5.1.5. Як бути, якщо продавець чи виробник не виконує гарантійних зобов'язань

Споживачі стикаються з покупками найрізноманітніших товарів практично щодня. І непоодинокі ситуації, коли куплений товар ла­мався або частково втрачав свої початкові властивості. Особливо це прикро, якщо річ вкрай необхідна саме зараз або просто дорога як пам'ять. Споживач у такому випадку відразу несе її до магазину, де вона була куплена, або до пункту гарантійного обслуговування, щоб усунути поломку чи несправність. Звичайно, якщо своїм улю­бленим ноутбуком споживач забив цвях у бетонну стіну, то полаго­дити його в межах гарантійного обслуговування йому на цілком за­конних підставах відмовлять. Однак якщо у споживача місяць простояв на столі і одного разу просто не ввімкнувся, виконати свої гарантійні зобов'язання продавець (виробник) мусить. Як бути, як­що останні не задовільняють вимоги споживача? Розглянемо вирі­шення цієї ситуації.

Відмову продавця (виробника) виконати гарантійні зобов'язання необхідно зафіксувати письмово. У протилежному випадку, спожи­вачу не вдасться довести сам факт звернення з вимогою про гаран­тійний ремонт, а відповідно - факт порушення його права. Відмову можна оформити декількома способами:

> Наприклад, надіслати лист з повідомленням про вручення і чека­ти результатів. Це малоефективно - цілком можливо, що спожи­вачу ніхто не захоче відповідати.

> Скласти документ (назвемо його актом) із зазначенням часу, да­ти і причини звернення, конкретної причини відмови у виконанні гарантійних зобов'язань, посади та прізвища, імені, по батькові особи, яка відмовила в цьому. Поставити на ньому підписи - свій і представника продавця (виробника). Якщо останні з будь-яких причин не захочуть підписатися, доцільно попросити двох сто­ронніх людей засвідчити відмову і записати їхні прізвища, імена, по батькові, місце проживання, телефон, дату народження, серію і номер паспорта, дані про те, коли і ким він виданий. Відтепер споживач має повноцінний юридичний доказ. Крім то­го, будь-який орган (організація) перед тим як вжити заходів для захисту прав споживача, безперечно, захоче переконатися, чи при­дбав споживач певний товар у цього продавця (що може підтверди­ти договір, квитанція, товарний або касовий чек, гарантійний талон та інші документи). Тому обов'язково треба подбати про їх наяв­ність.

Споживачу необхідно вибрати, куди звернутися з заявою.

Так, ст. 5 Закону України "Про захист прав споживачів" від 12.05.91 p. № 1023-XII говорить про те, що захист прав споживачів у нашій країні покликані здійснювати:

1. Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики (Держспоживстандарт) і його територіальні відділення.

2. Рада Міністрів Автономної Республіки Крим (АРК) і місцеві держадміністрації.

3. Органи та установи санітарно-епідеміологічного нагляду.

4. Органи місцевого самоврядування.

5. Суди.

6. Інші органи виконавчої влади.

Загалом, вибір органів і установ досить широкий. Оптимальною ін­станцією для звернення будуть саме місцеві управління у справах захи­сту прав споживачів (далі - управління). Діють вони на підставі Поло­ження про Головне управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, головні обласні; обласні, Севастопольсь­ке міське управління у справах захисту прав споживачів і Департамент у справах захисту прав споживачів у місті Києві, затвердженого нака­зом Держспоживстандарту від 09.10.03 p. № 169 (далі - Положення).

Звернувшись до п. 6 Положення, можна побачити, що управлін­ня мають право: видавати суб'єкту підприємницької діяльності (СПД) приписи (вони обов'язкові для виконання) про припинення порушень прав споживачів, інформувати органи Держспоживстан-дарту про порушення для перевірки та вжиття необхідних заходів. Службовці управлінь також вправі без перешкод входити до вироб­ничих, складських, торговельних та інших приміщень СПД для пе­ревірки якості товарів (робіт, послуг), вимагати і безкоштовно отримувати від СПД пояснення про порушення тощо. Результатом такої перевірки може бути навіть рішення про припинення вико­нання робіт, надання послуг, продажу товарів, якщо вони не відпо­відають законодавству, технічним регламентам - до самого момен­ту усунення недоліків.

Як бачимо, перелік прав управлінь із захисту споживачів, а отже, і можливостей досить великий. Тому щоб покарати продавця (ви­робника), який незаконно відмовив споживачу у гарантійному об­слуговуванні, достатньо написати до управління скаргу, додати до неї копію акта про відмову в гарантійному обслуговуванні та копії документів на купівлю товару. Недбалі будуть покарані.