Предмет політичної філософії за л.Штраусом.

Філософія – пошук (а не володіння істинного) універсального знання про ціле, тобто спосіб замінити думку про ціле на знання. «Ціле» – «всі речі»

Політична філософія – галузь філософії, яка найбільше близька до політичного життя, життя нефілософського, людського. Політична філософія – галузь розуміючої філософії (політичні речі підлягають схваленню чи запереченню).

Політична філософія:

1) спроба вияснити істинну природу політичних речей;

2) спроба дізнатись, що собою представляє правильний чи неправильний політичний порядок.

Для кращого розуміння політичної філософії, Штраус протиставляє її політичній думці, політичній теології, політичній науці.

Політична думка	Політична філософія
Роздуми про політичні ідеї,їх викладення. Під політичною ідеєю ми розуміємо будь-яку вагому ілюзію, поняття, вид чи щось інше, чим може бути зайнятий розум, роздумуючи про політичні принципи. Не хвилює різниця між думкою та знаннями.	Відчуває різницю, розрізняє думку, віру від знання.
Зацікавлена політичним процесом	Шукає істину
Політична теологія	Політична філософія
Політичне учення, базоване на божественних одкровеннях	Політична філософія, обмежена тим, що доступно людському розумові без по сторонньої сили.

Політична наука	Політична філософія
Базується на моделі природничих наук; складається із збору аналізу політичних релевантних даних; втілюється ученими політологами	Політична філософія - спроба зрозуміти природу політичних речей

Крім того, автор критикує позитивізм та історицизм, яких протиставляє політичній філософії.

Позитивізм	Історицизм
Відкинення цінностей;	Відкидає різницю між фактами та цінностями;
Наука – найвище знання.	Відмовляє сучасній науці в привілейованому становищі;
Позитивізм рано чи пізно перетворюється на історцизм	Відмова розглядати історичний процес як розумне;
	Відкидає еволюційний тезис, стверджуючи, що розвиток людини з нелюдини не може зробити зрозумілою її людяність.

Критика позитивізму:

• не можливо вивчати соціальні феномени без ціннісних суджень

• відкидається значимість донаукового знання

Критика історицизму:

• Релятивізація науки в цілому (сучасна наука вважається історичним відносним способом розуміння речей);

• Відкидається питання можливості існування хорошого суспільства через сутнісно історичний характер суспільства та людську думку. (Події 1933 року довели, що відкидати проблему хорошого суспільства не можна, так само як не можна звільнити себе від обов’язку відповідати на нього, покладаючись на Історію )

Класична політична філософія

1) класична політична філософія є антидемократична (Платон); [Класики відкидають демократію, тому що ціль людського життя, а отже, суспільства не є свобода, а - чесноти. Чесноти – мораль].

2) базована на класичній філософії природи і на класичній космології.

Філософія прагне до знання цілого. Ціле – вся сукупність частин. Ми володіємо частковими знаннями. Наше – знання характеризується фундаментальним дуалізмом. З одного боку, ми володіємо знаннями однорідності: перш за все в арифметиці, в інших розділах математики, у відтворюючих мистецтвах, ремеслах. З іншого боку, наше знання є різнорідним, найвища його форма - мистецтво політика та вихователя.

Сучасна політична філософія

Всі сучасні політичні філософії знаходяться в гармонії один з одним, оскільки володіють спільним принципом. Він виявляється в наступному: відмова від класичної схеми як нереалістичної. Спостерігається зміна цілей людського життя, якщо раніше це були чесноти, то надалі вони різні: для Макіавеллі – жадоба слави; для Гоббса – влада, самозбереження; для Локка – власність, надбання, для Руссо – загальна воля (юридична, не моральна).