4. Фінансово-кредитна система

У сучасних умовах фінанси визначають як систему економічних відносин між державою, юридичними та фізичними особами, а також між окремими державами і міжнародними економічними інститутами і організаціями щодо акумуляції та використання грошових засобів на основі розподілу й перерозподілу валового внутрішнього продукту і національного доходу. Виділяють такі види фінансів: державні фінанси, фінанси громадських об’єднань та приватні фінанси. Державні фінанси особлива сфера розподільчих відносин, пов’язана з первинним і вторинним розподілом на використанням ВВП з метою утворення фонду грошових засобів. Необхідного для здійснення державою її функцій. Фінанси підприємств, установ та організацій – це система відносин між юридичними особами, між юридичними особами і державою, між юридичними і фізичними особами з приводу формування та використання певних грошових фондів. Фінанси домогосподарств – грошові відносини щодо формування і використання громадянами (членами сім’ї) спільного грошового фонду, який називається сімейним бюджетом.

Система фінансових відносин різних рівнів та інститутів, що забезпечують їх функціонування утворюють фінансову систему країни. Найважливішою ланкою фінансової системи держави є державний бюджет. Під останнім розуміють головний фінансовий документ держави, найбільш централізований грошовий фонд, що перебуває у розпорядженні уряду. Державний бюджет складається з доходів та видатків. Доходну частину бюджету формують податки, відрахування на соціальне страхування та інші види відрахувань, державна позика (внутрішня та зовнішня), емісія грошей, продаж майна тощо. Основними формами виплат з державного бюджету є: асигнування, субсидії, субвенції, дотації. Надання бюджетних засобів підприємствам, організаціям. Установам називається бюджетним фінансуванням. За станом бюджет може бути нормальним, або збалансованим, дефіцитним, коли видатки перевищують доходи і профіцитним, коли доходи перевищують видатки. Причинами виникнення бюджетного дефіциту виступають: спад виробництва внаслідок циклічних коливань, збільшення державних витрат на розвиток ВПК, значний сектор тіньової економіки, зростання витрат на утримання апарату управління тощо. Заходами щодо обмеження бюджетного дефіциту виступають: перефід від фінансування до кредитування, ліквідація дотацій збитковим підприємства, зміна системи оподаткування тощо.

Головним джерелом доходів держави є податки. Податки – це обов’язковий внесок до бюджету відповідного рівня платниками податків у порядку і на умовах, визначених законодавством. Податки покликані виконувати такі функції у економічній системі: фіскальну – централізація частини ВВП у бюджеті на загальносуспільні потреби; розподільчу – перерозподіл вартості ВВП між державою, юридичними та фізичними особами; та регулюючу – вплив податків на різні аспекти діяльності їх платників. Податкова система – сукупність чинних у країні податків, форм, принципів та методів їх побудови, а також інститутів та організацій, що забезпечують вилучення їх, здійснюють контроль за дотриманням податкового законодавства. Податки класифікуються в залежності від рівня державних структур на загальнодержавні та місцеві. В залежності від об’єкта оподаткування на податки на доходи фізичних і юридичних осіб. Податки на майно та податки на споживання. За формою оподаткування податки поділяють на прямі, такі що вилучаються безпосередньо у власників майна, отримувачів доходу, та непрямі (опосередковані), які вилучаються у сфері реалізації, або споживання товарів та послуг, тобто перекладаються на споживача. Непрямі податки поділяють на три групи: фіскальні монополії (встановлені державою ціни на товари та послуги), акцизи – надбавка до ринкової ціни, яка належить державі, та мито – податок за ввезення та вивезення товару через кордон або за транспортування іноземних товарів на території певної країни транзитом.

Важливе місце у фінансово-кредитній системі відводиться кредиту. Під останнім розуміють систему відносин з приводу акумуляції та використання тимчасово вільних грошових засобів на основі повернення та платності у формі позичкового відсотка. Джерелом кредитних ресурсів є грошовий капітал, що вивільняється в процесі кругообігу промислового та торговельного капіталу, рух бюджетних засобів, цільових фондів та резервів, грошові доходи і заощадження приватних осіб. Кредит функціонує на основі таких принципів: обов’язковості повернення кредиту, платності, строковості. Кредит має багато різноманітних форм, зокрема, виділяють комерційний кредит – надається у вигляді продажу товарів з відстрочкою платежу, банківський кредит – форма кредиту, за якою банк надає клієнту у тимчасове користування частину власного капіталу на умовах повернення та платності у вигляді банківського відсотка, споживчий кредит – видається банком на придбання предметів споживання. Крім вище названих існують також: іпотечний кредит – довгострокова позика під заставу нерухомого майна, лізинговий кредит – відносини між юридичними особами з приводу оренди майна і супроводжується укладанням лізингової угоди, ломбардний кредит – короткостроковий кредит під заставу рухомого майна, яке можна швидко реалізувати. Кредит також поділяють на державний та міжнародний. Державний кредит – система економічних відносин між державою в особі органів влади чи управління та фізичними і юридичними особами. За яких держава виступає як позичальник кредитор чи гарант. Міжнародний кредит – це рух міжнародного капіталу, наданого державою, банком, іншою юридичною чи фізичною особою однієї країни іншій країні на певний строк на умовах повернення та платності.

Кредит виконує певні функції у економічній системі, основними з них є: перерозподільча – кредит забезпечує акумуляцію тимчасово вільних коштів та перетворює їх на позичковий капітал, який перерозподіляється на користь суб’єктів, що мають тимчасову потребу в них. Емісійна функція полягає у створенні нових платіжних засобів кредитними установами. Кредит виконує функцію економії витрат. Завдяки тому, що він суттєво прискорює швидкість обороту грошових ресурсів і здешевлює обслуговування грошового обігу.

Кредитна система – це система кредитних відносин, принципів і форм кредитування та сукупність кредитно-фінансових установ, які створюють, акумулюють та надають грошові засоби на засадах кредитування.