Головні модерні ідеології та проблема їх співвідношення.

Утилітарний лібералізм (Бентам, Мілль)

• Рівність політичних прав

• Невтручання держави в економіку

• Людина як “homo economicus” (раціональність дій індивіда, спрямованих на задоволення матеріальних потреб)

3. Соціальний лібералізм (Кейнс) (реакція на Велику Депресію, що показала недосконалість ринку)

• Визнання необхідності державного втручання в економіку (розширення державного сектора)

• Концепція welfare state (забезпечення соціальних прав громадян)

• Запровадження системи оподаткування

4. Неолібералізм (Берлін, Фрідман, Фон Гаєк)

• Визнання природних прав та свобод

• Необхідність поділу влади

• Існування приватного простору індивіда, в який не може втручатися держава

 Консерватизм 

1. Прагматичний  консерватизм (Бьорк)

• Політика має базуватися ані на верховенстві монарха, ані на верховенстві народу

2. Консервативний романтизм (Гегель, Шеллінг, Мюллер, Дройзен)

• Критика капіталізму за поклоніння грошам

3. Консервативний децізіоналізм (Шмідт)

• Заперечення природного права на користь волі державних діячів

4. Соціальний консерватизм (Шталь)

• Критика ліберально-демократичної політики, що веде до зубожіння робочого класу

5. Радикальний консерватизм (консервативна революція) (Ван дер Брук, Манн, Шпенглер, Гайдеггер)

Політична практика: рухи, політичні інститути.

Для втілення теорії потрібно, щоб вона була мотивацією не лише 1 людини, а цілого руху. Між політичною теорією і практикою знаходяться ідеології. Ідеологія – мрія, що відповідає інтересам певних суспільних рухів.

Співвідношення теорії і практики

Гегель: Дух (культура) виникає як усвідомлення проблем певної доби. Теорія втілюється в ідеологію, а потім в практику. Для того щоб стати рушійною силою, теорія має перетворитися в ідеологію. Це конкретизація і водночас вульгаризація (спрощення) теорії. Речі і маніфести спонукають людей на дії (це основна функція ідеології). Вона є переробкою теорії. Теорії ніколи не втілюються в практику у своєму чистому теоретичному вигляді -- часткове втілення. Теорія => ідеологія => рух, інститути (практика).

Руссо: Франц. революція мала теоретичну підготовку. Принципи теорії Руссо: 1) люди від природи народжені вільними і рівними (а тоді влада і статус визначався соц. походженням) 2) нерівними людей робить політичне суспільство, політичний устрій. => 3) треба змінити цей устрій і привести його у відповідність до невідчужуваних прав людини (які не відчужуються державою) 4) природні права – на життя, трудову власність, переконання (свобода совісті), свободи 5) суверенна влада має приміняти позитивне право для захисту не відчужених прав громадян 6) суверенна влада(верховна) має належати народу. Політичні теорії народжуються раніше і є двигуном практики. Ці принципи Руссо втілені в інститутах і конституціях. Інституціоналізація – втілення теорії в практику. (інститут свободи совісті, національні збори..)

Маркс: Первісні економічні відносини між людьми, їх економічні інтереси. «політика – концентрований вираз економіки». Економічно пануючий клас потребує політичної влади для реалізації і закріплення інтересів => політична боротьба, яка є відбиттям економічних протиріч. Теорії визначаються практикою (економікою і політикою) й слугують для обґрунтування економічних інтересів. (практика)Економіка => політика => ідеологія => рух, інститути (теорія). Теорія не виникла б якби не існували політичні рухи.

Теорія, ідеологія, політична практика не існують окремо. Як змінюються ідеології: ідеології виникають в множині, є наслідком революцій (коли зникає те, що консолідувало, інтегрувало суспільство, зокрема й релігія)

Релігію не можна називати ідеологією, хоча у ній теж є міф. Це скоріше світогляд (Вебер). Ідеологія – модерний феномен. Виникає, бо релігії перестають скріплювати суспільство. Ідеології виникають в множині, бо суспільство розділене на різні за інтересами групи. Виникають як обґрунтування інтересів певних груп суспільства.

Ідеології змінюються внаслідок взаємодії з політичною теорією і практикою, а також взаємодії між собою. «Завдяки соціалістичній думці лібералізм одружився з демократією» (Маркузе). Представницька демократія = ліберальна демократія. Концепція Руссо розрахована на полісну демократію.

В кінці 19 ст виникає соціал-демократія під впливом лібералізму: 1) не хочуть революції 2) не хочуть диктатури пролетаріату 3) за національні інтереси (с-д Німеччини схвалили рішення про початок 1 світової війни) 4) за парламентську демократію.

Соціалізм породив соц.-дем і комунізм. Зараз консерватизм на рівні захисту цінностей, а не повернення до минулого (як у 19ст.) Зараз різниця між соц.-дем, соціалізмом і консерватизмом майже стерлась. Чистих модерних теорій і практик уже не існує через взаємодію консерватизму, лібералізму і соціалізму.

Модерні ідеології в кризі, бо: 1) немає чисто ідеологічних партій і чистих ідеологій 2) не мають соціально-класової основи 3) ідеології змішались 4) перестали відбивати інтереси певного електорату 5) ідеологія в партіях існує на рівні риторики, а не світогляду 6) сучасні партії працюють на вибори.

На заході лібералізм уже не ототожнюється з демократією. У 1923р засновано Франкфуртську школу: епоха в розвитку політичної практики.