Таблиця 4.2 – Склад оборотних активів підприємств

Місце у процесі відтворення	Елементи оборотних активів
Сфера виробництва	Виробничі запаси Незавершене виробництво Витрати майбутніх періодів
Сфера обігу	Готова продукція Грошові кошти в розрахунках Грошові кошти на рахунок в банку Грошові кошти в касі Стійка кредиторська заборгованість

За джерелами формування оборотні активи поділяються на:

1. власні (внески до статутного капіталу);

2. залучені (стійка кредиторська заборгованість);

3. запозичені (короткострокові кредити, кошти вищестоящих організацій).

Виходячи з потреб ефективного управління оборотними активами окремо виділяють ті з них, які потребують встановлення граничних розмірів запасів (сировина, матеріали, паливо, тара, незавершене виробництво тощо) і такі оборотні активи, які не потребують обмежень (грошові кошти, кошти в розрахунках, товари відвантажені тощо).

Ефективність використання оборотних активів можна проаналізувати за допомогою таких показників:

- коефіцієнту обороту (Ко), що показує кількість кругооборотів, які здійснили оборотні активи за рік, і визначається за формулою:

- оборотність оборотних активів (О), яка відображає тривалість одного обороту в днях:

де: Втп – товарна продукція за рік;

ОА – середньорічні суми оборотних активів;

360 – тривалість періоду в днях.

Шляхи прискорення оборотності оборотних активів:

• економія у використанні матеріальних ресурсів;

• заміна окремих видів сировини і матеріалів на більш дешеві, але не гірші за якістю;

• скорочення виробничого циклу;

• покращення умов постачання;

• рекламування продукції і організація її збуту;

• дотримання платіжної дисципліни тощо.

4.4 Фінансове забезпечення функціонування обігових коштів

Для виробництва продукції підприємству, поряд з основними засобами, необхідні обігові фонди, що включають до свого складу грошові кошти, авансовані у виробничі запаси матеріальних цінностей на складах, витрати майбутніх періодів. Спожиті в процесі виробництва обігові фонди залучаються до сфери обігу вже в товарній формі у вигляді готової продукції на складі та відвантажених товарів, які після цього в міру реалізації переходять у грошову форму – грошові засоби в рахунках, грошові засоби в касі підприємства та на його рахунку в банку. Товарна й грошова форми ресурсів, які перебувають у сфері обігу, належать до фондів обігу.

Для забезпечення безперервного процесу виробництва й реалізації продукції підприємству необхідні водночас обігові кошти та фонди обігу. Тому на час введення в експлуатацію воно потребує такого обсягу грошових засобів у складі статутного фонду, який забезпечив би йому придбання матеріальних у обігових фондів і був достатнім для обслуговування процесу виробництва та реалізації продукції. Грошові засоби, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу, які забезпечують безперервність процесу виробництва і проведення розрахунків, становлять обігові кошти підприємства.

Обігові кошти постійно знаходяться в русі, роблячи кругооборот. Останній починається із сплати необхідних матеріальних ресурсів; закінчується поверненням усіх витрат у виді виручки від реалізації кінцевого результату праці. Потім знов і знов цикл повторюється. Кожного разу обігові кошти послідовно проходять стадії:

1) грошову, коли грошові кошти фінансуються на необхідні ресурси;

2) виробничу, коли в процесі виробництва якісно замінюються предмети праці в готову продукцію;

3) товарну, коли обігові кошти „знаходяться” в ресурсах і виготовленої продукції.

Обігові кошти в процесі руху одночасно мають місце на всіх стадіях і в усіх формах, завдяки цьому досягається безперервний і ритмічний за своїм змістом процес виробництва на підприємстві (див. рис. 4.6)

Рис. 4.6 – Кругооборот обігових коштів

Процес формування і функціонування обігових коштів підприємства показано на рис. 4.7.

Обігові кошти підприємства виконують дві функції:

• виробничу, суть якої полягає у забезпеченні безперервності процесу виробництва;

• розрахункову, яка забезпечує завершення процесу кругообігу коштів шляхом перетворення обігових коштів з товарної форми грошову.

Обігові кошти забезпечують поточні потреби підприємства. Характерна їх особливість полягає в тому, що при нормальному здійсненні господарської діяльності вони не залишають виробничу сферу: вони не витрачаються, а авансуються в різноманітні види поточних витрат підприємства.

Ритмічність, злагодженість і висока результативність роботи підприємства залежать від його забезпеченості обіговими коштами. Тому дуже важливо правильно розрахувати оптимальну потребу підприємства в обігових коштах. Вона визначається за допомогою нормування, основна мета якого – забезпечити максимальний обсяг виробництва й реалізації продукції за мінімуму обігових коштів. При цьому використовують метод прямого розрахунку та аналітичний метод. Перший метод полягає в тому, що сукупний норматив формується як сума окремих елементів. Другий – орієнтується на базисний рівень нормативу та укрупнений розрахунок потреби в ресурсах на основі планів на майбутній період.

За джерелами формування обігові кошти поділяють на власні, залучені, позичені.

До власних джерел формування обігових коштів на момент створення підприємства відносять частки майна(матеріальні та нематеріальні) і грошові кошти засновників, спрямовані до статутного фонду.

До залучених відносяться кошти, прирівняні до власних(стійка кредиторська заборгованість).

До позичених джерел належать суми короткотермінових позик банку; кошти міністерств, отримані на умовах їх повернення; надходження від продажу облігацій.

Рис. 4.7 – Функціонування обігових коштів

За своєю суттю обігові кошти – це фінансова категорія. Їхній обіг, що перебуває в обороті підприємства, може бути віднесений до його фінансових ресурсів. Якщо фінанси утворюють вихідну основу для існування фонду обігових коштів, то фінансові ресурси – базу для первісного формування та наступної модифікації їхнього розміру. Проте безпосередньо в сфері функціонування обігові кошти виникають:

• у ході утворення статутного фонду підприємства;

• у процесі використання фінансових ресурсів на збільшення власних обігових коштів;

• у разі інвестування залишку обігових коштів у цінні папери.

Формування власних обігових коштів відбувається на момент організації тут майже ті самі, що й для основних засобів, – акціонерний капітал, пайові внески, стійкі пасиви, бюджетні кошти.

Надалі первинний обсяг власних обігових коштів може змінюватися залежно від обсягу, умов і результатів господарської діяльності на підприємстві. Успішне виконання виробничої програми, економія матеріальних і фінансових ресурсів, підвищеної якості продукції, безперебійна її реалізація тощо – усе позначається на стані обігових коштів, їхньому збереженні та ефективному використанні.

Наявність власних обігових коштів, співвідношення між власними й запозиченими обіговими коштами характеризують ступінь фінансової стійкості підприємства, його становище на фінансовому ринку, можливості додаткової мобілізації фінансових ресурсів за допомогою розміщення цінних паперів.

Першочергового значення набуває і платоспроможність підприємства, яка визначає його можливості щодо своєчасного й повного виконання платіжних забов’зань за торговельними, кредитними та іншими операціями грошового змісту. Платоспроможність безпосередньо впливає на форми й умови комерційних угод, у тому числі й на можливість одержання кредиту та умови його надання. Платоспроможність визначається за допомогою спеціальної системи коефіцієнтів, що враховують реальні і потенційні фінансові ресурси підприємства, співвідношення між його платежами та поточними грошовими надходженнями.

Платоспроможність у сфері боргових забов’язань підприємства визначає його ліквідність, остання відображає спроможність підприємства в будь-який час здійснювати необхідні витрати. Ліквідність залежить від величини заборгованності, а також від обсягу ліквідних засобів, до яких належать готівка грошових засобів, ресурси на рахунках у банках, цінні папери. Неспроможність підприємства погасити свої боргові зобов’язання перед кредиторами та бюджетом призводить його до банкрутства. Причому основою для визнання державного підприємства банкрутом є не лише невиконання ним протягом трьох місяців своїх фінансових забов’язань перед бюджетом, а й невиконання вимоги юридичних і фізичних осіб, які мають до нього майнові претензії.

Для оцінки використання обігових коштів приймаються: коефіцієнт оборотності, оборотність обігових коштів, коефіцієнт навантаження. Особливе значення має оборотність обігових коштів. Оборотність визначається часом, протягом якого грошові засоби здійснюють повний оборот від часу набуття виробничих запасів надходження грошей на рахунок підприємства. Тривалість одного обороту визначається в днях.

Чим швидше обертаються авансовані обігові кошти, тим кращий досягається результат, за допомогою однієї і тієї ж суми грошей виробляється та реалізується більше продукції. Важливим фактором прискорення оборотності обігових коштів є економія матеріальних ресурсів, що використовуються у виробництві, скорочення їхніх витрат на одиницю продукції. Тому за нинішніх умов такого великого значення набуває розроблення заходів, спрямованих на раціональніше використання сировини, палива, електроенергії та інших матеріальних ресурсів.

На сьогодні важливо у процесі формування виробничих запасів використовувати прогресивні норми витрат, вести планування та облік витрат усіх видів ресурсів, заміна дорогих і дефіцитних менш дорогими та дефіцитними. На виробничій стадії треба скорегувати тривалість виробничого циклу, додержуватися ритмічності, комплексно використовувати сировину, зменшувати витрати, знайти місце для використання відходів виробництва тощо. У сфері обігу необхідно прискорити реалізацію готової продукції, скорегувати дебіторську й кредиторську заборгованості.