37_DFU_2.1 / DFU_Dopolnenie_2cr

та віночок із п'яти білих видовжених пелюсток із кількома рядами пелюсткоподібних бахромчастих придатків. За наявності, плоди від зеленуватих до ко­ ричнюватих, сплюснуті й овальні; вони містять кілька сплюснутих, коричнювато-жовтих насінин із ямчас­ тою поверхнею.

В. Сировину подрібнюють на порошок (355) (2.9.12). Порошок світло-зеленого кольору. Переглядають під мікроскопом, використовуючи розчин хлоральгідра­ ту Р. У порошку виявляються: фрагменти епідерми листка, із клітин зі звивистими оболонками та проди­ хових апаратів аномоцитного типу (2.8.3); численні друзи кальцію оксалату поодинокі або розташовані вздовж жилок; численні поодинокі або згруповані во­ локна стебел, поєднані з пористими судинами та тра­ хеїдами; однорядні волоски із від 1 до 3 тонкостінних клітин, прямі або дещо зігнуті, що закінчуються заго­ стренням або зрідка гачком. У порошку виявляються також, за наявності квіток, клітини сосочкоподібної епідерми пелюсток і придатків і пилкові зерна із сітча­ стою екзиною; за наявності стиглих плодів - розсіяні коричневі таніновмісні клітини та коричнювато-жовті фрагменти насінної шкірки з ямчастою поверхнею.

С. Переглядають хроматограму, одержану при випро­ буванні на інші види Пасифлори.

На хроматограмі випробовуваного розчину виявля­ ються: нижче зони, відповідній рутину на хроматограмі розчину порівняння, зона інтенсивноїжовтоїфлуорес­ ценції, вище неї - зона зеленої флуоресценції (диглі­ козилфлавон); нижче зони, відповідній гіперозиду на хроматограмі розчину порівняння, зона жовтої флуо­ ресценції (ізо-орієнтин), вище - зона зеленої флуорес­ ценції (ізовітексин); вище зони, відповідній гіперози­ ду на хроматограмі розчину порівняння , зона коричнювато-жовтої флуоресценції (орієнтин) і вище неї - зона зеленої флуоресценції (вітексин). Останні дві зони можуть бути відсутніми. Можуть виявлятися також інші зони.

ВИПРОБУВАННЯ НА ЧИСТОТУ

Інші види Пасифлори. Випробування проводять мето­ дом тонкошарової хроматографії (2.2.27), використо­

вуючи ТШХпластинки із шаром силікагелю Р.

Випробовуванийрозчин. До 1 .0 г здрібненої на порошок сировини (355) (2.9.12) додають 5 мл метанолу Р, на­ гріваютьдо кипіння зі зворотним холодильником про­ тягом 10 хв, охолоджують і фільтрують.

Розчин порівняння. 2.0 мг рутину Рі 2.0 мг гіnерозиду Р

розчиняють при нагріванні у І О мл метанолу Р.

На лінію старту хроматографічної пластинки окремо смугами наносять по І О мкл кожного розчину. Плас­ тинку поміщають у камеру із сумішшю розчинників

кислота мурашина безводна Р - вода Р - метилетилке­ тон Р - етилацетат Р ( І О: І 0:30:50). Коли фронт роз­ чинників пройде 1 5 см відлінії старту, пластинку вий-

мають із камери, сушать на повітрі, обприскують роз­

чином 10 гlл дифенілборної кислоти аміноетилового ефіру Р у метанолі Р, потім розчином 50 гlл макроголу

400 Ру метанолі Р, сушать на повітрі протягом 30 хв і переглядають в УФ-світлі за довжини хвилі 365 нм.

На хроматограмі розчину порівняння мають виявля­ тися: у нижній третині - зона жовтаво-коричневої флуоресценції, відповідна рутину, у центральній тре­ тині - зонажовтаво-коричневої флуоресценції, відпо­ відна гіперозиду.

На хроматограмі випробовуваного розчину не мають виявлятися інтенсивні зони зеленувато-жовтої або оранжево-жовтої флуоресценції між зонами дигліко­ зилфлавонів та ізо-орієнтину (Р coerulea та Р edu/is).

Загальна зола (2.4. 16). Не більше 1 3.0 %.

Втрата в масі при висушуванні (2.2.32). Не більше 10.0 %.

1 .000 г здрібненої на порошок (355) (2.9. 12) сировини сушать при температурі І 05 ас протягом 2 год.

КІЛ ЬКІСНЕ ВИЗНАЧ Е Н НЯ

Вихідний розчин. 0.200 г здрібненої на порошок сировини (250) (2.9. 12) поміщають у круглодонну колбу місткістю І ОО мл, додають 40 мл спирту(60%, об/об) Р, нагрівають у водяній бані при температурі 60 аС зі зворотним холодильником протягом 30 хв, енергійно струшуючи, та охолоджують. Одержану суміш фільтрують крізь тампон із вати у колбу місткістю І ОО мл. Переносять тампон із ватидозалишку у круглодонну кол­ бу, додають 40 мл спирту (60 %, об/об), знову нагрівають у водяній бані при температурі 60 аС зі зво­ ротним холодильником протягом І О хв і охолоджують. Одержану суміш і перший фільтрат із колби місткістю 100 мл фільтрують крізь паперовий фільтр у мірну кол­ бу місткістю 100 мл і доводять об'єм розчину тим са­ мим розчинником до 1 00 мл, обполіскуючи колбу, круглодонну колбу та фільтр.

Випробовуваний розчин. 5.0 мл вихідного розчину по­ міщають у колбу, випарюють насухо під зниженим тис­ ком. Одержаний залишок розчиняють у 10 мл суміші

метанол Р - кислота оцтова льодяна Р ( І О: І ОО), дода­ ють 10 мл розчину, що містить 25 гlл кислоти борної Р

і 20 гlл кислоти щавлевої в кислотімурашиній безвод­ ній Р і доводять об'єм розчину кислотою оцтовою без­ водною Рдо 25.0 мл.

Компенсаційний розчин. 5.0 мл вихідного розчину по­ міщають у другу колбу, випарюють насухо під зниже­ ним тиском. Одержаний залишок розчиняють у 10 мл суміші метанол Р - кислота оцтовальодяна Р( І О: 1ОО), додають І О мл кислоти мурашиної безводної Р і дово­ дять об'єм розчину кислотою оцтовою безводною Рдо

25.0 мл.

Оптичну густину (2.2.25) випробовуваного розчину вимірюють через 30 хв після приготування за довжи­ ни хвилі 401 нм відносно компенсаційного розчину.

Вміст суми флавоноїдів, у перерахунку на вітексин, у відсотках, обчислюють за формулою:

А хО.8

m

де:

А- оптична густина випробовуваного розчину, ви­

міряна за довжини хвилі 40І нм,

т- маса наважки випробовуваної сировини, у гра­

мах.

Використовують питомий показник поглинання, що дорівнює 628.

ПІРАЦЕТАМ

Piracetamum

РlЯАСЕТАМ

[749 1 -74-9]

2-(2-0ксопіролідин - l -іл)ацетамід.

Вміст: не менше 98.0 % і не більше 1 02.0 %, у перерахунку на суху речовину.

ВЛАСТИ ВОСТІ

Опис. Порошок білого або майже білого кольору.

Розчинність. Легко розчинний у воді Р, розчинний у

96 % сnирті Р.

(Виявляє поліморфізм (5.9).)

ІДЕНТИФІКАЦІЯ

А. Абсорбційна спектрофотометрія в інфрачервоній області (2.2.24).

Відповідність: спектру Фе]nірацетаму.

У разі різниці одержаних спектрів окремо розчиняють субстанцію таФе]nірацетамуу 96 % сnирті Р, упарю­

ють насухо на водяній бані та повторно записують спектри одержаних залишків.

ВИПРОБУВАННЯ НА Ч ИСТОТУ

Прозорість розчину (2.2. 1). 2.0 г субстанції розчиняють у воді Р і ДОВОДЯТЬ об'єм розчину тим самим розчин­

ником до 10 мл. Одержаний розчин має бути прозо­ рим.

Кольоровість розчину (2.2.2, метод /1). Розчин, приго­ тований для випробування « Прозорість розчину» , має

бути безбарвним.

..

Супровідні домішки. Рідинна хроматографія (2.2.29).

Випробовуванийрозчин (а). 50.0 мг субстанції розчиня­ ють у суміші ацетонітрuл РІ - вода Р( І 0:90) і доводять об'єм розчину тією самою сумішшю розчинників до

100.0 мл.

Випробовуваний розчин (Ь). 10.0 мл випробовуваного розчину (а) доводять до об'єму 50.0 мл сумішшю аце­ тонітрил РІ - вода Р( І 0:90).

Розчин порівняння (а). 5 мг субстанції та І О мкл 2-nіро­ лідону Р розчиняють У суміші ацетонітрил РІ - вода Р

( І 0:90) і доводять об'єм розчину тією самою сумішшю розчинників до 100.0 мл.

Розчин порівняння (Ь). 1 .0 мл випробовуваного розчи­ ну (а) доводять сумішшю ацетонітрил РІ - вода Р ( І 0:90) до об'єму І 00.0 мл. 5.0 мл одержаного розчину доводять сумішшю ацетонітрил Р 1 - вода Р( 10:90) до об'єму 50.0 мл.

Розчин порівняння (с). 50.0 мг ФСЗ nірацетаму розчи­ няють у суміші ацетонітрил РІ - вода Р( І0:90) і дово­ дять об'єм розчину тією самою сумішшю розчинників до 1 00.0 мл. 1 0.0 мл одержаного розчину доводять су­

мішшю ацетонітрил РІ - вода Р ( 1 0:90) до об'єму

50.0 мл.

Колонка:

- розмір: 0.25 м х 4.6 мм,

- нерухома фаза:силікагельоктадецилсилільний ендкеnований дляхроматографії Р (5 мкм).

Рухома фаза: ацетонітрил Р1 - розчин 1 .0 г/л дикалію гідрофосфату Р ( І 0:90); доводять до рН 6.0 кислотою

фосфорноюрозведеною Р.

Швидкістьрухомоїфази: 1 .0 мл/хв.

Детеюnування: спектрофотометрично за довжини хвилі 205 нм.

Об'єм проби, щовводиться:20 мкл; вводять випробову­ ваний розчин (а), розчини порівняння (а) і (Ь).

Часхроматографування: у 8 разів більше часу утриму­ вання пірацетаму.

Відноснічасиутримування:до пірацетаму (час утриму­ вання пірацетаму близько 4 хв): домішки D - близь­ ко 0.8; домішки А - близько 1 . 1 5; домішки В - близь­ ко 2.8, домішки С - близько 6.3.

Придатність хроматографічної системи: розчин по­ рівняння (а):

-коефіцієнт розділення: не менше 3.0 для піків піра­ цетаму та домішки А,

-коефіцієнт симетрії: не більше 2.0 для піка піраце­ таму.

Нормування:

-домішки А, В, С, D: площа піка кожної домішки не має перевищувати площу основного піка на хрома­ тограмі розчину порівняння (Ь) (0. 1 %),

-несnецифіковані домішки: площа піка кожної домі­ шки не має перевищувати площу основного піка на

хроматограмі розчину порівняння (Ь) (0. 1 %),

-сума домішок: сума площ піків не має перевишувати 3 площі основного піка на хроматограмі розчину порівняння (Ь) (0.3 %).

-невраховують: піки, площа яких становить полови­ ну площі основного піка на хроматограмі розчину порівняння (Ь) (0.05 %).

Важкі метали (2.4.8, метод А). Не більше 0.00 1 % ( 1 0 ррт).

2.0 г субстанції розчиняють у 20 мл води Р. 1 2 мл одер­ жаного розчину мають витримувати випробування на важкі метали. Еталон готують із використанням ета­

лонногорозчинусвинцю (1ррт РЬ) Р.

Втрата в масі при висушуванні (2.2.32). Не більше 1 .0 %. 1 .000 г субстанції сушать при температурі від І ОО ОСдО

105 0с.

Сульфатна зола (2.4. 14). Не більше 0. 1 %. Визначення проводять з 1 .0 г субстанції.

КІЛЬКІСН Е ВИЗНАЧЕННЯ

Рідинна хроматографія (2.2.29), як описано у випро­ буванні « Супровідні домішки» із такими змінами.

Проби, щовводяться:випробовуваний розчин (Ь) і роз­ чин порівняння (с).

Вміст C6H.oNzOz обчислюють, у відсотках, із площ піків

і вмісту CbHJON202 у ФеЗnірацетаму.

ЗБЕРІГАННЯ

У захищеному від світла місці.

ДОМІШК И

Сnецифіковані домішки: А, В, С, D.

А. R = Н : піролідин-2-0Н (2-піролідон),

Піроксикам

В. R = CH2-СО-О-СНз : метил (2-0ксопіролідин - 1 - іл)аuетат,

С. R = CH2-СО-О-С2Нs: етил (2-0ксопіролідин-l-іл)

аиетат,

О. R = СН2-СО2Н : (2-0ксопіролідин-І-іл)оuтова кис­ лота.

ПІРОКСИКАМ

Piroxicamum

РІВОХІСАМ

Піроксикам містить не менше 98.5 % і не більше

101 .0 % 4-гідрокси-2-метил-N-(піридин-2-іл)-2Н-l,2-

бензотіазин-3-карбоксамід І, 1 -діоксиду, У перерахун­ ку на суху речовину.

ВЛАСТИВОСТІ

Опис. Кристалічний порошок білого або злегка жов­ тавого кольору.

Розчинність. Практично не розчинний у воді Р, розчин­ ний у метиленхлориді р, мало розчинний в етанолі Р.

(Виявляє поліморфізм (5.9).)

lДЕНТИФІ КАЦІЯ

А. Інфрачервоний спектр (2.2.24) субстанuії, одержа­ ний у дисках із калію бромідом Р, має відповідати спек­ тру ФеЗ nіроксикамУ. У разірізниuі одержаних спектрів окремо розчиняють субстанuію та ФСЗ nіроксикаму у мінімальному об'ємі метиленхлориду Р, упарюють на­ сухо на водяній бані та повторно записують спектри одержаних залишків.

ВИПРОБУВАН НЯ НА ЧИСТОТУ

Супровідні домішки. Визначення проводять методом рідинної хроматографії (2.2.29).

Випробовуванийрозчин. 75 мг субстанuії розчиняють в ацетонітрилі Р, якщо необхідно злегка нагріваючи, і доводять об'єм розчину тим самим розчинником до

50.0 мл.

Розчин порівняння (а). І О мг ФеЗ nіроксикаму для пере­

віркипридатностіхроматографічноїсистеми розчиня­ ютьВ ацетонітрилі Р і доводять об'єм розчину тим са­ мим розчинником до 50.0 мл.

Розчинпорівняння (Ь). 1 .0 мл випробовуваного розчину доводять ацетонітрилом Р до об'єму 10.0 мл. 1 .0 мл одержаного розчинудоводятьацетонітрилом Рдооб'є­ му 50.0 мл.

Хроматографування проводять на рідинному хрома­ тографі з УФ-детектором за таких умов:

-колонка із нержавіючої сталі розміром 0.25 м х

4.6мм, заповнена силікагелем октадецилсилільним, дeaKтивoвaHUМ відноснооснов, дляхроматографіїРіз розміром частинок 5 мкм;

-рухома фаза: ацетонітрил Р- розчин 6.8 1 г/л калію дигідрофосфат Р (40:60), рН якого доводять до 3.0

кислотоюфосфорною Р;

-швидкість рухомої фази 1 мл/хв;

-температура колонки 40 ОС;

-детектування за довжини хвилі 230 нм.

Хроматографують 20 мкл випробовуваного розчину, 20 мкл розчину порівняння (а) і 20 м кл розчину порівняння (Ь). Час хроматографування має бути у 5 разів більше часу утримування піроксикаму.

Хроматографічна система вважається придатною, якщо хроматограма розчину порівняння (а) порівнян­ на із хроматограмою, що додається до ФеЗnіроксика­

мудляперевіркипридатності хроматографічноїсисте­ ми, та на uій хроматограмі виявляється пік домішки В із відносним часом утримування близько 0.85 і коефі­ иієнтом симетрії більше 1 .5.

На хроматограмі випробовуваного розчину площа будь-якого піка, крім основного, не має перевищува­ ти площу основного піка на хроматограмі розчину порівняння (Ь) (0.2 %); сума площ усіх uих піків не має перевищувати 2 площі основного піка на хроматограмі розчину порівняння (Ь) (0.4 %). Не враховують піки, плоша яких становить менше 0. 1 площі основного піка на хроматограмі розчину порівняння (Ь).

Важкі метали (2.4.8, метод С). Не більше 0.002 %

(20 ррт). 1 .0 г субстанuії має витримувати випробу­ вання на важкі метали. Еталон готують із використан­ ням 2 мл еталонногорозчинусвинцю(1Оррт РЬ) Р.

Втратав масі при висушуванні (2.2.32). Не більше 0.5 %.

1 .000 г субстанuїі сушать у вакуумі при температурі 105 ОС протягом 4 год.

Сульфатна зола (2.4.14). Не більше 0. 1 %. Визначення проводять з 1 .0 г субстанції.

КІЛЬКІСН Е ВИЗНАЧ ЕННЯ

0.250 г субстанції розчиняють у 60 мл суміші рівних

об'ємів оцтового ангідриду Р і кислоти оцтовоїбезвод­

ної Рі титрують 0./ Мрозчином кислотихлорноїпотен­ ціометрично (2.2.20).

·1 мл 0.1 М розчину кислоти хлорної відповідає 33. 14 мг

С.sН13NзО4S.

ЗБЕРІГАННЯ

У повітронепроникному контейнері, у захишеному від світла місці.

ДОМІ Ш КИ

А. піридин-2-амін,

O I!O

s NH Н

В. 4-гідрокси-N-(піридин-2-іл)-2Н- l ,2-бензотіазин-3- карбоксамід 1 , l -діоксид,

NH2

он о

С. 4-гідрокси-2-метил -2Н-l,2-бензотіазин-3-каРбо­ ксамід І , l -діоксид,

Е. R =C2Hs : етил ( 1 , 1 -діОКСИДО-3-0ксо- 1 ,2-бензісоті­ азол-2(3Н)-іл)ацетат,

F. R =СН(СНЗ)2 : 1 -метилетил ( 1 , l -діОКСИДО-3-0КСО­ І ,2-бензісотіазол-2(3Н)-іл)ацетат,

G. Rl = СНз, R2 =Н : метил 4-гідрокси-2Н- l ,2-бензо­ тіазин-3-карбоксилат 1 , 1 -діоксид,

Н. R l = C2Hs, R2 =Н : етил 4-гідрокси-2Н-l,2-бензо­

тіазин-3-карбоксилат l , l -діоксид, .

І. R l =СН(СНЗ)2, R2 = Н : l-метилетил 4-гідрокси- 2Н- l ,2-бензотіазин-3-карбоксилат 1 , 1 -діоксид,

J. Rl =R2 =СНз : метил 4-гідрокси-2-метил-2Н-l,2- бензотіазин-3-карбоксилат І , І -діоксид,

.к. Rl =C2Hs, R2 =СНз : етил 4-гідрокси-2-метил-2Н- 1,2-бензотіазин-3-карбоксилат І , І -діоксид,

L.R I =СН(СНЗ)2, R2 = СНз : l -метилетил 4-гідрокси- 2-метил-2Н- І ,2-бензотіазин-3-карбоксилат І , І -діок­ сид.

ПОЛІСОРБАТ 20

Polysorbatum 20

POLYSORBATE20

"Полісорбат 20 - це суміш продуктів неповного аци­ лювання сорбіту та його ангідридів жирними кисло­ тами, головним чином кислотоюлауриновою, етокси­ льованих із приблизно 20 молями етиленоксиду на кожний моль сорбіту та ангідридів сорбіту....

ВЛАСТИ ВОСТІ

D. R = СНз : метил ( 1 ,l-діОКСИДО-3-0ксо- 1 ,2-бензісо­ тіазол-2(3Н)-іл)ацетат,

Опис. Масляниста рідина від жовтого до коричнюва­ то-жовтого кольору, прозора або злегка опалесцію­ вальна.

Розчинність. Розчинний у воді р, етаноліР, етШlaцета­ ті Р і метанолі Р, практично не розчинний у жирних оліях і вазеліновому маслі.

(Відносна густина: близько 1 . 10.)

"'(В'язкість: близько 400 м Па'С при тем пературі 25 ос.)

ІДЕНТИФІКАЦІЯ

Перша ідентифікація:А, D. Друга ідентифікація: В, С, D, Е.

А. Абсорбційна спектрофотометрія в інфрачервоній області (2.2.24).

-

Відповідність:еталонномуспектрудфуполісорбату 20.

В. Субстанція має відповідати вимогам щодо гідрок­ сильного числа, зазначеним у розділі « Випробування на чистоту> .

С. Субстанція має відповідати вимогам щодо числа омилення, зазначеним у розділі « Випробування на чи­

CTOTY> ·

D. Субстанція має відповідати вимогам щодо жирно­ кислотного складу, зазначеним у розділі « Випробуван­

ня на чистоту».

•

Е. 0. 1 г субстанції розчиняють у 5 мл метиленхлориду Р,

додають 0. 1 г каліютіоціонату Р і 0. 1 г кобальтунітра­ ту Р. Одержаний розчин перемішуютьскляною палич­ кою; з'являється синє забарвлення.

ВИПРОБУВАН НЯ НА Ч ИСТОТУ

Кислотне число (2. 5. /). Не більше 2.0. 5.0 г субстанції розчиняють у 50 мл описаної суміші розчинників.

Гідроксильне число (2. 5.3, методА). Від 96 до 108.

Перекисне число. Не більше І0.0. 10.0 г субстанції по­ міщають у хімічну склянку місткістю 100 мл, розчиня­ ють у кислоті оцтовійльодяній Р і доводять об'єм роз­ чину тим самим розчинником до 20 мл. До одержаного розчину додають І мл розчину калію йодиду насичено­ го Р, відстоюють протягом 1 хв, додають 50 мл води,

вільноївідвуглецюдіоксиду, Р, перемішують за допомо­ гою магнітною мішалки та титрують 0.0 1 М розчином натріютіосульфату потенціометрично (2.2.20).

Паралельно проводять контрольний дослід. Перекисне число обчислюють за формулою:

де:

nl - об'єм 0.0 1 Мрозчинунатрію тіосульфату, витра­ ченого на титрування випробовуваного розчину, у мілілітрах;

n2 - об'єм 0.0 1 М розчину натрію тіосульфату, витра­ ченого на титрування в контрольному досліді, у мілілітрах;

М- молярність розчину натрію тіосульфату, у молях на літр;

т- маса наважки субстанції, у грамах.

•

Число омилення (2.5.6). Від 40 до 50. Визначення про­ водять із 4.0 гсубстанції. Використовують 15.0 мл 0.5 М

розчину калію гідроксиду спиртового, який перед тит­ руванням доводять до об'єму 50 мл 96 % спиртом Р Нагрівають зі зворотнім холодильником протягом

60 хв.

•

Жирнокислотний склад (2.4.22, метод С). Розчин по­ рівняння (а) готують, як зазначено у Таблиці 2.4.22.-2.

Колонка:

-матеріал: кварц,

-розмір: 30 м Х 0.32 мм,

-нерухома фаза: макрогол 20000 Р (товщина шару

0.5 мкм).

Газ-носій: гелій дляхроматографіїР Лінійна швидкість: 50 см/с.

Температура:

Детектор: полуменево-іонізаціЙниЙ.

Об'єм проби, що вводиться: І мкл.

Склад фракціїжирних кислот:

-капронова кислота: не більше 1 .0 %,

-каnрилова кислота: не більше 1 0.0 %,

-каnринова кислота: не більше 1 0.0 %,

-лауринова кислота: від 40.0 % до 60.0 %,

-міристинова кислота: від 14.0 % до 25.0 %,

-пальмітинова кислота: від 7.0 % до 1 5.0 %,

-стеаринова кислота: не більше 7.0 %,

-олеїнова кислота: не більше 1 1 .0 %,

- лінолева кислота: не більше 3.0 %.

Етиленоксид і діоксан (2. 4. 25, метод А). Не більше

0.000 І % ( І ррт) етиленоксиду і не більше 0.00 І %

( 1 0 ррт) дiOKcaHY.

Важкі метали (2. 4. 8, метод С). Не біл ьше 0.00 1 %

( 10 ррт). 2.0 г субстанції мають витримувати випро­ бування на важкі метали. Еталон готують із викорис­ танням 2 мл еталонногорозчину свинцю ( 10 ррт РЬ) Р.

Вода (2. 5. 12). Не більше 3.0 %. Визначення проводять з 1 .00 г субстанції.

•

,..Загальна зола (2.4. 16). Не більше 0.25 %. Визначення проводять із 2.0 г субстанції...оІІІ

ЗБЕРІГАННЯ

У повітронепроникному контейнері, у захищеному від світла місці.

ПРЕДНІЗОЛОН

Prednisolonum

PREDNISOWNE

н

[50-24-8]

Преднізолон містить не менше 97.0 % і не більше

103.0 % 1 1 , 1 7,21 -тригідроксипрегна- 1 ,4-дієн-3,20-

діону, у перерахунку на суху речовину.

ВЛАСТИВОСТІ

Опис. Кристалічній порошок білого або майже білого кольору. Гігроскопічний.

Розчинність. Дуже мало розчинний у воді Р, розчинний у 96 % спиртіР і метанолі р, помірно розчинний в аце­ тоніР, мало розчинний у метиленхлориді Р

(Виявляє поліморфізм (5.9).)

ІДЕНТИФІКАЦІЯ

А. ІнфрачервониЙ спектр (2.2.24) субстанції має відпо­ відати спектру ФС]nреднізолону. У разі різниці одер­ жаних спектрів окремо розчиняють субстанцію та ФеЗ nреднізолонув мінімальному об'ємі ацетону р, випарю­ ють насухо на водяній бані та повторно записують спектри одержаних залишків.

В. Визначення проводять методом тонкошарової хро­ матографії (2.2.27), використовуючи як тонкий шар підхожий силікагель із флуоресцентним індикатором з оптимальною інтенсивністю поглинання за довжи­ ни хвилі 254 нм.

Випробовуванийрозчин. 1 О мг субстанції розчиняють у суміші метанол Р - метиленхлорид Р ( 1 :9) і доводять об'єм розчину тією самою сумішшю розчинників до

10 мл.

Розчин порівняння (а). 20 мг ФС]nреднізолонурозчиня­ ють у суміші метанол Р - метиленхлорид Р( 1 :9) і дово­ дять об'єм розчину тією самою сумішшю розчинників до 20 мл.

Розчин порівняння (Ь). 1 О мгФе]гідрокортизонурозчи­

HяюTь У розчині порівняння (а) і доводять об'єм роз­ чину розчином порівняння (а) до 10 мл.

Налінію старту хроматографічної пластинки наносять 5 мкл (5 мкг) випробовуваного розчину, 5 мкл (5 мкг) розчину порівняння (а) і 5 мкл (5 мкг гідрокортизону та 5 мкг преднізолону) розчину порівняння (Ь). Плас­ тину помішають у камеру із сумішшю розчинників

метанол р - метиленхлорид Р ( 10:90). Коли фронт роз­ чинників пройде 1 5 см відлінії старту, пластинку вий­ мають із камери, сушать на повітрі та переглядають в УФ-світлі за довжини хвилі 254 нм.

На хроматограмі випробовуваного розчину має вия­ витисяосновна пляма на рівні основної плями на хро­ матограмі розчину порівняння (а), відповідна їй за розміром.

Пластинку обприскують розчином кислоти сірчаної спиртовим Р і нагрівають при температурі 1 20 °С про­ тягом 10 хв або до появи плям. Пластинку охолоджу­ ють і переглядають при денному світлі й в УФ-світлі за довжини хвилі 365 нм.

На хроматограмі випробовуваного розчину має вияв­ лятися основна пляма на рівні основної плями на хро­ матограмі розчину порівняння (а), відповідна їй за розміром, забарвленням при денному світлі та за флуо­ ресценцією в УФ-світлі за довжини хвилі 365 нм.

Результати аналізу вважаються вірогідними, якщо на хроматограмі розчину порівняння (Ь) виявляються дві чітко розділені плями.

ВИПРОБУВАННЯ НАЧ И СТОТУ

Питоме оптичне обертання (2.2. 7). Від +96°до + 102°, у

перерахунку на суху речовину. 0.250 г субстанції роз­ чиняють у діоксані Р та доводять об'єм розчину тим самим розчинником до 25.0 мл.

Супровідні домішки. Визначення проводять методом рідинної хроматографії (2.2.29).

Випробовуванийрозчин. 25.0 мг субстанції розчиняють у 2 мл тетрагідрофурану Р і доводять об'єм розчину

водою Р до 10.0 мл .

Розчин порівняння (а). 2 мг ФСЗпреднізолону та 2 мг

ФеЗгідрокортизону розчиняють у рухомій фазі та до­

водять об'єм розчину тією самою рухомою фазою до

100.0 мл.

Розчин порівняння (Ь). 1 .0 мл випробовуваного розчи­ ну доводять рухомою фазою до об'єму 100.0 мл.

Хроматографування проводять на рідинному хрома­ тографі з УФ-детектором за таких умов:

-колонка з нержавіючої сталі розміром 0.25 м х

4.6мм, заповнена силікагелем октадецилсилільним,

деактивованим відносно основ, для хроматографії Р

із розміром частинок 5 мкм;

-температура колонки 45 аС;

-рухома фаза: у мірній колбі місткістю 1ООО мл змішу-

ють 220 мл тетрагідрофурану Рта 700 мл води Р, до­ водять об'єм суміші водою Рдо 1000 мл і перемішу­ ють;

-швидкість рухомої фази 1 мл/хв;

-детектування за довжини хвилі 254 нм.

Урівноважують колонку рухомою фазою при швид­ кості І мл/хв протягом близько 30 хв.

Хроматографують 20 мкл розчину порівняння (Ь). Чут­ ливість системи регулюють таким чином, щоб висота основного піка становила не менше 50 % шкали реє­ струючого пристрою.

Хроматографують 20 мкл розчину порівняння (а). При

.хроматографуванні за зазначених умов часи утриму­

вання піків мають бути: преднізолону - близько 14 хв, гідрокортизону - близько 1 5.5 хв.

Хроматографічна система вважається придатною, якщо на хроматограмі розчину порівняння (а) кое­ фіцієнт розділення для піків преднізолонута гідрокор­ тизону становить не менше 2.2. Якщо необхідно, ко­ ригують вміст тетрагідрофурану Ру рухомій фазі.

Хроматографують окремо 20 мкл суміші розчинників, використовуваних для приготування випробовувано­ го розчину, як холостий розчин, 20 мкл випробовува­ ного розчину та 20 мкл розчину порівняння (Ь).

Час хроматографування випробовуваного розчину має бути в 4.5 рази більше часу утримування основного піка.

На хроматограмі випробовуваного розчину площа будь-якого піка, крім основного, не має перевищува­ ти площу основного піка на хроматограмі розчину порівняння (Ь) ( І %); площа тільки одного із цих піків може перевищувати половину плоші основного піка на хроматограмі розчину порівняння (Ь) (0.5 %); сума

площ усіх піків, крім основного, не має перевищувати 2.0 площі основного піка на хроматограмі розчину порівняння (Ь) (2 %). Не враховують піки, що відпові­ дають пікам на хроматограмі холостого розчину та піки, площа яких становить менше 0.05 площі основ­ ного піка на хроматограмі розчину порівняння (Ь).

Втрата в масі при висушуванні (2. 2.32). Не більше 1 .0 %.

0.500 г субстанції сушать при температурі 1 05 ас

КІЛЬКІСН Е ВИЗНАЧЕН НЯ

0. 1ОО г субстанції розчиняють у 96 % спирті Р і дово­ дять об'єм розчину тим самим розчинн иком до 1 00.0 мл. 2.0 мл одержаного розчину доводять 96 % спиртом Рдо об'єму 1 00.0 мл. Оптичну густину (2.2.25) одержаного розчину вимірюють у максимумі за дов­ жини хвилі 243.5 нм.

Вміст C2lHz80s обчислюють, використовуючи питомий показник поглинання, що дорівнює 4 1 5.

ЗБЕРІГАННЯ

У повітронепроникному контейнері, у захищеному від світла місці.

ДОМІШКИ

Специфікованідомішки:А.

А. гідрокортизон.

ПРЕДНІЗОЛОН НАТРІЮ ФОСФАТ

Prednisoloni natrii phosphas

PREDNISOLONESODIUMPHOSPHATE

[ 125-02-0]

Преднізолон натрію фосфат містить не менше 96.0 % і не більше 103.0 % 1 1 , 1 7-дигідрокси-3,20-діокспрег­ на- І ,4-дієн-2 1 -іл динатрію фосфату, у перерахунку на безводну речовину.

ВЛАСТИВОСТІ

Опис. Кристалічній порошок білого або майже білого кольору. Гігроскопічний.

Розчинність. Легко розчинний у воді Р, дуже мало роз­ чинний у 96 % сnирті Р.

ІДЕНТИФ І КАЦІЯ

Перша ідентифікація: В, С. Друга ідентифікація:А, С, D, Е.

А. 10.0 мг субстанції розчиняють у 5 мл води Р і дово­ дятьоб'єм розчину етанолом Рдо І 00.0 мл. 2.0 мл одер­ жаного розчину поміщають у пробірку із притертою скляною пробкою, додають 10.0 мл розчину фенілгід­ разинуукислотісірчаній Р, перемішують, нагрівають у водяній бані при температурі 60 ас протягом 20 хв і відразу охолоджують. Оптична густина (2.2.25) одер­ жаного розчину, виміряна у максимумі за довжини хвилі 415 нм, має бути від 0. 10 до 0.20.

В. І нфрачервоний спектр (2.2.24)субстанціїмає відпо­ відати спектру ФеЗnреднізолонунатріюфосфату. У разі різниці одержаних спектрів окремо розчиняють суб­

станцію та ФСЗ nреднізолону натрію фосфату в

мінімальному об'ємі 96 % спирту Р, випарюють насу­ хо на водяній бані та повторно записують спектри одержаних залишків.

С. Визначення проводять методом тонкошарової хро­ матографії (2.2.27), використовуючи як тонкий шар підхожий силікагель із флуоресцентним індикатором з оптимальною інтенсивністю поглинання за довжи­ ни хвилі 254 нм.

Випробовуванийрозчин. І О мг субстанції розчиняють у метанолі Р і доводять об'єм розчину тим самим роз­ чинником до 10 мл.

Розчин порівняння (а). 10 мг ФСЗ nреднізолону натрію фосфатурозчиняють уметанолі Рі доводять об'єм роз­ чину тим самим розчинником до І О мл.

Розчин порівняння (Ь). І О мг ФеЗдексаметазонунатрію фосфату розчиняють у метанолі Р і доводять об'єм розчину тим самим розчинником до 1 О мл. 5 мл одер­ жаного розчинудоводятьрозчином порівняння (а) до об'єму І О мл.

На лінію старту хроматографічної пластинки наносять 5 мкл (5 мкг) випробовуваного розчину, 5 мкл (5 мкг) розчину порівняння (а) і 5 мкл (2.5 мкг дексаметазону натрію фосфату та 2.5 мкг преднізолону натрію фос­ фату) розчину порівняння (Ь). Пластинку поміщають у камеру із сумішшю розчинників кислота оцтовальо­ дяна Р-вода Р - бутанол Р(20:20:60). Коли фронт роз­ чинників пройде 15 см відлінії старту, пластинку вий­ мають із камери, сушать на повітрі та переглядають в УФ-світлі за довжини хвилі 254 нм.

На хроматограмі випробовуваного розчину має вия­ витися основна пляма на рівні основної плями на хро­ матограмі розчину порівняння (а), відповідна їй за розміром.

Пластинку обприскують розчином кислоти сірчаної спиртовим Р і нагрівають при температурі 120 ас про-

тягом 1О хв або до появи плям. Пластинку охолоджу­ ють і переглядають при денному світлі та в УФ-світлі за довжини хвилі 365 нм.

На хроматограмі випробовуваного розчину має вияв­ лятися основна пляма на рівні основної плями на хро­ матограмі розчину порівняння (а), відповідна їй за розміром, забарвленням при денному світлі та за флу­ оресценцією в УФ-світлі за довжини хвилі 365 нм.

Результати аналізу вважаються вірогідними, якщо на хроматограмі розчину порівняння (Ь) виявляються дві плями, що можутьбути не чітко розділені.

D. До близько 2 мг субстанції додають 2 мл кислоти сірчаної Р і струшують до розчинення; протягом 5 хв з'являється інтенсивне червоне забарвлення, яке при перегляді в УФ-світлі за довжини хвилі 365 нм вияв­ ляє червонувато-коричневу флуоресценцію. до одер­ жаного розчину додають 1 О мл води Р і перемішують; розчин знебарвлюється та при перегляді в УФ-світлі за довжини хвилі 365 нм з'являється зеленувато-жов­ та флуоресценція.

Е. До близько 40 мг субстанції додають 2 мл кислоти сірчаноїР, обережно нагрівають до появи білої пари, додають краплями кислоту азотну Р, продовжують нагрівати, поки розчин майже знебарвиться, та охо­ лоджують. До одержаного розчинудодають 2 мл води Р, нагрівають до появи білої пари, охолоджують, дода­ ють 1О мл води Р і нейтралізують розчином аміакуроз­

веденим РJ за червонимлакмусовимпапером Р Одержа­ ний розчин має давати реакцію (а) на натрій (2.3. 1) і реакцію (Ь) на фосфати (2.3. 1).

ВИПРОБУВАННЯ НА Ч ИСТОТУ

Розчин S. 1 .0 г субстанції розчиняють у воді, вільній від вуглецю діоксиду, Рі доводять об'єм розчину тим самим розчинником до 20 мл.

Прозорість розчину (2.2. 1). Розчин S має бути прозо­ рим.

Кольоровість розчину (2.2.2, метод 11). Забарвлення розчину S має бути не і нтенсивнішим за еталон В7•

рН (2.2.3). Від 7.5 до 9.0. Вимірюють рН розчину S.

Питоме оптичне обертання (2.2. 7). Від +940до +1ООО, у

перерахунку на безводну речовину. 0.250 г субстанції розчиняють у воді Р і доводять об'єм розчину тим са­ мим розчинником до 25.0 мл.

Супровідні домішки. Визначення проводять методом рідинної хроматографії (2.2.29).

Випробовуванийрозчин. 62.5 мг субстанції розчиняють у рухомій фазі та доводять об'єм розчину тією самою рухомою фазою до 25.0 мл.

Розчин порівняння (а). 25 мг ФеЗnреднізолону натрію фосфату та 25 мг ФеЗ nреднізолону розчиняють у ру-

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОП ЕЯ УКРАЇН И 1 .2

533

хомій фазі та доводять об'єм розчину тією самою ру­ хомою фазою до 25.0 мл. 1 .0 мл одержаного розчину доводять рухомою фазою до об'єму 25.0 мл.

Розчин порівняння (Ь). 1 .0 мл випробовуваного розчи­ ну доводять рухомою фазою до об'єму 50.0 мл.

Хроматографування проводять на рідинному хрома­ тографі з УФ-детектором за таких умов:

-колонка з нержавіючої сталі розміром 0. 1 5 м х

4.6 мм, заповнена силікагелем октадецилсилільним дляхроматографії Р із розміром частинок 5 мкм;

-рухома фаза: у конічну колбу місткістю 250 мл по­ міщають I .З60 гкаліюдигідрофосфату Рі 0.600 г гек­ сuламіну Р, змішують, витримують протягом 10 хв і розчиняють у 1 85 мл води Р. ДО одержаного розчину додають 65 мл ацетонітрuлу Р, змішують і фільтру­ ють крізь фільтр із діаметром пор 0.45 мкм;

-швидкість рухомої фази І мл/хв;

-детектуван ня за довжини хвилі 254 нм.

Хроматографують 20 мкл розчину порівняння (Ь). Чутливість системи регулюють таким чином, щоб висота основного піка на хроматограмі розчину порівняння (Ь) становила від 70 % до 90 % шкали реєструючого пристрою.

Урівноважують колонку рухомою фазою при швид­ кості І мл/хв протягом близько ЗО хв.

Хроматографують 20 мкл розчину порівняння (а). При хроматографуванні за зазначених умов часи утриму­ вання піків мають бути: преднізолону натрію фосфа­ ту - близько 6.5 хв, преднізолону - близько 8.5 хв.

Хроматографічна система вважається придатною, якщо коефіцієнт розділеннядляпіківпреднізолону на­ трію фосфатута преднізолону становить не менше 4.5. Якщо необхідно, збільшують вміст ацетонітрuлу Р або води Р у рухомій фазі.

Хроматографують 20 мкл випробовуваного розчину і 20 мкл розчину порівняння (Ь). Час хроматографуван­ ня має бути у З рази більше часу утримування основ­ ного піка.

На хроматограмі випробовуваного розчину площа будь-якого піка, крім основного, не·має перевищува­ ти плошу основного піка на хроматограмі розчину по­ рівняння (Ь) (2 %); площа тільки одного із цих піків може перевишувати половину площі основного піка на хроматограмі розчину порівняння (Ь) ( 1 %); сума площ усіх піків, крім основного, не має перевищувати 1 .5 площі основного піка на хроматограмі розчину порівняння (Ь) (З %). Не враховують піки розчинника та піки, площа яких становить менше 0.025 площі ос­ новного піка на хроматограмі розчину порівняння (Ь) (0.05 %).

Неорганічні фосфати·. 50 мг субстанції розчиняють у воді Р і доводять об'єм розчину тим самим розчинни­ ком до 1 00 мл. До 10 мл одержаного розчину додають

5 мл реактиву молібденованадієвого Р, перемішують і витримують протягом 5 хв. Жовте забарвлення одер-

жаного розчину має бути не інтенсивнішим за еталон, приготований паралельно з випробовуваним розчином із використанням. І О мл еталонного розчину фосфату

(5ррт PO,J Р ( 1 %).

Вода (2. 5. 12). Не більше 8.0 %. Визначення проводять із 0.200 г субстанції напівмікрометодом.

КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ

0. 1 ОО г субстанції розчиняють у воді Рі доводять об'єм розчину тим самим розчинником до 1 00.0 мл. 5.0 мл одержаного розчину доводять водою Р до об'єму 250.0 мл. Оптичну густину (2.2.25) одержаного розчи­ ну вимірюють у максимумі за довжини хвилі 247 нм.

Вміст CZIH27NazOsP обчислюють, використовуючи питомий показник поглинання, що дорівнює З 1 2.

ЗБЕРІГАННЯ

У захищеному від світла місці.

ПШЕНИЦІ ЗАРОДКІВ ОЛІЯ

НЕРАФІНОВАНА

Tritici aestivi оlеит virginale

WHEAT-GERMOIL, VIRGIN

Жирна олія, одержана із зародків зерен ТгіІісит aestivum L. методом холодного пресування або іншим підхожим механічним способом.

ВЛАСТИ ВОСТІ

Опис. Прозора рідина світло-жовтого або золотаво­ жовтого кольору.

Розчинність. Практично не розчинна у воді Р і 96 %

сnирті Р, змішується з петролейним ефіром Р (темпе­ ратура кипіння: від 40 ОС до 60 ОС).

(Відносна густина: близько 0.925.)

( Показник заломлення: близько 1 .475.)

ІДЕНТИФІКАЦІЯ

А. Проводять ідентифікацію жирних олій методом тон­ кошарової хроматографії (2.3.2). Одержана хромато­ грама має бути порівнянною з типовою хроматогра­ мою олії зародків пшениці.