2.3 Призначення та роль фінансів

Фінанси як особлива економічна категорія на відміну від заробітної плати, кредиту, ціни дають можливість пристосувати потреби виробництва до потреб споживання. Тільки завдяки фінансам забезпечується індивідуальний і суспільний кругообіг виробничих фондів на розширеній основі, регулювання галузевою та територіальною структурою національної економіки, запроваджених в господарську практику досягнень сучасної науки і техніки, стимулювання інвестиційної діяльності, цього локомотиву економіки країни, задоволення різноманітних потреб суспільства та конкретних суб’єктів.

Рис. 2.2 – Структура фінансового механізму

Правда, у повсякденній господарській діяльності важливі фінанси ні як економічна категорія, а конкретні форми прояву фінансових відносин. На останні принциповий вплив має держава, оскільки використовує фінанси як інструмент управління господарством на макрорівні.

На суспільне виробництво фінанси впливають кількісно і якісно. Перший характеризується обсягом і пропонуванням мобілізованих, розподілених і використаних фінансових ресурсів. Другий – виявляється через форми організації фінансових відносин у інтересах самих учасників відтворювального процесу. У результаті фінанси трансформуються в економічні стимули виробництва.

Сьогодні можна виділити три напрями впливу фінансів на процеси суспільного розвитку:

1. фінансове забезпечення відтворювального процесу;

2. фінансове регулювання економічних і соціальних процесів;

3. фінансове стимулювання.

Перший напрямок означає покриття витрат на виробництво за рахунок накопичених фінансових ресурсів кожним суб’єктом господарювання, включаючи державу. Джерелами ресурсів підприємства виступають власні кошти або запозичені. Додатковими джерелами можуть бути прямі та портфельні іноземні інвестиції, а також кошти, мобілізовані на ринку цінних паперів.

Інша картина складається в масштабах країни: джерелом виступає вартість ВВП.

Другий напрямок реалізується через перерозподіл частини доходів трудових колективів, а також населення і спрямування цих коштів у бюджет та державні цільові фонди для задоволення державних потреб.

Є багато прикладів державного регулювання економіки. Так, Республіка Корея через високі митні податки на імпорт довгий час підтримувала національного виробника. У Франції для компаній, які закрилися чи реорганізувалися, надавалися відстрочення на сплату податків. Основною ланкою у фінансовій системі США є бюджетний механізм федерального уряду. Податки, що передбачають найбільш великі і стабільні надходження, направляються до федерального бюджету. На його частку припадає приблизно 70% доходів і витрат. Але і місцеві органи управління мають значні власні джерела фінансових ресурсів, у першу чергу за рахунок місцевих податків:прибутковий податок з населення складає 30, а акциз на майно - 2%.

Третій напрям спирається на

• бюджетні стимули,

• інвестування,

• фінансові пільги і санкції.

Так, у ВЕЗ « Калмыкия», «Алтай» податок на майно не збирається; уряд Франції підтримує програму «Аріан»; КНР широко залучає іноземні інвестиції для розвитку національної економіки, яка по вартості ВВП уже вийшла на друге місце в світі.

Особливе значення має перший напрям, оскільки суспільство не може існувати без постійного відтворення матеріальних благ, соціальної сфери. Відтворення середовища існування – неодмінна умова виживання людства.

Процес відтворення складається з чотирьох стадій:

1. виробництво;

2. обмін;

3. розподіл;

4. споживання.

Ці стадії обов’язкові для відтворення, процес якого буде припинений за відсутності хоча б однієї з них. Роль фінансів – найвагоміша на стадії розподілу. Саме на цій стадії створений суспільством продукт поділяється спершу на частку споживання й нагромадження, а потім кожна з цих частин підлягає подальшому розподілу.

Із сукупного суспільного продукту, що йде на споживання, насамперед виділяється частка, призначення для відшкодування предметів і знарядь праці, використаних у попередньому циклі відтворення. Ця частка забезпечує відтворення в тому самому обсязі і в новому циклі. Частина, що залишилася, розподіляється між власником засобів виробництва між власником засобів виробництва та працівниками ( рис. 2.3).

Новостворена в суспільстві вартість проходить першу стадію розподілу. Далі кожний учасник відтворювального процесу не тільки одержує свою частку доходу, поділяючи її на фонд споживання та фонд нагромадження. Не осторонь і держава: вона втручається, вилучаючи з індивідуальних і колективних доходів свою частку, використовуючи систему податків, позики, страхові платежі тощо. Основним важелем впливу суспільства на дії державних органів є вибори законодавчих органів, президента й інших посадових осіб. Через громадські організації, партії і т.п. суспільство намагається розширити сферу своєї дії. Чим ширше коло функцій держави, тим на більшу суму доходів членів суспільства

Рис. 2.3 – Склад сукупного суспільного продукту

вона претендує. Тим самим змінюються й пропорції споживання. Якщо держава відшкодовує частину витрат на освіту, охорону здоров’я, соціальне забезпечення, то це позначається й на ціні робочої сили, а отже – на рівні оплати праці.

Звідси – чим вища частина суспільних фондів споживання тим нижча частка особистих фондів споживання.

При цьому непорушним є правило: чим багатше населення країни(не окремі особистості, а широкі верстви), тим багатша й сама держава. Високий рівень доходу створює високий споживчий попит. Що оздоровлює економіку. Відповідно зростає податкова база і збільшується частка нагромаджень, а нагромадження становлять основу позичкового капіталу, що, у свою чергу, сприяє розширеному відтворенню й технічному прогресу.

У країнах, уряди яких обмежують через податки особисті доходи громадян, економіка не має бази для зростання. Невдовзі такі країни потрапляють у залежність від багатших країн: звуження внутрішніх джерел доходів відшкодовується зовнішніми запозиченнями. Джерелом погашення зовнішніх боргів є тільки податки й державне мито.

У такій ситуації необхідно розробляти й впроваджувати у життя пропозиції та рекомендації з удосконалення сфери фінансів, твердо засвоїти світовий досвід і йти своїм власним шляхом.