Критика позитивної концепції свободи (ф.Гайєк, і.Берлін).

Гаєк. Гаєк критикує в основному втручання держави в економіку, адже, як він зазначає, втручання держави в економіку і знищення лібералізну (заміна його на соціалізм) може дуже легко призвести до тоталітаризму в політичній та соціальних сферах.

Адже в соціалістичних країнах всі доходи передаються до рук держави і контролюються державою, тобто в усьому – від праці, місця роботи, проведення свого часу, тобто соціального оточення – людина починає бути залежною від держаи. Саме держава в усьому диктує свої умови: чи змінювати роботу, чи переїзжати кудись, що думати і які погляди висловлювати. В конкурентному, ліберальному суспільстві кожен сам за себе і людина є вільною, тоді як с соціалістичній державі вся влада, зокрема економічна зосереджується в одних руках – держави. Лише розподіл влади на засоби виробництва між багатьма л.дьми забезпечує свободу та рівність, а не концентрація ціє влади у руках чи то «суспільства» чи то диктатора.

Якщо всі економічні питання вирішує держава, тобто розподіляє кому і що і скільки, тобто свідомо робить когось бідним, а когось багатим, займається плануванням,то це значить вона починає втілювати якусь ідею справедливості, тому це вже переходить в розряд політичних свобод. Адже за яким критерієм держава визначає квоти? Єдиний можливий принцип – повна рівність всіх, але це не є можливим і не виконується за Гаєком, соціалістами.

Ліберальна свобода – це негативна свобода, яка не обмежує індивіда, заохочує його, а колективні дії визнає лише за критерієм цілесообразності. Позитивна всобода – соціалізм бачить лише кооперацію і рівні можливості всіх. Лібералізм заохочує вільну дискусію, адже в ній знаходиться істина, в соціалізмі вже є вища ціль і всі мають бездумно працювати на ї досягнення.

Берлін. Берлін дає таке визначення позитивної свободи – як бажання індивіда приймати свої власні рішення, бути господарем свого життя. Людина прагне бути незалежною від волі когось ззовні, хоче бути джерелом свого волевиявлення, а не чужого, хоче бути субєктом, а не обєктом, хоче щоб нею рухали власні цілі та сотивації, а не зовнішні причини або чинники.. Людина у позитивній свободі сприймає себе мислячею, вольовою, активною істотою, яке несе відповідальність за свій вибір та може виправдати його посиланням на власні переконання та цілі. Таким чином людина у позитивній свободі намагається звільнитися від «статусу раба», стати чимось вищим і кращим за буденність, стати супер Я. При цьому зявляється небезпека, що це «краще», своє над «я» людина починає навязувати іншим, адже за логікою і раціональністю «позитивна свобода» є досконалим ідеалом, якого треба досягнути, а всі інші люди або а) є такими самими раціональними і мурими як я, тобто підтримують мене, або б) просто ще не зрозуміли досконалості цієї свободи, в своєму розвитку, вони не осягнули цього ідеалу, але підсвідомо прагнуть його. Тому їх треба змусити тих хто не розуміє переваг і не підтримує позитивну свободу до неї.

Зайнявши таку позицію, за Берліном, люина починає ігнорувати бажання людей та суспільств, починає залякувати, утискати, катувати їх від імені та задля «справжніх»Я в незмінному переконані, що яка б не була ціль людини (щастя, виконання обовязку, мудрість, справедливе суспільство, самореалізаціія), вона дорівнює його свободі – вільному вибору його «дійсного», хоча дуже часто і прихованого я.

Тому у позитивній своюоді Берлінг бачить небезпеку, адже за високими лозунгами, за вивісками «релігії, племені, раси» людям навязується чужа воля, йде примус о чогось, зовсім небажаного, повне зречення свого я.

Берлінг каже, що ще ліберали 19 ст. Бачии в позитивній свободі загрозу багатьм фундаментальним негативним свободам, знущуються цінності людей. В позитивній свободі існує лише 1 ідел, і заради його досягення можуть піти на масові жертвоприношення. Позитивна свобода, верніше люди, які оперують нею прагнуть не підкорити владу, а отримати її в свої власні руки в необмежене користування.

11. Негативна концепція свободи в сучасному лібералізмі.