37_DFU_2.1 / DFU_Dopolnenie_2cr

Втратав масі при висушуванні (2.2.32). Не більше 0.5 %.

1.000 г субстанції сушать у вакуумі при температурі

БО ос

Сульфатна зола (2.4. 14). Не більше 0. 1 %. Визначення проводять з 1 .0 г субстанції.

КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ

0.200 г субстанції розчиняють у суміші 1О мл води Р і

40 мл кислоти сірчаної розведеної Р і титрують О. І М розчином церію сульфату потенціометрично (2.2.20).

І мл О.І Мрозчину церію сульфату відповідає 13 . 1 б мг

CIOHI7NOsS.

ЗБЕРІГАННЯ

У повітронепроникномуконтейнері, у захищеному від світла місці.

ДОМІШКИ HO

OH

А. бензол-l ,4-діол (гідрохінон).

ЕТИЛМОРФІНУ ГЩРОXJIОРИД

Ethylmorphini hydrochloridum

ETHYLMORPHINE HYDROCHWRIDE

М.м. 385.9

7,8-Дидегідро-4,5а-епокси-З-етокси- 1 7-метилморфі­ нан-ба-ол гідрохлорид дигідрат.

Вміст: не менше 99.0 % і "'не більше 101 .0 %..., у пере­ рахунку на безводну речовину.

ВЛАСТИВОСТІ

Опис. Кристалічний порошок білого або майже біло­ го кольору.

Розчинність. Розчинний у воді Р і 96 % сnирті Р,

"'практично не розчинний у ци,клогексані Р....

ІДЕНТИФІКАЦІЯ

Перша ідентифікація:А, D.

Друга ідентифікація: В, С, D.

А. Абсорбційна спектрофотометрія в інфрачервоній області (2.2.24).

Відповідність: еталонному спектру ДФУетuлморфіну гідрохлориду.

В. 0.5 г субстанції поміщають у пробірку, розчиняють у б мл води Р і додають 1 5 мл 0. 1 М розчину натрію гідроксиду. Стінку пробірки потирають скляною палич­

кою; утворюється білий кристалічний осад, який зби­ рають, промивають і розчиняють у 20 мл води Р, на­ грітої до температури 80 ОС. Одержани й розчин фільтрують і охолоджують на льодяній бані; утворю­

ються кристали, температура плавлення (2.2. 14) яких після висушуванняувакууміпротягом 1 2 год має бути

від 85 ОС до 89 ОС.

С. До близько 10 мг субстанції додають І мл кислоти сірчаної Р, 0.05 мл розчину заліза(l/l) хлориду Р2 і на­

грівають на водяній бані; з'являється блакитне забар­

влення, яке переходить у червоне при додаванні

0.05 мл кислоти азотної Р.

D. Розчин S, приготований, як зазначено в розділі « Випробування на чистоту» , дає реакцію (а) на хлори­ ди (2.3. 1).

ВИПРОБУВАННЯ НА Ч ИСТОТУ

Розчин S. 0.500 г субстанції розчиняють у воді, вільній від вуглецю діоксиду, Р і доводять об'єм розчину тим

самим розчинником до 25.0 мл.

Прозорість розчину (2.2. 1). Розчин S має бути прозо­ рим.

Кольоровість розчину (2.2.2, метод ТІ) . Забарвлення розчину S має бути не інтенсивнішим за еталон ВУ6'

,..Кислотність або лужність. До 10 мл розчину S дода­ ють 0.05 мл розчину метилового червоного Р і 0.2 мл 0.02 М розчину кислоти хлористоводневої; з'являється

червоне забарвлення, яке переходить у жовте при до­ даванні 0.4 мл 0.02 Мрозчину натрію гідроКсиду....

Питоме оптичне обертання (2.2. 7). Від -І 020 до -І 050,

у перерахунку на безводну речовину. Визначення про­ водять, використовуючи розчин S.

"'Супровідні домішки. Рідинна хроматографія (2.2.29).

Випробовуванийрозчин. 50.0 мг субстанціїрозчиняють у рухомій фазі та доводять об'єм розчину тією самою рухомою фазою до 20.0 мл.

Розчин порівняння (а). 1 .0 мл випробовуваного розчи­ ну доводять рухомою фазою до об'єму 25.0 мл. 1 .0 мл

одержаногорозчинудоводятьрухомоюфазоюдо об'є­ му 20.0 мл.

Розчин порівняння (Ь). 12.5 мг кодеїну Р розчиняють у рухомій фазі та доводять об'єм розчину тією самою рухомоюфазоюдо 5.0 мл.

Розчин порівняння (с). 0.5 мл розчину порівняння (Ь) доводять рухомою фазоюдо об'єму І 00.0 мл.

Розчин порівняння (d). До 1 .0 мл випробовуваного роз­ чинудодають 1 .0 мл розчинупорівняння (Ь) і доводять рухомою фазою до об'єму 50.0 МЛ.

Колонка:

-розмір: 0.25 м х 4.6 мм;

-нерухома фаза: силікагель октuлсuлільнийдляхроматографії Р(5 мкм);

-температура: ЗО ОС.

Рухома фаза: 1.25 г натрію геnтансульфонату Рдода­ ютьдо суміші 12.5 мл кислотиоцтовоїльодяної Рта 5 мл

розчину 20 % (об/о6) триетиламіну Ру суміші рівних об'ємівметанолу Ртаводи Р. Одержаний розчиндово­ дять водою Рдо об'єму ІООО мл. До 550 мл одержаного розчинудодають450 млметанолу Р.

Швидкістьрухомоїфази: І мл/хв.

Детектування: спектрофотометрично за довжини хвилі 2ЗО нм.

Об'єм проби, що вводиться: 10 мкл.

Час хроматографування: у 4 рази більше часу утриму­ вання етилморфіну.

Відносні часи утримування до етилморфіну (час утри­ мування етилморфіну близько 6.2 хв): домішки В - близько 0.7; домішки С - близько 0.8; домішки о ­ близько I.З; домішки А - близько 2.5.

Придатність хроматографічної системи: розчин порівняння (d):

-коефіцієнтрозділення: не менше 5дляпіківетилмор­

фіну тадомішки С.

Нормування:

-поправковий коефіцієнт:для розрахункувмістумно­ жать площу піка домішки D на 0.4,

-домішкиА, В, D: площа піка кожноїдомішки не має перевищувати площу основного піка на хромато­ грамі розчину порівняння (а) (0.2 %),

-домішка С: площа піка не має перевищувати площу основного піка на хроматограмі розчину порівнян­ ня (с) (0.5 %),

-будь-яка інша домішка: площа піка не має переви­ щувати площуосновного піка нахроматограмі роз­ чину порівняння (а) (0. 1 %),

-сума домішок, крім домішки С: сума плош піків не має перевищувати 2.5 площі основного піка на хрома­ тограмі розчину порівняння (а) (0.5 %),

-не враховують: піки, площа яких становить менше

0.25площі основного піка на хроматограмі розчину порівняння (а) (0.05 %).....

Вода (2.5.12). Від 8.0 % до 10.0 %. Визначення прово­ дять із 0.250 г субстанції.

Сульфатна зола (2.4.14). Не більше 0. 1 %. Визначення проводять з 1.0 г субстанції.

КІЛЬКІСНЕ В ИЗНАЧЕННЯ

О.зоо гсубстанціїрозчиняютьусуміші 5 мл 0.01 Мроз­ чину кислотиXJlористоводневоїта 30 мл 96 % спирту Рі титрують 0.1 Мрозчином натрію гідроксиду потенціо­ метрично (2.2.20). У розрахунок берутьоб'єм титран­ ту міждвома стрибками потенціалів на кривій титру­ вання.

1 мл 0.1 Мрозчинунатріюгідроксидувідповідає 34.99 мг

СI9Н24СINОз·

ЗБЕРІГАННЯ

У захищеному від світла місці.

"'ДОМІШКИ

Сnецифіковані домішки: А, В, С, D.

А. R = R' = C2Hs : 7,8-дидегідро-4,5а-епокси-З,6а-діе­

токси-17-метилморфінан,

В. R = R' = Н : морфін,

С. R = СНз, R' = Н : кодеїн,

н

фінан-6-0Н (етилморфінон).....

ЗВІРОБІЙ

Hyperici herba

Sr. JOHN'S WORT

Цілі або різані, висушені квітучі верхівки Hypericum perforatum L., зібрані у період цвітіння. Сировина містить не менше 0.08 % суми гіперицинів, у перера­ хунку на гіперицин (СЗОНlБО8; М.М. 504.4) і суху сиро­ вину.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ

А. Розгалужені, голі стебла мають 2 більш або менш виражених подовжніх ребра. Листки супротивні, си­ дячі, без прилистків, довгасто-овальні, від 15 мм дО ЗО мм завдовжки; по краяхлистка наявні залозки, шо маютьвиглядчорних крапок, по всій поверхнілистків розсіяні численні дрібні видільні залозки, що чітко просвічуються у прохідномусвітлі. Квітки правильні, на верхівкахстебел зібраніущиткоподібніволоті. Вони мають 5 зелених загострених чашолистків із чорними секреторними залозками по краях; 5 оранжево-жов­ тих пелюсток також із чорними секреторними залоз­ ками по краях; З пучки тичинок, кожний З яких скла­ дається із численних оранжево-жовтих тичинок, і З плодолистки, що увінчані червоними стовпчиками.

В. Сировину подрібнюють на порошок (З55) (2. 9. 12). Порошок зеленувато-жовтого кольору. Переглядають під мікроскопом, використовуючирозчинхлоральгідра­ ту р. У порошку виявляються: фрагменти багатокут­ них клітин епідерми із потовщеними, намистоподіб­ ними оболонками та продиховими апаратами парацитногоабоаномоцитноготипів (2.8.3); фрагмен­ ти листка та чашолистка із великими ефіроолійними залозами та клітинами із червоним пігментом; тон­ костінні видовжені клітини епідерми пелюстокізпря­ мими або звивистими антиклінальними оболонками; трахеїди та трахеїдоподібні судини із пористими обо­ лонками та групи товстостінних волокон; фрагменти прямокутної, здерев'янілої та пористої паренхіми; фіброзний шар пиляката ВИдовжені тонкостінні кліти­ ни тичинкової нитки зі складчастою кутикулою; по­ одинокі або згруповані численні пилкові зерна із З по­ рами та гладенькою екзиною та друзи кальцію оксалату.

С. Випробування проводять методом тонкошарової хроматографії(2.2.27), використовуючи ТШХпластин­ ки із шаром силікагелю Р.

Випробовуваний розчин. 0.5 г здрібненої на порошок сировини (500) (2.9. 12) перемішують із 10 млметано­ лу Р у водяній бані при температурі 60 аС протягом 1О хв і фільтрують.

Розчин порівняння. 5 мгрутину Рі 5 мг гіnерозuду Р роз­ чиняють у метанолі Р і доводять об'єм розчину тим самим розчинником до 5 мл.

На лінію старту хроматографічної пластини смугами по 1О мм наносять 1О мкл випробовуваного розчинута 5 мкл розчину порівняння. Пластинку поміщають у камеру із сумішшю розчинників кислота мурашина безводна Р - вода Р - етилацетат Р (6:9:90). Коли фронт розчинників пройде 10 см від лінії старту, пластинку виймаютьіз камери, сушать при температурі від І ОО ас до 105 аспротягом 10хв, обприскуютьрозчином 10 гlл

аміноетилового ефіру дифенілборноїкислоти Румета­ нолі Р, потім - розчином 50 гlл макроголу 400 Р уме­ танолі Р. Пластинку витримують протягом ЗО хв і пе­ реглядають в УФ-світлі задовжини хвилі З65 нм.

На хроматограмі розчину порівняння мають виявля­ тися: у нижній третині - зона рутину, вище неї -зона гіперозИдУ,обидвіжовто-оранжевоїфлуоресценції. На хроматограмі випробовуваного розчину мають вияв­ лятися: у нижній третині - зони рутинута гіперозиду червонувато-оранжевої флуоресценції, у нижній час­ тині верхньоїтретини - зона псевдогіперицину, вище неї - зона гіперицину, оБИдві червоноїфлуоресценції. Можутьвиявлятисятакожінші зони жовтоїабосиньої флуоресценції.

ВИПРОБУВАНННЯ НАЧИСТОТУ

Стороннідомішки (2.8.2). Не більше З % стебелдіамет­ ром більше 5 мм, не більше 2 % інших сторонніх до­ мішок.

Втрата в масі при висушуванні (2.2.32). Не більше 10.0 %. 1 .000 г здрібненої на порошок сировини (500) (2. 9. /2) сушать при температурі 105 ас протягом 2 год.

Загальна зола (2.4. 16). Не більше 7.0 %.

КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ

Випробовуваний розчин. 0.800 г здрібненої на порошок сировини (500) (2.9. /2) поміщаютьу круглодонну кол-

бу місткістю І ОО мл, додають60 мл суміші вода Р-тет­ рагідрофуран Р(20:80), перемішуютьзадопомогою маг­ нітної мішалки та кип'ятять у водяній бані при темпе­ ратурі 70ас зі зворотним холодильником протягом 30 хв. Одержану суміш центрифугують при 700g протя­ гом 2 хв і надосадову рідину переносять у колбу місткістю 250 мл. Залишок задопомогою60 мл суміші

вода Р - тетрагідрофуран Р (20:80) кількісно перено­ сятьутусамукруглодонну колбумісткістю 1О О мл, зно­ ву нагрівають зі зворотним холодильником протягом 30 хв, центрифугують при 700 g протягом 2 хв, надо­ садову рідину об'єднують з екстрактом у колбі місткістю 250 мл і випарюють насухо. До одержаного залишкудодають 15 млметанолу Рі задопомогоюуль­ тразвуку переносять у мірну колбу місткістю 25 мл. Колбу місткістю 250 мл обполіскують метанолом Р, промивну рідину помішають у ту саму мірну колбу місткістю 25 мл, доводять тим самим розчинником до об'єму 25.0 мл і знову центрифугують. 10 мл надосадо­ вої рідини фільтрують крізь шприцевий фільтр (0.2 мкм), відкидаючи перші 2 мл фільтрату. 5.0 мл одержаного фільтрату поміщають у мірну колбу і до­ водятьметанолом Рдо об'єму 25.0 мл .

Компенсаційний розчин. Метанол Р.

Вимірюють оптичну густину (2.2.25) випробовувано­ го розчину задовжини хвилі 590 нм відносно компен­ саційного розчину.

Вміст суми гіперицинів, у перерахунку на гіперицин,

увідсотках, обчислюютьза формулою:

Ах 125

m х 870 '

де:

Аоптична густина випробовуваного розчинузадов­ жини хвилі 590 нм,

т- маса наважки випробовуваної сировини, у гра­

мах.

Використовуютьпитомий показникпоглинання гіпе­ рицину, що дорівнює 870.

__N

ЗВІРОБОЮ ТРАВА

Допускається використання цілихаборізанах висуше­ них квітучих верхівок Нурегісит perforatum L., або

Нурегісит macu/atum Crantz (н. quadrangu/um auct.

поп L.), або суміші цих видів. Сировина містить не менше 1 .2 % флавоноїдів, у перерахунку на гіперозид (С21Н20012; м.м. 464.4) і суху сировину.

Зазначена сировинамає витримувати наведенівище ви­ маги із такими змінами.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ

А. Верхні частини стебел із листками, квітками, пуп'янками та недоспілими плодами. Стебла порож-

нисті, циліндричні, до 30 см завдовжки, із двома (н.реІіогаІит) абочотирма (н. таси/аІит) подовжніми ребрами, від зеленувато-жовтого до сірувато-зелено­ го, іноді рожевувато-фіолетового кольору. Листки су­ противні, сидячі, довгасті або довгасто-овальні, цільнокраї, голі, до 3.5 см завдовжки, до 1 .4 см зав­ ширшки, відсірувато-зеленогодотемно-зеленого ко­ льору. У Н. peiforatum листки із численними вмісти­ щами у вигляді світлих крапок, що просвічуються. Квітки численні, близько від 1 см до 1 .5 см удіаметрі, зібрані у щиткоподібні волоті. Чашечка зрослолиста, глибоко п'ятироздільна, чашолистки ланцетні, тонко загострені (н.peiforatum) абодовгасто-овальні із при­ тупленою верхівкою (н. таси/аІит). Віночок розділь­ нопелюстковий, у 2-3 рази довший за чашечку, п'ять пелюстокяскраво-жовтого або жовтого кольору ізчор­ ними крапками, що добре помітні під лупою. Тичин­ ки численні, зрослися біля основи нитками утри пуч­ ки. Плід - тригнізда багатонасінна коробочка, зеленувато-коричневого кольору.

В. Сировину подрібнюють на порошок (355) (2.9. 12).

Порошокзеленувато-жовтого кольору. Переглядають під мікроскопом, використовуючирозчинхлоральгідра­ ту р. Упорошкувиявляються: клітини епідерми зі зви­ вистими, намистоподібно потовщеними оболонками; продихові апарати аномоцитноготипу (2.8.3); вмісти­ щаовальноїформиізчервонувато-фіолетовим пігмен­ том; безбарвні вмістища, що просвічуються, (н. реІіо­ гаІит), наявні зрідка або відсутні (н. таси/аІит).

Стороннідомішки (2.8.2). Не більше 50 % стебел, утому числі відділених при аналізі; не більше 2 % сторонніх часток, у тому числі не більше 1 % домішок мінераль­ ного походження.

Втрата вмасі при висушуванні (2.2.32). Небільше 13.0 %. 1 .000 г здрібненої на порошок сировини (500) (2.9. 12) сушать при температурі від 1ОО ас до 105 аС.

КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ

Вихіднийрозчин. 0.30 г здрібненої на порошоксирови­ ни (500) (2.9. 12) поміщають у круглодонну колбу місткістю 100 мл, додають 1 мл розчину 5 гlл гексаме­ тилентетраміну Р, 20 мл ацетону Рі 2 мл кислотихло­ ристоводневоїР1, кип'ятять зі зворотнім холодильни­ ком протягом 30хві фільтрують крізь тампон із вати у колбу місткістю 1ОО мл. Тампон із вати додаютьдо за­ лишку у круглодонну колбу та екстрагують 2 порція- .. ми, по 20 мл кожна, ацетонуР, кожний раз проводячи кип'ятіння зі зворотним холодильником протягом 10 хв, охолоджуютьдо кімнатноїтемператури, фільтру­ ють кожний витяг крізь тампон із вати у колбу. Одер­ жані охолоджені об'єднані ацетонові витяги фільтру­ ють крізь паперовий фільтр у мірну колбу, доводять об'єм розчину ацетоном Р до 100 мл, обполіскуючи колбута паперовий фільтр. 20.0 мл одержаного розчи­

ну поміщаютьуділильнулійку, додають 20 млводи Рі струшують суміш із 15 мл етилацетату Р, а потім із 3

порціями, по 10 мл кожна, етилацетату Р. Одержані етилацетатні витяги об'єднуютьуділильнійлійці, про­ мивають 2 порціями, по 50 мл кожна, води Р, фільтру­ ють над 10 гнатрію сульфату безводного Ру мірну кол­

бу та доводять об'єм розчину етилацетатом Р до

50.0 мл .

Випробовуваний розчин. До І 0.0 мл вихідного розчину додають І мл реактиву алюмінію хлориду Р і доводять розчином 5 % (об/о6) кислоти оцтовоїльодяноїР уме­ танолі Рдо об'єму 25.0 МЛ.

Компенсаційнийрозчин. 10.0 мл вихідного розчину до­ водятьрозчином 5 % (об/о6) кислоти оцтовоїльодяноїР

уметанолі Р до об'єму 25.0 мл.

Оптичну густину (2.2.25)випробовуваногорозчинуви­ MipююTb через 30 хв після приготування за довжини хвилі 425 нм відносно компенсаційного розчину.

Вміст флавоноїдів, у перерахунку на гіперозид, у відсотках, обчислюють за формулою:

А х l .25

т

де:

А- оптична густина випробову'ваногорозчинузадов-

жини хвилі 425 нм,

т- маса наважки випробуваної сировини, у грамах.

За наявністю необхідного наукового обгрунтування до­ пускається введення в окрему статтю інших nідхожих методик визначення, показників якості та/або іх нор­ мування.

ІЗОНІАЗИД

Isoniazidum

ISONIAZID

Ізоніазид містить не менше 99.0 % і не більше 101.0 % піридин-4-карбогідразиду, у перерахунку на суху ре­ човину.

ВЛАСТИВОСТІ

Опис. Кристалічний порошок білого або майже біло­ го кольору або безбарвні кристали.

Розчинність. Легко розчинний уводі Р, помірно розчин­ ний у 96 % сnирті Р.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ

Перша ідентифікація: А, В. Друга ідентифікація: А, С.

А. Температура плавлення (2.2. 14). Від 170 асдо 174 ас.

В. Інфрачервоний спектр (2.2.24) субстанції має відпо­ відати спектру ФеЗ ізоніазuду.

С. 0. 1 г субстанції розчиняють у 2 мл води Р. ДО одер­ жаного розчинудодають 10 мл теплого розчину 10 гlл ваніліну Р. Одержану суміш відстоюють, потираючи стінку пробірки скляною паличкою; утворюється жов­ тий осад. Одержанийосадперекристалізовують із 5 мл спирту (70 % об/об) Р. Температура плавлення (2.2. 14) висушених при температурі від І ОО ас до І 05 ас крис­ талів має бути від 226 ас до 23 1 ас.

ВИПРОБУВАН НЯ НА ЧИСТОТУ

Розчин S. 2.5 гсубстанції розчиняють уводі, вільній від вуглецюдіоксиду, Рідоводятьоб'єм розчинутим самим розчинникомдо 50 мл.

Прозорість розчину (2.2. 1). Розчин S має бути прозо­ рим.

Кольоровість розчину (2.2.2, метод 11). Забарвлення розчину S має бути не інтенсивнішим за еталон ВУ,.

рИ (2.2.3). Від 6.0 до 8.0. Вимірюють рН розчину s.

Гідразин і супровідні домішки. Визначення проводять методом тонкошарової хроматографії (2.2.27), вико­ ристовуючи як тонкий шар силікагель GF25-1 Р.

Випробовуваний розчин. 1 .0 г субстанцїі розчиняють у суміші рівних об'ємів ацетону Р і води Р і доводять об'єм розчину тією самою сумішшю розчинників до

10.0 мл.

Розчин порівняння. 50.0 мг гідразину сульфату Ррозчи­ няють у 50 мл води Р і доводять об'єм розчину ацето­ ІЮМ Рдо 100.0 мл. До 10.0 мл одержаного розчину до­ дають 0.2 мл випробовуваного розчину ідоводятьоб'єм розчину сумішшю рівних об'ємів ацетону Рі води Рдо

100.0 мл.

Налінію старту хроматографічноїпластинки наносять 5 мкл (500 мкг) випробовуваного розчину і 5 ІКЛ (0.25 мкг гідразину сульфату і 1 мкл ізоніазиду) РОЗЧІІ­ ну порівняння. Пластинку поміщають у камеру із су­ мішшю розчинників вода Р - ацетОI/ Р - Alemal/OA Р ­ етилацетат Р( 10:20:20:50). Коли фронт РОJчинників пройде 15 см від лінії старту, пластинку виймають із камери, сушатьна повітріта переглядають в УФ-світлі за довжини хвилі 254 нм.

На хроматограмі випробовуваного розчину будь-яка пляма, крім основної, не має бути інтенсивнішою за пляму на хроматограмі розчину порівняння (0.2 %).

Пластинку обприскують розчиl/ОМ диметиламінобен­ зальдегіду РІ і переглядають при денному світлі. На хроматограмі розчину порівняння виявляється додат­ кова пляма, відповідна гідразину.

На хроматограмі випробовуваного розчину пляма, відповідна гідразіну, не має бути інтенсивнішою за пляму гідразину на хроматограмі розчину порівняння

(0.05 %).

Важкі метали (2.4.8, метод С). Не більше 0.001 %

(10 ррт). 2.0 г субстанції мають витримувати випро-

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 1.2

447

бування на важкі метали. Еталон готують із викорис­ танням 2 мл еталонногорозчину свинцю (10ррт РЬ) Р.

Втратав масі при висушуванні (2.2.32). Не більше 0.5 %. 1 .00 г субстанції сушать при температурі 105 ас.

Сульфатна зола (2.4. 14). Не більше 0.1 %. Визначення проводять з 1 .0 г субстанції.

КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ

0.250 гсубстанцїі розчиняють у воді Рі доводять об'єм розчину тим самим розчинником до 100.0 мл. До 20.0 мл одержаного розчину додають 100 мл води Р,

20 мл кислотихлористоводневої Р, 0.2 г калію броміду Р

і титрують краплями, при постійному перемішуванні

О.0167 Мрозчином калію бромату Рдозникнення чер­

воного забарвлення, використовуючи як індикатор

0.05 мл розчинуметилового червоного Р

1 мл О. 0167 М розчину калію бромату Р відповідає

3.429 мг С6"7NзО.

А. Субстанція має відповідати вимогам щодо числа омилення, зазначеним у розділі « Випробування на чистоту».

В. Переглядають хроматограму, одержану у випробу­ ванні « Кількісне визначення» .

Нормування: час утримування основного піка на хро­ матограмі випробовуваного розчину має відповідати часуутримування основногопіка нахроматограміроз­ чину порівняння.

с. 2 мл розчину 1 г/л субстанції в 96 %спирті Рнаша­ ровують на свіжоприготований розчин, що містить

20 мгдиметиламінобєнзальдегіду Ру 2 мл кислоти сірча­

ної Р; через 2 хв на межі поділудвох рідин з'являється жовтаво-червоне забарвлення, що поступово перехо­ дить у червоне.

ВИПРОБУВАННЯ НА ЧИСТОТУ

Прозорість розчину (2.2. 1). 2.0 г субстанціїрозчиняють уметанолі Р і доводять об'єм розчину тим самим роз­

чинником до 20 мл. Одержаний розчин має бути про­ зорим.

І30ПРОПІЛМІРИСТАТ

Isopropylis myristas

ISOPROPYL MYRISTATE

М.м. 270.5

1 -Метилетил тетрадеканоат разом зі змінною кількістю інших ізопропілових ефірівжирних кислот.

ВЛАСТИВОСТІ

Опис. Прозора, безбарвна, масляниста рідина.

Розчинність. Не змішуєтьсязводоюР, змішується з 96 %

спиртом Р, метиленхлоридом Р, жирними оліями та вазеліновиммаслом Р.

(Відносна густина становить близько 0.853.)

ІДЕНТИФІКАЦІЯ

Перша ідентифікація: В. Друга ідентифікація:А, С.

Кольоровість розчину (2.2.2, метод J1). Забарвлення розчину, приготованогодля випробування «Прозорість розчину» , має бути не інтенсивнішим за еталон У7'

Показник заломлення (2.2.6). Від 1.434 до 1.437.

В'язкість (2.2.9). Від 5 мПа'Сдо 6 мПа·с.

Кислотне число (2.5. 1). Не більше 1 .0.

Йодне число (2.5.4). Не більше 1 .0.

Число омилення (2.5.6). Від 202 до 212.

Вода (2.5. 12). Не більше 0. 1 %. Визначення проводять із 5.0 г субстанції.

Загальна зола (2.4. J6). Не більше 0. 1 %. Визначення проводять з 1 .0 г субстанції.

КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ

Газова хроматографія (2.2.28).

Розчин внутрішнього стандарту. 50.0 мг трикозану Р розчиняють у гептані Р і доводять об'єм розчину тим

самим розчинником до 250.0 мл.

Випробовуванийрозчин. 20.0 мг субстанції розчиняють у розчині внутрішнього стандарту та доводять об'єм розчину тим самим розчинником до І 00.0 мл.

Розчин порівняння. 20.0 мгфез їзоnроnілтетрадекано­ ату розчиняють у розчині внутрішнього стандарту та доводять об'єм розчину тим самим розчинником до

100.0 мл.

Колонка:

-матеріал: кварц,

-розмір: 50 м Х 0.2 мм,

-нерухома фаза: nолі(ціаноnроnіл)силоксан Р (товщи-

на шару 0.2 мкм).

Газ-носій: гелій для хроматографії Р Лінійна швидкість газу-носія: 1 мл/хв.

ооПоділ потоку: 1 :40. Температура:

Детектор: полуменево-іонізаціЙниЙ.

Об'єм проби, що вводиться: 2 мкл.

Вміст С17Нз4Оz обчислюютьу відсотках.

ЗБЕРІГАННЯ

У захищеному від світла місці.

ІНДОМЕТАЦИН

Indometacinum

INDOMETACIN

ОСНЗ

[53-86-1]

Індометацин містить не менше 98.5 % і не більше 100.5 % [1-(4-хлорбензоїл)-5-метокси-2-метилінДол- 3-іл]оцтової кислоти, у перерахунку на суху речовину.

ВЛАСТИВОСТІ

ОПИС. Кристалічний порошок білого або жовтого ко­

льору.

Розчинність. Практично не розчинний уводі Р, помірно розчинний у 96 % сnирті Р

ІДЕНТИФІКАЦІЯ

Перша ідентифікація: А, С. Друга ідентифікація: А, В, О, Е.

А. Температураплавлення (2.2.14). Від 158 ОСдо 162 ос.

В. 25 мг субстанції розчиняють у суміші 1 М розчин кислоти хлористоводневої - метанол Р (1 :9) і доводять об'єм розчину тією самою сумішшю розчинників до 100.0 мл. 10.0 мл одержаного розчину доводять сумі­ шшю J Мрозчин кислотихлористоводневоїметанол Р

(1:9) до об'єму 100.0 мл. Ультрафіолетовий спектр по­ глинання (2.2.25) одержаного розчину в області від 300 нм до 350 нм повинен мати максимум задовжини хвилі 318 нм. Питомий показник поглинання в мак­ симумі має бути від 170 до 190.

С. Інфрачервоний спектр (2.2.24) субстанціїмаєвідпо­ відати спектру Фез індометацину. Для випробування субстанцію не перекристалізовують.

О. 0.1 г субстанції розчиняють у 1 О мл 96 % спирту Р, якщо необхідно, злегканагріваючи. До 0. 1 мл одержа­ ного розчинудодають 2 мл свіжоприготованої суміші розчин 250 г/л гідроксиламіну гідрохлориду Р - розчин натріюгідроксидурозведений Р (1 :3), 2 мл кислоти хло­ ристоводневоїрозведеної Р і І мл розчинузалїза(ІJІ) хло­ риду Р2 і перемішують; з'являється фіолетово-рожеве забарвлення.

Е. До 0.5 мл розчину субстанції у 96 % сnирті Р, одер­

жаного у випробуванні О, додають 0.5 мл розчину ди­ метuламінобензальдегіду Р2. Осад, шо утворився, роз­ чиняють при перемішуванні та нагрівають на водяній бані; з'являється синювато-зелене забарвлення. Про­ довжують нагрівати ще протягом 5 хв і охолоджують у льодяній бані протягом 2 хв; утворюється осад, забарв­ лення змінюється на світло-сірувато-зелене. Додають 3 мл 96 % спирту Р; розчин стає прозорим і з'являєть­ ся фіолетово-рожеве забарвлення.

ВИПРОБУВАННЯ НА ЧИСТОТУ

Супровідні домішки. Визначення проводять методом тонкошарової хроматографії (2.2.27), використовую­ чи як тонкий шар сuлікагель HF254 Р. Суміш для нане­ сення тонкого шаруготують із використанням розчи­ ну 46.8 г/л натрію дигідрофосфату Р

Випробовуваний розчин. 0.2 г субстанції розчиняють у метанолі Р і доводять об'єм розчину тим самим роз­ чинником до 10 мл. Розчин готують безпосередньо перед використанням.

Розчин порівняння. 1 мл випробовуваного розчину до­ водять метанолом Р до об'єму 200 мл.

ДЕРЖАВНА ФАРМАКОПЕЯ УКРАЇНИ 1 .2

449

Налінію стартухроматографічноїпластинки наносять 10 мкл (200 мкг) випробовуваного розчину і 10 мкл (І мкг) розчину порівняння. Пластинку по­ міщають у камеру із сумішшю розчинників петролей­ ний ефір Р - ефір Р (30:70). Коли фронт розчинників пройде 15 см від лінії старту, пластинку виймають із камери, сушать на повітріта переглядають в УФ-світлі за довжини хвилі 254 нм.

На хроматограмі випробовуваного розчину будь-яка пляма, крім основної, не має бути інтенсивнішою за пляму на хроматограмі розчину порівняння (0.5 %).

Важ.кі метали (2.4.8, метод С). Не більше 0.002 % (20 ррт). 2.0 г субстанції мають витримувати випро­ бування на важкі метали. Еталон готують із викорис­ танням 4 мл еталонногорозчину свинцю (10ррт РЬ) Р.

Втратав масі при висушуванні (2.2.32). Не більше 0.5 %. 1.000 г субстанції сушать при температурі І05 ас

Сульфатна зола (2.4. 14). Не більше 0. 1 %. Визначення проводять з 1.0 г субстанції.

КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ

0.300 гсубстанції розчиняють у 75 мл ацетону Р і про­ пускають струмінь азоту Р, вільного від вуглецюдіок-

сиду, протягом 15 хв, підтримуючи постійним струм азоту. Титрують 0. 1 Мрозчином натрію гідроксиду, ви­ користовуючи як індикатор 0. 1 млрозчину фенолфта­ леїну Р.

Паралельно проводять контрольний дослід.

І мл О. J Мрозчинунатріюгідроксидувідповідає 35.78 мг

C19H16CIN04.

ЗБЕРІГАННЯ

У захищеному від світла місці.

ДОМІШКИ

А. 4-хлорбензойна кислота.

КАЛЬЦІЮ ГЛІЦЕРОФОСФАТ

Са1сіі glycerophosphas

Кислотність або лужність. До 100 мл розчину S дода­ ють 0. 1 млрозчину фенолфталеїну Р;забарвлення роз­ чину має змінитися при додаванні не більше 1 .5 мл

О. / Мрозчинукислотихлористоводневоїабо0.5 мл 0. / М розчинунатрію гідроксиду.

CALCIUMGLYCEROPHOSPHATE

М.м. 210. 1

Кальцію гліцерофосфат є сумішшю у змінному співвідношенні кальцію (RS)-2,3-дигідроксипропіл­ фосфату та кальцію 2-гідрокси- 1 -(гідроксиметил) етилфосфату, яка може бути гідратована. Кальцію гліцерофосфат містить не менше 18.6 % і не більше 19.4 % Са, у перерахунку насухуречовину.

ВЛАСТИВОСТІ

Опис. Порошок білого або майже білого кольору. Гігроскопічний.

Розчинність. Помірно розчинний у воді Р, практично не розчинний у 96 % сnирті Р.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ

А. І гсубстанціїзмішуютьз І гкалію гідросульфату Ру пробірці, спорядженій скляною трубкою, й обережно нагрівають, направляючи білу пару на фільтрувальний папір, змочений свіжоприготованим розчином 10 г/л натрію нітроnрусиду Р Фільтрувальний папір має за­ барвитисяусиній колір при взаємодіїзnіnеридином Р

В. 0. 1 гсубстанціїспалюютьутиглі, додають 5 мл кис­ лоти азотноїР, нагрівають на водяній бані протягом І хв і фільтрують. Одержаний фільтратдає реакцію (Ь) на фосфати (2.3. /).

С. Субстанціядаєреакцію (Ь) на кальцій (2.3. І).

ВИПРОБУВАННЯ НА ЧИСТОТУ

Розчин S. 1 .5 г субстанції розчиняють при кімнатній температурі у воді, вільній від вуглецю діоксиду, Р, при­ готованій із води дистильованої Р, і доводятьоб'ємроз­ чину тим самим розчинником до 150 мл.

Прозорість розчину (2.2. /). Розчин S за ступенем кала­ мутності не має перевищувати еталон ІІІ.

Кислота лимонна. 5.0 г субстанції струшують із 20 мл

води, вільної від вуглецю діоксиду, Р і фільтрують. До одержаного фільтрату додають 0. 15 мл кислоти сірча­

ної Рі знову фільтрують. До одержаного фільтратудо­ дають 5 мл розчину ртуті сульфату Р, нагрівають до кипіння, додають 0.5 мл розчину 3.2 г/л каліюnерман­ ганату Р і знову нагрівають до кипіння; не має утво­ рюватися осад.

Гліцерин і спирторозчинні речовини. 1.000 г субстанції струшують із 25 мл 96 % спирту Р протягом І хв і

фільтрують. Фільтрат упарюють насухо на водяній бані. Одержаний залишок сушать при температурі 70 аС протягом І год. Масазалишкумає бути не більше

5 мг (0.5 %).

Хлориди (2.4.4). Не більше 0.05 % (500 ррт). 0. 1 гсуб­ станціїрозчинаютьусуміші 2 мл кислоти оцтової Рта 8 мл води Рі доводять об'єм розчину водою Рдо 15 мл. Одержаний розчин має витримувати випробування на хлориди.

Фосфати (2.4. 11). Не більше 0.04 % (400 ррт). 2.5 мл розчину S доводять водою Р до об'єму 100 мл. Одержа­ ний розчин має витримувати випробування на фос­ фати.

Сульфати (2.4. 13). Не більше 0. 1 %. Визначення про­ водять, використовуючи розчин S.

Арсен (2.4.2, метод А). Не більше 0.0003 % (3 ррт). 0.33 г субстанції розчиняють у воді Р і доводять об'єм розчинутим самим розчинникомдо 25 мл. Одержаний розчин має витримувати випробування на арсен.

Залізо (2.4. 9). Не більше 0.005 % (50 ррт). 0.20 г суб­ станції мають витримувати випробування на залізо.

Важкі метали (2. 4. 8, метод А). Не більше 0.002 %

(20 ррт). 2.0 гсубстанціїрозчиняютьу 10 мл буферно­ горозчинурН3.5 Рі доводять об'єм розчину водою Рдо

20 мл. 12 мл одержаного розчину мають витримувати випробування на важкі метали. Еталон готують із ви­ користанням етШlOнногорозчинусвинцю (2ррт РЬ) Р

Втратавмасіпривисушуванні (2.2.32). Не більше 12.0 %.

1.000 г субстанції сушать при температурі 150 аС про­ тягом 4 год.