Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
сзтп.doc
Скачиваний:
134
Добавлен:
25.02.2016
Размер:
356.35 Кб
Скачать

Маси як соціальна основа тоталітаризму (за х.Арендт).

1)

Вожді великих народів не спромоглися б залишатися такими якби не користувалися довірою мас. Більш того тоталітарний вождь є не більше і менше як функціонером мас. Без нього масам бракувало б зовнішнього репрезентування і вони залишалися б аморфною ордою; вождь без мас – порожнє місце.

Найважливішим для тих, хто при владі, є підтримка мас, їх довіра. Найміцнішою опорою успіхів тоталітаризму є щира самовідданість його прихильників, фанатизм.

Тот.рухи націлені на маси і на організацію мас (не класів і не громадян). Залежать від масовості до такої міри, що тот.режими неможливі у державах з відносно малим населенням. Країни, де виникали «нетоталітарні диктатури» просто не мали достатніх людських ресурсів, аби дозволити собі тот. панування і притаманні йому великі втрати населення.

Тільки там, де величезні маси населення надлишкові, можливе тот.правління.

Але це слід відрізняти від тот.рухів, які можливі скрізь, де є маси, які набули смаку до політичної організації.

Маси не об’єднує усвідомлення спільних інтересів; не мають чіткої класової виразності. Маси – люди, яких через їх кількість, чи байдужість не можна обєднати в жодну організацію, засновану на спільному інтересі, у політ партії, ОМС, фахові організації, профспілки.

Такі люди потенційно існують у кожній країні.

Маси та юрба

Лише 1 спільна характеристика: вони в обох випадках перебувають поза всіма соціальними відгалуженнями і нормальним політичним представництвом. Але не успадковують як натовп (принаймні у спотвореній формі) моральних норм і життєвих настанов панівного класу, а віддзеркалюють і так чи інакше викривляють норми й настанови щодо суспільних справ й подій усіх класів.

Поведінки людини з мас зумовлена не стільки певним класом, до якого вона колись належала, скільки тими впливами і переконаннями, що поділяються всіма класами суспільства рівною мірою.

Психологія мас

Мислення в категорія не чогось особистого, а загального і глобального. Цікавляться не буденними проблемами а ідеологічними питаннями, важливими на «десятиліття і віки». Масування породило ментальність, яка мислила континентами й відчувала століттями.

Масовим рухам передувала соціальна атомізація і крайня індивідуалізація. Вони приваблювали цілковито неорганізованих людей, типових «неприєднанців», які з індивідуальних міркувань завжди відмовлялись визнавати суспільні зв’язки чи обов’язки.

Головна риса людини маси – ізольованість і брак нормальних соціальних відносин.

Для того, щоб перетворити диктатуру на цілковите тот.праління, треба створити атомі зоване сус-во.

Найнеобхідніша умова для тоталітаризму – повна гетерогенна одноманітність масового суспільства.

Тоталітарна відданість – основа психологічного характеру для тот.панування. лише від цілком ізольованої істоти, яка за відсутності б.-я. ін. соціальних прихильностей (сім’ї, друзів, колег, знайомих) черпає почуття міцності свого місця у світі виключно із своєї належності до руху, зі свого членства в партії.

2)

У зв’язку з розпадом класової системи у суспільствах Західної Європи, маси дістали змогу захопити владу та встановити тоталітарні режими. Класи у 19 столітті були основою більшості політичних систем, адже кожен клас володіє певними інтересами, на які орієнтується політична верхівка і працює на задоволення цих інтересів. Це само собою розуміє, що у кожному класі існувала освічена когорта активістів, які власне і представляли інтереси класу на політичній арені. Але у зв’язку з досить низькою соціальною мобільність, людині було досить важко потрапити до того класу, який їй був до вподоби.

Загалом, приналежність до класу виявляли інші обставини—матеріальне положення, рівень освіти, рід занять. Саме тому зростає кількість населення, які взагалі не входили до того чи іншого класу, які атомізували суспільство, не приймали участь у культурному, політичному суспільних процесах.

Така кількість людей довгий час існувала на маргіналі поодиноко, але свій остракізм кожен вбачав у своїй індивідуальній біді, особистій помилці. Врешті решт саме через різке збільшення кількості мас (чисельно їх можна було прирівняти до тієї більшості, яка належала до певних класів), з’являються певні політичні сили, які своє сходження до влади базують на електораті саме знедолених мас.

Такими політичними силами можна назвати більшовиків в Росії та в деякій мірі нацистів в Німеччині. Для нацистів масами були колишні солдати німецької армії, яких демілітаризували і які внаслідок зміни політичної влади в країні не пройшли вторинну соціалізацію, відтак не належали до жодного об’єднання, партії, класу.

Арендт акцентує свою увагу виключно на більшовиках, які змогли мобілізувати реакційно настроєне населення—революціонерів, бідняків, всіх незадоволених царським ладом. Внаслідок чисельності вищезазначених категорій населення, більшовики змогли використати чітке фільтрування власного електорату. Адже навіть після масових чисток своїх підлеглих, більшовики мали найчисельніший електорат серед усіх політичних сил, що були представлені у Лютневій—Жовтневій революціях. Для Аренд Ленін є позитивним діячем, адже після революції він намагався структуризувати маси, що підтримали більшовиків, адже поява нових класів забезпечила б стабільність більшовицького режиму. Аренд гостро критикує Сталіна, адже він, навпаки, намагався знищити будь-які прояви поділу на класи, атомізувати суспільство.

Тоталітарні рухи за Аренд можливі у будь-якій країні. Тоталітарне правління—лише у потужній демографічно країні.