Питання для самоконтролю знань та обговорення:

1. У чому полягає сутність фінансової системи?

2. Як побудована фінансова система України?

3. Дайте порівняльну характеристику фінансової системи України і фінансових системах окремих країн світу.

4. Що являє собою фінансова система за внутрішньою структурою?

5. Як побудована організаційна структура фінансової системи?

6. У чому полягає сутність фінансової політики?

7. Які існують види й типи фінансової політики?

8. У чому призначення фінансової стратегії й тактики?

9. Які відміни дискреційної та недискреційної фінансової політики?

10. Які особливості фінансової політики України на сучасному етапі розвитку?

Тема 4 фінанси підприємств

4.1 Сутність, склад, функції та основи організації фінансів підприємств

4.2 Грошові надходження підприємств

4.3 Формування і розподіл прибутку

4.4Фінансове забезпечення функціонування обігових коштів

4.5 Фінансовий стан підприємства

Мета теми полягає в освітленні особливостей такої сфери фінансових відносин, як фінанси підприємств

4.1 Сутність, склад, функції та основи організації фінансів підприємств, диференціація джерел , їх особливості

У фінансовій системі держави визначальною ланкою є фінанси підприємств, де створюються матеріальні блага, формується внутрішній валовий і національний продукти, закладається основна частина фінансових ресурсів держави. Фінанси підприємств (організацій, установ) – складова фінансової системи держави. Разом з тим це - самостійна сфера фінансових відносин. Самостійність розглядуваної сфери ґрунтується на положеннях “Господарського кодексу України”, законів „Про власність”, „Про підприємництво”, „Про підприємства в Україні”, „Про господарські товариства” тощо. У них закріплено право юридичних осіб щодо володіння майном, залучення та використання матеріально-технічних, трудових, природних, фінансових та інших видів ресурсів, вільного використання продукту, який залишається в колективі після сплати податків і обов’язкових платежів, а також відповідальність за зобов’язаннями перед партнерами, органами державного управління і контролю, кредитно-банківськими установами, працівниками.

Стержнем фінансів підприємств є формування фінансових ресурсів, отримання та розподіл доходів з метою забезпечення відтворювання виробничого процесу. Порушення негативно впливають на виробництво: брак ресурсів веде до падіння, а їх відсутність – до припинення. Тільки наявність достатніх доходів створює передумови для нормального ходу відтворювального процесу, однак не гарантує його, оскільки все залежить від раціонального розподілу й ефективного використання фінансових ресурсів. Саме останнє і є головним завданням фінансів підприємств.

Як і по більшості дефініцій, досі немає канонізованого тлумачення поняття „фінанси підприємства”.

В.І. Аранчій в навчальному посібнику „Фінанси підприємств” (К.:ВД „Професіонал”, 2004.-С.27) пише: „Фінанси підприємств – система економічних відносин, які виникають у процесі формування, розподілу та використання фондів грошових ресурсів підприємства ”. А В.Н. Гриньова, В.О.Коюда дають таке визначення: „Фінанси підприємств – це фінансові відносини, що виникають у процесі формування основного й оборотного капіталу, фондів грошових коштів, їх розподілу і використання” (Фінанси підприємств: Навч. посібник – Х.: ВД „Інжек”, 2004- С.17).У колективному підручнику „Фінанси підприємств” (керівник авторського колективу і науковий редактор А.Н.Поддєрьогін) читаємо: „Фінанси підприємств – це економічні відносини, що пов’язані з рухом грошових потоків, формуванням, розподілом і використанням доходів і грошових фондів суб’єктів господарювання в процесі відтворення ” (К.: КНЕУ, 2000.-С.5). В.М.Опарін у навчальному посібнику „Фінанси (Загальна теорія)” підкреслює: „Фінанси підприємств—це сукупність обмінно-розподільних відносин, що виникають на підприємстві в процесі формування, розміщення і використання фінансових ресурсів, здійснення витрат, отримання і розподілу доходів ” (К.: КНЕУ, 2004.-С.75). „Теорія фінансів” за загальною редакцією О.Д.Василика (К.:ЦНЛ, 2005.-С.146) так роз’яснює економічну категорію „фінанси підприємств” : це - „система економічних відносин щодо формування, розподілу й ефективного використання фінансових ресурсів на усіх стадіях життєвого циклу”.

Такий самий рознобій в тлумаченні кардинального поняття спостерігається й в закордонній літературі. Так, у підручнику „Фінанси” за редакцією Г.Б.Поляка (М.:ИНФРА-М, 2003.-С.289) признається: „Фінанси організацій та підприємств – це грошові відношення, що виникли в ході підприємницької діяльності в процесі формування власного капіталу, цільових централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів, їх розподілу та використання”. Трохи по іншому розуміє колектив, написавший „Фінанси ” за редакцією В.В.Іванова та В.В.Ковальова: „Фінанси організацій являють собою сукупність грошових відносин, які виникли з приводу формування, розподілу та використання фактичних і (чи) потенціальних фондів грошових коштів згідно з основною роботою створеної організації(М.: Проспект, 2004.—С. 94 ).”Більш коротке й зрозуміле твердження О.Ю.Свиридова в „Финансы, денежное обращение, кредит”: „Фінанси підприємств – це економічні відносини, що виникли в процесі формування виробничих фондів, створення власних фінансових ресурсів , притягування зовнішніх джерел фінансування, їх розподілу й використання ” (М.:ИД „Март”, 2004.—С.120). З таким тлумаченням майже згоден колектив авторів, який очолив В.В. Ковальов: „Фінанси підприємств являють сукупність грошових коштів, їх розподілу та використання на потреби виробництва та споживання”(Финанси : Учебник.—М.:Проспект, 2005.—С.309).

Фінанси підприємств – це раніш за все економічні відносини. Вони виникають і формуються в процесі підприємницької діяльності. Їх прямим наслідком є грошові кошти, які розподіляються тим чи іншим чином і використовуються. Ось чому економічну природу фінансів підприємств усіх форм власності розкриває сукупність грошових відносин, які виникають у господарюючих суб’єктів у процесі їх створення і здійснення виробничо-фінансової діяльності. До таких відносин належать:

• грошові відносини між підприємствами та їх засновниками ;

• грошові відносини між підприємствами й іншими суб’єктами господарювання;

• грошові відносини між підприємствами й різноманітними ланками фінансово-кредитної системи (бюджет, централізовані фонди тощо);

• грошові відносини між підприємством і зайнятими на ньому працівниками;

• грошові відносини всередині самих підприємств, які виникають при розподілі отримуваних доходів і накопичень, формуванні різноманітних фондів фінансових ресурсів.

Створення й нормальне функціонування підприємств, як і їх господарська діяльність, насамперед пов’язано з грішми, відносинами на їх основі. Такі відносини опосередковують процес виробництва та продажу кінцевого продукту. Унаслідок колектив отримає доходи й робить накопичення, а потім розподіляє за різними напрямами(фондами).

Звідси : фінанси підприємств – це система економічних відносин щодо формування, розподілу й ефективного використання фінансових ресурсів на усіх стадіях життєвого циклу економічних благ(товарів, робіт, послуг).

Основне призначення фінансів підприємств – забезпечення безперервності виробничого процесу, поповнення виробничих фондів. На цій базі активний вплив на зростання продуктивності праці, зниження собівартості продукції, збільшення накопичень і покращення фінансового стану підприємства, підвищення його ефективності.

Тільки в процесі господарської діяльності підприємств фінанси підприємств як економічна категорія виявляють сутність і особливості. Відкривається все це через функції:

1. формування фінансових ресурсів підприємства у процесі його виробничо-господарської діяльності;

2. розподіл і використання фінансових ресурсів підприємства для забезпечення операційної виробничої та інвестиційної діяльності, для виконання фінансових зобов’язань перед бюджетом, банками, господарюючими суб’єктами;

3. контроль за формуванням і використанням фінансових ресурсів у процесі відтворення.

Фінанси кожного колективу повинні працювати ефективно. Передумовами є:

• різноманітність форм власності;

• вільне ринкове ціноутворення й конкуренція;

• наявність ринків праці, товарів, капіталу;

• правове забезпечення правил економічної поведінки усіх суб’єктів підприємницької діяльності;

• обмеження й регламентація державного втручання в діяльність підприємств;

• свобода підприємництва та самостійність у прийнятті управлінських рішень.

Організація фінансів на конкретному підприємстві відбиває багато особливостей: галузевий напрям, розміри, специфіку виробничого процесу та самого виробу, рівень матеріально-технічної бази, склад і структуру витрат, навіть вплив природно - кліматичних умов (останнє має місце в сільському господарстві, гірничовидубної галузі промисловості, у гідроенергетиці тощо).

Фінанси підприємств будуються й функціонують на наступних принципах (без них використання фінансів як інструменту ефективної діяльності не можливе):

1. принцип господарської самостійності (підприємство незалежно від форми власності самостійно формує свої доходи, вибирає джерела фінансування, напрями вкладання грошових коштів );

2. принцип самофінансування (повна окупність витрат на виробництво та реалізацію продуктів);

3. принцип матеріальної зацікавленості (і колектив, і працівник зацікавлені в одержанні більшої грошової маси за результати роботи);

4. принцип матеріальної відповідальності (він вимагає від кожного своєчасно і якісно виконувати доручену справу і якщо такого не вдалося, треба відповідати чи то адміністративно, чи то економічно, виплачуючи пені, штрафи, неустойки);

5. принцип створення фінансових резервів, необхідних для сталої роботи підприємства;

6. принцип контролю за фінансово-господарською діяльністю (витрат і доходів, їх розподілу та використанню, притому ефективному).

Усі принципи знаходяться в постійному розвитку. У кожній ситуації використовуються різні форми та методи, що відповідають конкретному моменту.

Якщо розглядати фінанси підприємств як економічні відносини, пов’язані з рухом грошей і їх потоків, формуванням, розподілом і використанням доходів і фондів грошових коштів у процесі відтворення, то слід відмітити практику формування фінансових ресурсів у процесі виробничо-господарської діяльності. Формування фінансових ресурсів на підприємствах відбувається під час формування статутного фонду, а також у процесі розподілу грошових надходжень у результаті повернення авансованих коштів у основні та оборотні фонди, використання доходів на формування резервного фонду, фонду споживання і фонду накопичення.

Комерційні підприємства притягують до своїх фінансових ресурсів такі елементи:

• статутний (або пайовий) капітал (фонд);

• додатковий капітал, одержаний за рахунок того, що вартість реалізації випущених акціонерним товариством (АТ) акцій перевищує їх номінальну вартість; суми дооцінки необоротних активів (вартості активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших юридичних і фізичних осіб);

• резервний капітал;

• амортизаційні відрахування;

• забезпечення наступних виплат і платежів (резервів на оплату наступних відпусток тощо);

• нерозподілений прибуток;

• довго- і короткострокові кредити комерційних банків;

• позикові кошти від реалізації облігацій власної емісії;

• законна кредиторська заборгованість всіх видів, включаючи заборгованість з бюджетних платежів, відрахувань у державні страхові фонди з оплати праці, за виданими векселями, за одержаними авансами;

• інші кошти, відображені у пасиві бухгалтерського балансу підприємства.

Вони потрібні для здійснення виробничої та комерційної діяльності. Для здійснення її підприємства використовують окремі види ресурсів: матеріальні, трудові, фінансові, особливо грошові кошти.

Матеріальні ресурси були та залишаються основою процесу виробництва. Формування таких ресурсів відбувається, як правило, за рахунок різних джерел, зокрема: власного капіталу підприємства, запозичених і залучених фінансових ресурсів. Основними є власні та залучені.

До власних коштів належать: статутний капітал(фонд); надходження в вигляді частини прибутку, амортизаційних відрахувань, різних цільових надходжень; стійкі пасиви; страхові відшкодування; кошти, в т.ч. бюджетні, передані в розпорядження колективу, інші види надходжень.

Власні ресурси передусім концентруються у статутному фонді. Джерела утворення статутного фонду залежать від форми власності:

приватна → власний капітал підприємця;

акціонерна → акціонерний капітал ;

колективна(спільна) → внески засновників;

державна → асигнування з бюджету та централізованих

фондів.

Власні кошти – це кошти, таким чином, які постійно знаходяться в обігу і кінцевий строк використання якими не встановлюється. Формуються власні кошти за рахунок раніш за всього власного капіталу, тобто частини активів, що залишається після виконання підприємством своїх зобов’язань.

До залучених коштів відносять різні внески. Такі кошти не належать підприємствам, але внаслідок діючої системи розрахунків постійно знаходяться в обігу. Формуються залучені кошти за рахунок усіх видів кредиторської заборгованості підприємства.

Позичені кошти - це ті, які одержує підприємство на визначений термін, за плату й на умовах обов’язкового повернення. Формуються вони в основному за рахунок коротко- і довгострокових кредитів банків: банківський кредит, комерційний кредит, бюджетні кредити, державні дотації, державні субсидії.

У процесі формування фінансових ресурсів підприємств важливе значення має структура їхніх джерел. Якщо підвищення питомої ваги власних коштів позитивно впливає на фінансовий стан підприємства, показники його фінансової діяльності, то висока доля залучених коштів ускладнює фінансову сторону діяльності колективу чи особистого підприємця, оскільки потребує додаткових витрат на сплату відсотків за банківські кредити, дивідендів на акції, доходів на облігації, зменшує ліквідність балансу підприємства, підвищує фінансовий ризик. Тому в кожному конкретному випадку, доцільно розібратися чи треба залучати додаткові фінансові ресурси.

Фінансовому менеджеру потрібно диференціювати фінансові ресурси підприємства на зовнішні та внутрішні.

Зовнішні фінансові ресурси – це додаткові власні та позикові кошти, одержані через фінансовий ринок (розміщення власних акцій та облігацій), від кредитно-банківської системи (отримання кредитів) та інших кредиторів (отримання авансів замовників, товарних кредитів від постачальників). За рахунок зовнішніх надходжень може збільшуватись як власний капітал підприємства(продаж власних акцій, додаткові внески до статутного фонду у вигляді фінансової допомоги добровільних пожертвувань, страхові відшкодування за застрахованими ризиками, що відбулися, бюджетні дотації), так і позиковий (продаж облігацій власної емісії, банківські кредити, кошти інших кредиторів).

Зовнішніми джерелами фінансових ресурсів підприємств є кошти, що надходять з бюджету, цільових та централізованих корпоративних фондів, як правило, на безповоротній основі, а також кредити, що надаються банками за плату на поворотній основі.

Внутрішні фінансові ресурси – це нерозподілений прибуток, амортизаційні відрахування та кредиторська заборгованість, що постійно перебуває на балансі підприємства (стійкі пасиви).

У процесі діяльності підприємство повинно вибрати оптимальні варіанти збільшення капіталу: чи за рахунок зовнішніх, чи внутрішніх фінансових ресурсів. У процесі управління фінансами необхідно з’ясувати:

• яку частину прибутку, що залишився в розпорядженні підприємства після сплати податків, спрямувати на розвиток виробництва, технічне переоснащення, а яку – у фонд споживання;

• як використати кошти – на будівництво нового цеху чи придбання акцій іншого підприємства;

• куди вкласти кошти – придбати понад мінімальні потреби виробництва, запаси дефіцитних матеріалів чи купувати їх у міру потреби;

• збільшити статутний фонд за рахунок додаткової місії акцій чи звернутися за кредитом до комерційного банку.

Правильне розпорядження фінансовими ресурсами саме по собі є важливим чинником забезпечення ефективності розв’язання економічних і соціальних завдань підприємства.

Певні висновки щодо ефективності використання фінансових ресурсів підприємства (і, отже, щодо ефективності його фінансової діяльності) можна робити тільки шляхом порівняння досягнутого результату його господарської діяльності (прибутку) з обсягом фінансових ресурсів, що були в розпорядженні підприємства у відповідний період і витрачені на виробництво кінцевого продукту підприємницької діяльності.