- •Границя числової послідовності та функції однієї змінної.
- •Тема 1. Числова послідовність та її границя.
- •1. Числова послідовність та способи її задання.
- •Основні способи задання числової послідовності:
- •2. Обмежені та монотонні числові послідовності.
- •3. Границя числової послідовності.
- •Приклад 1
- •Приклад 2
- •4. Нескінченно малі числові послідовності
- •Властивості нескінченно малих послідовностей
- •Приклад 3.
- •Приклад 4.
- •5. Нескінченно великі числові послідовності
- •6. Арифметичні властивості збіжних числових послідовностей.
- •Приклад 5.
- •Приклад 6.
- •Приклад 7.
- •Приклад 8.
- •Приклад 9.
- •Тема 2. Границя функції неперервного аргументу.
- •1. Означення границі функції за Гейне і за Коші.
- •2. Властивості функцій, які мають границю в точці
- •3. Арифметичні властивості границь функції
- •Теореми про граничні переходи.
- •Приклад 1.
- •Приклад 2.
- •4. Границя функції на нескінченності
- •Приклад 3.
- •5. Перша важлива границя
- •Приклад 4.
- •6. Друга важлива границя
- •Приклад 5.
- •7. Порівняння нескінченно малих функцій. Еквівалентні нескінченно малі функції.
- •Приклад 6.
- •Властивості еквівалентних нескінченно малих функцій.
- •Приклад 7.
- •Тема 3. Неперервність функції.
- •1. Односторонні границі функції.
- •Приклад 1.
- •2. Означення неперервності функції в точці і на проміжку.
- •3. Арифметичні дії над неперервними функціями.
- •4. Одностороння неперервність. Точки розриву та їх класифікація.
- •Класифікація точок розриву
- •Приклад 2.
- •Приклад 3.
- •Приклад 4.
- •5. Властивості функцій, неперервних на відрізку.
- •Диференціальне числення функції однієї змінної.
- •Тема 1: Похідна.
- •1. Задачі, які приводять до поняття похідної.
- •Приклад 1.
- •Приклад 2.
- •2. Означення похідної. Спосіб знаходження похідної. Геометричний та механічний зміст похідної. Рівняння дотичної та нормалі до плоскої кривої.
- •Правило знаходження похідної за означенням.
- •Приклад 4.
- •3. Диференційовні функції. Зв’язок неперервності з диференційовністю
- •Приклад 5.
- •4. Таблиця похідних основних елементарних функцій
- •5. Правила диференціювання.
- •Приклад 6.
- •Приклад 7.
- •Приклад 8.
- •Приклад 9.
- •Приклад 1.
- •2. Властивості диференціала. Інваріантність форми диференціала.
- •Приклад 2.
- •3. Застосування диференціала.
- •Приклад 3.
- •4. Похідні та диференціали вищих порядків. Механічний зміст похідної другого порядку.
- •Приклад 4.
- •Приклад 5.
- •Приклад 6.
- •Тема 3. Теореми про середнє. Правила Лопіталя.
- •1. Теорема Ферма.
- •2. Теорема Ролля.
- •Приклад 1.
- •3. Теорема Лагранжа.
- •Приклад 2.
- •Приклад 3.
- •Приклад 1.
- •2. Локальний екстремум функції.
- •З’ясуємо умови існування локального екстремуму.
- •Приклад 2.
- •Приклад 3.
- •Приклад 4.
- •3. Найбільше і найменше значення функції.
- •Приклад 5.
- •Приклад 6.
- •4. Опуклість і вгнутість кривих. Точки перегину.
- •Приклад 7.
- •5. Асимптоти кривої.
- •Приклад 8.
- •6. Схема дослідження функції та побудова її графіка.
- •Приклад 9.
- •Інтегральне числення функції однієї змінної
- •Тема 1. Невизначений інтеграл
- •Поняття первісної та невизначеного інтегралу
- •Приклад 1.
- •Властивості невизначеного інтеграла (ні).
- •4. Основні методи інтегрування
- •4.1. Метод безпосереднього інтегрування (мбі)
- •Приклад 2.
- •4.2. Метод заміни змінної (мзз)
- •Приклад 3.
- •4.3. Метод інтегрування частинами (міч)
- •Приклад 4.
- •Цей метод використовують під час обчислення інтегралів виду
- •Приклад 5.
- •Загальне правило інтегрування раціональних дробів.
- •Приклад 6.
- •Він зводиться до інтеграла від раціональної функції підстановкою . Приклад 7.
- •Обчислити
- •Обчислити
- •Обчислити
- •Обчислити
- •4.6. Біноміальний диференціал
- •Приклад 8.
- •4.7. Інтегрування тригонометричних функцій
- •Приклад 10.
- •Поняття визначеного інтеграла.
- •2. Властивості визначеного інтеграла.
- •4. Теорема Ньютона-Лейбніца (н-л)
- •Приклад 1.
- •5. Методи знаходження ві.
- •5.1. Метод безпосереднього інтегрування
- •Приклад 2.
- •5. 2. Метод заміни змінної
- •Приклад 3.
- •Приклад 4.
- •5.3. Метод інтегрування частинами
- •Приклад 5.
- •Приклад 6.
- •Формули зведення. Формула інтегрування частинами
- •Приклад 7.
- •Приклад 2.
- •Приклад 3.
- •Площа криволінійного сектора
- •Приклад 4.
- •3. Обчислення довжини дуги
- •Приклад 5.
- •Приклад 6.
- •Обчислення тиску рідини на вертикальну пластину
- •9. Невласні інтеграли із нескінченним проміжком інтегрування
- •Приклад 10.
- •Приклад 11.
- •Обчислення невласних інтегралів від розривних (необмежених) функцій
- •Приклад 12.
Властивості нескінченно малих послідовностей
1. Алгебраїчна сума скінченого числа нескінченно малих послідовностей є нескінченно мала послідовність.
Доведення. Візьмемо дві нескінченно малі послідовності (αп) і (βп) і доведемо, що їх сума (wп) теж нескінченно мала величина. Задамо довільне додатнє число ε, тоді за означенням нескінченно малих послідовностей будемо мати: і(якщо ці околи для(αп) і (βп) не співпадають, то обидві ці нерівності будуть виконуватися в найменшому з них). Оскільки за властивостями модуля модуль суми не перевищує суми модулів: , то у вказаному околі буде, а це доводить, що (wп) – нескінченно мала послідовність. Нехай тепер дана сума (wп) трьох нескінченно малих доданків (αп), (βп), (γп). Тоді суму (wп) можна подати як суму двох нескінченно малих wп=(αп+βп)+(γп). А за доведеним вище сума двох нескінченно малих послідовностей є нескінченно мала, тому теорема справедлива й для трьох нескінченно малих послідовностей. Продовжуючи аналогічно можна довести справедливість твердження для скінченого числа нескінченно малих числових послідовностей.
Приклад 3.
Довести, що послідовність із загальним членом ,п=1, 2,... є нескінченно малою.
Розв´язання
Маємо , тобтоуп є алгебраїчною сумою двох нескінченно малих числових послідовностей, тоді за властивістю 1 уп – нескінченно мала послідовність.
2. Добуток нескінченно малої числової послідовності на обмежену послідовність є нескінченно малою числовою послідовністю.
Доведення. Нехай (αп) нескінченно мала послідовність, а и(х) – функція, яка обмежена в деякому околі граничної точки: .Доведемо, що (иαп) – нескінченно мала. Задамо довільне додатне число ε, тоді за означенням нескінченно малих послідовностей будемо мати: , тоді:, що й доводить теорему.
Приклад 4.
Довести, що послідовність із загальним членом п=1,2,... є нескінченно малою.
Розв´язання
Маємо дві послідовності:нескінченно мала (оскільки),- обмежена (оскільки), тому- нескінченно мала за властивістю 2.
3. Частка від ділення нескінченно малої величини на функцію, границя якої відмінна від нуля, є нескінченно малою величиною.
Доведення. Нехай (αп) нескінченно мала послідовність, а и(х) – функція, границя якої А відмінна від нуля. Розглянемо функцію і доведемо, що вона є обмеженою. Нехай, наприклад,А>0. Значення функції наближаються до значення А і в деякому околі стануть більшими ніж, наприклад, , тобтои(х)>, тоді, а це означає, щоє обмеженою. Аналогічно доводиться випадокА<0. Тоді: - є добуток нескінченно малої величини на обмежену функцію, тому в силу попередньої теореми- нескінченно мала величина. Що й треба було довести.
5. Нескінченно великі числові послідовності
Означення 1.9. Послідовність (уп) називається нескінченно великою, якщо, яке б не було число М>0, існує таке число N=N(M), що для всіх n>N виконується нерівність . Тобто.
Наприклад: - нескінченно великі.
Якщо члени нескінченно великої послідовності починаючи з деякого номера є додатні, то це позначають так: , а якщо від´ємні, то: .
Наприклад. Послідовність уп=20-п – від’ємна нескінченно велика, оскільки: приn>20.
Теорема 1.4. Якщо (уп) є нескінченно велика числова послідовність, то послідовність є нескінченно малою.
Доведення. З означення 1.9. випливає, що яке б не було число М>0, існує таке число N=N(M), що для всіх n>N виконується нерівність . Нехай, деε – довільне додатне число. Тоді (n>N), або для маємо(n>N), тоді за означенням - нескінченно мала. Що й треба було довести.
Теорема 1.5. (обернена теоремі 1.4.). Якщо послідовність є нескінченно малою ідля всіхn=1, 2,…, то послідовністьє нескінченно великою.
Доведення. З означенням нескінченно малої числової послідовності випливає, що для будь-якого додатного числа ε існує таке число N, що для всіх n>N виконується нерівність . Нехай, деМ – довільне додатне число. Тоді . Позначимо, тоді, що й треба було довести.