- •Тема № 1 психологія як наука
- •Становлення психології як науки
- •Рефлекторна природа психічного
- •Психіка і мозок
- •Психіка і свідомість
- •Запитання. Завдання
- •Тема №2 основні напрями, структура і методи психології
- •1.Місце психології в системі наук.
- •Структура сучасної психології
- •3.Методи психології.
- •Запитання. Завдання
- •Тема №3 методологічні аспекти психології
- •Принципи психології.
- •Системність у дослідженні людської психіки.
- •3.Теорія і експеримент у психологічній практиці
- •Закони психології
- •Запитання. Завдання
- •Тема №4 особистість у діяльності і спілкуванні. Психологічні основи діяльності людини
- •1.Сутність діяльності
- •2.Психологічна структура діяльності
- •Освоєння діяльності.
- •Основні види діяльності
- •Запитання. Завдання
- •Тема № 5 спілкування
- •Сутність спілкування
- •Функції та структура спілкування
- •Спілкування як обмін інформацією
- •Спілкування як міжособистісна взаємодія
- •Спілкування як міжособистісне розуміння
- •Запитання. Завдання
- •Тема № 6 психологія особистості
- •Індивід, особистість, індивідуальність
- •Теорії особистості
- •Спрямованість особистості
- •Самосвідомість і я-концепція особистості
- •Запитання. Завдання
- •Тема №7 міжособистісні стосунки в групах
- •Класифікація груп
- •Міжособистісні стосунки в групах (колективах)
- •Методи вивчення міжособистісних стосунків
- •Лідерство в групах (колективах)
- •Запитання. Завдання
- •Тема №8 пізнавальна діяльність особистості (Чуттєві форми пізнання дійсності)
- •Відчуття
- •Сприймання
- •Запитання. Завдання
- •Тема №8 раціональні форми освоєння дійсності
- •Пам'ять
- •Мислення.
- •Запитання. Завдання
- •Тема №9 емоційно-вольова сфера особистості. Емоції і почуття.
- •Функції емоцій і почуттів у житті людини
- •Теорії емоцій
- •Фізіологічні основи емоцій
- •Основні якості і форми переживання почуттів
- •Основні емоційні стани
- •Запитання. Завдання
- •Тема № 10 воля
- •Воля і вольові дії людини
- •Структура вольової дії
- •Вольові якості особистості
- •Запитання. Завдання
- •Тема № 11 психологія індивідуальності темперамент
- •Сутність темпераменту
- •Історія розвитку вчення про темперамент
- •Типи вищої нервової діяльності і темперамент
- •Психологічна характеристика типів темпераменту
- •Темперамент і стиль діяльності
- •Запитання. Завдання
- •Тема № 12 характер
- •Сутність і суспільна зумовленість характеру
- •Структура характеру
- •Типологія характерів
- •Запитання. Завдання
- •Тема № 13 Здібності
- •Знання, навички і вміння як основа для розвитку здібностей
- •Характеристика здібностей і проблема їх вимірювання
- •Види і структура здібностей
- •Задатки і здібності
- •Обдарованість і талант
- •Запитання. Завдання
- •Тема № 14 Педагогіка як наука
- •Становлення і розвиток педагогіки
- •Предмет, основні категорії, завдання і функції педагогіки
- •Галузі і міжпредметні зв'язки педагогіки
- •Логіка і методи педагогічних досліджень
- •Запитання. Завдання
- •Тема № 15 теорія освіти і навчання (дидактика)
- •Зв'язок дидактики з іншими науками
- •Актуальні проблеми дидактики на сучасному етапі
- •Запитання. Завдання
- •Тема № 16 зміст освіти в україні
- •Зміст і рівні освіти
- •Державні нормативні документи, що визначають зміст освіти
- •Система контролю за рівнем засвоєння змісту освіти у процесі навчання
- •Запитання. Завдання
- •Тема № 17 процес навчання
- •Сутність і структура процесу навчання
- •Закономірності і принципи навчання
- •Запитання. Завдання
- •Тема № 18 методи, форми і засоби навчання
- •Особливості основних груп методів навчання
- •Форми організації навчання
- •Засоби навчання
- •Запитання. Завдання
- •Тема № 19 Суть процесу виховання
- •Специфіка, рушійні сили й етапи процесу виховання
- •Результати процесу виховання
- •Запитання. Завдання
- •Тема № 20 закономірності і принципи виховання
- •Основні закономірності виховання
- •Основні принципи виховання
- •Запитання. Завдання
- •Тема № 21 мета, завдання й основні напрями виховання
- •Мета і завдання національного виховання
- •Розумове виховання
- •Моральне виховання
- •Статеве виховання і підготовка до сімейного життя
- •Правове виховання
- •Антинаркогенне виховання
- •Екологічне виховання
- •Трудове виховання
- •Економічне виховання
- •Естетичне виховання
- •Запитання. Завдання
- •Тема № 22 методи і форми виховання
- •Методи виховання
- •Форми організації виховного процесу
- •Запитання. Завдання
Логіка і методи педагогічних досліджень
Педагогіка як наука може розвиватися лише за умови поповнення новими фактами, здобутими у процесі наукових досліджень.
Наукові дослідження є особливою формою процесу пізнання. Це систематичне цілеспрямоване вивчення об'єктів, у якому використовують засоби і методи науки і яке завершується формулюванням знання про досліджуваний об'єкт. У педагогіці їх поділяють на фундаментальні та прикладні.
Фундаментальні дослідження мають на меті розкрити загальну суть педагогічних явищ, дати наукове обґрунтування педагогічної діяльності.
Прикладні дослідження, враховуючи фундаментальні знання, дають відповіді на питання, що безпосередньо пов'язані з практикою.
Логіка педагогічних досліджень. Науково-педагогічні дослідження повинні враховувати такі особливості педагогічних процесів:
неоднозначність перебігу (результати навчання, виховання і розвитку залежать від одночасного впливу багатьох чинників);
неповторність (під час повторного дослідження педагог має вже справу з іншим «матеріалом», оскільки неможливо зберегти навіть попередні умови);
експерименти, які суперечать етичним нормам, забороняються;
об'єктивні висновки можна отримати тільки за багаторазових спостережень і лише в узагальненій формі.
Результати науково-педагогічних досліджень мають відповідати таким вимогам:
суспільна актуальність;
наукова новизна;
теоретична і практична значущість;
наукова об'єктивність і достовірність;
доступність висновків і рекомендацій для використання їх в інших конкретних наукових дослідженнях або в практичній діяльності;
з'ясування міри, мене і умов ефективного застосування отриманих результатів.
Процес дослідження в галузі педагогіки охоплює такі основні етапи:
визначення проблеми дослідження — вона повинна мати актуальне значення, відповідати об'єктивним потребам розвитку педагогічної теорії та практики, бути спрямованою на вирішення проблеми, щодо якої наука ще не має остаточних відповідей;
всебічне ґрунтовне вивчення уже встановлених наукою фактів, тверджень і висновків з проблеми дослідження;
формування гіпотези, тобто наукового припущення, ймовірного висновку (висновків) із дослідження; під час дослідження гіпотезу іноді уточнюють і навіть змінюють;
нагромадження і фіксація нових фактичних матеріалів з проблеми, практична, дослідна їх перевірка;
теоретичне, аналітико-синтетичне оброблення здобутих даних, їх зіставлення, осмислення, групування, розкриття взаємозв'язків, узагальнення, формулювання наукових висновків, доведення або спростування гіпотези;
оформлення результатів дослідження (написання наукового звіту, статті, брошури, монографії, інструктивних матеріалів тощо), їх пропаганда і впровадження у життя.
У процесі наукового педагогічного дослідження доводиться вивчати різні джерела, в яких зібрано матеріали щодо проблеми, над якою працюють.
Під час вивчення літературних джерел виявляють:
основну ідею автора, його позицію з досліджуваної проблеми;
найцікавіші та найцінніші здобутки автора, отримані при їх вивченні;
відмінність авторської позиції від традиційної, що нового вніс автор у вивчення проблеми; в чому він полемізує з іншими дослідниками;
які ідеї автора особливо вдало аргументовано, а які не мають належної доказовості;
які ідеї, висновки, рекомендації викликають заперечення і чому;
які основні питання не відображено в його праці;
які аспекти проблеми потребують подальшого ви вчення.
Вивчаючи досвід роботи вчителів, з'ясовують:
що особливо успішно вдається здійснити вчителю, викладачу при вирішенні певної проблеми;
які перешкоди вони зустрічають під час її вирішення;
яких типових помилок припускаються вчитель, викладач у роботі;
які основні причини їх труднощів і помилок;
чи не пов'язані успіхи в роботі вчителя, викладача з надмірними їх зусиллями і витратами часу на якомусь одному напрямі роботи на шкоду іншим.
Методи науково-педагогічних досліджень. У процесі науково-педагогічних досліджень використовують різноманітні методи.
Метод науково-педагогічного дослідження — шлях вивчення і опанування психолого-педагогічних процесів формування особистості з метою встановлення об'єктивних закономірностей виховання і навчання.
Для конкретного педагогічного дослідження підбирають комплекс методів у такому поєднанні, яке дає змогу отримати різнобічні відомості про розвиток особистості, колективу або іншого об'єкта виховання чи навчання. Сукупність їх має забезпечити одночасне вивчення діяльності, спілкування і рівня знань особистості. Підібрані методи повинні відображати динаміку розвитку певних якостей особистості як у віковому плані, так і протягом певного проміжку часу. Важливо використовувати такі методи, за допомогою яких можна одержати відомості про учня з якомога більшої кількості джерел від найкомпе-тентніших осіб, які постійно спілкуються з ним. Методи допомагають аналізувати не тільки розгортання процесу, його результати, а й умови, в яких він відбувається.
До методів науково-педагогічного дослідження належать методи педагогічного спостереження, бесіди, анкетування, педагогічного експерименту, рейтингу, вивчення документації, психолого-педагогічного тестування, соціо-метрія, аналізу результатів діяльності учня (студента), узагальнення незалежних характеристик, а також математичні та теоретичні методи.
Метод педагогічного спостереження. Реалізується він як спеціально організоване сприймання педагогічного процесу в природних умовах. З огляду на особливості його суб'єкта і об'єкта розрізняють спостереження пряме й опосередковане, відкрите й закрите, а також самоспостереження. Здійснюючи спостереження, важливо мати його план, визначити термін, фіксувати результати, подбати, щоб було воно систематичним і тривалим.
Як метод дослідження спостереження в основному використовують на перших етапах наукового розроблення педагогічної проблеми, зважаючи, що можливості його у дослідженні прихованих явищ надто обмежені. Використання цього методу не дає змоги розкрити внутрішні процеси педагогічних явищ. Зафіксовані методом спостереження факти завжди мають відтінок суб'єктивності, і це обмежує його використання у педагогічних дослідженнях. Тому спостереження застосовують часто у поєднанні з іншими методами.
Метод бесіди. Особливістю його є пізнання педагогічних явищ через безпосереднє спілкування з особами, яких дослідник вивчає в природних умовах. Щоб бесіда була результативною, необхідно мати її план, основні й додаткові запитання, створити сприятливу атмосферу для відвертого обміну думками. Слід враховувати індивідуальні особливості співрозмовника та виявляти педагогічний такт. Бесіду протоколюють, результати її порівнюють з інформацією про особистість, отриманою за допомогою інших методів.
Різновидом бесіди є інтерв'ю. На відміну від бесіди, яку проводять у природній, невимушеній обстановці, під час інтерв'ю дослідник ставить заздалегідь сформульовані у певній послідовності запитання й фіксує відповіді на них. Використовуючи інтерв'ю, слід враховувати особливості різних типів респондентів («несміливий», «боязкий», «балакучий», «жартівник», «суперечник», «самовпевнений» та ін.). Результати інтерв'ю значною мірою залежать від того, наскільки продуманими і точними є запитання.
Метод анкетування. Полягає він у письмовому (іноді усному) опитуванні значної кількості учнів, студентів за певною схемою — анкетою або опитувальним листом. Анкетування дає змогу отримати інформацію про типовість психолого - педагогічного явища.
До анкети потрібно включати однозначні запитання, які найточніше характеризують явище, що вивчають, і дають надійну інформацію. Запитання можуть бути прямими («чи подобається вам професія вчителя?») і опосередкованими («чи погоджуєтеся ви з думкою про те, що професія вчителя найкраща?»). Запитання не повинні підказувати відповіді чи схиляти респондента до певної точки зору.
Анкети бувають закриті (з обмеженою кількістю варіантів підібраних дослідником відповідей) і відкриті (дають змогу респонденту висловити власну думку). Перед анкетуванням потрібно перевірити ступінь розуміння запитань на невеликій аудиторії, вносячи за необхідності відповідні корективи.
Метод педагогічного експерименту. На практиці він реалізується як науково поставлений дослід організації педагогічного процесу в точно фіксованих умовах. Забезпечує найдостовірніші результати у педагогічних дослідженнях.
Залежно від мети, яку передбачає експеримент, розрізняють:
експеримент-констатацію, під час якого вивчають наявні педагогічні явища;
експеримент-перевірку, коли перевіряють гіпотезу, висунуту в процесі вивчення передового і масового досвіду освітніх закладів;
творчий (формуючий) експеримент, у процесі якого фіксують нові педагогічні явища, створюють новий зміст, нові організаційні форми і методи навчання й виховання.
У будь-якому експерименті істотним є те, що він вносить до навчально-виховного процесу нові елементи з метою його вдосконалення. Окрім того, для всіх педагогічних експериментальних досліджень характерне те, що їх результати зіставляють зі звичайною, повсякденною педагогічною роботою. Тому в експерименті одна група є експериментальною — в ній апробують педагогічні новації, інші — контрольними. Діяльність здійснюється традиційно. Порівняння рівня знань і вихованості в експериментальній і контрольній групах дає змогу робити висновки про ефективність педагогічних новацій.
Метод рейтингу. В основі його оцінювання окремих аспектів діяльності компетентними експертами. При підборі їх враховують компетентність (знання сутності проблеми), креативність (здатність творчо виконувати завдання), позитивне ставлення до експертизи, відсутність схильності до конформізму (наявність власної думки і здатність обстоювати її), наукову об'єктивність, аналітичність і конструктивність мислення, самокритичність.
Під час аналізу отриманої інформації можна застосовувати метод рангових оцінок, коли виявлені фактори розміщуються за зростанням або спаданням ступеня їх вияву.
Метод вивчення документації. Базується на тому, що особові справи учнів, студентів, різноманітні журнали, контрольні роботи, зошити з окремих дисциплін дають дослідникові об'єктивні дані, які характеризують їх індивідуальні особливості, ставлення до навчання, рівень засвоєння знань, сформованості вмінь та навичок.
Документація (загальношкільний план роботи, плани роботи предметних комісій, класних керівників, протоколи засідань педагогічної ради та ін.) дає змогу сформувати уявлення про стан навчально-виховної роботи загалом і на окремих її ділянках зокрема.
Метод вивчення документації, як і інші методи науково-педагогічного дослідження, можна використовувати у навчальному закладі будь-якого типу, врахувавши при цьому специфічні умови його навчально-виховної діяльності та особливості контингенту вихованців.
Метод психолого-педагогічного тестування. Полягає у визначенні рівня знань, умінь або загальної інтелектуальної розвиненості учня за допомогою засобів тестування — карток, малюнків, задач-шарад, ребусів, кросвордів, запитань. Екзаменаційні білети також можна складати у формі тестів. Результати тестування визначають підрахуванням відсотків виконання тестів.
Метод соціометрії. Стрижнем його є вивчення структури і стилю взаємин у колективі (метод запозичено із соціології). Наприклад, учневі, студентові пропонують відповісти на запитання типу «З ким би ти хотів... (сидіти за однією партою, працювати поруч у майстерні, грати в одній команді та ін.)?». На кожне запитання він водночас може дати кілька варіантів відповіді. За їх кількістю та характером визначають місце, роль і статус кожного члена колективу, наявність у ньому угруповань, їх лідерів. Отримані дані дають змогу моделювати внутріколективні стосунки: рівень згуртованості колективу, способи його впливу на кожного індивіда та ін.
Метод аналізу результатів діяльності учня (студента). Аналіз результатів різних видів діяльності (успішності, виконання громадських доручень, участі в конкурсах та ін.) допомагає скласти уявлення про особистість учня (студента) за реальними справами. На підставі вивчення виробів учня в майстерні. наприклад, можна зробити висновок про його акуратність, старанність у роботі. Виготовлені в технічних гуртках моделі свідчать про інтереси і нахили. Відповіді на заняттях характеризують пам'ять, мислення, уяву, погляди, переконання.
Метод узагальнення незалежних характеристик. Полягає в узагальненні відомостей про учнів (студентів), отриманих із різних джерел — від учителів, батьків, ровесників та ін.
При зіставленні незалежних характеристик деякі риси можуть не збігатися через необ'єктивність того, хто характеризує, поспішність, помилковість висновків. У такому разі з'ясовують причини розбіжностей, аналізують чинники, що зумовили їх. Розбіжності можливі й тоді, коли характеристики складали кілька разів через певні проміжки часу, протягом яких поведінка індивіда змінювалася.
Різновидом цього методу є метод «педагогічного консиліуму». Він передбачає колективне обговорення результатів вивчення вихованості школярів (студентів) за певною програмою і єдиними критеріями, колективну оцінку певних якостей особистості, виявлення причин недостатньої сформованості певних рис особистості, колективне розроблення засобів подолання виявлених недоліків.
Математичні методи їх сутність полягає в описуванні педагогічних явищ за допомогою кількісних характеристик, а також у використанні кібернетичних моделей для визначення оптимальних умов управління процесом навчання і виховання. Застосування цих методів для відображення педагогічних явищ можливе за умов їх типовості, вимірюваності та масового характеру. До математичних методів належать методи реєстрування, ранжування і моделювання.
Метод реєстрування — виявлення певної якості в явищах даного класу і обрахування за наявністю або відсутністю її (наприклад, кількості скоєних негативних вчинків).
Метод ранжування — розміщення зафіксованих показників у певній послідовності (зменшення чи збільшення), визначення місця елемента у певній множині. Прикладом є складання списку учнів (студентів) залежно від рівня їх успішності та ін.
Метод моделювання полягає у створенні й дослідженні моделей.
Теоретичні методи. До них належать аналіз, синтез, узагальнення, порівняння, висновок.
Аналіз і синтез є взаємопов'язаними і взаємозумовленими логічними методами наукового пізнання, що виникли на основі практичної діяльності людей. Якщо аналіз полягає у розчленуванні цілого на складові елементи (частини), то синтез — в об'єднанні частин у ціле.
Узагальнення — логічний процес переходу від одиничного до загального, від менш загального до більш загального знання. Він є продуктом розумової діяльності, формою відображення загальних ознак і якостей дійсності.
Порівняння — розумова операція, за допомогою якої встановлюють схожість і відмінність між конкретними педагогічними явищами.
Висновок — одержане логічним шляхом із вихідних даних судження, яке містить нову чи додаткову інформацію.
Процес і результати науково-педагогічного дослідження фіксують різними способами. Для цього використовують певні типи документації: анкети, плани спостереження, здійснення педагогічних експериментів, втілення результатів дослідження у практику, магнітофонні записи, фотокартки, кінострічки; протоколи обговорення уроків, виховних заходів та ін.; конспекти опрацьованої літератури, архівних матеріалів; описи досвіду роботи навчальних та виховних закладів; статистичні дані, математичні обчислення.
Організація науково-педагогічних досліджень має велике значення як для самої педагогічної теорії, так і для педагогічної практики. До цієї справи слід залучати не тільки науковців, а й працівників освітніх закладів. Дослідником повинен бути кожен учитель, тільки тоді його праця стає творчою та ефективною.