- •Міністерство освіти і науки України
- •Тема 1 основи конституційного законодавства україни
- •1.1 Конституція України – Основний Закон держави
- •1.2 Права, свободи та обов’язки людини і громадянина
- •1 Особисті права і свободи людини:
- •2 Політичні права і свободи:
- •3 Економічні права:
- •4 Соціальні права:
- •5 Культурні права:
- •1.3 Поняття виборів та референдуму
- •1.4 Система органів державної влади України
- •1.4.1 Правовий статус Верховної Ради України
- •1.4.2 Правовий статус Президента України
- •1.4.3 Правовий статус Кабiнету Мiнiстрiв України
- •1.4.4 Центральні та місцеві органи виконавчої влади України
- •1.4.5 Правосуддя в Україні
- •1.4.6 Конституційний Суд України
- •1.5 Поняття місцевого самоврядування. Органи місцевого самоврядування
- •Тема 3 основи цивільного законодавства україни
- •3.1 Загальна характеристика цивільного законодавства України
- •Фізичні особи;
- •Юридичні особи;
- •3.2 Фізична особа як учасник цивільних відносин
- •Повна цивільна дієздатність (ст. 34 цк)
- •3.2.1 Обмеження цивільної дієздатності та недієздатність фізичної особи
- •3.3 Юридична особа як учасник цивільних відносин
- •3.4 Об’єкти цивільних прав
- •Гроші (грошові кошти) (ст. 192 цк).
- •Стаття 203 цк встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:
- •3.6 Особисті немайнові права фізичних осіб та їх захист
- •3.7 Поняття та форми права власності
- •Способизахисту права власності:
- •3.9 Право інтелектуальної власності
- •3.10 Поняття та види цивільно-правових договорів
- •3.11 Договір купівлі-продажу
- •Обов’язки продавця:
- •Обов’язки покупця:
- •3.12 Договір найму
- •Обов’язки наймодавця:
- •Обов’язки наймача:
- •Наймач зобов’язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору (ст. 773 цк).
- •3.13 Договір позики
- •3.14 Поняття спадкування
- •3.15 Спадкування за заповітом
- •Загальні вимоги до форми заповіту встановлені в статті 1247 цк:
- •3.16 Спадкування за законом
- •Черги спадкоємців за законом:
- •Спадкування за правом представлення встановленестаттею 1266 цк:
- •Назвіть способи захисту права власності.
- •Тема 4 основи сімейного законодавства україни
- •4.1 Поняття шлюбу, умови його укладання. Підстави розірвання шлюбу
- •Стаття 26 ск встановлює осіб, які не можуть перебувати в шлюбі між собою, а саме:
- •Підстави припинення шлюбу встановлені статтею 104 ск:
- •Випадки припинення шлюбу внаслідок його розірванняврегульовані в статті 105 ск України:
- •4.2 Права та обов’язки подружжя
- •4.3 Права й обов’язки батьків і дітей. Позбавлення батьківських прав
- •4.3.1 Особисті немайнові права і обов’язки батьків та дітей
- •Обов’язки батьків щодо виховання та розвитку дитинивстановлені статтею 150 ск України:
- •Стаття 151 ск встановлює права батьків щодо виховання дитини:
- •Права дитини на належне батьківське виховання встановлені статтею 152 ск:
- •4.3.2 Майнові права й обов’язки батьків та дітей
- •4.3.3 Позбавлення батьківських прав
- •Тема 5 основи трудового законодавства україни
- •5.1 Загальна характеристика трудового законодавства України
- •5.2 Колективний договір
- •5.3 Поняття та види трудового договору
- •Відповідно до ст. 23 кЗпП трудовий договір може бути:
- •Згідно зі ст. 24 кЗпП трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов’язковим:
- •5.4 Припинення трудового договору Відповідно до ст. 36 кЗпП підставами припинення трудового договору є:
- •5.4.1 Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу
- •5.5 Робочий час і його види
- •5.6 Види часу відпочинку
- •5.7 Трудова дисципліна. Правила внутрішнього трудового розпорядку
- •Порядок застосування дисциплінарних стягнень встановлюється статтею 149 кЗпП:
- •5.9 Матеріальна відповідальність працівників за шкоду, заподіяну з їх вини підприємству
- •Стаття 133 кЗпП встановлює випадки обмеженої матеріальної відповідальностіпрацівників. Так, відповідно до законодавства обмежену матеріальну відповідальність несуть:
- •Тема 6 основи законодавства україни про соціальний захист
- •6.1 Поняття соціального страхування
- •6.2 Види пенсій за законодавством України
- •6.3 Види державної допомоги сім’ям з дітьми
- •Тема 7 основи екологічного законодавства україни
- •7.1 Загальна характеристика екологічного законодавства України
- •7.2 Екологічні права та обов’язки громадян України
- •7.3 Поняття загального та спеціального використання природних ресурсів. Додержання екологічних вимог під час використання природних ресурсів
- •7.4 Червона книга України
- •Тема 8 основи адміністративного законодавства україни
- •8.1 Відносини, що регулюються адміністративним правом
- •8.2 Поняття адміністративного проступку
- •8.3 Види адміністративних стягнень
- •Тема 9 основи кримінального законодавства україни
- •9.1 Загальна характеристика Кримінального кодексу України
- •9.2 Поняття та склад злочину
- •9.3 Стадії вчинення злочину
- •Готування до злочину та замах на злочин є незакінченим злочином.
- •9.4 Поняття неосудності та обмеженої осудності
- •9.5 Співучасть у злочині
- •9.6 Поняття та види кримінальних покарань.Кримінальна відповідальність неповнолітніх
- •Перелік умовних позначень
- •Список джерел інформації
9.3 Стадії вчинення злочину
Кримінальний кодекс України визначає три стадії вчинення злочину:
готування до злочину;
замах на злочин;
закінчений злочин.
Відповідно до ст. 14 КК України готуванням до злочину є підшукування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників або змова на вчинення злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення злочину. Готування до злочину невеликої тяжкості не тягне за собою кримінальної відповідальності.
Замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини Кримінального кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця через причини, що не залежали від її волі (ч. 1 ст. 15 КК).
Замах на вчинення злочину є закінченим, якщо особа виконала всі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено через причини, які не залежали від її волі.
Замах на вчинення злочину є незакінченим, якщо особа через причини, що не залежали від її волі, не вчинила всіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця.
Готування до злочину та замах на злочин є незакінченим злочином.
Згідно зі ст. 16 КК України кримінальна відповідальність за готування до злочину і замах на злочин настає за статтею 14 або 15 і за тією статтею Особливої частини Кримінального кодексу, яка передбачає відповідальність за закінчений злочин.
Закінченим злочином визнається діяння, яке містить усі ознаки складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини Кримінального кодексу (ч. 1 ст. 13 КК).
Відповідно до ст. 17 КК України добровільною відмовою є остаточне припинення особою за своєю волею готування до злочину або замаху на злочин, якщо при цьому вона усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця.
Особа, яка добровільно відмовилася від доведення злочину до кінця, підлягає кримінальній відповідальності лише в тому разі, якщо фактично вчинене нею діяння містить склад іншого злочину.
9.4 Поняття неосудності та обмеженої осудності
Не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого Кримінальним кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру (ч. 2 ст. 19 КК).
Не підлягає покаранню особа, яка вчинила злочин у стані осудності, але до постановлення вироку захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними. До такої особи за рішенням суду можуть застосовуватися примусові заходи медичного характеру, а після одужання така особа може підлягати покаранню.
Відповідно до ст. 92 КК України примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною Кримінального кодексу, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов’язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь.
Залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру:
надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку;
госпіталізація до психіатричного закладу зі звичайним наглядом;
госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом;
госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом.
Згідно зі ст. 20 КК України підлягає кримінальній відповідальності особа, визнана судом обмежено осудною, тобто така, яка під час вчинення злочину, через наявний у неї психічний розлад, не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними. Визнання особи обмежено осудною враховується судом під час призначення покарання і може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру.