути вжита кома між частинами складного речення. Проте місце цієї коми визначається саме смисловим принципом,

46Український правопис / НАН України, Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні; Інститут української мови . –

К.: Наук. думка, 2012. – С. 126 – 155.

185

оскільки від того, де ми поставимо відповідний розділовий знак, залежить зміст висловлення.

Інтонаційний (ритмомелодійний) принцип полягає у відображенні в писемному мовленні інтонаційного оформлення усного мовлення. Так,

наприклад, для розмежування речень у тексті використовуються крапка, знак питання, знак оклику (за граматичним принципом), а вибір одного з цих знаків залежить від інтонаційного оформлення речення (інтонаційного принципу) і від його значення (смисловий принцип). Інтонаційний зміст розділових знаків є також додатковим, оскільки, з одного боку, графічні засоби мови не можуть передати всіх ритмомелодійних нюансів усного мовлення, а з другого – інтонація зумовлюється смисловим і граматичним членуванням мовленнєвого потоку. Факультативність інтонаційного принципу зумовлюється ще й тим, що він може враховуватися лише тоді,

коли це не суперечить граматичному принципу.

Граматичні розділові знаки є обов’язковими, їх визначення й викорис-

тання не може бути альтернативним. Смисловий принцип, як правило,

виконує факультативну функцію, яка доповнює граматичне членування речення, тому смислові розділові знаки часто бувають варіативними.

Домінування інтонаційного принципу визначає вживання досить обмеженої кількості розділових знаків, проте врахування особливостей інтонаційного оформлення синтаксичних конструкцій є обов’язковим для з'ясування типу граматичних і смислових розділових знаків.

Знання особливостей компонентів системи української пунктуації та її принципів дозволяє конкретизувати пунктуаційні правила, зробити їх більш зрозумілими й легкими для запам’ятовування. Систематизація цих положень сприяє виробленню стійких навичок реалізації пунктуаційних норм.

6.2. Розділові знаки в простому реченні

6.2.1. Кома в простому реченні

186

6.2.1.1. Кома між однорідними членами речення відділяє:

1) не з’єднані сполучниками, 2) з’єднані двома або більше однаковими сполучниками, 3) з’єднані парними сполучниками (кома ставиться перед другим сполучником, напр.: не тільки..., а й; хоч..., але; не стільки..., скільки)

однорідні члени речення, якщо вони виражають різні особливості, позитивні чи негативні характеристики одного явища, предмета, факту позамовної дійсності й вимовляються з підкресленим логічним наголосом, паузами між ними, з перелічувальною, зіставною чи протиставною інтонацією, напр.:

Порушення законодавства України про професійних творчих працівників та творчі спілки тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову,

адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законодавством України (Закон України ―Про професійних творчих працівників та творчі спілки‖); Порушення законів сполучуваності слів призводить до непо-

розумінь, до перекручення змісту (О.Пономарів); У теперішній час ні гео-

графічне поширення, ні мови, ні культури безпосередньо не пов’язані з поділом людства на раси (А.Білецький).

6.2.1.2. Кома ставиться перед словами а саме, як-от, такі як, як, що

стоять у реченні з однорідними членами після узагальнювального слова перед однорідними членами речення, напр.: Засобами комунікації є засоби розповсюдження продукції інформаційних агентств, такі як: друковані та екранні видання, радіо, телебачення (кабельне, супутникове, глобальне),

електричний та електронний зв’язок (телеграф, телефон, телекс,

телефакс), комп’ютерні мережі та інші телекомунікації (Закон України

―Про інформаційні агентства‖); Усі види соціальної допомоги, а саме:

державна соціальна допомога малозабезпеченим сімям; допомога сімям з дітьми; житлові субсидії; грошова допомога малозабезпеченим особам, які проживають поряд з інвалідом першої, другої груп внаслідок психічного розладу; допомога інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам – з нового року оформлятимуться за стандартною єдиною заявою (з журналу).

187

Комами не виділяються звороти, що мають значення ―у ролі кого,

чого‖, напр.: Втручання державних органів, їх посадових осіб, громадських організацій, окремих громадян в організаційно-творчу діяльність видавців, а

також цензура як контроль за ідеологічним змістом видань забороняється

(Закон України ―Про видавничу справу‖); Коли йдеться про виникнення української мови як мови нашої нації, у свідомості багатьох людей ця мова асоціюється з тією, яку вони чують щодня по радіо й телебаченню, яку вивчали в школі, якою читали книжки й газети, користуються у щоденному спілкуванні між собою, тобто їм уявляється сучасна українська літературна мова (Г.Півторак).

6.2.1.6. Коми ставляться для виділення поширених чи

непоширених відокремлених прикладок, якщо вони відносяться до власного імені, займенника або починаються словами тобто, себто, або (=

тобто) і мають пояснювальне, уточнювальне значення, напр.: Я, Дмитренко Ірина Олександрівна, народилася 5 березня 1984 року у селі Кам’янка Таращанського району Полтавської області.

6.2.1.7. Коми для виділення відокремлених означень ставляться,

якщо: 1) узгоджені означення, виражені прикметниковими і дієприкметниковими зворотами, стоять після означуваного слова; 2)

одиничні означення стоять після пояснювального слова, перед яким уже є означення; 3) означення стоїть не безпосередньо біля пояснювального слова; 4) означення характеризують особові займенники, напр.: Інформація,

створена організаціями (юридичними особами) або придбана ними іншим законним способом, є власністю цих організацій (Закон України ―Про інформацію‖); Навчені прийомам психологічного аналізу, вони швидко визначили, хто має бути покараним (пор.: Вони швидко визначили, хто має бути покараним, оскільки були навчені прийомам психологічного аналізу).

189

Означення, що стоять перед означуваним словом і не мають обставинного значення, комами не виділяються, напр.: Встановлений частиною другою цієї статті строк застосовується і при зверненні до суду вищестоящого органу або прокурора (Кодекс законів про працю України).

6.2.1.8. Коми ставляться для виділення відокремлених обставин,

що виражені дієприслівниковими зворотами або одиничними дієприслівниками зі значенням часу, причини, умови, способу дії, напр.:

Ґрунтуючись на Декларації про державний суверенітет України та Акті проголошення її незалежності, Закон стверджує інформаційний суверенітет України і визначає правові форми міжнародного співробітництва в галузі інформації (Закон України ―Про інформацію‖);

Наслідуючи манеру історико-літературних джерел, Нестор починає неквапливу свою оповідь від ―всесвітнього потопу‖ і поділу землі між синами легендарного Ноя (В.Ричка).

Обставини, до складу яких входять слова у зв’язку з, згідно з, відповідно до, внаслідок та ін., можуть відокремлюватися чи не відокремлюватися за бажанням автора, напр.: Порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України (Закон України ―Про інформацію‖); ліцензування – процедура визнання спроможності вищого навчального закладу певного типу розпочати освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації, відповідно до вимог стандартів вищої освіти, а також до державних вимог щодо кадрового, науково-методичного та матеріально-технічного забезпечення

(Закон України «Про вищу освіту»).

6.2.1.9. Коми для виділення відокремлених додатків. Завжди виділяються відокремлені додатки зі значенням включення, виключення,

заміни, якщо мають особливе смислове навантаження, що вводяться словами

крім, окрім, опріч, напр.: Крім відшкодування збитків, стягнення прибутків,

190