5.6 Види часу відпочинку

Чинне трудове законодавство України встановлює такі види часу відпочинку:

1. перерва для відпочинку і харчування;

2. вихідні дні (щотижневий безперервний відпочинок);

3. святкові й неробочі дні;

4. відпустки.

Відповідно до ст. 66 КЗпП працівникам надається перерва для відпочинку і харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва не включається в робочий час. Перерва для відпочинку і харчування повинна надаватись, як правило, через чотири години після початку роботи.

Згідно зі ст. 67 КЗпП тривалість щотижневого безперервного відпочинку повинна складати не менш як сорок дві години.

Стаття 73 КЗпП встановлює такісвяткові дні:

– 1 січня – Новий рік;

– 7 січня – Різдво Христове;

– 8 березня – Міжнародний жіночий день;

– 1 і 2 травня – День міжнародної солідарності трудящих;

– 9 травня – День Перемоги;

– 28 червня – День Конституції України;

– 24 серпня – День незалежності України;

Робота також не провадиться в дні релігійних свят:

– 7 січня – Різдво Христове;

– один день (неділя) – Пасха (Великдень);

– один день (неділя) – Трійця.

За поданням релігійних громад інших (неправославних) конфесій, зареєстрованих в Україні, керівництво підприємств, установ, організацій надає особам, які сповідують відповідні релігії, до трьох днів відпочинку протягом року для святкування їх великих свят з відпрацюванням за ці дні.

Статтею 4 Закону України „Про відпустки” встановлюються такі види відпусток:

1) щорічні відпустки:

а) основна відпустка (не менш як 24 календарних дні; особам віком до вісімнадцяти років – 31 календарний день);

б) додаткова відпустка за роботу з шкідливими та важкими умовами праці (до 35 календарних днів);

в) додаткова відпустка за особливий характер праці (до 35 календарних днів);

г) інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;

2) додаткові відпустки у зв’язку з навчанням (тривалість залежить від типу навчального закладу та рівня його акредитації, від форми навчання, від виду навчального процесу (настановчі заняття, складання заліків та іспитів тощо) і може складати від чотирьох календарних днів до чотирьох місяців);

3) творча відпустка (тривалість установлюється Кабінетом Міністрів України);

4) соціальні відпустки:

а) відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами (до пологів – 70 календарних днів; після пологів – 56 календарних днів (70 календарних днів – у разі народження двох і більше дітей та в разі ускладнення пологів), починаючи з дня пологів);

б) відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

в) додаткова відпустка працівникам, які мають дітей (не більше 14 календарних днів на рік);

5) відпустки без збереження заробітної плати (не більше 15 календарних днів на рік).

Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

5.7 Трудова дисципліна. Правила внутрішнього трудового розпорядку

Трудова дисципліна – це сукупність правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок і встановлюють трудові права та обов’язки сторін трудового договору, а також заохочення за успіхи в роботі та відповідальність за умисне невиконання трудових обов’язків.

Працівники зобов’язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватись трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір (ч. 1 ст. 139 КЗпП).

Відповідно до ст. 140 КЗпП трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю.

У трудових колективах створюються обставини нетерпимості до порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлінно виконують трудові обов’язки. Щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу.

Згідно зі ст. 141 КЗпП власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержуватись законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.

Правила внутрішнього трудового розпорядку – локальний нормативно-правовий акт, прийнятий і діючий виключно в межах підприємства, установи, організації, яким передбачаються порядок прийняття на роботу і звільнення з роботи працівників, основні права та обов’язки працівників, основні обов’язки працедавця, робочий час і його використання, заохочення в роботі та стягнення за порушення трудової дисципліни.

Трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на основі типових правил (ч. 1 ст. 142 КЗпП).

У деяких галузях народного господарства для окремих категорій працівників діють статути і положення про дисципліну.

Відповідно до ст. 143 КЗпП до працівників підприємств, установ, організацій можуть застосовуватись будь-які заохочення, що містяться в затверджених трудовими колективами правилах внутрішнього трудового розпорядку.

5.8 Види дисциплінарних стягнень. Порядок накладення і зняття дисциплінарних стягнень

Дисциплінарне стягнення – це захід правового впливу, що застосовується до працівника, який порушив трудову дисципліну.

Стаття 147 КЗпП встановлює такістягнення за порушення трудової дисципліни:

1. догана;

2. звільнення.

Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Згідно зі ст. 147¹ КЗпП дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також органами, вищестоящими щодо органів, яким надано право прийняття на роботу.

Працівники, які займають виборні посади, можуть бути звільнені тільки за рішенням органу, який їх обрав, і лише з підстав, передбачених законодавством.

Відповідно до ст. 148 КЗпП дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не враховуючи часу звільнення працівника від роботи у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.