4.2 Грошові надходження підприємств

У процесі виробничо-господарської діяльності підприємств постійно здійснюється кругообіг коштів. Кожний підприємець, вкладаючи кошти в засоби виробництва та робочу силу, має намір після реалізації кінечного продукту одержати виручку в грошовій формі, частина її знову йде на виробництво. Такий рух коштів продовжується до того моменту, поки виробництво не зупиняється, а грошові надходження, як і витрати, припиняться. Поки це трапиться, кошти безперервно рухаються, забезпечуючи грошові надходження, необхідні для відшкодування витрат виробництва й обігу, своєчасного виконання фінансових зобов’язань перед державою, суб’єктами господарювання, банківсько-кредитними установами, формування доходів і прибутку.

Отже, грошові надходження підприємств відіграють значну роль у процесі кругообігу коштів. Відшкодовуючи авансовані у виробництво вкладення, формуючи доходи і грошові фонди, вони створюють економічні умови для нового циклу виробництва і реалізації продукції, удосконалення та розширення власного господарства, збільшення власного капіталу.

Вхідні грошові потоки підприємств за джерелами походження можна поділити на внутрішні та зовнішні. Якщо кошти надходять з джерел на самому підприємстві, то вони належать до внутрішніх. Якщо мобілізуються на фінансовому ринку, то – зовнішні. У світовій практиці 60-70% коштів надходять за рахунок внутрішніх джерел і 30-40% - за рахунок зовнішніх.

Внутрішні грошові надходження включають:

1) виручку від реалізації продукції, виконання робіт та надання послуг;

2) виручку від реалізації продукції підсобного господарства, зайвих матеріально-технічних цінностей;

3) позареалізаційні доходи у вигляді доходів від цінних паперів тощо;

4) інші операційні доходи (реалізація оборотних активів, іноземної валюти; від операційної оренди, операційних курсових різниць; одержані пені, штрафи, неустойки; від списання кредиторської заборгованості; інші доходи).

5) доходи від фінансових операцій: від спільної діяльності, інвестицій в асоційовані і дочірні підприємства, одержані дивіденди, одержані відсотки за облігаціями, інші доходи;

6) доходи від іншої звичайної діяльності: реалізації фінансових інвестицій, основних засобів, нематеріальних активів, інших необоротних активів; ліквідації необоротних активів; неопераційних курсових різниць; безоплатно отриманих оборотних активів; уцінки необоротних активів і фінансових інвестицій;

7) доходи від надзвичайних подій: відшкодування збитків від надзвичайних подій; інші надзвичайні доходи.

Виручка від реалізації продукції (робіт і послуг) залежить від основної діяльності підприємств, тому на неї припадає понад 90 відсотків усіх внутрішніх грошових надходжень. На них впливають:

− обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг),

− асортимент виробів,

− якість продукції,

− рівень цін,

− комплектність,

− конкурентоспроможність,

− патентна чистота та патентоспроможність,

− ритмічність роботи підприємства,

− стан платіжної дисципліни,

− форми розрахунків.

Виручка – це грошові кошти, що надійшли на розрахунковий рахунок чи в касу підприємства.

У сучасних умовах господарювання підприємства самостійно вибирають метод обліку виручки від реалізації продукції (виконання робіт, надання послуг), виходячи з умов господарювання й умов укладених договорів. Законодавчо закріплені два методи відображення виручки від реалізації:

1) метод нарахувань – з відвантаженням товарів (виконанням робіт, наданням послуг) і поданням контрагенту розрахункових документів;

2) касовий метод – у міру оплати.

Моментом реалізації у першому випадку вважається дата відвантаження. В основі методу лежить принцип переходу права власності. У разі кризи неплатежів такий механізм розрахунків не застосовується. Майже всі підприємства України обліковують виручку після надходження грошей на розрахунковий рахунок (у касу) підприємства, коли моментом утворення виручки для цілей оподаткування вважається дата надходження коштів на рахунки підприємства. Такий порядок обліку виручки дозволяє здійснювати своєчасні розрахунки з бюджетом і позабюджетними фондами, оскільки під нараховані податки й платежі є реальне грошове джерело. Разом з тим, у випадку авансових розрахунків за відвантажену продукцію загальний розмір коштів не збігається з фактичною реалізацією, тому що гроші надійшли на основі передоплати за продукцію, яка може бути не тільки не відвантажена, але навіть не вироблена.

З переходом на господарювання в ринкових умовах зростає значення фінансової діяльності підприємств. Пошук джерел інвестування, операції з цінними паперами та інші набувають важливої ваги в діяльності фінансових підприємств. Сьогодні трудові колективи можуть отримати доходи від таких видів фінансової діяльності:

− придбання акцій, облігацій та інших цінних паперів;

− продаж акцій, облігацій та інших цінних паперів;

− цільові грошові вклади;

− валютні операції;

− пайові внески, пайова участь у діяльності інших підприємств;

− надання позик;

− лізингові операції.

Результати фінансово-інвестиційної діяльності та позареалізаційних операцій – постійне джерело грошових надходжень підприємств, їх виручки (склад цієї економічної категорії наведено в табл. 4.1).