- •Питання
- •Тепер по суті питання:
- •Стосовно предмету:
- •Політична наука як “вільне від цінностей” знання фактів у позитивістській методології.
- •Політична наука як “вільне від цінностей” знання фактів у позитивістській методології.
- •Критика Штраусом позитивізму зводиться до наступних пунктів:
- •Предмет політичної філософії за л.Штраусом.
- •Критика історицизму та релятивізму у політичній філософії л.Штрауса.
- •Критика історицизму та релятивізму у політичній філософії л.Штрауса.
- •Головні модерні ідеології та проблема їх співвідношення.
- •Співвідношення теорії і практики
- •Концепція ринку як умови свободи та демократії м.Фрідмена.
- •Концепція ринку як умови свободи та демократії м.Фрідмена.
- •Концепція лібералізму ф.Гайека. Поняття свободи та свобод.
- •Критика позитивної концепції свободи (ф.Гайєк, і.Берлін).
- •Негативна концепція свободи в сучасному лібералізмі.
- •«Що чи хто є джерелом контролю або втручання, за допомогою якого можна переконати когось робити саме так чи бути саме таким?» (джерело контролю)
- •Співвідношення лібералізму та демократії (ф.Гайєк, і.Берлін).
- •Співвідношення лібералізму та демократії (ф.Гайек, і.Берлін).
- •Про шкоду історії та користь міфу для життя (ф.Ніцше).
- •Про шкоду історії та користь міфу для життя (ф.Ніцше).
- •“Консервативна революція” в німецькій соціально-політичній думці та ідеологія націонал-соціалізму: проблема співвідношення.
- •3Й шлях
- •Сутність “німецького” соціалізму у концепції о.Шпенглера.
- •Сутність “німецького” соціалізму у концепції о.Шпенглера.
- •Критика лібералізму та марксизму у концепції соціалізму о.Шпенглера.
- •Критика лібералізму та марксизму у концепції соціалізму о.Шпенглера.
- •Джерела тоталітаризму за х.Арендт.
- •Джерела тоталітаризму за х.Арендт.
- •Маси як соціальна основа тоталітаризму (за х.Арендт).
- •Концепція тоталітарних рухів, тоталітарних режимів, тоталітарних організацій.
- •Ідеології за Арендт
- •Концепція репресивної цивілізації та одновимірної людини (г.Маркузе).
- •Критика „одновимірного мислення” та “інструментального розуму” в соціально-політичній думці Франкфуртської школи (г.Маркузе, м.Горкгаймер).
- •Концепція відчуження е.Фрома.
- •Концепція відчуження е.Фрома.
- •Модуси існування сучасної людини за е.Фромом.
- •Модус «бути»
-
Модуси існування сучасної людини за е.Фромом.
Модуси існування сучасної людини за Е.Фромом.
Модус «мати»
Фромм зазначає, що в сучасному суспільстві людям більш притаманно володіти речами задля отримання задоволення. Основною думкою є те, що сутність буття полягає в володінні. Але це не стосується лише окремого суспільства або релігійної групи. У різних релігіях та культурах також порушується питання буття та володіння. Але в різних типах суспільств володіння досить різними ресурсами мало вплив.
За останні століття в західних мовах кількість уживання дієслів значно зросло, порівняно з іменниками, а це свідчить про те, що люди почали відноситися до речей та власних почуттів як до власності. Ці зміни відбулися через масштабний розвиток приватної власності в ХХ ст.. Також у ХХ ст. почав стрімко розвиватися консюмерізм та демонстративне споживання. А споживання також є однією із форм володіння.
«Я» як форма володіння. Це найважливіша форма володіння. Тобто це володіння власним іменем, соціальним статусом, тілом, знаннями тощо. У ХХ столітті помітилася тенденція присвоювання собі певних явищ: мій доктор, мій перукар, моя хвороба тощо.
Модус «мати» проявляє себе у різних сферах людського життя: у навчанні – люди зараз лише накопичують певний обсяг знань, але дуже рідко намагаються створити власні знання; у пам’яті – люди запам’ятовують радше колір, величину або параметри речі, ніж послідовність подій та думок; у бесіді – люди намагаються заздалегідь придумувати промову, щоб справити враження, ніж бути самими собою, і навіть у коханні людина схильна казати, що має кохання, ніж кохає. Таких прикладів Фромм навів ще дуже багато, але основна концепція зрозуміла.
Модус «бути»
Модус "мати"(володіння) відноситься до речей, а речі стабільні і піддаються опису. Буття ж відноситься до досвіду, а людський досвід в принципі неможливо описати. Його основна характерна риса - це активність не в сенсі зовнішньої активності, зайнятості, а в сенсі внутрішньої активності, продуктивного використання своїх людських можливостей. Лише у міру того, як ми починаємо відмовлятися від володіння, тобто небуття,починаємо слідувати своєму "я", може виникнути спосіб існування "бути". "Бути" - означає відмовитися від свого егоцентризму і себелюбства, стати "незаповненим" і "убогим". Буття відноситься до реальної, а не до спотвореної, ілюзорної картини життя. У цьому сенсі будь-яка спроба розширити сферу буття означає глибше проникнення в реальну суть самого себе, інших і навколишнього світу.
Істина полягає в тому, що обидва способи існування - і володіння, і буття - потенційні можливості людської природи, але біологічна потреба в самозбереженні приводить до того, що принцип володіння набагато частіше бере гору, проте егоїзм і лінощі -- не єдині внутрішньо властиві людині якості. Дійсна ж любов розвиває здатність любити і віддавати себе іншим. Той, хто любить по-справжньому одну людину, любить весь світ.