Тема 9 основи кримінального законодавства україни

9.1 Загальна характеристика Кримінального кодексу України

Кримінальний кодекс України (КК) був прийнятий 5 квітня 2001 року і набрав чинності з 1 вересня 2001 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 КК України законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який грунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права.

Кримінальний кодекс України – систематизований нормативно-правовий акт, що охоплює всі питання кримінального права та здійснює їх вичерпне регулювання. Кримінальному кодексу притаманні наступні особливості:

1. КК – єдине джерело кримінальної відповідальності;

2. тільки КК встановлює злочинність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки;

3. щодо осіб, які порушили кримінальний закон, застосовуються специфічні заходи державного примусу – кримінальне покарання;

4. заходи, визначені в КК, призначаються тільки судом з метою виправлення та перевиховання винних, а також з метою попередження нових злочинів;

5. застосування кримінального закону тягне специфічні наслідки відносно до особи, що відбула покарання – судимість.

Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам (ч. 1 ст. 1 КК).

Кримінальний кодекс України визначає, які суспільно небезпечні діяння є злочинами та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили.

Кримінальний кодекс України поділено на Загальну й Особливу частини. Загальна частина КК України складається з 15 розділів, що встановлюють загальні положення кримінального права, чинність закону про кримінальну відповідальність у часі, в просторі та за колом осіб, визначають поняття злочину, види кримінальних покарань тощо. Особлива частина Кримінального кодексу містить 20 розділів, з вичерпним переліком діянь, що визнаються злочинами, і конкретні покарання за вчинення цих діянь.

Згідно зі ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого Кримінальним кодексом.

Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не може бути притягнений до кримінальної відповідальності за той самий злочин більше одного разу.

9.2 Поняття та склад злочину

Відповідно до ст. 11 КК України злочином є передбачене Кримінальним кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину.

Ознаки злочину:

1. діяння (дія або бездіяльність);

2. суспільна небезпечність;

3. винність;

4. протиправність;

5. караність;

6. вчинення діяння суб’єктом злочину.

Діяння (дія або бездіяльність) як ознака злочину повинне виявляти свідомість і волю суб’єкта, що його вчинює.

Суспільна небезпечність як матеріальна ознака злочину полягає в тому, що діяння або заподіює шкоду суспільним відносинам, які охороняються кримінальним законом, або містить у собі реальну можливість заподіяння такої шкоди.

Винність як обов’язкова ознака злочину виражає внутрішній психологічний зміст злочину – психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності.

Протиправність як ознака злочину виявляється в тому, що тільки таке суспільно небезпечне, винне діяння може бути злочином, яке прямо передбачене КК України, що є єдиним законом про кримінальну відповідальність.

Караність як обов’язкова ознака злочину означає, що, якщо діяння, передбачене кримінальним законом, є злочином, то за нього обов’язково в санкції статті Особливої частини КК передбачене певне покарання.

Згідно з ч. 1 ст. 18 КК України суб’єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до Кримінального кодексу може наставати кримінальна відповідальність.

Осудною визнається особа, яка під час вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними (ч. 1 ст. 19 КК).

Кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років. Особи, що вчинили злочини в віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років, підлягають кримінальній відповідальності лише за умисне вбивство, умисне тяжке тілесне ушкодження, умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, бандитизм, терористичний акт, згвалтування, крадіжку, грабіж, розбій, вимагання, незаконне заволодіння транспортним засобом, хуліганство та інші злочини, передбачені ч. 2 ст. 22 КК України.

Склад злочину – це сукупність юридичних ознак (об’єктивних і суб’єктивних), що визначають вчинене суспільно небезпечне діяння як конкретний злочин, передбачений кримінальним законом.

Елементи складу злочину:

1. Об’єкт злочину – суспільні відносини, які охороняються законом і яким завдається шкода злочином.

2. Об’єктивна сторона – сукупність зовнішніх ознак вчиненого злочину: діяння (дія або бездіяльність), суспільно небезпечні наслідки (певна шкода об’єкту), причинний зв’язок, спосіб, засоби, місце, час, обставини вчинення злочину.

3. Суб’єкт злочину – особа, яка вчинила злочин і яка характеризується такими юридичними ознаками: фізична, осудна, досягла певного віку.

4. Суб’єктивна сторона – внутрішня сторона злочину, яка виявляється в певному психічному ставленні особи до об’єкта та об’єктивної сторони вчинюваного злочину; певному прояві її свідомості й волі, виражених у вині, мотивах, меті.