Негативна концепція свободи в сучасному лібералізмі.

1. Негативна – область, де людина може діяти без втручання інших. «В яких межах суб’єктові – особі чи групі осіб – дозволено чи слід дозволити робити те, що він спроможний робити, і бути тим, ким він спроможний бути, без втручання інших осіб?» (МЕЖІ)

      І. Берлін негативну свободу вбачає в тому, що одна людина не перешкоджає іншій робити той вибір, який їй хочеться. Негативна свобода дає відповідь на запитання „Якою мірою мною мають правити?”, а саме: я є вільним настільки, наскільки інші люди не втручаються в мою діяльність.

Не існує необмеженої свободи = обмежена законом заради соціальної спільноти. Проте існує деяка мінімальна область свободи, в яку не можна втручатися – сфера приватного життя відмежовується від сфери публічної влади. Втручання у цю сферу приватного – деспотизм. Критерій деспотизму – це та роль, що її на моє переконання відіграють інші люди, безпосередньо чи опосередковано, з наміром чи без, в руйнуванні моїх бажань. Примус – зумисне втручання інших людей у простір моєї діяльності.це втручання в ту область, в якій в іншому випадку я б міг діяти безперешкодно і самостійно. Свободу в цьому значенні розуміють як невтручання з боку інших. Чим більша область невтручання, тим більша моя свобода.

 Мінімальна свобода – свобода, від якої людина не може відмовитись, не переставши бути людиною. Кожен має право на мінімальну свободу, тому кожного слід стримувати, використовуючи за необхідне силу, щоб він не забрав свободу у іншого.

Проте свобода не єдина мета людей – щоб уникнути разючої нерівності, яготовий пожертвувати деякими чи усіма своїми свободами. Свободу одних інколи слід обмежувати, щоб забезпечити свободу іншим. Мінімум, який не можна порушувати – свобода релігії, суджень, висловлювань, власності.

Вся функція закону в попередженні таких зіткнень. Захист свободи полягає в «негативній» меті – попередити втручання. Свобода в цьому сенсі не зв’язана з конкретною формою правління. Хто управляє мною? - не є тотожним питанню – як сильно уряд мене обмежує? Демократія може позбавляти громадянина великої кількості свобод, які їм може надавати ліберально настроєний деспот.

Межі негативної свободи залежать від того, скільки можливостей відкрито для людини; наскільки важко чи легко здійснити кожну з цих альтернатив; наскільки важливі в житті людини за певних обставин та за її характеру ці альтернативи; наскільки вони відкриваються чи закриваються завдяки навмисним діям людей; як оцінюють особа і суспільство розмаїті ймовірності.

Відмінність між поняттями негативної і позитивної свободи – ми ставимо питання не просто, що я вільний робити і ким вільний бути, а хто управляє мною, хто каже, що я можу/не можу робити

2. Позитивна – не свобода «від», а свобода «для». Свободи бути господарем власного життя, приймати власні рішення бути суб’єктом, а не об’єктом. Цілепокладання – обмежити свободу інших, щоб було можливим досягнення цілі.

«Що чи хто є джерелом контролю або втручання, за допомогою якого можна переконати когось робити саме так чи бути саме таким?» (джерело контролю)

Як панування людини над собою трактує позитивну свободу І. Берлін, він розглядає позитивну свободу в контексті запитання „Хто має мною правити?”.

Учений пише: я хочу, щоб моє життя залежало від мене, а не від зовнішніх сил; я хочу бути суб’єктом, а не об’єктом; я хочу самокеруватися, а не бути керованим; я хочу усвідомлювати себе як мислячу, активну істоту, наділену бажаннями і відповідальну за зроблене мною.

„Я почуваюся вільним настільки, наскільки я вважаю це правильним, і невільним настільки, наскільки мене примушують усвідомлювати, що це не так”, – продовжує І. Берлін. Отже, позитивна свобода – це свобода „для”, насамперед для того, щоб брати на себе відповідальність, свобода дотримуватися. Це і є справжня людська свобода.

Для реалізації позитивної свободи необхідні соціальні й економічні умови. Вона швидше є тим ідеалом, до якого прагне людство, ніж повсякденною реальністю.

 Позитивне і негативне поняття свободи історично розвивали в різних напрямах, поки вони не зайшли в безпосередній конфлікт між собою. І. Берлін - причини цього конфлікту: якщо ми примушуємо людей виконувати завдання, які ми поставили, і досягати нашої мети, навіть якщо робимо це заради їхнього добра, це означає, що ми обмежуємо їхню свободу. Отже, принциповим моментом у переживанні позитивної свободи є самостійність суджень.