Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Степанов, Фіцула.doc
Скачиваний:
25
Добавлен:
24.02.2016
Размер:
2.51 Mб
Скачать
  1. Основні види діяльності

Свідома активність людини формується і виявляється в діяльності, яка відбувається в певній системі відносин з іншими людьми. Результати діяльності впливають на світ, що оточує людину, долі інших людей. Діяльність формує особистість людини, яка виражається знову ж таки в ді­яльності. Життя людини — це постійна зміна різних ви­дів її діяльності. З усієї їх різноманітності три види ма­ють найбільший вплив на розвиток особистості. Це гра, навчання і праця. Генетично змінюючи одна одну, вони співіснують протягом усього життя людини.

Гра. Вона є найпростішим видом діяльності. У грі роз­починається формування людини як особистості, суб'єкта ді­яльності. Це форма прояву активності дитини. Метою гри є сам процес, а не практичні результати. У психічному розвит­ку дитини вона є засобом, що дає змогу в доступній формі оволодіти способами діяльності дорослих. Заміщуючи реальні об'єкти певними символами, предметами, дитина імітує ді­яльність, щоб урешті-решт самій стати її суб'єктом.

У перших іграх помітною є керівна роль дорослого. Він розкриває функціональну роль іграшки. Наслідуючи дії дорослого, дитина починає гратися самостійно. Згодом ініціатива гри переходить до дитини.

З розвитком дитини змінюються також її ігри. Про­тягом перших двох років життя вона опановує рухи і дії з предметами, що її оточують, — так виникають функціо­нальні ігри. У них дитина відкриває нові, незнайомі їй властивості предметів і способи дій із ними. Важливе зна­чення при цьому мас оволодіння мовою.

Складнішими є конструктивні ігри, в яких дитина по­чинає осмислювати значення предметів та їх зв'язки. Функціональні та конструктивні ігри належать до розря­ду маніпулятивних.

На третьому-четвертому році життя з'являються сю­жетно-рольові ігри, за допомогою яких дитина включа­ється в колективні стосунки. У цих іграх, виконуючи пев­ну роль, вона привчається діяти за правилами, що розви­ває дисциплінованість, витримку, наполегливість тощо. У грі розвиваються і її психічні властивості. Підбираючи ігри, можна цілеспрямовано впливати на розвиток різних психічних якостей — уваги, сприймання, пам'яті, волі та ін. Сюжетно-рольові ігри полегшують перехід до ново­го типу ігор — ігор за правилами, де поведінку регламен­тують уже абстрактні вимоги.

На п'ятому-шостому році, перед вступом дитини до школи, особливо важливими є дидактичні ігри, за допо­могою яких дорослі поступово залучають дітей до про­цесу навчання.

Навчання. Це активний процес спрямування діяльно­сті й поведінки дитини на опанування нею суспільно-історичного досвіду людства. Його виділення в самостій­ний вид діяльності відбулося внаслідок ускладнення люд­ської праці, застосування засобів виробництва, що постійно вдосконалювалися, для використання яких було потрібно багато знань, навичок і вмінь. Навчання є підго­товкою до трудової діяльності і водночас — провідним видом діяльності школярів, студентів, аспірантів.

Навчання не є простим передаванням знань від учи­теля до учня. Це процес активного оволодіння знаннями, навичками і вміннями під керівництвом наставника. На­вчання повинно мати розвиваючий характер. Повідомля­ючи учням знання, вчитель має навчати їх спостерігати, порівнювати, аналізувати, виражати свої думки за допо­могою мови. Так учні навчаються самостійно мислити і здобувати нові знання.

Життєвий досвід свідчить, що, переходячи від навчан­ня до практичної діяльності, і в науці, і на виробництві людина утримується на рівні вимог часу, якщо вона по­стійно працює над собою, тобто весь час навчається само­тужки.

Праця. Це вид діяльності, метою якого є створення сус­пільно корисного продукту. При цьому не суттєво, чи по­трібний людині вироблений нею продукт. Важливо, щоб він був потрібний суспільству. Це означає, що цілі діяльності людини визначають не особисті, а суспільні потреби. Отже, трудова діяльність за своєю природою є суспільною: її фор­мують і спрямовують потреби суспільства.

Будь-яка діяльність є суспільною і за своїм характе­ром. Завдяки поділу праці жодна людина не виробляє всьо­го того, що їй потрібно, майже ніколи не бере участі у ви­робництві продуктів від початку до кінця. Тому потреби людини задовольняються не її власною працею, а працею всього суспільства. Характер їх задоволення визначає сис­тема виробничих відносин, що панують у суспільстві.

Отже, виникнення і розвиток різних видів діяльності у людини є складним і тривалим процесом. Перехід від одного виду основної діяльності до іншого зумовлений зміною суспільного становища людини.