Концепція лібералізму ф.Гайека. Поняття свободи та свобод.

Гайек у своїй роботі «Лібералізм» виділяє 2 типи лібералізму:

• класичний британський (Локк, Мілль) – природні невідчужувані права+поділ влади

• континентальний (Руссо, Вольтер, Дідро) – визнання народу як єдиного джерела влади

За  основу своєї концепції він бере саме британський, або як він його називає еволюційний тип лібералізму. Основні його положення:

1. Поділ влади, а не демократія

2. Забезпечення природних прав

3. Наявність простору, в який держава не може втручатися

«Щоб  бути вільним у рамках законів, потрібна економічна свобода, а регулювання  економіки, яке є контролем над  коштами, потрібними для досягнення всіх цілей, робить можливим обмеження всякої свободи». Тобто, основою всіх свобод є економічна свобода, яка дає особі можливість розвиватися. 

«Ліберальна концепція свободи – це свобода в межах закону, який обмежує свободу кожного так, щоб гарантувати свободу всіх інших… це свобода людини, що живе в суспільстві і обмежена нормами, що захищають свободу інших». Кожна людина вільна робити все, що не шкодить іншим. Свобода полягає у відсутності насильства. Прибрати насильство однієї людини над іншою не можливо повністю, проте потрібно його мінімізувати, щоб наблизитися до свободи. 

«Свобода може бути гарантована тільки тим, хто здатен підкорятися правилам, призначеним для її забезпечення. Повна відповідальність за свої дії – а отже, і повнота прав на свободу». Лише ті, хто усвідомлюють свої права та обов’язки по відношенню до суспільства можуть бути повноправними його членами і мати свободу(freedom) та свободи(liberties). 

Негативна концепція свободи – свобода  полягає в наявності у індивіда певного простору (privacy), вільного від втручання держави та інших індивідів, вільного від нав’язування цінностей та переконань чи сенсу життя. В цій сфері індивід сам може творити власні цінності. Саме в цьому свобода, не в альтернативах, не в широкому виборі, а в можливості творити власні переконання.

«Надання можливостей використовувати свої знання і здібності для досягнення особисто обраних цілей розглядалося як вище благо». 

Для Гайека принцип свободи є вищим  за рівність. Рівність має проявлятися  у рівних можливостях індивідів, адже задатки в кожного різні.  

      Типи  свобод:

• Політична свобода(окремішність) — участь людей у виборах, контроль над владою.

Вільний народ необов’язково є народом вільних людей. => обрати парламент — не гарантувати свободу. Іноді, національна свобода суперечить свободі особистій, коли люди голосують за лідера який потенційно може призвезти до авторитаризму, але за СВОГО, і бунтують проти іноземного контингенту, який начебто хоче насадити демократію зверху власним урядом.

• Внутрішня свобода(метафізична) — свобода, що має межу, яку відчуває особа, керуючись у своїх діях, власною, свідомою волею, своїм розумом і стійким переконанням. Протилежним поняттям такому визначенню свободи буде не ПРИМУС, а вплив тимчасових емоцій, моральна та інтелектуальна слабкість => “раб своїх пристрастей”. Ступінь цієї свободи залежить від сили волі осіб, наприклад коли одні й ті самі умови для одних будуть примусом, а для інших труднощами, які треба подолати.

      Свобода(freedom) —відсутність примусу і насильсвтва. Така загальна свобода ОДНА, але коли її мало, з’являються свободи, як ті чи інші привілеї, яких можуть набувати групи та особи, доки решта невільна.

      Свободи (liberties) як права (політичні, економічні) як елементи загальної СВОБОДИ, які окремо одна від одної не складають цієї загальної свободи. Та окремо кожна свобода не можуть зробити особу вільною, якщо не буде наявний весь їхній спектр в одній сукупності.

І. Співвідношення СВОБОДИ та СВОБОД. ХАЙЕК, “Конституция Свободы”

Основним значенням(та всезагальним) поняття совбода є наступне — такі взаємини між людьми, коли примус, по відношенню одне до одного мінімізовано.

Воля — стан, у якому людина не є об*єктом примусу суб*єктивних бажань іншого. Але, сам автор пише про те, що в даній роботі слова freedom та liberty він використовує в якості синонімів, хоча різниця між ними тут помітна. Не так важливо. =))

Хайек розглядає СВОБОДУ, як ідеальний стан, до якого людина, живучи серед таких самих, може наблизитися, але досягти цілковито — ніколи.

Ступінь свободи визанчається тим, що залежить не від діапазону вибору, а від того, чи людина “може сподіватись на формування власної лінії поведінки, відповідно до своїх нинішніх намірів”

Головне тут те, що свобода(в загальному його значенні) передбачає гарантовану приватну сферу та набір обставин у її середовищі, в які ніхто не може втручатися, інакше це примус, тобто несвобода.

ІІ. Типи свобод:

• Політична свобода(окремішність) — участь людей у виборах, контроль над владою.

Вільний народ необов*язково є народом вільних людей. => обрати парламент — не гарантувати свободу. Іноді, національна свобода суперечить свободі особистій, коли люди голосують за лідера який потенційно може призвезти до авторитаризму, але за СВОГО, і бунтують проти іноземного контингенту, який начебто хоче насадити демократію зверху власним урядом.

• Внутрішня свобода(метафізична) — свобода, що має межу, яку відчуває особа, керуючись у своїх діях, власною, свідомою волею, своїм розумом і стійким переконанням. Протилежним поняттям такому визначенню свободи буде не ПРИМУС, а вплив тимчасових емоцій, моральна та інтелектуальна слабкість => “раб своїх пристрастей”. Ступінь цієї свободи залежить від сили волі осіб, наприклад коли одні й ті самі умови для одних будуть примусом, а для інших труднощами, які треба подолати.

З цього випливає, що поєднання цієї внутрішньої свободи та ЗАГАЛЬНОЇ можуть визначати наскільки особа маже скористатися своїми знаннями можливостей.

• Тут, мова піде про те, що Хайек жорстко критикував такі маніпуляції зі словом СВОБОДА, як зрештою, призвели до того, що свобода стала означати СИЛУ, тобто силу робити все, що заманеться. Тобто свобода як не може бути ефективним засобом/силою для того щоб робити все підряд. Хоча практика таких маніпуляцій існувала серед лібералів сучасників в США.

ІІІ. Свобода(загальна) — негативне поняття, тому що описує відсутність специфічних перешкод — примусу, що чинить інша людина. А по-суті, позитивним воно стає через призму того, як ми це сприймаємо. Та залишає нам вибір, як ми повинні використати обставини в яких опинилися. Така загальна свобода ОДНА, але коли її мало, з*являються свободи, як ті чи інші привілеї, яких можуть набувати групи та особи, доки решта невільна.

Свободи як права(виборче, на власність, блаблабла) як елементи загальної СВОБОДИ, які окремо одна від одної не складають цієї загальної свободи. Та окремо кожна свобода не можуть зробити особу вільною, якщо не буде наявний весь їхній спектр в одній сукупності.

IV. Для остаточного визначення та розуміння загальної СВОБОДИ, треба визначити поняття примусу. Примус — це влада однієї особи над оточенням, або обставинами іншої особи. Примус — абсолютне ЗЛО, бо воно ігнорує людину як мислячу особу, перетворюючи її на голий інструмент у досягненні мети іншого індивіда. Проте, уникнути примусу повністю неможливо(!!). Проте, у вільному суспільстві всі прагнуть мінімізувати цей примус. Фактично це вільне суспільство надало монополію на примус Державі, це контролюється усталеними нормами, законом та традиціями Але примус застосовується лише в тих випадках, коли людина вчинила так та поставила себе в такі умови, що знала одразу, що до неї буде застосовано примус.

10. Критика позитивної концепції свободи (Ф.Гайєк, І.Берлін).