9.6 Поняття та види кримінальних покарань.Кримінальна відповідальність неповнолітніх

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Згідно зі ст. 51 КК України до осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані такі види покарань:

1. штраф;

2. позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу;

3. позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;

4. громадські роботи;

5. виправні роботи;

6. службові обмеження для військовослужбовців;

7. конфіскація майна;

8. арешт;

9. обмеження волі;

10. тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців;

11. позбавлення волі на певний строк;

12. довічне позбавлення волі.

Основними покараннями є громадські роботи, виправні роботи, службові обмеження для військовослужбовців, арешт, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, позбавлення волі на певний строк, довічне позбавлення волі (ч. 1 ст. 52 КК).

Додатковими покараннями є позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу та конфіскація майна.

Штраф та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю можуть застосовуватися як основні, так і як додаткові покарання.

За один злочин може бути призначено лише одне основне покарання, передбачене в санкції статті Особливої частини Кримінального кодексу. До основного покарання може бути приєднане одне чи кілька додаткових покарань у випадках та порядку, передбачених КК України.

Ухилення від покарання, призначеного вироком суду, має наслідком відповідальність, передбачену Кримінальним кодексом України.

Відповідно до ст. 97 КК України неповнолітнього, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо його виправлення можливе без застосування покарання. У цих випадках суд застосовує щодо неповнолітнього примусові заходи виховного характеру, передбачені ч. 2 ст. 105 Кримінального кодексу.

Примусові заходи виховного характеру:

1. застереження;

2. обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог щодо поведінки неповнолітнього;

3. передача неповнолітнього під нагляд батьків або осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання;

4. покладення на неповнолітнього, який досяг п’ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов’язку відшкодування заподіяних майнових збитків;

5. направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років.

Примусові заходи виховного характеру суд застосовує і до особи, яка до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною Кримінального кодексу України.

У разі ухилення неповнолітнього, що вчинив злочин, від застосування щодо нього примусових заходів виховного характеру ці заходи скасовуються і він притягується до кримінальної відповідальності.

Згідго зі ст. 98 КК України до неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані такі основні види покарань:

1. штраф;

2. громадські роботи;

3. виправні роботи;

4. арешт;

5. позбавлення волі на певний строк.

До неповнолітніх можуть бути застосовані додаткові покарання у вигляді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Неповнолітній, який вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання (ч. 1 ст. 105 КК).

У цьому разі суд застосовує щодо неповнолітнього примусові заходи виховного характеру.

Щодо неповнолітнього може бути застосовано кілька примусових заходів виховного характеру. Тривалість заходів виховного характеру встановлюється судом, який їх призначає.

Суд може також визнати за необхідне призначити неповнолітньому вихователя в порядку, передбаченому законом.

Контрольні запитання

1. Дайте характеристику Кримінального кодексу України.

2. Назвіть підставу кримінальної відповідальності.

3. Дайте визначення злочину.

4. Назвіть ознаки злочину.

5. Назвіть склад злочину.

6. Назвіть стадії вчинення злочину.

7. Дайте визначення неосудної особи.

8. Дайте визначення обмежено осудної особи.

9. Назвіть види співучасників.

10. Дайте визначення кримінального покарання.

11. Назвіть види кримінальних покарань.

12. Назвіть види покарань, які можуть бути застосовані щодо неповнолітніх.

13. Назвіть примусові заходи виховного характеру, які можуть бути застосовані до неповнолітніх.