Тема 8 основи адміністративного законодавства україни

8.1 Відносини, що регулюються адміністративним правом

Адміністративне право як галузь права України – система адміністративних правових норм, інститутів та нормативно-правових актів, що регулюють і охороняють особливе коло суспільних відносини у сфері державного управління.

Предмет адміністративного правового регулювання – суспільні відносини, що виникають, змінюються і припиняються у сфері державного управління.

Адміністративні правовідносини – це суспільні відносини, які регулюються нормами адміністративного права шляхом впливу на поведінку суб’єктів у сфері державного управління, що приводить до виникнення між такими суб’єктами правових зв’язків державно-владного характеру.

Ознаки адміністративних правовідносин:

1. виникають на основі адміністративно-правових норм;

2. характеризуються наявністю сторін, що іменуються суб’єктами адміністративного права;

3. за змістом включають в себе адміністративні права владного характеру і юридичні обов’язки;

4. являються видом суспільних відносин державних органів, фізичних або юридичних осіб, організацій і спільностей;

5. здійснення суб’єктивних прав або додержання юридичних обов’язків у правовідносинах контролюється і забезпечується державою.

Структура адміністративних правовідносин:

1. Суб’єкти адміністративних правовідносин – державні органи, фізичні та юридичні особи, які наділяються адміністративно-правовими нормами певним обсягом повноважень у сфері державного управління (державної виконавчої влади).

2. Об’єкт адміністративних правовідносин – управлінська діяльність у сфері державного управління.

3. Зміст адміністративних правовідносин – адміністративні суб’єктивні права та юридичні обов’язки суб’єктів правовідносин.

Адміністративні суб’єктивні права – це можливість діяти відповідно до своїх повноважень, вимагати певних дій від зобов’язаної сторони, впливати на об’єкт управління, використовувати форми й методи контролю, заохочення та примусу.

Адміністративні юридичні обов’язки – це закріплена нормами адміністративного права міра необхідної, найбільш розумної і доцільної поведінки суб’єкта, спрямована на задоволення інтересів носія адміністративного суб’єктивного права і забезпечена можливістю державного примусу.

8.2 Поняття адміністративного проступку

Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Ознаки адміністративного проступку:

1. суспільна небезпечність;

2. протиправність;

3. винність;

4. караність.

Суспільна небезпечність полягає в тому, що адміністративний проступок посягає на суспільні відносини, що охороняються адміністративно-правовими нормами.

Сутність протиправності полягає в тому, що конкретне суспільно небезпечне діяння визнається адміністративним проступком тільки в тому випадку, коли воно передбачене чинним адміністративним законодавством.

Винність як суттєва ознака адміністративного проступку характеризує психічне ставлення правопорушника до скоюваного ним діяння та наслідків, що настають в результаті цього діяння.

Караність передбачає застосування конкретних заходів державного примусу за скоєння адміністративного проступку.

Склад адміністративного проступку – встановлена в адміністративно-правових нормах відповідних статей Особливої частини Кодексу України про адміністративні правопорушеня сукупність ознак, які визначають суспільну небезпечність, винність і протиправність діяння, що передбачає застосування адміністративно-правових санкцій і відрізняє це діяння від інших видів правопорушення.

Елементи складу адміністративного проступку:

1. Об’єкт адміністративного проступку – сукупність суспільних відносин та соціальних благ (здоров’я, честь і гідність людини та ін.), які охороняються адміністративним правом і регулюютья нормами трудового, цивільного, земельного та фінансового права і за порушення яких накладаються адміністративні стягнення.

2. Об’єктивна сторона – сукупність зовнішніх ознак як діяння (дія чи бездіяльність), протиправні наслідки, причинний зв’язок між діянням і наслідками, що закріплюються нормами права про адміністративні правопорушення, місце, час, обстановка, обставини, способи та засоби вчинення адміністративного проступку.

3. Суб’єкт адміністративного проступку – осудна особа, що досягла 16-річного віку (громадянин чи посадова особа, іноземець, особа без громадянства), яка вчинила адміністративне правопорушення.

4. Суб’єктивна сторона – сукупність ознак, які характеризують суб’єктивне (психічне) ставлення особи до здійсненого нею протиправного діяння і його негативних наслідків, яка містить в собі вину, мотив і мету поведінки правопорушника.