- •Границя числової послідовності та функції однієї змінної.
- •Тема 1. Числова послідовність та її границя.
- •1. Числова послідовність та способи її задання.
- •Основні способи задання числової послідовності:
- •2. Обмежені та монотонні числові послідовності.
- •3. Границя числової послідовності.
- •Приклад 1
- •Приклад 2
- •4. Нескінченно малі числові послідовності
- •Властивості нескінченно малих послідовностей
- •Приклад 3.
- •Приклад 4.
- •5. Нескінченно великі числові послідовності
- •6. Арифметичні властивості збіжних числових послідовностей.
- •Приклад 5.
- •Приклад 6.
- •Приклад 7.
- •Приклад 8.
- •Приклад 9.
- •Тема 2. Границя функції неперервного аргументу.
- •1. Означення границі функції за Гейне і за Коші.
- •2. Властивості функцій, які мають границю в точці
- •3. Арифметичні властивості границь функції
- •Теореми про граничні переходи.
- •Приклад 1.
- •Приклад 2.
- •4. Границя функції на нескінченності
- •Приклад 3.
- •5. Перша важлива границя
- •Приклад 4.
- •6. Друга важлива границя
- •Приклад 5.
- •7. Порівняння нескінченно малих функцій. Еквівалентні нескінченно малі функції.
- •Приклад 6.
- •Властивості еквівалентних нескінченно малих функцій.
- •Приклад 7.
- •Тема 3. Неперервність функції.
- •1. Односторонні границі функції.
- •Приклад 1.
- •2. Означення неперервності функції в точці і на проміжку.
- •3. Арифметичні дії над неперервними функціями.
- •4. Одностороння неперервність. Точки розриву та їх класифікація.
- •Класифікація точок розриву
- •Приклад 2.
- •Приклад 3.
- •Приклад 4.
- •5. Властивості функцій, неперервних на відрізку.
- •Диференціальне числення функції однієї змінної.
- •Тема 1: Похідна.
- •1. Задачі, які приводять до поняття похідної.
- •Приклад 1.
- •Приклад 2.
- •2. Означення похідної. Спосіб знаходження похідної. Геометричний та механічний зміст похідної. Рівняння дотичної та нормалі до плоскої кривої.
- •Правило знаходження похідної за означенням.
- •Приклад 4.
- •3. Диференційовні функції. Зв’язок неперервності з диференційовністю
- •Приклад 5.
- •4. Таблиця похідних основних елементарних функцій
- •5. Правила диференціювання.
- •Приклад 6.
- •Приклад 7.
- •Приклад 8.
- •Приклад 9.
- •Приклад 1.
- •2. Властивості диференціала. Інваріантність форми диференціала.
- •Приклад 2.
- •3. Застосування диференціала.
- •Приклад 3.
- •4. Похідні та диференціали вищих порядків. Механічний зміст похідної другого порядку.
- •Приклад 4.
- •Приклад 5.
- •Приклад 6.
- •Тема 3. Теореми про середнє. Правила Лопіталя.
- •1. Теорема Ферма.
- •2. Теорема Ролля.
- •Приклад 1.
- •3. Теорема Лагранжа.
- •Приклад 2.
- •Приклад 3.
- •Приклад 1.
- •2. Локальний екстремум функції.
- •З’ясуємо умови існування локального екстремуму.
- •Приклад 2.
- •Приклад 3.
- •Приклад 4.
- •3. Найбільше і найменше значення функції.
- •Приклад 5.
- •Приклад 6.
- •4. Опуклість і вгнутість кривих. Точки перегину.
- •Приклад 7.
- •5. Асимптоти кривої.
- •Приклад 8.
- •6. Схема дослідження функції та побудова її графіка.
- •Приклад 9.
- •Інтегральне числення функції однієї змінної
- •Тема 1. Невизначений інтеграл
- •Поняття первісної та невизначеного інтегралу
- •Приклад 1.
- •Властивості невизначеного інтеграла (ні).
- •4. Основні методи інтегрування
- •4.1. Метод безпосереднього інтегрування (мбі)
- •Приклад 2.
- •4.2. Метод заміни змінної (мзз)
- •Приклад 3.
- •4.3. Метод інтегрування частинами (міч)
- •Приклад 4.
- •Цей метод використовують під час обчислення інтегралів виду
- •Приклад 5.
- •Загальне правило інтегрування раціональних дробів.
- •Приклад 6.
- •Він зводиться до інтеграла від раціональної функції підстановкою . Приклад 7.
- •Обчислити
- •Обчислити
- •Обчислити
- •Обчислити
- •4.6. Біноміальний диференціал
- •Приклад 8.
- •4.7. Інтегрування тригонометричних функцій
- •Приклад 10.
- •Поняття визначеного інтеграла.
- •2. Властивості визначеного інтеграла.
- •4. Теорема Ньютона-Лейбніца (н-л)
- •Приклад 1.
- •5. Методи знаходження ві.
- •5.1. Метод безпосереднього інтегрування
- •Приклад 2.
- •5. 2. Метод заміни змінної
- •Приклад 3.
- •Приклад 4.
- •5.3. Метод інтегрування частинами
- •Приклад 5.
- •Приклад 6.
- •Формули зведення. Формула інтегрування частинами
- •Приклад 7.
- •Приклад 2.
- •Приклад 3.
- •Площа криволінійного сектора
- •Приклад 4.
- •3. Обчислення довжини дуги
- •Приклад 5.
- •Приклад 6.
- •Обчислення тиску рідини на вертикальну пластину
- •9. Невласні інтеграли із нескінченним проміжком інтегрування
- •Приклад 10.
- •Приклад 11.
- •Обчислення невласних інтегралів від розривних (необмежених) функцій
- •Приклад 12.
Приклад 2.
Обчислити
площу фігури обмеженої лініями
![]()
Розв’язання.
В
иконаємо
рисунок (рис.27).
Розіб’ємо дану фігуру на дві частини
і окремо обчислимо їх площі. Знайшовши
їх суму отримаємо відповідь.
Знайдемо межі інтегрування. Для цього розв’яжемо систему

Отже,
враховуючи, що функція
набуває недодатних значень на відрізку[-1,1]
та її парність,
площа обчислюється за формулою
![]()
Аналогічно, враховуючи, що функція у=1-х2 набуває невід’ємних значень на відрізку [-1,1] та її парність:
![]()
Отже,
(кв.
од.)
Якщо фігура, площу якої шукають, обмежена зверху функцією f(х), а знизу – g(х) (рис.28), то площу такої фігури обчислюють за формулою
![]()

Тобто
від верхньої функції віднімається нижня
![]()
Приклад 3.
Обчислити
на відрізку
площу фігури
обмеженої лініями
![]()
Розв’язання.
В
иконаємо
рисунок
(рис.29)
Для знаходження меж інтегрування розв’язуємо систему

Тепер враховуючи, що верхньою функцією є функція синуса, а нижньою – пряма, будемо мати

(кв. од.)
Якщо
криволінійна трапеція обмежена кривою,
заданою параметрично х=х(t),
y=y(t)
,
де х=х(t),
y=y(t)
– неперервні функції, які мають на
відрізку [α,β]
неперервні похідні, тоді, якщо х(t)
на
відрізку [α,β]
є монотонною, причому х(α)=а,
х(β)=b,
то
для обчислення площі криволінійної
трапеції користуються формулою:
![]()
Площа криволінійного сектора
В шкільному
курсі математики (ШКМ) вивчалась трапеція,
а у вищій школі ми вивчили більш загальне
поняття – криволінійна трапеція. Так
само узагальнимо поняття сектора і
введемо поняття криволінійного сектора.
Означення 3.1. Криволінійним сектором (КС) називають фігуру, яка обмежена двома променями, що виходять з однієї точки і деякою неперервною функцією (рис.30).
Для обчислення площі криволінійного сектора введемо полярну систему координат. Суть якої полягає в наступному. Координати будь-якої точки в цій системі визначається за допомогою:
полюса О,
полярної осі О,
довжини радіус-вектора , що сполучає полюс і дану точку (координати якої визначають),
кута нахилу радіус-вектора до полярної осі.
(Наприклад,
якщо в ПДСК точка мала координати х=0,
у=1,
то в полярній системі вона матиме
координати =1,
=
).
Рівняння функції, що обмежує КС цієї системи координат буде мати вигляд
= (),
(де - довжина радіус-вектора, який з’єднує полюс з довільною точкою функції, а - кут нахилу цього радіус- вектора до полярної осі).
Для обчислення площі криволінійного сектора використовують формулу
![]()
Де
промені, що обмежують криволінійний
сектор, причому справедливо![]()
Приклад 4.
Обчислити
площу кардіоїди
![]()
Розв’язання.
Використовуючи формулу маємо


(кв.
од.)
3. Обчислення довжини дуги
Нехай маємо неперервну на відрізку [a,b] функцію f(х). Обчислимо довжину дуги на цьому відрізку (рис.31).

Виконаємо розбиття відрізка [a, b] точками xi, і=0,1,2,…,п. Причому
![]()
Позначимо
довжину відрізка
через
,
через
і
так далі (аналогічно дляуі),
а гіпотенузи утворених прямокутних
трикутників позначимо через l1,
l2,….
Довжина утвореної ламаної обчислюється
як сума довжин відповідних відрізків,
тобто
![]()
Тепер
для того, щоб застосувати визначений
інтеграл виберемо найбільший з відрізків
розбиття і позначимо його через
,
тобто
![]()
З рисунка 31 видно, що в деяких місцях ламана співпадає з кривою, тому логічно, якщо збільшити дрібність розбиття і перейти до границі, то отримаємо формулу для обчислення довжини дуги
.
Оскільки
-
гіпотенуза прямокутного трикутника,
то використовуючи теорему Піфагора
отримаємо

Звідки,
за означенням визначеного інтеграла,
враховуючи, що
випливає

Формула
для обчислення довжини кривої, яка
задана явно
має вигляд
![]()
Враховуючи
правила диференціювання функцій, які
задані параметрично отримаємо формулу
для обчислення довжини кривої, яка
задана параметрично
,
має вигляд

Формула
для обчислення довжини просторової
кривої, яка задана параметрично
,має вигляд

Формула
для обчислення довжини кривої, яка
задана у полярних координатах
,
має вигляд

