Тема 1 “фінанси” як наука

1. Об’єкт, предмет і основний метод науки про фінанси.

1.2 Диференціація економічних наук за об’єктом дослідження та функціональною ознакою.

3. Місце “Фінансів” у системі економічних наук та в системі знань.

Мета теми– розкрити сутність об’єкту та предмету такої науки й учбової дисципліни, як “Фінанси”, показати її місце в системі економічних наук і в системі знань взагалі.

1.1 Об’єкт, предмет і основний метод науки про фінанси.

Усе починається з засвоєння об’єкту, предмету, основного методу, задач і функцій „Фінансів” як самостійної науки та учбової дисципліни.

Об’єктом виступає сукупність фінансових відносин між державою,

Юридичними та фізичними особами.

Предметом є ті закономірності та закони, які лежать у основі фінансових відносин між органічними елементами вище позначеної тріади.

Основним методом розглядаємо науки являється діалектичний. Він спирається на чотири закони діалектики:

1 Взаємозв’язок і взаємозалежність подій та явищ.

2 Боротьба та єдність протилежностей.

3 Перехід кількості в якість і напроти.

4 Рух за спіраллю.

Крім діалектичних законів, „Фінанси” як наука використовує низку діалектичних категорій-сутність і явище, причина та слідство, частина й ціле тощо. На озброєності фахівців з фінансів загальнонауковий інструментарій-аналіз і синтез, дедукція та індукція, аналогія, порівняння тощо.

„Фінанси”, як і всі існуючі науки, вирішує два комплекси завдань-теоретичні і практичні. У теоретичному плані це означає відкриття нових закономірностей (виникаючих інфляцію т.п.) Та законів (вартості, грошової маси, накопичення тощо) у фінансових відносинах держави, суб’єктів господарювання та населення, а в практичному-поліпшення та оптимізація цих відносин.

„Фінанси” як наука виконує такі функції: пізнавальну, прагматичну, культурну та світоглядну.

1.2 Диференціація економічних наук за об’єктом дослідження та функціональною ознакою.

Усе це дозволяє розглядати „Фінанси” як самостійну науку, котра займає певну нішу в системі економічних наук.

Зараз налічують більш 60 економічних наук .Вони можуть бути диференційовані, по-перше, за об’єктом дослідження та, по-друге, - за функціональною ознакою.

За об’єктом дослідження економічні науки можна розмістити так, як показано на рис. 1. 1

Економіка підприємницьких структур	Міжнародна(світова) економіка
Мікроекономіка	Макроекономіка
Економічна теорія
Історія економічних учень
Економічна історія
Виробничо-господарська діяльність людини та суспільства

Рис. 1.1 – Принципова диференціація економічних наук за об’єктом дослідження

Фундаментом усіх економічних наук являється виробничо-господарська діяльність „економічної людини” (сьогодні одноосібного приватного підприємця) та суспільства. На певному етапі розвиту виникла потреба документально зафіксувати господарську діяльність, зокрема в її динаміці та в часі. Таку спробу зробили представники особливої гілки історії як науки – економічної історії. Цього виявилося замало: необхідно було якось пояснити, чому відбувається так, а не інакше. Знайти вірну й – головне - одразу відповідь не було можливості, хоча б з різниці поглядів на теж саме явище. Неоднакові пояснення та тлумачення накопичувалися. З часом народилася й стала розвиватися досить автономна економічна наука – „Історія економічних учень”. Представникам цього напряму економічних досліджень вдалося не тільки підмінити сталі тенденції в економічному житті, але й сформулювати деякі категорії, закономірності й закони еволюції господарської діяльності. Вони стали базовими в „Економічній теорії”. В останній накопичувалося все більше й більше матеріалу. Виникла потреба диференціювати дані та відповідну інформацію на два рівні – мікро – і макроекономічному. У свою чергу мікро - і макроекономіка як розділи економічної науки дали відповідно життя „Економіці підприємства” та її похідним („Економіка ТЕК” – „Економіка підприємств вугільної промисловості” – „Економіка шахтного засобу видобутку вугілля” – „Економіка видобутку вугілля відкритим засобом”), а також „Світовій (міжнародній) економіці” та її похідним („Економіка країн Західної Європи” – „Економіка Великої Британії” та т.д.). Процес членування економічних наук за об’єктом продовжується.

Продовжується й диференціація економічних наук за функціональною ознакою (пригадаємо: лат. funktio – коло діяльності, призначення, роль) .Зараз сформувалося декілька блоків економічних наук, диференційованих за призначенням. Це -менеджмент, маркетинг, фінанси тощо. Кожна з них включає „діточок” різної кількості. Так, існують аграрний менеджмент, операційний, торговельний, туристичний тощо. До блоку фінансових за змістом наук відносяться: аудит, бухгалтерський облік, бюджетна система, гроші та кредит, державні фінанси, інвестування, контролінг, міжнародні та місцеві фінанси, податки та податкова система, страхування та страховий ринок, теорія фінансів, фінансовий та економічний аналіз тощо.

Принципи та положення економічних наук, що розподіляються за об’єктом дослідження, мають жорстко орієнтовану сферу застосування. Це – чи підприємство як суб’єкт господарювання, чи національна економіка окремої країни, чи господарство світу. Так, об’єктом вивчення „Економіки підприємства” є методи й засоби раціонального поєднання й ефективного використання всіх елементів виробничого процесу на рівні підприємства. На усіх підприємствах сукупність таких елементів однакова, хоча частка окремих елементів у сукупності може змінюватися залежно від галузі, розміру та інших ознак (на підприємствах чорної металургії переважають машина та устаткування, а харчової промисловості – сировина). У всіх випадках виробничо-технічна та організаційно-соціальна єдність підприємства залишається стабільною.

Цього не скажеш про фінансову складову: вона постійно змінюється в часі (розмір і напрями розподілу прибутку, форми й розміри матеріального стимулювання, системи обліку тощо). Більш того, на всіх підприємствах незалежно від мети і характеру діяльності (комерційні чи некомерційні), форм власності (приватні чи державні), національної належності капіталу (національні, іноземні чи змішані), галузево-функціонального виду (промислові, сільськогосподарські, будівельні, транспортні та ін.), розміру (малі, середні та великі) використовуються положення економічних, зокрема фінансових, наук, диференційованих за функціональним принципом, на мікро - й макроекономічному рівні.

Якщо аудит – це фінансовий аналіз, бухгалтерський контроль, ревізія фінансово-господарської діяльності незалежними службами, то він має місце на всіх без виключення підприємствах, в організаціях. Так само бухгалтерський облік використовується в усіх трудових колективах, хоча вони можуть бути різної мети і характеру, форм власності, національної належності капіталу, галузевої приналежності.

Положення фінансового блоку наук на озброєнні не тільки підприємств як суб’єктів господарювання на мікроекономічному рівні, але й на макрорівні. Кожна держава приймає державний бюджет і аналізує його виконання за відповідний період і кожна держава використовує ту чи іншу систему податків і приглядається, як поповнюється державний чи регіональний бюджети. Сьогодні міжнародні фінансові організації не відкриють кредитну лінію без поглибленого економічного і фінансового стану замовника.

Схематично попередні міркування можна відбити так, як показано на рис. 1.2.

Попередні міркування підтверджують диференціацію економічних наук і за об’єктом вивчення, і за функціональною ознакою про це ілюструє принципова схема (див. рис. 1.3).

Як свідчить багаторічний досвід, плідно розвиваються науки, які утворилися на перехресті наукових комплексів, циклів і блоків. Приклад тому - „Економічна історія”. Вона виникла на перехресті „Історії” й „Економіки”.

„Пограничні” науки характерні для економічних наук, диференційованих за функціональною ознакою. Пригадати треба лише менеджмент банківський, бюджетний, податковий, страховий; фінансовий чи банківський маркетинг.

„Фінанси” та її похідні науки – продукт історичного розвитку продуктивних сил суспільства, його виробничо-господарської еволюції. За своїм змістом увесь блок-органічна складова системи економічних наук, у свою чергу це-складова частина знань взагалі.